Рішення

від 11.11.2015 по справі 918/847/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №918/847/15

За позовом Територіальної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне Регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит"

про розірвання договору та стягнення 154 536, 58 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: Фурман Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Територіальна профспілкова організація Рівненської дирекції залізничних перевезень звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне Регіональне управління Публічного акціонерного товариства ""Банк"Фінанси та Кредит" про розірвання договору № 12178/747854-980 від 23.05.2012 р., закриття рахунків Територіальної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та кредит", залишку грошових коштів на рахунку у сумі 140 557, 82 грн. та 13 978, 76 грн. - відсотків за користування коштами.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.07.2015 р. порушено провадження у справі № 918/847/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.08.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.09.2015 р. направлено справу № 918/847/15 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

18.09.2015 р. матеріали справи № 918/847/15 надійшли до Господарського суду міста Києва та передані на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 р., суддею Пригуновою А.Б., прийнято дану справу до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.10.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У даному судовому засіданні представник третьої особи заявив, що заперечує проти позову.

Представники сторін на виклик суду не з'явились.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись сторонам на вказані в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адреси та отримані їх представниками, що підтверджується відповідними підписами на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін, не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.11.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2012 р. між Територіальною профспілковою організацією Рівненської дирекції залізничних перевезень та Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі керуючого філією «Північно-Західне Регіональне управління» «Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 12178/74785-980, за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточні рахунки в національній та іноземній валюті і здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а відповідач - оплачувати послуги банку в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 3.3.3. договору відповідач веде комплексне розрахункове обслуговування рахунку та виконує за дорученням позивача розрахункові та інші операції, здійснює розрахунково-касове обслуговування в операційний день банку у порядку і на у мовах, визначених чинним законодавством та банківськими правилами з 09-00 до 16-00, крім суботи та неділі, святкових і неробочих днів, забезпечує своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок.

Відповідно до п. 8.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом невизначеного строку.

Договір, відповідно до п.п. 8.2., 8.3. може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України. При розірвання договору позивач зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 25 від 03.03.2015 р. Територіальна профспілкова організація Рівненської дирекції залізничних перевезень просила Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» закрити поточні рахунки та перерахувати залишок коштів на рахунок позивача, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до листа Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» № 9-331700/146 від 27.04.2015 р. залишок коштів на рахунку Територіальної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень становить 140 557, 82 грн.

У квітні 2015 року адвокат Територіальної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень зверталась до відповідача із запитами про надання відомостей щодо вчинених дій стосовно звернення позивача про закриття рахунків та перерахування грошових коштів.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказані звернення або вчинення відповідних дій матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про закриття рахунків Територіальної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», а також стягнення з відповідача залишку грошових коштів на рахунку у сумі 140 557, 82 грн. та 13 978, 76 грн. - відсотків за користування коштами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідально до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу та загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до ст. 24.3. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Пунктами 8.2., 8.3. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Наявною у справі довідкою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» № 9-331700/146 від 27.04.2015 р. підтверджується залишок коштів на рахунку Територіальної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень у розмірі 140 557, 82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно з ч. 1 п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2013 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за № 1172/8493, поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Відповідно до п. 20.5 Інструкції, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку, найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку, номера рахунку, який закривається, дати складання заяви. Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.

Згідно з п. 20.6. Інструкції, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Тож, з огляду на вищенаведене, позивач має право прийняти рішення про закриття поточного рахунку та подати відповідачу заяву, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний вказану заяву виконати та закрити поточний рахунок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи встановлені судом обставини, зважаючи на приписи ст.ст. 651, 1075 Цивільного кодекс України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору № 12178/747854-980 від 23.05.2012 р., що є підставою для його розірвання, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Стосовно вимог позивача про закриття рахунків, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», а також стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишку коштів у розмірі 140 557, 82 грн. на рахунок позивача, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПриватБанк» та 13 978, 76 грн., суд відзначає наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. № 612 Публічне акціонерне товариствр "Банк "Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17.09.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18.09.2015 р. до 17.12.2015 р. включно.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у вказаних правовідносинах.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Суд враховує, що п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Водночас, за визначенням ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором банку, а відповідач, в свою чергу, боржником та їх зобов'язання щодо виконання платіжних доручень є майновими у розумінні ст.ст. 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим такі правовідносини є предметом регулювання Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2015 р. № 901/9229/14 та від 15.01.2015 р. № 915/913/14 а також у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 р. у справі № 910/9232/14, від 10.06.2015 р. у справі № 927/1379/14, від 29.04.2015 р. № 3-61гс15 та від 01.04.2015 р. № 3-25гс15.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" були внесені зміни та доповнення, зокрема, частину 6 статті 36 вказаного закону доповнено пунктом 5, відповідно до якого обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Вказана норма закону, зокрема, ще раз вказує на те, що обмеження, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", стосуються переказу грошових коштів юридичних осіб, що надійшли на їх рахунок до дати запровадження процедури тимчасової адміністрації у банку.

Тож, приймаючи до уваги вищевикладені обставини та виходячи із наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку про неможливість наразі виконання банківських операції щодо перерахування грошових коштів позивача, які знаходяться на його рахунках, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», що, відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України, є обмеженням прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.

Аналогічні висновки містяться також у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2015 р. у справі № 910/15388/14.

Стосовно заявленої вимоги про закриття рахунків Територіальної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та кредит", суд відзначає, що за правилами Цивільного кодексу України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вказана операція здійснюється безпосередньо банком, в той час як суд не наділений відповідною компетенцією щодо закриття банківського рахунку або вчинення інших дій з ним, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині суд визнає необґрунтованими.

Що ж до вимог позивача про стягнення відсотків за користування грошовими коштами, суд відзначає, що за визначенням ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

За правилами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

В той же час, як вже зазначалось вище, за правилами ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації не здійснюється, а відтак - зважаючи на встановлені законом обмеження вимоги позивача в цій частині також не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на заявлені позивачем вимоги та наведені ним обґрунтування, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткову відмову у позові. .

При цьому, приймаючи рішення у даній справі, суд виходив із висновків Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, викладених у постановах, прийнятих за результатами касаційного перегляду справ зі спорів у подібних правовідносинах, які в силу приписів 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для врахування судами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові у позові покладається на позивача.

Однак, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Тож, приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок порушення Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» договірних зобов'язань, враховуючи що таке порушення відбулось до запровадження тимчасової адміністрації, що і стало підставою звернення позивача до суду, суд дійшов висновку про покладення судового збору на відповідача.

Наразі норми Закону України "Про судовий збір" не містять будь-яких обмежень щодо покладання судового збору на банк, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката на суму 3 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат , як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2015 р. між Територіальною профспілковою організацією Рівненської дирекції залізничних перевезень та Адвокатом Волошиним Леонідом Сергійовичем укладено договір-доручення про надання правової допомоги № 234, за умовами якого адвокат зобов'язався надати правову допомогу за окремими дорученнями клієнта, гонорар адвоката встановлений у розмірі 3 000, 00 грн.

Також позивачем надано копію акту виконання робіт від 02.07.2015 р., якому зазначається, що адвокатом надані послуги щодо консультування з питань закриття банківського рахунку та підготовки позовної заяви Територіальної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про розірвання договору, закриття рахунків, стягнення залишку на рахунку та відсотків за користування, а також копію свідоцтва про право Волошина Леоніда Сергійовича на зайняття адвокатською діяльністю.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати на послуги адвоката у даному випадку покладаються на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в частині задоволення вимоги про розірвання договору № 12178/747854-980 від 23.05.2012 р.

В іншій частині витрати на послуги адвоката покладаються на Територіальну профспілкову організацію Рівненської дирекції залізничних перевезень.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Територіальної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 12178/747854-980 від 23.05.2012 р., укладений між Територіальною профспілковою організацією Рівненської дирекції залізничних перевезень (33028, м. Рівне, вул. 16 липня, 17, код ЄДРПОУ 02675222) та Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) в особі керуючого філією «Північно-Західне Регіональне управління» «Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Територіальної профспілкової організацією Рівненської дирекції залізничних перевезень (33028, м. Рівне, вул. 16 липня, 17, код ЄДРПОУ 02675222) судовий збір у розмірі 3 090, 73 (три тисячі дев'яносто грн. 73 коп.) грн. та 750, 00 (сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) грн. - витрат на послуги адвоката.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.11. 2015 р. .

Суддя Пригунова А.Б.