Постанова

від 16.11.2015 по справі 813/4258/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року 10 год. 13 хв. Справа № 813/4258/15

Львівський ркружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сакалоша В.М.,

За участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Онисько З.М., Мартин Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2015 року № 0000571702; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 липня 2015 року № Ф-0000581702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 27 липня 2015 року № 0000591702.

Ухвалою суду від 13.08.2015 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду, а в судовому засіданні 16 листопада 2015 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує наступним.

В період з 30 червня 2015 року по 06 липня 2015 року у самозайнятої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_4 проводилась документальна планова виїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства з період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р. За результатами перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_4 складено Акт № 1160/17-02/НОМЕР_3 від 13.07.2015 року, на підставі якого прийнято:

-податкове повідомлення-рішення № 0000571702 від 27.07.2015 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 14 190,55 грн. в тому числі 11 352,44 грн. основного платежу та 2 838,11 грн. штрафних санкцій за порушення п. 178.3, п. 178.6. ст. 178, п. 167.1. ст. 167, п. 178.2. ст. 178 Податкового кодексу;

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000581702 від 27.07.2015 року зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 118 780,42 грн.;

-рішення № 0000591702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого нараховано штрафні санкції у розмірі 14 097,95 грн.

Вважає, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є такими, що суперечать чинному законодавству.

Окремо зазначає, що нею як самозайнятою особою - приватним нотаріусом, у рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно було віднесено до складу витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, суми коштів, сплачених упродовж 2012 - 2014 років на закупівлю юридичних послуг, на підтвердження чого під час перевірки контролюючому органу було надано всі підтверджуючі документи, зокрема договори про надання правової допомоги, акти приймання-передачі наданих послуг, банківські виписки. А тому, висновок акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про завищення у 2012 році та 2014 році витрат платника податків на суму наданої та отриманої платником податків правової допомоги суперечить п. 178.3. Податкового кодексу України.

На переконання позивача, оскаржувана вимога та рішення про застосування штрафних санкцій також є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки суми єдиного соціального внеску були визначені та сплачені відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Зауважила, що відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженою наказом ДПС України від 24.12.2012 року № 1185, позивач у 2012 році та 2014 році неправомірно включила до складу витрат, що враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу, оплату за отримані нею юридичні послуги, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження незалежної професійної діяльності за 2012 р та 2014 р. Також, зазначає, що обчислення позивачем сум єдиного внеску не відповідає даним річних податкових декларацій за 2011-2014 роки, у зв'язку з чим було порушено вимоги абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI. З огляду на це, ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області просить суд відмовити в задоволенні позову приватного нотаріуса ОСОБА_4.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вирішив задоволити позов з таких підстав.

Приватний нотаріус ОСОБА_4 здійснює приватну нотаріальну діяльність по Львівському міському нотаріальному окрузі на підставі Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 6239 від 19 липня 2006 року, реєстраційного посвідчення № 245 від 19 червня 2007 року.

Як свідчать матеріали справи, з 30 червня 2015 року по 06 липня 2015 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_4, РНОК НОМЕР_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства з період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р. За результатами перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_4 складено Акт № 1160/17-02/НОМЕР_3 від 13.07.2015 року, на підставі якого прийнято:

-податкове повідомлення-рішення № 0000571702 від 27.07.2015 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 14 190,55 грн. в тому числі 11 352,44 грн. за основним платежем та 2 838,11 грн. за штрафними санкціями за порушення п. 178.3, п. 178.6. ст. 178, п. 167.1. ст. 167, п. 178.2. ст. 178 Податкового кодексу;

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000581702 від 27.07.2015 року зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 118 780,42 грн.;

-рішення № 0000591702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого нараховано штрафні санкції у розмірі 14 097,95 грн.

Позивач, вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними та такими, що порушують права позивача, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважається податковим боргом.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлюється Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) (далі - ЗУ «Про нотаріат»).

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності (ст. 3 ЗУ «Про нотаріат»).

Згідно з приписами ст. 32 ЗУ «Про нотаріат», приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, приватний нотаріус (позивач) є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, а тому питання справляння податків з доходів позивача та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слід досліджувати з врахуванням даних особливостей.

Так, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регламентується нормами ст. 178 ПК України.

Згідно з п. 178.1 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст. 65 цього Кодексу.

Відповідно до п. 178.2 ст. 178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Пунктом 178.3 ст. 178 ПК України визначено базу оподаткування при здійсненні незалежної професійної діяльності, а саме, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Отже, у даному випадку, діяльність позивача як приватного нотаріуса відноситься до незалежної професійної діяльності, оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Так, згідно з п. 178.4 ст.178 ПК України, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб (абз. 1).

У Акті перевірки, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно включено до складу витрат гонорар в сумі 2 820,00 грн. за отриману правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги від 04.06.2012 року, укладеного із адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК, ГОРПИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» (код ЄДРПОУ 38099727), а також гонорар в сумі 72 000,00 грн. за отриману правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2013 року, укладеного із адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК МАЗУР ТА ПАРТНЕРИ» року та змін до Договору про надання правової допомоги від 17.06.2014 року, що призвело до заниження оподаткованого доходу позивача.

Суд відзначає, що відповідач, обгрунтовуючи свої висновки про безпідставне віднесення цих коштів до складу витрат позивача, хоч і не ставить під сумнів факту реальності надання й отримання послуг та сплати позивачем їх вартості, однак, вважає, що понесення таких витрат приватним нотаріусом не пов'язане безпосередньо зі здійсненням його професійної діяльності. При цьому, відповідач посилається на лист Міністерства юстиції України №31-35/20 від 02.02.2006 року, а також на Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України №1185 від 24.12.2012 року, які прямо не передбачають, що витрати юридичних послуг відносяться до витрат приватного нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що 04 червня 2012 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЮРИДЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК, ГОРПИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» було укладено Договір про надання правової допомоги. На підтвердження факту надання послуг за Договором до матеріалів справи долучено копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 11.06.2012 року (згідно Акту надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування щодо питань корпоративного права та правосуб'єктності юридичної особи, зареєстрованої за законодавством штату Нью-Йорк (США) та повноважень її представника діяти в Україні). Також, 01 липня 2013 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЮРИДЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК МАЗУР ТА ПАРТНЕРИ» було укладено Договір про надання правової допомоги, зі змінами до цього Договору від 17 червня 2014 року. На підтвердження факту надання послуг за Договором до матеріалів справи долучено копії Актів приймання-передачі наданих послуг № 1 від 13 серпня 2014 року (згідно Акту надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування, роз'яснення в т.ч. в аспекті судової практики судів України з питань іпотечних договірних відносин, відчуження часток у праві власності на нерухомість, особливостей змісту та умов договорів про управління нерухомим майном та їх оскарження, укладення договорів купівлі-продажу за участю нерезидентів (Королівство Нідерланди) через представників в Україні, повноважності посадових осіб до вчинення нотаріальних дій юридичних осіб різних організаційно-правових форм, з питань особливостей правового режиму земель при вчиненні нотаріальних дій, з питань корпоративного права та розподільчих документів, консультування з питань визнання в Україні іноземних юридичних документів (США), інші питання господарського та цивільного, зокрема договірного права, щодо ризиків визнання недійсними нотаріально посвідчених договорів), № 2 від 17 вересня 2014 року (згідно Акту надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування, роз'яснення в аспекті судової практики з питань умов та ризиків визнання недійсними шлюбних договорів, аналізу та перевірки проекту шлюбного договору, а також окремих юридичних аспектів припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку), № 12/14 від 31 грудня 2014 року (згідно Акту надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування, роз'яснення в т.ч. в аспекті судової практики з питань податкового права, спадкового права, права нерухомості, консультування з питань правового режиму та чинності нотаріальних дій, вчинених на тимчасово окупованій території України АРК, визнання нотаріальних дій, вчинених консульськими установами України за кордоном (Італійська Республіка), з питань корпоративного права, зокрема вирішення судами питання моменту переходу корпоративних прав на частку в товаристві за договорами, особливостей правового режиму договору управління нерухомим майном та укладення договорів і повноважності представників нерезидента (Королівство Нідерланди) в Україні, представництво у переговорах із фізичними особами щодо відшкодування шкоди, заподіяної залиттям, представництво у переговорах із службовими особами ПАТ «ЛЬВІВГАЗ» та ЛКП «АЙСБЕРГ»). В загальному, сума гонорару, сплаченого позивачем за зазначені вище юридичні послуги, становить 74 820,00 грн.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на той факт, що чинне у період 2012-2014 років законодавство України, встановлюючи можливість зменшення оподатковуваного доходу особи, що провадить незалежну професійну діяльність, на витрати, які є необхідними для її провадження, не передбачає вичерпного переліку таких витрат.

В ході судового розгляду судом встановлено, що висновки відповідача щодо правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу за період 2012-204 років, грунтуються лише на основі Листа Міністерства юстиції України від 02.02.2006 року № 31-35/2 та роз'яснень, які містяться в Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України № 1185 від 24.12.2012 року. У цій консультації серед іншого зазначено про те, що з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України «Про нотаріат». Таким чином, на переконання суду, в Узагальнюючій податковій консультації наведено невичерпний орієнтовний перелік витрат, що можуть бути віднесені до витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу, а тому, суд критично оцінює посилання відповідача на зазначені вище лист Міністерства юстиції України та Узагальнюючу податкову консультацію, як на достатню підставу для висновку про непов'язаність здійснених позивачем витрат із його професійною діяльністю.

Крім того, оцінюючи обґрунтованість висновків відповідача про неправомірне заниження позивачем оподатковуваного доходу, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

У цьому контексті слід наголосити, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, згідно з яким, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд вирішуючи спір керується саме нормами закону та прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами, а не листами чи роз'ясненнями державних органів, які за своїм змістом є трактуванням окремих норм чинного законодавства.

Податкова консультація, за змістом ст. 52 ПК України, надається контролюючим органом безоплатно за зверненням платників податків з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Таким чином, податкова консультація не є нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері справляння податків і зборів, зокрема не встановлює і не може встановлювати порядку їх нарахування, утримання та сплати. Суд переконаний, що зазначена консультація контролюючого органу має рекомендаційних характер, тобто не виключеним є віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності й інших витрат, якщо вони відповідають вимогам п. 178.3 ст. 178 ПК України. При цьому, зважаючи на загальне описове визначення таких витрат, яке наведене в п. 178.3 ПК України, суд вважає за необхідне у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

З врахування викладеного, суд вважає що дослідженню підлягають відносини з надання правової допомоги на відповідність таких об'єктивній потребі в належній організації нотаріальної діяльності, використання таких позивачем в межах своєї діяльності, тощо.

Суд вважає обгрунтованими покликання позивача на те, що діяльність приватного нотаріуса здійснюється у сфері права та з цим пов'язане надання приватним нотаріусом консультацій правового характеру, роз'яснень з питань вчинення нотаріальних дій, складання проектів угод і заяв. Окрім того, на переконання суду, для належного здійснення своїх обов'язків у даній сфері нотаріус повинен володіти достатніми знаннями й відомостями у різних галузях права, що в свою чергу вказує на необхідність здійснення нотаріусом витрат як на підвищення власного освітнього рівня, закупівлю фахової літератури так і не виключає необхідності закупівлі послуг з юридичного консультування.

А тому, суд вважає, що придбання юридичних послуг обумовлювалося об'єктивною потребою в належній організації приватної нотаріальної діяльності та випливало з суті такої діяльності, придбані послуги були спрямовані на вирішення конкретних питань нотаріальної діяльності позивача та споживалися з цією метою, і такі дії відповідали реальним намірам учасників даних правовідносин. А отже, й понесені позивачем витрати на оплату таких послуг, слід також вважати такими, що пов'язані та необхідні для провадження відповідної незалежної професійної діяльності.

Суд також відзначає, що заперечуючи право платника податків на врахування згаданих вище витрат на загальну суму 74 820,00 грн. під час визначення суми оподатковуваного доходу, відповідач безпідставно звузив зміст норм чинного законодавства України, які дозволяють тлумачити їх на користь платника податків (позивача), чим фактично порушив принцип правомірності рішень платника податку, закріплений у п.4.1.4 Податкового кодексу України. Крім того, на переконання суду, оспорювані рішення відповідача не ґрунтувалися на безумовних та однозначних нормах закону, а тому втручання до майнових прав позивача не можна визнати правомірним і обґрунтованим, що відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у п.49 рішення у справі «Щокін проти України», згідно з якою за Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини таке втручання у майнові права особи (у т.ч. шляхом збільшення податковим органом зобов'язання з податку) може бути визнано правомірним тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Беручи до уваги наведене вище, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000571702 від 27.07.2015 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 14 190,55 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Оцінюючи доводи сторін щодо визначення чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% , та, відповідно, правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2015 року № Ф-0000581702 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000591702 від 27.07.2015 року суд виходив з наступного.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.5 ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями

Відповідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

В силу вимог ч.11 ст.8 вказаного вище Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Згідно ч.8 ст.9 зазначеного Закону платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Таким чином, з аналізу вищенаведеного вбачається, що приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Згідно п.3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №454 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Пунктом 4.12 вказаного Порядку визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2, що діяв до 03 грудня 2013 року, містить аналогічні положення.

З огляду на вищезазначені норми, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року до 01 травня року, наступного за звітним періодом.

Таким чином, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Єдиною вимогою виступає відповідність даним річної податкової декларації.

Отже, позивачем вірно розраховано суму та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2014 роки, а тому підстави для донарахування суми єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - відсутні, в зв'язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2015 року № Ф-0000581702 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000591702 від 27.07.2015 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000571702 від 27.07.2015 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 14 190,55 грн.

3.Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000581702 від 27.07.2015 року зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 118 780,42 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати рішення №0000591702 від 29.07.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого нараховано штрафні санкції у розмірі 14 097,95 грн.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного нотаріуса ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3) сплачену нею суму судового збору в розмірі 294,14 грн. (двісті дев'яносто чотири гривні чотирнадцять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 20.11.2015 року.

Суддя Сакалош В.М.