Ухвала

від 18.11.2015 по справі 317/578/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 317/578/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/578/13-к Головуючий в 1 інстанції

№ провадження 11-кп/778/1734/15 ОСОБА_1

Категорія ч.ч.1,3 ст.358 Доповідач в 2 інстанції

ч.2 ст.190 КК України ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

представників ОК СТ «Славутич-97»: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника СТ «Урожай» ОСОБА_11 ,

представника СТ «Січ 2» ОСОБА_12

розглянула в м.Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Запорізького району Запорізької області ОСОБА_13 , представника потерпілого голови обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Славутич-97» ОСОБА_9 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 31 липня 2015 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Н-Лукавиці Вижницького району Чернівецької області, громадянка України, яка має середньо-спеціальну освіту, яка займає посаду голови ООСК "Перетворювач+" та голови ОСК "Перетворювач-2", яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України та призначено покарання:

-за ч.1 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки;

-за ч.3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, призначено остаточне покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнена від призначеного покарання за злочини, передбачені ч. 1, 3 ст. 358 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Виправдана у пред`явленому їй обвинуваченні за ч.2 ст.190 ККУкраїни виправдана за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Вироком скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 16.08.2013 року на насосну станцію літ. А, сторожку літ. Б, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та є власністю ООСК "Перетворювач +", код ЄДРПОУ 36637628, місцезнаходження юридичної особи: Запорізька область, Запорізький район, с. Бабурка, вул. Дружна, 1.

Як встановлено вироком суду: у вересні 2009 року, реалізуючи єдиний умисел на створення юридичної особи ОСОБА_7 умисно, з метою використання, підробила шляхом виготовлення виписку з протоколу загальних зборів ОСК «Перетворювач-2» від 10.05.2009 року, згідно якої було прийнято рішення про вступ ОСК «Перетворювач-2» до ООСК «Перетворювач +», а також протокол № 1 від 25.07.2009 року, відповідно до якого було прийнято рішення про створення та обрання голови ООСК «Перетворювач +».

В подальшому 08.09.2009 року ОСОБА_7 , реалізуючи єдиний умисел на створення юридичної особи, діючи умисно, використала завідомо підроблені нею документи виписку з протоколу загальних зборів ОСК «Перетворювач-2» від 10.05.2009 року, згідно якої було прийнято рішення про вступ ОСК «Перетворювач-2» до ООСК «Перетворювач +», а також протокол № 1 від 25.07.2009 року, шляхом надання вказаних документів державному реєстратору Запорізької районної державної адміністрації, за адресою: вул. Істоміна, 8, м. Запоріжжя.

Крім того, органами досудового слідства, ОСОБА_7 обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, а саме в тому, що в травні 2008 року, реалізуючи злочинний умисел на незаконне придбання права власності на нерухоме майно, на території ОСК «Перетворювач-2», розташованого за адресою: с. Бабурка Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, використовуючи довіреності представників садових товариств ОСК «Славутич-97», ОСК «Росинка», ОСК «Молочник», ОСК «Перетворювач-2», ОСК «Алюміншик-2» під приводом здійсненим робіт з інвентаризації і приватизації споруд насосної станції (літера А), сторожки (літера Б) за адресою: АДРЕСА_2 , у спільну часткову власність вищевказаних садових товариств, отримала у голів садових товариств інвентаризаційні документи та письмові згоди на приватизацію вищевказаного нерухомого майна, після чого в грудні 2009 року оформила (придбала) право власності на будівлі насосної станції (літера А), сторожки (літера Б) за адресою: вул. Солов`їна, 6А, м. Запоріжжя, вартістю 41 819 грн. 99 коп. на ООСК «Перетворювач +», спричинивши тим самим ОСК «Славутич-97», ОСК «Росинка», ОСК «Молочник», ОСК «Перетворювач-2», ОСК «Алюмінщик-2» збитки на значну суму.

Ухвалюючи виправдувальний вирок по вищезазначеному пред`явленому обвинуваченню через відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, суд вказав на те, що нерухоме майно не було вилучено у власника або іншого володільця, так само будь-яких осіб не було позбавлено права на вказане майно, оскільки таке право на нього, взагалі не було визначено та встановлено у передбаченому Законом порядку, крім того, на сьогоднішній час фактично відбувається процес розподілу права власності на насосну станцію між садовими товариствами та кооперативами, які приймали участь у її будівництві, та які звернулись до ООСК «Перетворювач +» із відповідними заявами, що в свою чергу свідчить про виконання ОСОБА_7 дорученої їй роботи по оформленню права власності на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок в частині виправдання ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України скасувати у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, призначити їй покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; в іншій частині вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що потерпілі, не маючи права власності на нерухоме майно, мали право на таке майно, оскільки побудували його спільними зусиллями, що підтверджується: робочим проектом «Зрошення ділянок садових товариств «Перетворювач-2», «Алюмінщик-2», «Молочник» та «Урожай» Запорізького району Запорізької області; робочим проектом «Зрошення ділянок садових товариств «Перетворювач-2», «Алюмінщик-2» Запорізького району; звітом № 4 про фінансову діяльність товариства «Луч» за 1995 рік; протоколами правління асоціації «Луч» за 1992-1995 р.р.; договором садових товариств, розташованих на території Запорізького району «Перетворювач-2», «Алюмінщик-2», «Молочник» та «Урожай»; технічними умовами, виданими вищезазначеним садовим товариствам; видатковим касовим ордером б/н від 1993 року; актами 1993 року; договором співзасновників № 3 від 28.07.1994 р.; поясненням свідків і потерпілих. Обвинувачена, пообіцявши оформити право власності на вищенаведене майно за всіма товариствами, які приймали участь у будівництві та отримавши від цих товариств необхідні документи, оформила права власності на ООСК «Перетворювач+», в якому вона є головою.

Вказує, що є хибним висновок суду про те, що на сьогоднішній час фактично відбувається процес розподілу права власності на насосну станцію між садовими товариствами та кооперативами, які приймали учать у її будівництві, що, на думку суду, свідчить про виконання ОСОБА_7 дорученої роботи по оформленню права власності на насосну станцію, оскільки зазначені обставини не впливають на наявність або відсутність складу кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 в грудні 2009 року.

Крім того, зазначає, що ознаки об`єктивної сторони шахрайства, як зловживання довірою свідчать як докази, які суд визнав такими, що не породжують жодних прав та обов`язків, а саме: письмова заява голови СТ «Молочник» від 11.05.2008р., на якій міститься напис ОСОБА_7 : «Я гарантирую, что приватизацию оформлю на 14 обществ» та її підпис, висновок експерта № 67 від 10.06.2011, яким встановлено, що підпис, виконаний від імені ОСОБА_7 у вказаній заяві та відповідний напис виконані ОСОБА_7 ; заяви голів СТ «Росинка», СТ «Урожай», СТ «Славутич» від 25.04.2008р., голови СТ «Алюмінщик-2» від 26.04.2008р., голови СТ «Молочник» від 11.05.2008 на ім`я начальника ОП ЗМБТІ ОСОБА_14 , так і пояснення свідків та потерпілих.

Наголошує, що при доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст.358 КК України, є не логічним висновок суду про відсутність в діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, оскільки саме на ООСК «Перетворювач+», відомості про утворення якого та призначення ОСОБА_7 його головою містяться в підробленому обвинуваченою протоколі № 1 від 25.07.2009р., оформлено право власності на будівлі насосної станції та сторожки.

В апеляційній скарзі голова обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Славутич-97» ОСОБА_9 вважає, що в діях обвинуваченої є склад злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а відтак суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_7 за вказаним обвинуваченням. Просить скасувати вирок в частині виправдання ОСОБА_7 за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та ухвалити новий вирок, яким визнати обвинувачену винною у скоєнні кримінального правопорушення.

В запереченні на апеляційні скарги прокурора і голови ОК СТ «Славутич-97» ОСОБА_9 захисники обвинуваченої адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_15 зазначають, що суд першої інстанції прийняв законне рішення, яке просять залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. При цьому вказують, що будівництво насосної станції почалося наприкінці 80 років силами садових товариств і кооперативів, які не мали належно оформлених установчих документів, а закінчилося під час незалежності України, тому зареєструвати право власності учасників будівництва на насосну станцію не було можливості. У зв`язку з чим, було прийнято рішення створити об`єднання кооперативів зусиллями юридичних осіб, у яких готові для цього документи, інші ж юридичні особи після приведення установчих документів у відповідність до вимого законодавства повинні були увійти у склад об`єднання ООСК «Перетворювач+», яке за дорученням усіх осіб, що будували насосну станцію звернулося до суд з позовом про визнання права власності на насосну станцію.

Однак наступне входження інших учасників будівництва до об`єднання було унеможливлене позовною заявою ОСК «Алюмінщик» в особі ОСОБА_16 про припинення ООСК «Перетворювач+», що зробило неможливим подальший вступ до складу об`єднання. На теперішній час ОСОБА_16 відсторонена від займаної посади у зв`язку з погодженням розвалу ООСК «Перетворювач+» і нанесенням ОСК «Алюмінщик» матеріальної шкоди.

Натомість, ОСОБА_7 і далі виконувала взяті на себе зобов`язання щодо оформлення права власності на насосну станцію на всі юридичні особи, що її будували, будучи головою ліквідаційної комісії ООСК «Перетворювач+» голосувала на засіданнях ліквідаційної комісії за визнання грошових вимог до об`єднання всіх учасників будівництва, у зв`язку з чим ліквідаційною комісією було прийняте рішення про задоволення цих вимог за рахунок розподілу між ними права власності в долях, пропорційно розміру земельних ділянок, що вони займають, тобто за принципом фінансування коштів на будування та оформлення насосної станції.

Оскільки всі дії обвинуваченої відповідали меті створеного об`єднання та поставленим учасниками садових товариств та за кооперативів завданням, право власності з самого початку і до теперішнього часу оформлене за об`єднанням кооперативів ООСК «Перетворювач+», до складу якого могли увійти усі, хто будував насосну станцію, на думку захисників, суд правильно дійшов до висновку, що на даний час фактично відбувається процес розподілу права власності між садовими товариствами та кооперативами, яки приймали участь у її будівництві, та які звернулися до ООСК «Перетворювач+» з відповідними заявами, що свідчить про виконання ОСОБА_7 дорученої роботи по оформленню права власності.

На думку захисників висновок сторони обвинувачення про наявності в діях ОСОБА_7 вини у формі умислу та корисливого мотиву є лише припущенням, крім того, кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, є значна шкода, однак розмір шкоди належним чином не підтверджений.

В клопотанні представників потерпілих СТ «Росинка» в особі ОСОБА_17 , ОСК «Молочник 89» в особі ОСОБА_18 , яке за змістом є запереченнями на апеляційні скарги прокурора та голови ОК СТ «Славутич-97», представники СТ «Росинка» та ОСК «Молочник 89» просять залишити вирок районного суду щодо виправдання ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України без змін.

В клопотанні від 23 жовтня 2015 року голова ОК СТ «Славутич-97» ОСОБА_19 , надавши протокол загальних зборів членів кооперативу від 10.10.2015р., вказує, що загальними зборами попередня голова ОСОБА_20 звільнена від виконання своїх обов`язків, зазначає, що ОК СТ «Славутич-97» не підтримує апеляційну скаргу та відкликає її.

Заслухавши доповідача, думку прокурора та пояснення представників ОК СТ «Славутич-97» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтримали доводи апеляційних скарг, заперечення обвинуваченої та адвоката ОСОБА_21 проти апеляційних скарг, пояснення представників СТ «Урожай», СТ «Січ 2», які підтримали позицію обвинуваченої та її адвоката ОСОБА_21 , провівши судові дебати, надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, у відповідності до ст. 404 КПК України переглядаючи вирок в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. А саме, рішення має бути ухвалене згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, тобто в разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення або відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

За положеннями ч. 4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Судом першої інстанції було повно, всебічно і об`єктивно досліджено обставини провадження, та на підставі сукупності правильно оцінених доказів, всупереч доводам апеляційних скарг прокурора та представника ОК СТ «Славутич-97» ОСОБА_9 , зроблено висновок про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 190 КК України, під шахрайством слід розуміти заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Особливістю предмету вказаного злочину є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. При цьому право на майно це документ, що дозволяє отримати у свою власність майно, наприклад заповіт, договір дарування, боргова розписка тощо. Отже, як слушно зазначено судом першої інстанції, визначальним при кваліфікації дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ст. 190 КК України є, зокрема, факт наявності у потерпілих права власності або права на об`єкт злочинних посягань.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення вбачається, що об`єктом злочину є нерухоме майно насосної станції літ. А та сторожки літ. Б, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Солов`їна, 6а, і яке фактично у власності потерпілих не перебувало, прав на майно, у встановленому законом порядку, за ними визнано не було.

Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується колегія суддів, в результаті дій обвинуваченої ОСОБА_7 нерухоме майно не було вилучено у власника або іншого володільця, так само будь-яких осіб не було позбавлено права на вказане майно, оскільки таке право на нього, взагалі не було визначено та встановлено у передбаченому Законом порядку.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , пояснили, що протягом 1989-1994 р.р., зусиллями приблизно 14 садових товариств, відбувалось будівництво насосної станції, за адресою: АДРЕСА_2 . На початку 2008 року, у зв`язку зі спробами невідомих осіб захопити насосну станцію, загальними зборами голів садових товариств було вирішено оформити право власності на вказану насосну станцію, але вказане рішення документально не оформлялось. Відповідальними за оформлення права власності обрано було ОСОБА_7 та ОСОБА_51 , яким відповідно були видані довіреності від голів всіх СТ, необхідні документи та грошові кошти. Однак пізніше ОСОБА_51 відмовилась займатись оформленням права власності. На початку 2010 року свідкам стало відомо, що право власності на Насосну станцію оформлено на ООСК «Перетворювач +» у склад якого увійшли ОСК «Перетворювач-2» та ОСК «Алюмінщик-2», інші садові товариства не змогли відразу увійти до ООСК, оскільки мали організаційно-правову форму садове товариство, а не садовий кооператив, в той час як діюче законодавство дозволяло об`єднуватись лише садовим кооперативам. Пізніше інші товариства не мали можливості вступити до ООСК «Перетворювач +» оскільки було накладено арешт на його майно, юридичну особу було припинено та почалась процедура ліквідації.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_18 , яка є головою ОСК «Молочник-89», зазначила, шо ОСОБА_7 пропонувала вступити до ООСК «Перетворювач +», свідок ОСОБА_11 , яка є головою СТ «Урожай», вказала, що під час процедури ліквідації ООСК «Перетворювач +», СТ «Урожай» звернулося до ліквідаційної комісії з майновими вимогами та їх було задоволено та вирішено розділити право власності на насосну станцію між кредиторами, в тому числі і СТ «Урожай».

Показання свідків узгоджуються з письмовими доказами протоколом загальних зборів ООСК «Перетворювач +» № 02/10 від 15.05.2010 року, згідно з яким до членів ООСК «Перетворювач +», з були прийняті ОСК «Екологія» та ОСК «Мрія-Южная», які звернулись до об`єднання з відповідними заявами; протоколом засідання ліквідаційної комісії ООСК «Перетворювач +» № 4 від 19.10.2012 року, у відповідності до якого в ході ліквідації ООСК «Перетворювач +» були визнані майнові вимоги юридичних осіб, які несли витрати по оформленню права власності на насосну станцію, а саме: ООСК «Екологія+» в сумі 33739,10 грн.; ОСК «Перетворювач-2» в сумі 15517 грн.; СТ «Алюмінщик-2» в сумі 6258,64 грн.; СТ «Урожай» в сумі 2550 грн., при чому задоволення визнаних майнових вимог кредиторів ООСК «Перетворювач +» здійснити за рахунок розподілу між ними права власності на насосну станцію за адресою: м. Запоріжжя, вул. Солов`їна, 6а, яка належить ООСК «Перетворювач +». Право власності вирішено розділити між ОСК «Перетворювач-2», СТ «Алюмінщик-2», СТ «Урожай» та ООСК «Екологія +», до складу яких входять садові кооперативи та садові товариства, що приймали участь у будівництві насосної станції.

Вищезазначені показання свідків та письмові докази, повністю підтверджують послідовні показання ОСОБА_7 , яка стверджувала, що всі її дії були спрямовані на оформлення права власності на насосну станцію, яка будувалася в період з 1989 по 1994 року спільними коштами 19 садових товариств. Робота з оформлення права власності була саме її доручена загальними зборами голів садових товариств у 2008 році. При цьому вона, виконуючи рішення 19 садових товариств, вирішила створити Об`єднання обслуговуючих садових кооперативів, за яким визнати право власності на насосну станцію, а інші садові товариства повинні були увійти до вказаної організації та разом використовувати насосну станцію. 25 липня 2009 року були проведені збори ОСК «Перетворювач-2» та ОСК «Алюмінщик-2» на яких було прийнято рішення про створення ООСК «Перетворювач +» до складу якого відповідно увійшли ОСК «Перетворювач-2» та ОСК «Алюмінщик-2», інші садові товариства до складу ООСК увійти, на той момент, не могли оскільки мали організаційно-правову форму садове товариство, в той час як діюче законодавство дозволяло об`єднуватись лише садовим кооперативам.

На думку колегії суддів подальші послідовні дії ОСОБА_7 під час ліквідаційної процедури ООСК «Перетворювач +», яка розпочалася поза волею обвинуваченої у зв`язку із зверненням ОСК «Алюмінщик» в особі ОСОБА_16 про припинення об`єднання, а саме, будучи головою ліквідаційної комісії ООСК «Перетворювач+», ОСОБА_7 голосувала на засіданнях ліквідаційної комісії за визнання грошових вимог до об`єднання всіх учасників будівництва, у зв`язку з чим ліквідаційною комісією було прийняте рішення про задоволення цих вимог за рахунок розподілу між ними права власності в долях, пропорційних розміру земельних ділянок, які вони займають, що відповідає принципам фінансування коштів на будування та оформлення насосної станції, що підтверджується Протоколом № 4 від 19.10.2012 року, тим самим підтверджують відсутність умислу обвинуваченої на привласнення майна або прав на нього.

З огляду на це, не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора, що обставини розподілу права власності на насосну станцію під час ліквідаційної процедури не впливають на наявність або відсутність складу кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 в грудні 2009 року.

Оскільки всі дії обвинуваченої були направлені на оформлення права власності на насосну станцію та подальше використання її всіма членами 19 садових товариств, колегія суддів вважає, що письмова заява голови СТ «Молочник» ОСОБА_52 від 11.05.2008 року на ім`я начальника ОП ЗБТІ ОСОБА_14 про проведення інвентаризації насосної станції по вул. Солов`їній в м. Запоріжжя та про згоду на те, що замовлення буде виконувати ОСОБА_7 , з написом «Я гарантирую, что приватизацию оформлю на 14 обществ», датою 18.05.08 та підписом, схожим на підпис ОСОБА_7 ; висновок експерта № 67 від 10.06.2011 року, відповідно до якого встановлено, що вищезазначений рукописний текст, виконаний ОСОБА_7 та встановлена неможливість відповіді на питання чи виконаний напис 18.05.08 р. та підпис ОСОБА_7 ; заяви голови СТ «Росинка» ОСОБА_53 від 25.04.2008 р., голови СТ «Урожай» від 25.04.2008 року, голови СТ «Славутич» ОСОБА_54 від 25.04.2008 року, голови СТ «Молочник» ОСОБА_55 від 11.05.08 року, голови СТ «Алюміншик-2» ОСОБА_22 від 26.04.2008 року на ім`я начальника ОП ЗБТІ ОСОБА_14 , про проведення інвентаризації насосної станції по вул. Солов`їній в м. Запоріжжя та про згоду на те, що замовлення буде виконувати ОСОБА_7 , не можуть свідчити про ознаки зловживання довірою, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги прокурора є спростовними.

Доводи апеляційної скарги прокурора, що при доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст.358 КК України, є не логічним висновок суду про відсутність в діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, оскільки саме на ООСК «Перетворювач+», відомості про утворення якого та призначення ОСОБА_7 його головою містяться в підробленому обвинуваченою протоколі № 1 від 25.07.2009р., оформлено право власності на будівлі насосної станції та сторожки, є необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Враховуючи ці вимоги законів, колегія суддів приходить до висновку, що наведені доводи прокурора є припущеннями, які не мають ніякого відношення до процесуальних джерел доказів, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а отже не підлягає скасуванню за доводами апеляційних скарг.

Разом з тим колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_7 , 1948 року народження, покарання за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України у виді обмеження волі з подальшим звільненням від покарання у зв`язку з закінченням строків давності, суд першої інстанції припустився помилки, застосувавши всупереч вимог ч.3 ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі до особи пенсійного віку.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги прокурора, представника потерпілого голови обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Славутич-97» ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Виключити з резолютивної частини вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 31 липня 2015 року відносно ОСОБА_7 вказівку про призначення їй кримінального покарання за ч.1 ст.358 КК України, ч.3 ст.358 КК України, а також остаточного покарання за сукупністю вказаних злочинів у виді обмеження волі.

На підставі ст.49 КК України ОСОБА_7 звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

В решті вирок залишити без змін.

Касаційна скарга може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді: