Рішення

від 02.11.2015 по справі 431/3630/15-ц

СТАРОБІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.11.2015

Справа 431/3630/15-ц

Провадження 2/431/2033/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

(повний текст)

02 листопада 2015 року. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого судді Озерова В.О.,

за участі: секретаря Дубініній О.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Русінової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» про відшкодування матеріальних збитків та матеріальної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Старобільський елеватор» про відшкодування матеріальних збитків та матеріальної шкоди.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданого Луганською державною адміністрацією 17.02.2005 року та інвалідом війни 2-ї групи по захворюванням, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 виданого 12.11.2007 року (безтерміново), довідкою МСЕК сер. 2-20 СМ № 023614 від 06.11.2007 року та Експертним висновком № 177 від 29.12.2004 року. На час призову на військові збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він працював на посаді майстра дільниці № 3 на підприємстві Старобільський елеватор. ТОВ «Старобільський елеватор» є правонаступником державного підприємства Старобільський елеватор і згідно ст. 15 Закону України №796-12 від 28.02.1991 року відповідальне за розрахунок та надання довідки про заробітну плату, за роботу на ЧАЕС і в зоні відчуження. У відповідності до Постанови КМУ України №1210 від 23.11.2011 року основним документом для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджена довідка встановленого зразка - форма 122 про оплату праці за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Згідно вищезазначеної постанови Управління пенсійного Фонду України в Старобільському районі повинно було до 01.01.2012 року здійснити перерахунок пенсії згідно матеріалів його пенсійної справи та на дану дату цього зроблено не було, зважаючи на невідповідність законодавству довідки про його заробітну плату, за участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. ТОВ «Старобільський елеватор» до Управління пенсійного Фонду України в Старобільському районі надавались довідки про його заробітну плату, за роботу в зоні відчуження та Управлінням пенсійного Фонду України в Старобільському районі, вони не були прийняті як такі що не відповідають законодавству. Тільки довідка № 1108 від 13.11.2012 року була формально прийнята Пенсійним фондом, але показники заробітної плати в якій, також не були приведені у відповідність до законодавства, яке регулює оплату праці для осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і були настільки низькими, що довідка не була врахована в обчислений пенсії, і згідно Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року йому була нарахована мінімальна пенсія, у повній відповідності до цієї постанови. Розрахунки заробітної плати повинні були здійснюватись згідно нормативних документів які регулюють порядок розрахунку та оплати праці для осіб які приймали участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме Постанови Ради Міністрів УРСР від 10.06.1986 року № 207-7, Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 06.01.1988 року № 12-р, постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року № 153/10-43, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031- рс, постановою ЦК КПРС , Президії Верховної Ради СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156, постановою Ради Міністрів СРСР від 08.05.1986 року № 168-5, Основними положеннями по обліку праці і заробітної плати у промисловості і будівництві, затвердженими Держкомпраці СРСР, Мінфінансів СРСР від 27.04.1973 року. Незважаючи на те, що ці нормативні документи є документами прямої дії, ТОВ «Старобільський елеватор» вони були трактовані на свій власний розсуд та неодноразово проігноровані такі параметри заробітної плати як: кратність оплати праці на відповідних об'єктах ЧАЕС, відображення премії в розмірі 60%, за роботу на ЧАЕС та в зоні відчуження, з урахуванням підвищеного тарифу та показників кратності, відображення заохочувальної премії в розмірі 400 крб. на місяць. Таким чином, показники його заробітної плати за участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС були занижені майже в три с половиною рази. Рішенням Старобільського районного суду від 10.12.2013 року по справі № 431/3094/13-ц його позов був задоволений в повному обсязі, дії ТОВ «Старобільський елеватор» щодо відмови у розрахунку заробітної плати та видачі довідки за період роботи в зоні відчуження з 09.09.1988 року по 14.12.1988 року визнані протиправними та воно було зобов'язане провести розрахунок його заробітної плати за період з 09.09.1988 року по 14.12.1988 року у відповідності до вимог закону та надати йому довідку форми 122 про оплату праці за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 p.p. у відповідності до вимог закону. Після того, як рішення суду набрало чинності, ТОВ «Старобільський елеватор» воно було виконане, надана довідка № 1247 від 19.11.2014 року про заробітну плату одержану за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, та з 01.12.2014 року Управлінням пенсійного Фонду України в Старобільському районі у повній відповідності до довідки № 1247 від 19.11.2014 року йому була перерахована пенсія з більшої заробітної плати. Різниця в пенсійних виплатах, які йому були виплачені, і які повинні були бути виплачені, викликана незаконними діями посадових осіб ТОВ «Старобільський елеватор», що згідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є грубим порушенням законодавства, а саме несвоєчасне оформлення, або подання пенсійних документів, а також видачу недостовірних документів на протязі тривалого періоду часу (35 місяців). Згідно таблиці, вказаної позивачем в своїй позовній заяві, різниця, що утворилась в пенсійних виплатах, складає 63 354, 10 грн. (а.с.3).

Матеріальні збитки нанесені йому полягають в реальному недоотриманні ним пенсії за період з 01.01.2012 року по 30.11.2014 року в сумі 63354 грн. 10 коп.

Крім того, йому була завдана значна моральна шкода. На протязі тривалого часу були порушені його права, гарантовані Законом. Умисне ігнорування законодавства, яке регулює порядок оплати праці осіб, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, посадовими особами ТОВ «Старобільський елеватор», умисне ігнорування наданих ним документів, підтверджуючих його перебування на об'єктах ЧАЕС і в зоні відчуження, принесло йому значні моральні страждання, а з початку розгляду питання в суді, де для його здоров'я, як інваліда чорнобильця, були значні психоемоційні навантаження, його стан погіршився. Необхідність тривалого відвідування судових засідань, бухгалтерії ТОВ «Старобільський елеватор», Управління пенсійного Фонду, юридичні консультації і підготовку документів у адвокатів, постійна потреба значних коштів на все це, та як результат знаходження в стані постійного негативного стресу, призвели до значного погіршення стану його здоров'я, і незважаючи на постійне відповідне лікування, 04 вересня 2014 року у нього стався інфаркт міокарду, він знаходився на порозі життя і смерті, переніс дуже сильні болі і страх за своє життя. Ускладнення, що сталися на протязі трьох місяців, а саме аритмії небезпечні для життя, потребували при стаціонарному лікуванні, і надалі потребують коштовного довічного підтримуючого лікування. Йому необхідно проведення рентгенографії судин серця, та показана установка протезів в пошкоджені судини серця, дані заходи і лікування раніше проводилися в Луганську, і декілька років тому коштували біля 20000 тисяч гривень, а зараз зважаючи на виключення Луганська з цього процесу і війну, здорожчання всього, інфляцію, таке лікування збільшилось втроє, і є необхідність звертатися до лікарень Харкова або Києва, що ще більше ускладнює питання. В подальшому є необхідність санаторно-курортного лікування, яке на даний час тимчасово протипоказане за медичними показниками. Моральну шкоду завдану йому умисним ігноруванням законодавства, яке регулює порядок оплаті праці для осіб які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довготривале ненадання довідки про заробітну плату, яке значно погіршило його матеріальний стан і можливості лікування, багаторазове умисне ігнорування наданих ним підтверджуючих документів та безпідставні сумніви в їх дійсності, і в результаті доведення його цими умисними діями чи бездіяльністю до ускладнень в його захворюваннях, які призвели до небезпечного для його життя стану, рахую в сумі 60 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути з ТОВ «Старобільський елеватор» на його користь матеріальні збитки в розмірі 63 354 грн. 10 коп., моральну шкоду в розмірі 60 000 грн., а також стягнути з ТОВ «Старобільський елеватор» на користь держави судовий збір.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Старобільський елеватор» Русінова О.М. позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі, вважала їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стосовно відшкодування матеріальних збитків. Позивачем не доведено тих обставин справи та не надано суду належних доказів у підтвердження того, що Управлінням пенсійного фонду України у Старобільському районі Луганської області заниження суми пенсії при перерахунку з 01.01.2012 року було здійснено з причин надання довідки про заробітну плату як такої, що не відповідає законодавству. Так як фактично позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що дані вказані у довідках про заробітну плату позивача є неправдивими або недійсними, що довідки не відповідають чинному законодавству України тому, що в судовому порядку вказані довідки недійсними не визнавались. Також, в матеріалах справи взагалі відсутні докази на підставі чого здійснювався перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2012 року.

Державні пенсії особам, віднесеним до категорії 1, що передбачені ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796), призначаються у встановленому порядку - із заробітку, одержаного особою за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роки.

Підставою для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону є довідка про заробітну плату в зоні відчуження. Відповідно до статті 15 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», довідки про період роботи (служби) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та про заробітну плату за цей період видають підприємства, установи, організації за основним місцем роботи працівника або їхні правонаступники. Довідки встановленої форми видаються на підставі первинних до кументів: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів, що містять відомості про нараховану заробітну плату за роботу в зоні відчуження, про місце роботи (населений пункт, зона небезпеки, кратність оплати праці чи об'єкт), період роботи в зоні відчуження, конкретні дні роботи чи їхню загальну кількість, тривалість робочого дня, премії тощо. Копії первинних документів в обов'язковому порядку додаються до довідки про заробітну плату.

На ТОВ «Старобільський елеватор» відсутні будь які первинні документи про нараховану та сплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з 09.09.1988 року по 14.12.1988 року, крім Книги - відомості по нарахуванню заробітної плати за 1988 рік, даними якої вони і керувалися при наданні довідки про заробітну плату позивача.

КМУ регулює порядок і розміри соціальних виплат і допомоги, що фінансуються за рахунок засобів держбюджету, але тільки відповідно до Конституції і законів України.

Таку норму закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль ської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка набрала чинності з 01.01.2012 року (далі Постанова КМУ № 1210).

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1210 поставлено в обов'язок Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

На виконання вимог вказаної постанови Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області і Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області здійснило перевірку пенсійної справи ОСОБА_1 та зобов'язало ТОВ «Старобільський елеватор» видати нову довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 09.09.1988 року по 14.12.1988 року, що підтверджується листом № 306/02 від 11.01.2012 року. ТОВ «Старобільський елеватор» надало Довідку про заробітну плату ОСОБА_1 № 89 від 13.01.2012 року.

Управління пенсійного фонду України в Луганській області не погоджувалося з довідками наданими ТОВ «Старобільський елеватор» та зобов'язали наше підприємство неодноразово переоформлювати довідки наголошуючи на тому, що після 01.03.1988 року оплата праці працівників, які були відряджені підприємствами для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилась у одинарному розмірі тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок (понад збережений середній заробіток) та посилалися на Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою КМ №1210 від 23.11.2011 року, на постанову УРСР від 10.06.1986 р. № 207-7 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відвертанням забруднення довкілля», а саме листом УПФУ в Старобільському районі Луганської області № 5197/02 від 13.04.2012 року просило переглянути розрахунок заробітної плати у довідці № 89 від 13.01.2012 року, згідно їх вимоги заробітна плата була б нижча від фактично отриманої позивачем, на що підприємство надало довідку № 82 від 10.05.2012 року у відповідності до Постанови КМ №1210 від 23.11.2011 року з супровідним листом № 471 від 10.05.2012 року, вказавши заробітну плату зазначену у книзі по нарахуванню за 1988 рік. Це також підтверджується листом Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області № 7152/02-10 від 30.08.2012року на що ТОВ «Старобільський елеватор» надало довідку № 893 від 14.09.2012 року і супровідним листом № 892 від 14.09.2013 року. На виконання листа Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області №10796/02 від 09.10.2012 року, листа Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області № 9114/02-10 від 06.11.2012 року, відповідач надав довідку з розрахунком супровідним листом № 1108 від 13.11.2012 року.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У зв'язку з тим, що велика кількість нормативних документів, які регулюють соціальний захист чорнобильців, то приймалося то відмінялося ТОВ «Старобільський елеватор» вимушене було видавати довідки на підставі вимог вказаних у листах УПФУ та згідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Законодавцем встановлено, що у 2012 році норми і положення статті 54 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік, згідно із Законом України від 22.12.2011 р. N 4282-VI. Такі ж норми установлені у 2013 році, згідно із Законом України від 06.12.2012 р. N 5515-VI і у 2014 році встановлено, що норми і положення статті 54 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік, згідно із Законом України від 16.01.2014 р. N 719-VII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 31.07.2014 р. N 1622-VII.

Таким чином, з моменту набуття чинності Закону про Держбюджет-2012 усі соціальні пільги, які надаються громадянам згідно вищезгаданих статей Закону № 796 застосовуються в порядку і розмірах, встановлених КМУ, тобто в межах виділених на ці цілі бюджетних коштів.

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання дій посадових осіб ТОВ «Старобільський елеватор» неправомірними щодо відмови у розрахунку заробітної плати та видачі довідки за період роботи на Чорнобильській АЕС і в зоні відчуження, яка задоволена в повному обсязі рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 10.12.2013 року. Після набрання законної чинності вказаного рішення ТОВ «Старобільський елеватор» видано довідку № 1247 від 19.11.2014 року про заробітну плату ОСОБА_1, у відповідності до вимог вказаних у рішенні Старобільського районного суду Луганської області від 10.12.2013 року.

УПФУ в Старобільському районі прийняло рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з більшого заробітку, відповідно до довідки № 1247 від 19.11.2014 року, наданої ТОВ «Старобільський елеватор» та вказаний факт оспорювався позивачем у адміністративному порядку.

Таким чином, ТОВ «Старобільський елеватор» жодним чином не має прав та не наділене повноваженнями для здійснення перерахунку пенсії позивачу, а Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі в межах своєї компетенції на основі і у виконання Бюджетного кодексу України, закону про Держбюджет України на відповідний рік вимагало відповідні документи, перевіряло обґрунтованість їх видачі та здійснювало перерахунок пенсії в межах наявних фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду України.

Розрахунок різниці в пенсійних виплатах, які були виплачені і які повинні були бути виплачені позивачу за період з 01.01.2012 року по 30.11.2014 року у сумі 63 354, 10 грн. також не підтверджується доказами, так як з матеріалів наданих позивачем до позовної заяви не вбачається, що саме така ж сума пенсії, яка нарахована у грудні 2014 року, на підставі довідки виданої ТОВ «Старобільський елеватор» на виконання умов рішення Старобільського районного суду від 10.12.2013 року, була б йому нарахована з 01.01.2012 року на підставі вказаної довідки.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

ТОВ «Старобільський елеватор» цивільного права позивача не порушувало, шкоду позивачу не завдавало, вини в своїх діях не вбачає і вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні. Належним відповідачем по даній справі доцільно було б встановити УПФУ в Старобільському районі та вважаємо, що суд має проінформувати позивача про можливість заміни неналежного відповідача належним.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Судова практика при цьому виходить із положення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювана шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Вимоги ж позивача про відшкодування моральної шкоди випливають з погіршення стану здоров'я, внаслідок необхідності тривалого відвідування судових засідань, бухгалтерії ТОВ «Старобільський елеватор», Управління пенсійного фонду України, юридичних консультацій і підготовку документів у адвокатів та постійної потреби значних коштів на все це. В той час, як позивач по факту був присутній лише в двох судових засіданнях при вирішенні справи у суді першої інстанції, усі інші судові засідання позивачем були в повному обсязі проігноровані. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження витрат значних коштів на юридичні консультації та підготовку документів у адвокатів. Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між погіршенням стану його здоров'я, яке за поясненнями позивача свідчить про заподіяння йому моральної шкоди, та діями відповідача щодо ігнорування законодавства, які призвели до погіршення його здоров'я.

Позивачем не доведено жодних обставин, які б підпадали під визначення моральної шкоди. Потреба у грошових коштах для лікування, яких у позивача не вистачає у зв'язку з інфляцією, здорожчанням всього, та потребою ним відвідування лікарень міста Харкова чи Києва, не є підставою для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Старобільський елеватор».

На підставі викладеного по суті позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та у зв'язку з тим, що відсутні факти на підтвердження заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, відсутні втрати немайнового характеру, відповідач вважає, що позивачу моральної шкоди не завдано, а якщо і завдано, то не з вини відповідача і підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Позивач, звертаючись до суду з зазначеним позовом, ставить питання про стягнення на його користь матеріальних збитків з ТОВ «Старобільський елеватор», проте, як йому вказані збитки завдані по вині Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі, умисними діями працівників УПФУ. Вимоги ж позивача про відшкодування моральної шкоди випливають з потреби грошових коштів, яких позивачу не вистачає в зв'язку з інфляцією, здорожчанням всього, тобто з ситуації, яка сталася в країні, та жодним чином не підтверджується наявністю моральної шкоди. Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між погіршенням стану його здоров'я, яке за поясненнями позивача свідчить про заподіяння йому моральної шкоди, та діями відповідача щодо ігнорування законодавства. Зокрема, тут слід зазначити та звернути увагу суду щодо тексту позивача «ігнорування законодавства відповідачем», а саме ТОВ «Старобільський елеватор» здійснює свою господарську діяльність у повній відповідності до вимог законодавства України, існує ряд контролюючих органів, які вправі здійснювати перевірки господарської діяльності підприємств, так жодним актом перевірки не встановлено, що ТОВ «Старобільський елеватор» здійснює ігнорування законодавства.

За таких обставин вважають, що цивільні права безпосередньо позивача ОСОБА_1 який звернувся до суду з зазначеним позовом, відповідачем ТОВ «Старобільський елеватор» не порушені, вини в своїх діях відповідач не вбачає, моральної шкоди позивачу взагалі не завдано, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Окрім того, слід зазначити, що позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача матеріальні збитки в результаті недоотриманої ним пенсії за період з 01.01.2012 року по 30.11.2014 року в сумі 63354 грн. 10 коп.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перерахунок пенсії був зроблений з 01.01.2012 року, тобто з даного моменту позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права, у зв'язку з чим позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно з ч. 4 цієї статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Заяву про застосування позовної давності у зв'язку із спливом (закінченням) строку позовної давності подано до суду.

Крім того, матеріальні збитки, які ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Старобільський елеватор» на його користь, полягають у реальному недоотриманні ним пенсії за період з 01.01.2012 року по 30.11.2014 року.

ТОВ «Старобільський елеватор» звернулося до Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області з листом № 1142 від 26.10.2015 року про надання інформації щодо зазначення підстав для здійснення перерахунку пенсії у 2012 році, щодо підтвердження розміру пенсії, зазначеної у позовній заяві і просило надати розрахунок недовиплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 30.11.2014 року.

Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області листом № 9312/02-01 від 30.10.2015 року надало відповідь, з якої вбачається, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з більшої заробітної плати відповідно до довідки № 1247 від 19.11.2014 року, виданої ТОВ «Старобільський елеватор» було проведено з 01.12.2014 року виключно на підставі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 28.01.2015 року по справі № 431/4268/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання проведення перерахунку пенсії. В листі також зазначено, що провести перерахунок пенсії в січні 2012 року, відповідно до довідки про заробітну плату № 1247 від 19.11.2014 року УПФУ не мало можливості, оскільки вона не відповідає вимогам діючого законодавства про оплату праці працівників, що були зайняті на ліквідації наслідків аварії па ЧАЕС. Найголовніше слід звернути увагу суду на те, що в відповіді Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області вказано, що в нього не має підстав, щоб надати розрахунок недовиплаченої пенсії ОСОБА_1 За таких обставин надана відповідь Управлінням пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області спростовує суму відшкодування матеріальних збитків, які полягають у реальному недоотриманні позивачем пенсії за період з 01.01.2012 року по 30.11.2014 року, зазначену у таблиці різниці, що утворилася в пенсійних виплатах, яка складає 63 354,10 грн., що в свою чергу підтверджує відсутність доказів факту недовиплати пенсії, так як різниці в пенсійних виплатах взагалі не існує. Вказаний лист УПФУ також є підтвердження того, що пенсія ОСОБА_1 з 01.01.2012 року виплачувалася відповідно до вимог чинного законодавства України, так як УПФУ не мало змоги здійснити перерахунок пенсії позивачу навіть на підставі довідки про заробітну плату.№1247 від 19.11.2014 року виданої ТОВ «Старобільський елеватор» на виконання рішення Старобільського районного суду Луганської області від 10.12.2013 року.

Правові норми зазначають, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України). Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

У зв'язку з тим, що факт недовиплати пенсії позивачу відсутній, враховуючи, що Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області не погодилося провести перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про заробітну плату вже виданої ТОВ «Старобільський елеватор» на виконання рішення суду та здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 виключно тоді, коли їх суд зобов'язав здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі вказаної довідки про заробітну плату, а також враховуючи той факт, що навіть УПФУ не має підстав надати розрахунок недовиплаченої пенсії, то як позивач міг здійснити розрахунок недоотриманої ним пенсії, отже, враховуючи всі зазначені обставини. відповідач вважає, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та не надано доказів обґрунтування своїх позовних вимог. Позовні вимоги позивача є незаконними, безпідставними, необґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення, та враховуючи, що ТОВ «Старобільський елеватор» цивільного права позивача не порушувало, шкоду позивачу не завдавало, вини в своїх діях не вбачає.

Розглянувши позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої йому відповідачем внаслідок протиправних дій відповідача, а саме відмови відповідача надати позивачу розрахунок заробітної плати та довідки за період роботи на Чорнобильскої АЕС та в зоні відчуження.

Судом досліджено рішення Старобільського районного суду Луганської області від 10 грудня 2013 року. Вказану судове рішення було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22 жовтня 2015 року (а.с. 15-16).

Згідно вказаного рішення, були визнані протиправними дії ТОВ «Старобільський елеватор» щодо відмови позивачу у розрахунку заробітної плати та видачі довідки за період роботи в зоні відчуження з 9 вересня 1998 року по 14 грудня 1998 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт протиправності дій відповідача щодо прав позивача є встановленим та доказуванню при розгляді цивільній справі не підлягає. З цих підстав суд вважає заперечення відповідача щодо відсутності його вини таким, що не відповідають обставинам справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, спосіб захисту, обраний відповідачем у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди є таким, що відповідає діючому законодавству.

У відповідності до ст. ст. 22, 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом досліджені довідки про отримання позивачем пенсії (а.с. 17-19), згідно яких встановлено, що розмір пенсії позивача з грудня 2014 року, тобто з моменту перерахунку позивачу пенсії, на підставі виданої у відповідності до рішення Старобільського районного суду від 10 грудня 2013 року, довідки, значно збільшився.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про доведеність факту недоотримання позивачем пенсії внаслідок протиправних дій відповідача.

Розрахунок розміру завданої шкоди відповідає наданим довідкам, доказів, яки б його спростовували, відповідачем не надано, а тому, суд вважає вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 63 354,10 грн., такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 23, 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд вважає обґрунтованими вимоги щодо завдання позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, так як внаслідок цих протиправних дій він тривалий час отримував не в повному обсязі пенсійне забезпечення, на яке він мав право як учасник ліквідації аварії на Чорнобильскої АЕС, вимушений був звернутись за захистом своїх прав до суду.

В той же час, у відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахування викладеного суд вважає розумним та справедливим визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Судові витрати суд розподіляє у відповідності до ст. 88 ЦПК України

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» про відшкодування матеріальних збитків та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» (ІПН 009527912301, р/р 2600801007671 в філії ПАТ «Укрсіббанк» м. Луганськ, МФО 304289, код ЄДРПОУ 00952798) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) матеріальні збитки в розмірі 63 354 (шістдесят три тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 10 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» (ІПН 009527912301, р/р 2600801007671 в філії ПАТ «Укрсіббанк» м. Луганськ, МФО 304289, код ЄДРПОУ 00952798) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільський елеватор» (ІПН 009527912301, р/р 2600801007671 в філії ПАТ «Укрсіббанк» м. Луганськ, МФО 304289, код ЄДРПОУ 00952798) на користь держави судовий збір в розмірі 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 54 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Озеров