Ухвала

від 18.11.2015 по справі 826/11294/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11294/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стратегічний партнер» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Стратегічний партнер» задоволені повністю, визнано протиправним та скасовано наказ державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 30 квітня 2015 року №815 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки"; визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Стратегічний партнер" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ "Десмонд" (код ЄДРПОУ 39122306) за період із 01 травня 2012 року по 31 травня 2014 року; ТОВ "Консалтингова компанія "Івестекогруп" (код ЄДРПОУ 37146241) за період із 01 по 31 жовтня 2014 року; ТОВ "Прайм Трейд Тайм" (код ЄДРПОУ 39199143) за період із 01 по 31 листопада 2014 року; ТОВ "Лабріус-Ю" (код ЄДРПОУ 37811646) за період із 01 по 31 січня 2015 року, а також щодо складання за результатами такої перевірки відповідного акту від 19 травня 2015 року №287/1-22-07-33147220; визнані протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо внесення змін до автоматизованої системи обробки податкової звітності ТОВ "Стратегічний партнер"; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 29 травня 2015 року №0003802207, яким ТОВ "Стратегічний партнер" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 2436250,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 29 травня 2015 року №0003812207, яким ТОВ "Стратегічний партнер" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 2192625,00 грн.; зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві відновити інформацію в автоматизованій системі обробки податкової звітності ТОВ "Стратегічний партнер", яку вилучено на підставі акту від 19 травня 2015 року №287/1-22-07-33147220.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на адресу позивача направлено запит від 13 листопада 2014 року №830/10/26-50-22-07 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин із ТОВ "Десмонд" за період із 01 липня по 31 жовтня 2014 року.

Листом позивача від 28 листопада 2014 року №014-Г/11 відмовлено у наданні письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо проведених господарських операцій із відповідним контрагентом за період із 01 липня по 31 жовтня 2014 року у зв'язку з тим, що письмовий запит оформлений із порушенням норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме відсутні законодавчі підстави для отримання податкової інформації.

При цьому, листом від 22 квітня 2015 року №022-Г/04 позивачем надано копії підтверджуючих документів щодо господарських взаємовідносин із ТОВ "Десмонд" за період з 01 липня по 31 жовтня 2014 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені господарських відносин із платниками податків - ТОВ "Десмонд", ТОВ "Консалтингова компанія "Інвестикогруп", ТОВ "Прайм Трейд Тайм", ТОВ "Лабріус-Ю".

Копію оскаржуваного наказу вручено особисто під розписку представнику позивача.

На підставі оскаржуваного наказу відповідачем у період із 05 по 12 травня 2015 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах із ТОВ "Десмонд" за період із 01 травня 2012 року по 31 травня 2014 року, ТОВ "Консалтингова компанія "Інвестикогруп" за період із 01 по 31 жовтня 2014 року, ТОВ "Прайм Трейд Тайм" за період із 01 по 30 листопада 2014 року, ТОВ "Лабріус-Ю"за період із 01 по 31 січня 2015 року, за результатами якої 19 травня 2015 року складено акт перевірки.

На підставі акту перевірки, 29 травня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0003802207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 194900,00 грн. за основним платежем та у розмірі 487250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0003812207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1754100,00 грн. за основним платежем та у розмірі 438525,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи зазначені дії та рішення податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених ст. 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах 1 та 2 цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З наведеного вбачається, що обов'язковим для платника податків є тільки той письмовий запит, який складено із дотриманням норм ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, письмовий запит, адресований позивачу, не відповідає нормам ПК України. Зокрема, у ньому не зазначено фактів та обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового, валютного чи іншого законодавства, а тому позивач мав право відмовити відповідачу у наданні пояснень та їх документального підтвердження.

Вище зазначена обставина, у свою чергу, свідчить про те, що оскаржуваний наказ відповідачем складено безпідставно, оскільки пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено обов'язкову умову призначення та проведення перевірки, а саме ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання письмового запиту письмових пояснень та їх документального підтвердження.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування оскаржуваного наказу та визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки, оскільки разі якщо оскаржуваний наказ, на підставі якого проведено перевірку, визнано протиправним, саме проведення перевірки платника податків не може бути правомірним.

Щодо позовним вимог про визнання протиправними дії податкового органу стосовно коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в електронній базі даних АІС "Податковий блок" "Аналітична система, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.66.1. ст.66 Податкового кодексу України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

За результатами перевірок, податковими органами, в разі виявлення порушень норм податкового, валютного чи іншого законодавства, що свідчить про заниження чи завищення податкових зобов'язань або податкового кредиту, зокрема, з податку на додану вартість, виносяться відповідні податкові повідомлення-рішення.

Згідно п.54.3.1., 54.3.2. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

При цьому, необхідно зазначити, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства зроблені з використання лише інформації, наявної у податкових органах, без дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податку відображає відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках, є необґрунтованими та безпідставними.

Так, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (надалі також - Порядок; в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 2.10.3 пункту 2.10 Порядку співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.15 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності платника податків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в електронній базі даних АІС «Податковий блок» «Аналітична система» та зобов'язання відповідача вилучити з усіх діючих електронних автоматизованих систем, у тому числі АІС "Податковий блок "Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок", відомості, внесені на підставі акту перевірки, та відновити в усіх діючих електронних автоматизованих системах, у тому числі перелічених, показники податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача, які відкориговані на підставі акту перевірки.

Щодо решти позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "Десмонд" 22 травня 2014 року укладено договір №010-14 про надання інформаційних консультаційних послуг (далі - договір №010-14), за умовами якого ТОВ "Десмонд", як виконавець, зобов'язується надати інформаційні консультаційні послуги з: нагальних питань щодо зміни загального, столичного, регіонального законодавства; огляд законопроектів та коментарі; питань ведення фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності; інша довідкова інформація, а замовник (позивач) зобов'язується своєчасно їх приймати.

На виконання умов договору №010-14 ТОВ "Десмонд" надано позивачу консультаційні послуги, що підтверджуються актом приймання-передачі послуг від 31 травня 2014 року, згідно з яким, вартість послуг склала 573000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг, що свідчить про те, що послуги надані та сторони одна до одної претензій не мають.

На підтвердження оплати послуг позивачем надано суду наступні докази.

Між ТОВ "Десмонд" та ТОВ "Рокдейл" 27 червня 2014 року укладено договір №003-14 про переведення боргу, за умовами якого ТОВ "Десмонд", як первісний боржник, переводить на ТОВ "Рокдейл", як нового боржника, борг (грошове зобов'язання) у загальному розмірі 858000,00 грн., що виник на підставі п. 5.2. основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. Кредитор (позивач) не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником.

Отже, за умовами договору про переведення боргу замінено зобов'язану сторону (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договорів, укладених між первісним боржником та кредитором.

Оплата на користь виконавця позивачем здійснена у повному обсязі.

Між ТОВ "Консалтингова компанія "Інвестикогруп", як виконавцем, та позивачем, як замовником, 26 вересня 2014 року укладено договір №26-09/14 про надання консультаційних послуг (далі - договір №26-09/14), за умовами якого виконавець зобов'язується надати інформаційні консультаційні послуги з: нагальних питань щодо змін загального, столичного, регіонального законодавства; огляд законопроектів та коментарі; питань ведення фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності; інша довідкова інформація, а Замовник зобов'язується своєчасно їх приймати.

Відповідно до п. 1.2. договору №26-09/14, консультації та інформаційне обслуговування здійснюється виконавцем також за такими напрямками: надання усних або письмових рекомендацій консультацій; консультації з питань комерційної діяльності; надати консультаційні послуги для найбільш ефективного розповсюдження продукції, а саме: як підготовка та обґрунтування адресної програми, консультації з попереднього виміру трафіку для усієї програми та інші нагальні питання щодо предмету договору.

З матеріалів справи вбачається, що умови договору №26-09/14 сторонами виконані у повному обсязі, про що свідчать акти надання послуг №38 від 28 жовтня 2014 року та №39 від 31 жовтня 2014 року, адресна програма, а також податкові накладні №6 від 28 жовтня 2014 року та №7 від 31 жовтня 2014 року.

Позивачем надано суду докази, які підтверджують, що послуги із розроблення адресної програми замовлені позивачем у ТОВ "Консалтингова компанія "Інвестикогруп" на виконання договору №204-09 (далі - договір №204-09), укладеного 25 вересня 2014 року між позивачем та ПрАТ "Трускавецькурорт" про виконання робіт та надання послуг з виготовлення та розповсюдження друкованої (поліграфічної) продукції.

Згідно з п. 1.4 договору №204-09, виконавець здійснює підготовчі заходи для найбільш ефективного розповсюдження продукції, а саме: підготовку і обґрунтування адресної програми, попередні виміри трафіку для усієї адресної програми, підготовку і інструктаж промоутерів, безпосередньо розповсюдження поліграфічної продукції згідно з розробленою адресною програмою, анкетування респондентів в місцях роздач.

Додатком №1 до договору №204-09 визначено технічне завдання на виготовлення друкованої (поліграфічної) продукції.

Додатком № до договору №204-09 погоджено структуру звіту про підготовку та розповсюдження друкованої (поліграфічної) продукції.

Додатком №3 до договору №204-09 обумовлено складання акту приймання виконаних робіт та про надані послуги.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивачем у повній мірі виконано умови договору №204-09, а також у повній мірі здійснено розрахунки із ТОВ "Консалтингова компанія "Інвестикогруп".

Також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Прайм Трейд Тайм" 26 вересня 2014 року укладено договір №26-09/14-5 про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції (далі - договір №26-09/14-5), за умовами якого ТОВ "Прайм Трейд Тайм", як виконавець, зобов'язується виконати роботи (послуги) з виготовлення поліграфічної продукції, а саме двосторонній надрукований буклет.

На виконання умов договору №26-09/14-5 між позивачем та ТОВ "Прайм Трейд Тайм" 28 листопада 2014 року підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №281114, а також податкову накладну №300 від 28 листопада 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що послуги щодо виготовлення поліграфічної продукції замовлені позивачем у ТОВ "Прайм Трейд Тайм" на виконання договору №204-09, інформація про який уже викладена вище.

Позивачем надано суду докази, що підтверджують у повній мірі виконання умов договору №204-09, а також здійснення у повні мірі розрахунків із ТОВ "Прайм Трейд Тайм".

Крім того, між позивачем та ТОВ "Лабріус-Ю" 12 листопада 2014 року укладено договір №2014-1112 про надання послуг (далі - договір №2014-1112), за умовами якого ТОВ "Лабріус-Ю", як виконавець, за завданням замовника (позивач) бере на себе зобов'язання щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, а саме: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки щодо надання професійної й технічної допомоги з аналізу ринку праці та пошуку персоналу, а також пошук потенційних клієнтів для замовника.

Протягом строку дії договору №2014-1112 між позивачем та його контрагентом укладено ряд додатків до нього та, на підтвердження їх виконання контрагентом надано ряд звітів, консультацій тощо.

На виконання умов договору №2014-1112 між сторонами підписані акти наданих послуг та виписані податкові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що сторони одна до одної жодних претензій не мають, отже усі умови договору №2014-1112 виконані у повному обсязі та належним чином.

Договір №2014-1112 із ТОВ "Лабріус-Ю" позивачем укладено з метою виконання договору №3 4-14 про надання послуг, укладеного 01 вересня 2014 року між позивачем та ПП "Промо бізнес груп".

Стосовно оплати позивачем послуг ТОВ "Лабриус-Ю" слід зазначити наступне.

Між ТОВ "Лабриус-Ю" (кредитор), позивачем (первісний боржник) та ТОВ "Каунт Ліберті" (новий боржник) 20 лютого 2015 року укладено договір №2015-0220 про переведення боргу (далі - договір №2015-0220), за умовами якого первісний боржник переводить свій борг за договором №14-11-1917 від 11 грудня 2014 року про надання інформаційних консультативних послуг, укладеного між первісним боржником та кредитором, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного договору, та приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором.

Пунктом 3.1. договору №2015-0220 встановлено строк виконання зобов'язання: не пізніше 31 грудня 2015 року.

Позивачем у повній мірі сплачені отримані послуги.

Враховуючи наведене вище, судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено, що відповідність господарських операцій із вище вказаними контрагентами повністю відповідають меті діяльності позивача та підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами, специфікаціями до договорів, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактури, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, податковими накладними, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставними.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності вчинених дій та прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвалу складена у повному обсязі 18.11.2015 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.