Ухвала

від 02.11.2015 по справі 813/4806/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 876/10802/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

публічне акціонерне товариство «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2014 р. № 0001632250 про сплату 22345 грн. податку на прибуток приватних підприємств та № 0001622250 про сплату 19430 грн. податку на додатку вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та штрафних (фінансових) санкцій 9715 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.03.2014 № 0001622250, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 25.03.2014 № 0001632250.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також апелянт зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Проведеною перевіркою позивача встановлення наявність господарських взаємовідносин з ТзОВ «Вест-Інвест-Груп», які здійснювались на підставі укладеного договору від 09.06.11 № 9/06-11. На виконання умов даного договору позивачем було надано платіжні доручення, податкові та видаткові накладні.

Із наданого договору не можливо встановити товар, який буде куплятись, в якій кількості та по якій ціні. Також, згідно умов договору позивач мав отримувати товар разом із сертифікатами якості. Однак, позивачем не надано жодного документу, який підтверджував би факт існування такого товару, документів, що підтверджують факт його транспортування та сертифікатів якості.

Також, досліджуючи ланцюг постачання товару, податковим органом було встановлено, що ТзОВ «Вест-Інвест-Груп» попередньо ніби то купляло товар у таких підприємств як ТОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «БТК «Євробуд», керівники яких заперечують свою причетність до здійснення будь-якої господарської діяльності згаданих підприємств, а отже підтверджують факт відсутності постачання будь-якого товару на адресу ТзОВ «Вест- Інвест-Груп».

Щодо господарських відносини позивача з ПП «Інсайтбуд» слід зазначити про наявність договору купівлі-продажу від 08.06.11 № 8/06-11Д, згідно умов даного договору ПП «Інсайтбуд» зобов'язувавлось продати добавки для бетону. На виконання умов даного договору позивачем було надано платіжні доручення, податкові та видаткові накладні.

Проте, позивачем не надано жодного документу, який підтверджував б факт існування такого товару, документів, що підтверджують факт його транспортування та сертифікатів якості. Також, у видаткових накладних виписаних на адресу позивача не вказано номерів і дат довіреностей на підставі яких здійснювалась передача товару, наявність яких є обов'язковою згідно наказу Міністерства фінансів України від 16.05.96 р.

Аналогічно як і з ТзОВ «Вест-Інвест-Груп», досліджуючи ланцюг постачання товару для ПП «Інсайтбуд», податковим органом було встановлено, що ТзОВ «Вест-Інвест-Груп» попередньо ніби то купляло товар у таких підприємств як ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «АРС Трейд», керівники яких заперечують свою причетність до здійснення будь-якої господарської діяльності згаданих підприємств, а отже підтверджують факт відсутності постачання будь-якого товару на адресу ПП «Інсайтбуд».

Зважаючи на те, що позивачем під час проведення перевірки не було надано вище перелічених документів, слід зазначити, що норма п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України зазначає, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 44.6. статті 44 Податкового кодексу України зазначає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 25.01.2014 р. № 42/22-50 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів». За результатами перевірки податковим органом складено акт від 05.02.2014 р. № 80/22-50/05505495 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів», дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) в ТОВ «Вест-Інвест-Груп» за період липень, серпень, вересень 2011 року, ПП «Інсайтбуд» за період вересень, жовтень 2011 року та подальшого їх використання у господарській діяльності». У Акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19430 грн., у тому числі за липень 2011 року у сумі 2855 грн., за вересень 2011 року в сумі 11431 грн., за жовтень 2011 року у сумі 5144 грн.; п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 22345 грн., в тому числі за ІІ - ІV квартали 2011 року у сумі 22345 грн.; не підтверджено реальність здійснення операцій з ТОВ «Вест-Інвест Груп» та ПП «Інсайтбуд».

Вказані у акті порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Вест-Інвест Груп» у липні, серпні, вересні 2011 року та ПП «Інсайтбуд» у вересні, жовтні 2011 року.

Відповідно до даного акта, під час перевірки ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» відповідач використав: статутні документи, реєстраційні документи; установчі документи, накладні та податкові накладні на одержання товару, рахунки бухгалтерського обліку, реєстр отриманих та виданих них накладних, банківські виписки; інформаційну систему «Податковий блок»; акт ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві від 25.07.2013 р. № 604/56-26-22-4-04/36190153 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайтбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських відносинах із ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ПП «Один два три», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «АРС Трейд» та ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд»; акт ДПІ у Пустомитівському районі від 26.06.2013 р. № 768/2200/36874548 «Про неможливість проведення» виїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ «Вест-Інвест Груп» з питань правомірності формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість із ТОВ «БК «АРС» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 із ТОВ «БК АТР Груп» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 із ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» період з 01.01.2010 по 31.12.2012».

На підставі вказаного вище акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 № 0001622250, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 29145,00 грн. (основний платіж 19430 грн., штрафна (фінансова) санкція - 9715 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 р. № 0001632250, відповідно до якого ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 22345,00 грн.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 138.8 цієї статті собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Згідно з пп. 138.8.1 п. 138.8 цієї статті до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно пп. 2.1 п. 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно п. 2 цієї статті первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом також з'ясовано, що на підтвердження господарських операцій із ТОВ «Вест-Інвест-Груп» позивачем надано Договір купівлі-продажу від 09.06.2011 р. № 9/06-11, відповідно до умов якого ТОВ «Вест-Інвест-Груп» (Продавець) зобов'язується передати, а ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» (Покупець) зобов'язується прийняти у власність товар згідно накладної і сплатити ціну, визначену у накладній відповідно до кожного конкретного факту поставки товару. На виконання умов Договору № 9/06-11 ТОВ «Вест-Інвест-Груп» передало, а ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» прийняло товар - суперпластифікатор FM-D/P згідно видаткових накладних від 01.07.2011 р. № РН-0000010, від 16.08.2011 р. № РН-0000019, від 02.09.2011 р. № РН-0000023. ТОВ «Вест-Інвест-Груп» на вказаний товар видало ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» податкові накладні від 01.07.2011 р. № 10, від 16.08.2011 р. № 19, від 02.09.2011 р. № 23, які скріплені печаткою Продавця. На підтвердження господарських операцій із ПП «Інсайтбуд» позивачем надано Договір купівлі-продажу від 08.06.2011 р. № 8/06-11Д, відповідно до умов якого ПП «Інсайтбуд» (Постачальник) зобов'язується поставляти та передавати у власність добавки для бетону, а ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» (Покупець) зобов'язується прийняти продукцію та оплачувати її на умовах даного Договору. На виконання умов Договору № 8/06-11Д ПП «Інсайтбуд» поставило ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» продукцію берафлуїд та берамент згідно видаткових накладних від 02.09.2011 р. № РН-0000037, від 26.09.2011 р. № РН-0000043, від 14.10.2011 р. № РН-0000053 та виписало податкові накладні від 14.10.2011 р. № 53, від 02.09.2011р. № 37, від 26.09.2011 р. № 43, які скріплені печаткою Продавця. Поставлена ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» продукція - суперпластифікатор FM-D/P, берафлуїд та берамент були отримані матеріально-відповідальною особою ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» - начальником виробництва, про що міститься відповідна відмітка на видаткових накладних, оприбутковані на склад та використані у виробництві бетону.

До матеріалів справи долучено: копії витягів із реєстрів отриманих та виданих податкових накладних № 07 за період 01.07.2011 р. - 31.07.2011 р., № 08 за період 01.08.2011 р. - 31.08.2011 р., № 09 за період 01.09.2011 р. - 30.09.2011 р., № 10 за період 01.10.2011 р. - 31.10.2011 р.; копії матеріальних звітів за липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, які підтверджують використання поставленої ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» продукції при виготовлені ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» бетонних сумішей; копії норм на використання матеріалів ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»; копію Національного стандарту України ДСТУ Б В.2.7-176:2008 р. «Суміші бетонні та бетон»; копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.01.2011 р. № 05.03.02-07/6456 та від 22.04.2008 р. № 05.03.02-03/24576, які підтверджують відповідність національним стандартам продукції отриманої від ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд»; копії витягів з журналу реєстрації контролю за переміщенням транспорту по ввозу ТМЦ ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів», які підтверджують факт ввозу ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» продукції на територію ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів».

Судом встановлено, факт придбання товарів (суперпластифікатора FM-D/P, берафлуїда та берамента) позивачем у ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» та використання їх у власній господарській діяльності (у виробництві бетону).

Також вірно зазначено, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (з грудня 2013 року - лише товарно-транспортні накладні). Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вірним є висновок суду, що викладені в акті перевірки обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів, що ґрунтуються на твердженнях податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» та їх постачальників у зв'язку з відсутністю їх за місцем знаходження. Підставою для таких висновків стали: акт ДПІ у Пустомитівському районі від 26.06.2013 р. № 768/2200/36874548 «Про неможливість проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ «Вест-Інвест Груті»; акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів України у м. Києві від 25.07.2013 р. № 604/56-26-22-4-04/36190153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайтбуд».

Суд першої інстанції вірно зазначив, що акти стосовно перевірки вищевказаних юридичних осіб датовані 2013 року, не можуть бути підтвердженням того, що ТОВ «Вест- Інвест-Груп» за період липень, серпень, вересень 2011 року згідно з договором № 9/06/11 та ПП «Інсайтбуд» за період вересень, жовтень 2011 року згідно з договором № 8/06/11-Д у 2011 році не здійснювало поставки продукції. Вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення перевірки ПП «Інсайтбуд» та ТОВ «Вест-Інвест-Груп». Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по справі № 813/4806/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлений 06.11.2015 року