Постанова

від 14.05.2019 по справі 813/4258/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/4258/15

адміністративне провадження №К/9901/26156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у складі судді Сакалоша В.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року у складі суддів Каралюса В.М., Затолочного В.С., Улицького В.З.

у справі № 813/4258/15 (876/11971/15)

за позовом Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нестерівської Наталії Петрівни

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій

У С Т А Н О В И В :

11 серпня 2015 року Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нестерівська Наталія Петрівна (далі - позивач у справі) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, вимогу про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000571702 від 27 липня 2015 року, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000581702 від 27 липня 2015 року, визнано протиправним та скасовано рішення №0000591702 від 29 липня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що придбання юридичних послуг обумовлювалося об'єктивною потребою в належній організації приватної нотаріальної діяльності та випливало з суті такої діяльності, придбані послуги були спрямовані на вирішення конкретних питань нотаріальної діяльності позивача та споживалися з цією метою, і такі дії відповідали реальним намірам учасників даних правовідносин, а отже й понесені позивачем витрати на оплату таких послуг слід також вважати такими, що пов'язані та необхідні для провадження відповідної незалежної професійної діяльності.

У березні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з 30 червня 2015 року по 06 липня 2015 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи - позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства з період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 1160/17-02/3036906143 від 13 липня 2015 року (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення Позивачем:

- вимог пункту 178.3, пункту 178.6 статті 178, пункту 167.1 статті 167, пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України в частині включення до декларації про майновий стан та доходи за 2012-2014 роки перекручених даних, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 11352,44 грн;

- пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2012-2014 роки;

- вимог абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску за період 2011-2014 років на загальну суму 118780,42 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 27 липня 2015 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000571702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 14190,55 грн в тому числі 11352,44 грн за основним платежем та 2838,11 грн за штрафними санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000581702 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 118780,42 грн;

- рішення № 0000591702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого нараховано штрафні санкції у розмірі 14097,95 грн.

В акті перевірки, податковий орган зазначає, що позивачем безпідставно включено до складу витрат гонорар в сумі 2820,00 грн за отриману правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 4 червня 2012 року, укладеного із адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК, ГОРПИНЮК ТА ПАРТНЕРИ», а також гонорар в сумі 72000,00 грн за отриману правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 1 липня 2013 року, укладеного із адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК, МАЗУР ТА ПАРТНЕРИ» та змін до договору про надання правової допомоги від 17 червня 2014 року, що призвело до заниження оподаткованого доходу позивача.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 червня 2012 року між Позивачем та адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК, ГОРПИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правової допомоги. Згідно акта приймання-передачі послуг надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування щодо питань корпоративного права та правосуб'єктності юридичної особи, зареєстрованої за законодавством штату Нью-Йорк (США) та повноважень її представника діяти в Україні.

Також, 1 липня 2013 року між Позивачем та адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК, МАЗУР ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правової допомоги, зі змінами від 17 червня 2014 року. Згідно акта приймання-передачі послуг надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування, роз'яснення в т.ч. в аспекті судової практики судів України з питань іпотечних договірних відносин, відчуження часток у праві власності на нерухомість, особливостей змісту та умов договорів про управління нерухомим майном та їх оскарження, укладення договорів купівлі-продажу за участю нерезидентів (Королівство Нідерланди) через представників в Україні, повноважності посадових осіб до вчинення нотаріальних дій юридичних осіб різних організаційно-правових форм, з питань особливостей правового режиму земель при вчиненні нотаріальних дій, з питань корпоративного права та розподільчих документів, консультування з питань визнання в Україні іноземних юридичних документів (США), інші питання господарського та цивільного, зокрема договірного права, щодо ризиків визнання недійсними нотаріально посвідчених договорів), юридичне консультування, роз'яснення в аспекті судової практики з питань умов та ризиків визнання недійсними шлюбних договорів, аналізу та перевірки проекту шлюбного договору, а також окремих юридичних аспектів припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку), юридичне консультування, роз'яснення в т.ч. в аспекті судової практики з питань податкового права, спадкового права, права нерухомості, консультування з питань правового режиму та чинності нотаріальних дій, вчинених на тимчасово окупованій території України АРК, визнання нотаріальних дій, вчинених консульськими установами України за кордоном (Італійська Республіка), з питань корпоративного права, зокрема вирішення судами питання моменту переходу корпоративних прав на частку в товаристві за договорами, особливостей правового режиму договору управління нерухомим майном та укладення договорів і повноважності представників нерезидента (Королівство Нідерланди) в Україні, представництво у переговорах із фізичними особами щодо відшкодування шкоди, заподіяної залиттям, представництво у переговорах із службовими особами ПАТ «ЛЬВІВГАЗ» та ЛКП «АЙСБЕРГ»). В загальному, сума гонорару, сплаченого Позивачем за зазначені вище юридичні послуги, становить 74 820,00 грн.

Реальність надання вищезазначених юридичних послуг, факт оплати Позивачем отриманих юридичних послуг податковим органом під сумнів не поставлено. Але, як зазначено в касаційній скарзі, Позивачем не надано документів, які підтверджують отримання доходів від таких послуг, тобто не підтверджено пов'язаність даних витрат с господарською діяльністю.

Як зазначено у пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла протягом 2012-2014 років) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

За приписами пункту 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктами 178.6, 178.7 статті 178 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що діяльність приватного нотаріуса здійснюється у сфері права та з цим пов'язане надання приватним нотаріусом консультацій правового характеру, роз'яснень з питань вчинення нотаріальних дій, складання проектів угод і заяв. Окрім того, для належного здійснення своїх обов'язків у даній сфері нотаріус повинен володіти достатніми знаннями й відомостями у різних галузях права, що в свою чергу вказує на необхідність здійснення нотаріусом витрат як на підвищення власного освітнього рівня, закупівлю фахової літератури, так і не виключає необхідності закупівлі послуг з юридичного консультування.

Згідно пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

Пунктом 4.12 вказаного Порядку визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2, що діяв до 3 грудня 2013 року, містить аналогічні положення.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується в висновком судів попередніх інстанцій, що сума з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року до 1 травня року, наступного за звітним періодом.

Оскільки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, придбання юридичних послуг обумовлювалося об'єктивною потребою в належній організації приватної нотаріальної діяльності та випливало з суті такої діяльності, придбані послуги були спрямовані на вирішення конкретних питань нотаріальної діяльності позивача та споживалися з цією метою, і такі дії відповідали реальним намірам учасників даних правовідносин, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що понесені Позивачем витрати на оплату таких послуг, слід також вважати такими, що пов'язані та необхідні для провадження відповідної незалежної професійної діяльності. З огляду на це, вірним є висновок, що позивачем вірно розраховано суму та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2014 роки,

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться до повторення доводів заперечення на позов та апеляційної скарги, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року у справі № 813/4258/15 (876/11971/15) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер