Постанова

від 09.11.2015 по справі 808/6940/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року Справа № 808/6940/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третіх осіб - ОСОБА_3

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4

до Головного управління державного земельного агентства у Запорізькій області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 вересня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_4М.) до Головного управління державного земельного агентства у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держземагенства у Запорізькій області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 (далі - тертя особа-1 або ОСОБА_5С.), ОСОБА_6 (далі - третя особа - 2 або ОСОБА_6М.), в якому позивач просить суд визнати протиправними і скасувати накази Головного управління державного земельного агентства у Запорізькій області №8-854/15-14-СГ від 19.12.2014 та №8-59/15-15-СГ від 19.01.2015; поновити строк звернення до адміністративного суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при передачі земельної ділянки площею 0,6614га, яка є частиною земельної ділянки площею 2,4752га, вже переданої ОСОБА_4, порушено порядок реєстрації земельної ділянки. Так, якщо в Державному земельному кадастрі зареєстровано одну земельну ділянку, зареєструвати іншу земельну ділянку в її межах неможливо за рахунок першої без дотримання вимог ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр». На думку позивача, відповідачу під час видання наказів №8-854/15-14-СГ від 19.12.2014 та №8-59/15-15-СГ від 19.01.2015 було відомо про наявність державної реєстрації земельної ділянки площею 2,452 га з кадастровим номером 2322155600:05:009:0309, оскільки такі дані є офіційними, а відтак передача земельної ділянки третій особі без скасування державної реєстрації земельної ділянки і не повідомлення про це позивача є неправомірним.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що на час передачі земельної ділянки позивачу діяло інше земельне законодавство, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" повноваження щодо ведення державного реєстру земель були покладені на Центр державного земельного кадастру. Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 20.11.2006 затверджено проект землеустрою щодо відведення приватному підприємцю ОСОБА_4 в оренду терміном на 12 років земельну ділянку площею 2,4752 га за рахунок земель Кушугумської селищної ради, розташованих за межами населених пунктів. Третім пунктом зазначеного розпорядження було зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_4 в двомісячний термін укласти договір оренди земельної ділянки, нотаріально засвідчити та зареєструвати його у відповідності з діючим законодавством. Однак, станом на період звернення позивача до суду розпорядження не виконано, а відтак приймаючи оскаржувані накази відповідач жодним чином не порушив право позивача на користування земельними ділянками.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив су задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 09 листопада 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління державного земельного агентства у Запорізькій області №8-854/15-14-СГ від 19.12.2014 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл гр. ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - під господарськими будівлями та дворами). Орієнтовний розмір земельної ділянки 1,00 га. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (01.03). Громадянину ОСОБА_5 подати розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на затвердження до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області не пізніше ніж у шестимісячний термін з дня прийняття даного наказу.

Наказом Головного управління державного земельного агентства у Запорізькій області №8-59/15-15-СГ від 19.01.2015 затверджено розроблений ФОП ОСОБА_7 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства на території Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту; передано у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,6614 га (кадастровий номер 2322155600:03:003:0113) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту; зобов'язано гр. ОСОБА_5: приступити до використання земельної ділянки після встановлення її в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав; земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-ІV від 06.09.2012, яким внесено зміни до ст. 122 Земельного кодексу України (далі - Закон №5245-ІV), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

ОСОБА_5 управління Держземагентства у Запорізькій області (далі по тексту - ОСОБА_5 управління) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

ОСОБА_5 управління діє на підставі положення, що затверджується ОСОБА_5 Держземагентства.

Відповідно до Положення про ОСОБА_5 управління Держземагентства у Запорізькій області затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 №442, ОСОБА_5 управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами та дорученнями Президента України і Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, наказами Держземагентства України, дорученнями Голови Держземагентства України та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також Положенням про ОСОБА_5 управління.

Згідно з Положенням про ОСОБА_5 управління завданнями Головного управління є реалізація повноважень Держземагентства України на території Запорізької області, в тому числі передача відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Земельна ділянка, щодо якої заявлено позовні вимоги розташована на території Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів). Вказана земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення.

З пояснень відповідача в судовому засіданні встановлено, що розпорядником даної земельної ділянки, з урахуванням вищевикладених норм законодавства, на момент прийняття наказів від 19.12.2014 № 8-854/15-14-СГ та від 19.01.2015 № 8-59/15-15-СГ було ОСОБА_5 управління Держземагентства у Запорізькій області.

На час надання дозволу на розроблення землевпорядної документації на оспорювану земельну ділянку орієнтованою площею 1 га (наказ від 19.12.2014 № 8-854/15-14-СГ) - було встановлено, що зазначена земельна ділянка не перебувала ні у власності ні у користуванні, тобто вона була вільна. Вказане також підтверджується листом б/н від 12.12.2014 Управління Державного земельного кадастру та експертизи Головного управління Держземагенства у Запорізькій області.

У січні 2015 року наказом Головного управління від 19.01.2015 № 8-59/15-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6614 га, кадастровий номер 2322155600:03:003:0113 та земельна ділянка передана у власність гр. ОСОБА_5

Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.04.2015 гр. ОСОБА_5 продав та передав у власність ОСОБА_6 майно, що складається з земельної ділянки площею 0,6614га, розташованої за адресою: Запорізька область, Запорізький район, Кушугумська селищна рада, кадастровий номер земельної ділянки: 2322155600:03:003:0113.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 22 червня 2015 року у справі №317/1487/15-ц (2/317/1055/2015) за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою позов задоволено: зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2322155600:03:003:0113, площею 0,6614га, яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, шляхом знесення паркану.

Стосовно тверджень позивача про наявність права користування земельною ділянкою площею 2,4752га, частина якої була передана оскаржуваними наказами, суд зазначає наступне.

Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 20.11.2006 було затверджено проект землеустрою щодо відведення приватному підприємцю ОСОБА_4 в оренду терміном на 12 років земельну ділянку площею 2,4752 га за рахунок земель Кушугумської селищної ради, розташованих за межами населених пунктів.

Третім пунктом зазначеного розпорядження зобов 'язано приватного підприємця ОСОБА_4 в двомісячний термін укласти договір оренди земельної ділянки, нотаріально засвідчити та зареєструвати його у відповідності з діючим законодавством. Матеріали справи не містять доказів укладення вказаного договору позивачем та виконання вимог розпорядження.

Слід відмітити, що на час передачі земельної ділянки позивачу діяло інше земельне законодавство, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" повноваження щодо ведення державного реєстру земель були покладені на Центр державного земельного кадастру

У відповідності до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174, виконавець землевпорядних робіт формує та надає реєстратору обмінний файл разом з технічною документацією.

Реєстратор здійснює процедуру перевірки та приймання обмінного файла, у тому числі порівняння з технічною документацією. У разі відповідності обмінного файла відомостям, які наведено в технічній документації, та вимогам до структури, змісту та формату обміну даними, за результатами перевірки та приймання реєстратором робиться відмітка на титульному аркуші технічної документації про приймання обмінного файла, після чого заповнюється реєстраційна картка.

Заповнена реєстраційна картка разом з технічною документацією передаються виконавцем робіт до територіального органу земельних ресурсів для проведення державної землевпорядної експертизи.

Достовірність відомостей, які відображені в технічній документації (реєстраційній справі), реєстраційній картці та договорі оренди землі, при відсутності розбіжностей, засвідчується в реєстраційній картці підписом керівника територіального органу земельних ресурсів з зазначенням прізвища та ініціалів та скріплюється печаткою

Територіальний орган земельних ресурсів за актом приймання - передавання передає реєстраційну картку оператору (реєстратору) разом з усіма примірниками державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі для їх видачі та державної реєстрації.

Державна реєстрація договору оренди землі здійснювалась шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

У відповідності до п. 12.3. Порядку - дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації. Водночас, матеріали справи не містять докази наявності інформації в Наційональній кадастровій системі на земельну ділянку площею 2,4752 га з кадастровим номером 2322155600:05:009:0309.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Завдання і предмет адміністративного судочинства обумовлюють більшість його особливостей, які відрізняють його від інших видів судочинства. Завдання відображає спрямованість адміністративного судочинства його кінцеву мету, а предмет вказує на сферу правовідносин, на яку поширено юрисдикцію судів, що здійснюють адміністративне судочинство.

Зміст та спрямованість правосуддя, в тому числі і в адміністративній справі, випливають із головного обов'язку правової держави утвердження і забезпечення прав та свобод людини. Призначенням судової влади є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.

У контексті загального завдання судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до такого завдання:

- адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб;

- зусилля адміністративного суду спрямовані на захист прав, свобод та інтересів вказаних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень;

- предметом адміністративного судочинства є публічно-правові відносини, переважно між фізичною чи юридичною особою з одного боку і суб'єктом владних повноважень з іншого.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства необхідно розглядати у контексті захисту прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку публічної адміністрації. Це завдання, насамперед, обумовлене специфікою публічно-правових відносин, яка проявляється у наступних притаманних їм ознаках:

1) обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями;

2) підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому суб'єкту владних повноважень;

3) імперативність публічно-правових відносин;

4) домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Права, свободи та інтереси, які захищають адміністративні суди, можуть бути різноманітними. Однак, важливо, щоб порушення цих прав, свобод чи інтересів відбулося у публічно-правових відносинах та виходило від суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України надає право кожній особі, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відтак, статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, у даній адміністративній справі, насамперед, підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача (внаслідок прийняття оскаржуваного рішення).

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України після встановлення права на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень (тобто існування порушеного права або можливості його порушення в майбутньому), яке має позивач, перевіряється законність оскаржуваного рішення.

Для цілей даної адміністративної справи Суд також вважає за необхідне звернути увагу на визначення понять «право» та «інтерес».

В контексті завдання адміністративного судочинства мова йде про захист суб'єктивних прав фізичних чи юридичних осіб.

Під суб'єктивним правом Суд розуміє міру юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної фізичної чи юридичної особи. Право це можливість щодо задоволення відповідних потреб фізичної чи юридичної особи.

В публічно-правових відносинах фізичними та юридичними особами можуть реалізовувати різні за своїм характером права, однак, у випадку їх порушення (невизнання чи оспорення), такі права можуть отримати захист адміністративного суду лише в тому разі, коли їх було порушено в конкретних спірних публічно-правових відносинах і саме суб'єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваних наказів.

Поряд з цим необхідно зазначити, що відповідно до вимог ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав оскаржувані накази разом із відповіддю на розгляд його заяви листом №0-8-0.4-6987/2-15 від 18.06.2015 «Про розгляд заяви», водночас до суду позивач звернувся 31.08.2015, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем не порушено стоків звернення до суду, визначених статтею 99 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова