Постанова

від 13.11.2015 по справі 810/3737/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2015 року 810/3737/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу товариства з обмеженою відповідальністю "ІвЧ" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

20 серпня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ІвЧ" (далі - ТОВ "ІвЧ") з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2015 р. №№ 0001362201, 0001371702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 р. №№ 0001362201, 0001371702, оскільки, на думку позивача, за порушення норм регулювання обігу готівки мають нараховуватися адміністративно-господарські санкції відповідно до ст. 238-239 Господарського кодексу України, а не Податкового кодексу України.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операціїй у національній валюті в Україні, затвердженого постанови Правління Національного Банку України від 15 грудня 2014 р. № 637 (далі - Положення № 637) та Податкового кодексу України, в результаті чого йому були нараховані штрафні (фінансові) санкції (а.с. 35-37).

Представники сторін подали до суду письмові клопотання, у яких вони просили розглянути справу без участі їх представників, у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

24 лютого 2000 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 42-44).

У період з 23 по 27 березня 2015 р. відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 березня 2012 р. по 27 березня 2015 р., за результатами якої 7 квітня 2015 р. було складено акт перевірки № 55/10-17-22-01/19414052 (далі - акт перевірки № 55/10-17-22-01/19414052 ) (а.с. 45-70).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 2.8, п. 2.9 р. 2, п. 3.5 р. 3 Положення № 637, перевіркою встановлено понадлімітний залишок готівкових коштів в касі підприємства 8 лютого 2012 р. на суму 476 грн 71 коп. та 28 грудня 2012 р. на суму 11 400 грн 00 коп;

- п. 119.2 ст. 119 ПК України, розрахунки форми 1-ДФ про виплачені доходи за ІІІ кв. 2013 р., І кв. 2014 р., ІІ кв. 2014 р. до відповідача не подано (а.с. 70).

23 квітня 2015 р., на підставі названого акту перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001371702, яким накладено на позивача суму грошового зобов"язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1530 грн 00 коп. (а.с. 11);

- № 0001362201, яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій - 23 753 грн 42 коп. (а.с. 12).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) та Положенням № 637.

Згідно з вимогами п. 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до вимог п. 2.9 названого Положення готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Як убачається з п. 3.5 Положення № 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю. Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Згідно з вимогами п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв'язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем при проведенні перевірки було встановлено порушення:

1) у січні 2014 р. було нараховано заробітну плату в сумі 174 грн 00 коп. та утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 26 грн 10 коп., проте, розрахунок форми 1-ДФ про виплачені доходи за І кв. 2014 р. до відповідача подано не було, чим порушено вимоги п. 119.2 ст. 119 ПК України; 1 липня 2013 р. та 30 травня 2014 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було здійснено випалти як фізичним особам-засновникам, проте, розрахунки форми 1-ДФ за ІІІ кв. 2013 р. та ІІ кв. 2014 р. до відповідача подано не було, чим порушено вимоги п. 119.2 ст. 119 ПК України;

2) перевищено залишок готівкової виручки, який перевищує встановлений ліміт каси за 8 лютого 2012 р. у сумі 476 грн 71 коп., за 28 грудня 2012 р. у сумі 11 400 грн 00 коп., а саме:

- у видатковому касовому ордері від 8 лютого 2012 р. № 4 видача готівки працівнику підприємства ОСОБА_2 у сумі 476 грн 71 коп. не підтверджена підписом одержувача коштів, згідно касової книги підприємства залишок готівки на кінець дня складає 0 грн 00 коп.;

- у видатковому касовому ордері від 28 грудня 2012 р. № 20 видача готівки працівнику підприємства ОСОБА_2 у сумі 11 400 грн 00 коп., не підтверджена підписом одержувача коштів, згідно касової книги підприємства залишок готівки на кінець дня складає 0 грн 00 коп.; чим порушено вимоги пп. 2.8, 2.9, 3.5 Положення № 637 (а.с. 4).

Порушення, встанволені в акті перевірки, не заперечувалася позивачем у судовому засіданні.

Проте, позивач вважає, що за такі порушення мали бути нараховані адміністративно-господарські санкції відповідно до ст. 238-239 Господарського кодексу України, а не згідно з вимогами Податкового кодексу України.

Однак, суд вважає таке твердження позивача помилковим враховуючи таке.

Згідно з вимогами п. 75.1.2 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до вимог п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як убачається з п. 14.1.157 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з вимогами пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до вимог пп. 14.21.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, як убачається з абз. 2 п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Згідно з вимогами п. 2 названого Указу штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Наведене свідчить, що відповідачем правомірно застосовно до відповідача штрафні (фінансові) санкції за встановлені порушення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 р. №№ 0001362201, 0001371702 відповідачем винесено правомірно, а, отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, підлягає стягненню з позивача судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19.09.2013 №590-VІІ ).

Зокрема, згідно з цим законом під час подання адміністративного позову майнового характеру позивачем сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 182 грн70 коп., а спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, то з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору - 1644 грн 30 коп. (1827 грн 00 коп. - 187 грн 20 коп.)

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІвЧ" до Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.