Постанова

від 03.11.2015 по справі 2а-795/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 75780/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Контех» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Контех» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.01.2012 року № 0000132321, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9154,00 грн., в тому числі 9153,00 за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що висновки податкового органу про завищення ТзОВ «Контех» податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Цайпер-Україна» за жовтень і грудень 2010 року та січень 2011 року є безпідставними, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій з цим контрагентом, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, що підтверджено належними первинними документами бухгалтерського обліку (податковими накладними, актами виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, платіжним дорученням про оплату вартості отриманих робіт). Також суд зазначив, що Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Крім того, на думку суду, наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів ТзОВ «Цайпер-Україна» не є самостійною правовою підставою для визнання правочину між ним і позивачем нікчемним, а інших передбачених законодавством підстав визнання цього правочину нікчемним відповідач суду не навів.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що правочин між ПП «Контех» і ТзОВ «Цайпер-Україна» щодо виконання останнім субпідрядних робіт є нікчемним, оскільки в ході проведення перевірки цього контрагента позивача було встановлено, що господарські операції щодо придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників (покупців) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. На думку податкового органу, ці обставини вказують на те, що документи про поставку робіт були оформлені лише з метою отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарських взаємовідносин між сторонами. В зв'язку з цим відповідач вважає, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з цим контрагентом за жовтень і грудень 2010 року та січень 2011 року є неправомірним.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги і додаткові письмові пояснення до неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановив суд, 16-22.12.2011 року працівники Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова провели позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Контех» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень, грудень 2010 року, січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 29.12.2011 року № 4364/23-209/13833204.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в січні 2011 року на суму 9153,00 грн.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція в Галицькому районі міста Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 16.01.2012 року № 0000132321, яким ТзОВ «Контех» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9154,00 грн., в тому числі 9153,00 за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірки використано акт перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року до 16.06.2011 року, яким встановлено відсутність поставок/придбання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а господарські операції щодо придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників (покупців) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст. 198 цього Кодексу є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 ст. 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Крім того, в даному випадку також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг), а аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій - це первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні і зведені облікові документи повинні містити обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також обов'язкові реквізити первинних документів - це інформація, щодо яких саме товарів надані послуги, та де і коли надавалися послуги.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ТзОВ «Контех» стверджує, що у січні воно здійснювало господарські операції з придбання підрядних робіт у ТзОВ «Цайпер-Україна».

Зокрема, позивач зазначає, що 21.01.2011 року він (замовник) уклав з ТзОВ «Цайпер-Україна» (виконавець) договір на виконання підрядних робіт № 14-2011, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: прокладання кабельних ліній, монтаж кабельростів та встановлення кінцевого обладнання; ремонт та обслуговування телекомунікаційного, електричного обладнання, монтажні та пусконалагоджувальні роботи телекомунікаційного та електричного обладнання, запуск в експлуатацію, які виконавець зобов'язується виконати по етапу не пізніше двох місяців після отримання від замовника технічного завдання на даний етап.

На підтвердження реальності виконання умов цього договору, а саме виконання ТзОВ «Цайпер-Україна» передбачених договором підрядних робіт, позивач надав суду копії: актів виконаних підрядних робіт за січень 2011 року № 1 і № 2 з найменуванням виконаних робіт - технічне обслуговування телефонних станцій «Квант» ТЕЛКОМ, монтаж живлення для обладнання ШДС в смт Гніздичів, смт Братківці, смт Бориня, смт Підкамінь, с. Н.Кропивник, с. Ясенів, смт Дашава; виписаних ТзОВ «Цайпер-Україна» податкових накладних від 31.01.2011 року № 1310014 на суму 26540,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 4423,40 грн. і № 1310015 на суму 28380,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 4730,00 грн.; платіжного доручення від 09.02.2011 року № 53 з призначенням платежу «оплата за роботи по договору на виконання підрядних робіт № 14-2011 від 21.01.2011 року (акти № № 1, 2) в сумі 54920,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 9153,40 грн.

Також на обґрунтування реальності зазначених вище операцій позивач вказує, що зазначений вище договір з ТзОВ «Цайпер-Україна» був укладений для забезпечення виконання ним своїх зобов'язань перед Львівською філією ВАТ «Укртелеком» і ТзОВ «Телекомунікаційна компанія «Телком» щодо виконання робіт по будові мереж широкосмугового доступу АТС та з технічного обслуговування АТС типу «Квант» на території Львівської області відповідно.

На підтвердження цих доводів позивач надав суду копії: актів приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року за № 2-1 і № 2-2 (форма № КБ-2в), підписаних представниками ЛФ ВАТ «Укртелеком» (замовник) та ТзОВ «Контех» (генпідрядник) щодо виконаних робіт з розширення майданчиків мережі ШСД ЛФ ВАТ «Укртелеком» (мережа широмостового доступу АТС смт. Гніздичів Жидачівського району та мережа широмостового доступу АТС с. Братківці Стрийського району), та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року (форма № КБ-3); робочих креслень проекту «Розширення мережі ШСД за технологією АDSL 2+ на обладнанні Huawei Smert AX MA 5600Т у 2010 році в Львівській області» (АТС в смт. Дашава Стрийський район, АТС с Братківці Стрийський район), виданих Проектно-кошторисним відділом Львівської філії ВАТ «Укртелеком»; договору від 04.01.2011 року № 01/01-11 на післягарантійне обслуговування АТС типу «Квант», укладеного між ТзОВ «Телекомунікаційна компанія «Телком» (замовник) та ТзОВ «Контех» (виконавець); акту приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року (форма № КБ-2в), підписаного між ТзОВ «Телекомунікаційна компанія «Телком» (замовником) та ТзОВ «Контех» (підрядник); довідки ТзОВ «Телекомунікаційні системи «Телком» від 07.03.2012 року № 150 про те, що АТС типу «Квант-Е», які зазначені у цій довідці, знаходяться на балансі підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем первинні документи, які описано вище, підтверджують реальність господарських операцій між ним та ТзОВ «Цайпер-Україна», а, отже, і правомірність формування податкового кредиту за результатами цих операцій.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Під час проведення працівниками Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року до 16.06.2011 року (акт від 20.06.2011 року № 1580/23-209/32484335) було встановлено, що господарські операції щодо придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників (покупців) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Також колегія суддів вважає, що виконання ТзОВ «Контех» своїх зобов'язань (виконання підрядних та інших робіт) перед Львівською філією ВАТ «Укртелеком» і ТзОВ «Телекомунікаційна компанія «Телком» із залученням ТзОВ «Цайпер-Україна», на що посилаються позивач і суд першої інстанції, не є належним та беззаперечним доказом того, що ці роботи були виконані саме ТзОВ «Цайпер-Україна».

Крім того, такі доводи позивача спростовуються відсутністю в зазначених вище актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 відомостей про субпідрядників, хоч дані документи містять відповідну графу (в графі «Субпідрядник» вказано ТзОВ ВТФ «Контех»), а також наданими відповідачем копіями листів Львівської філії ВАТ «Укртелеком» від 14.05.2014 року № 049/468205 і ТзОВ «Телекомунікаційні системи «Телком» від 14.05.2014 року № 405, в яких дані підприємства повідомили, що всі зазначені вище підрядні роботи виконувались ТзОВ «Контех», а інші підприємства, в тому числі ТзОВ «Цайпер-Україна», вказані роботи не виконували (про залучення субпідрядників невідомо).

При цьому, колегія суддів враховує, що кожна із наведених вище обставин сама по собі не є достатнім доказом відсутності факту реального здійснення господарських операцій, однак, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що ТзОВ «Контех» всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало належних і достатніх доказів того, що господарські операції між ним та ТзОВ «Цайпер-Україна» мали реальний характер, тобто не доведено факту реального отримання позивачем підрядних робіт від зазначеного підприємства, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Контех» сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2011 року за результатами взаємовідносин з ТзОВ «Цайпер-Україна» з дотриманням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі № 2а-795/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Контех» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Постанова складена в повному обсязі 09.11.2015 року