Ухвала

від 28.10.2015 по справі 2а-9496/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Львів № 876/4294/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Костіва М.В.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представник позивача: ОСОБА_1

представник апелянта: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Технолаб» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

06.11.2012 р. позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Технолаб» (надалі ОСОБА_4 «Технолаб») звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 03.09.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року позов задоволено.

Не погодившись із даною постановою апелянт Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів позапланову невиїзну документальну перевірку ОСОБА_4 «Технолаб» з питань підтвердження відображення в податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ОСОБА_4 «Грандіор» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2037/15-40/33753895 від 15.08.2012 р. яким встановлено порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»;

- завищено суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за червень 2011 року в сумі 106250 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 106205 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2011 року в сумі 30406 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.09.2012 р. форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на 75844 грн. в тому числі за основним платежем - 75844 грн., штрафними санкціями - 1 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.03.2012 року форми «В4» яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30406 грн.

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про безтоварність господарських операцій між позивачем ОСОБА_4 «Технолаб» та контрагентом ОСОБА_4 «Грандіор» та нікчемність правочинів.

Як видно із матеріалів справи, для здійснення своїх господарських операцій 03.03.2011 року позивач ОСОБА_4 «Технолаб» уклав з ОСОБА_4 «Грандіор» договір поставки № 03/03/11 від 03.03.2011 року.

Згідно вказаного договору ОСОБА_4 «Грандіор» (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ОСОБА_4 «Технолаб» (Покупець) продукцію для проведення відповідних лабораторних досліджень, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти Продукцію на умовах Договору. (а.с.39-42)

На підтвердження реальності здійснення господарської операцій позивач надав податкову накладну № 1401 від 14.06.2011 року на суму 300000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 50000,00 грн., № 3011 від 30.06.2011 р. на суму 200000 грн., в тому числі ПДВ на суму - 33333,33 грн., № 101 від 01.06.2911 р. на суму 1375000 грн. в тому числі ПДВ на суму - 22916,67 грн., видаткову накладу № 1401 від 14.06.2011 року на суму 300000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 50000,00 грн., видаткову накладну № 3011 від 30.06.2011 року на суму 200000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 33333,33 грн., видаткову накладну № 1401 від 14.06.2011 р., № 3011 від 30.06.2011 р. та 01.06.2011 р.

Судом першої інстанції встановлено, що оплата отриманого товару здійснювалась позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується копіями банківських виписок. Отриманий товар позивач відобразив на рахунку 201 ( сировина й матеріали ), із зазначенням прихідних накладних та активів списання ТМЦ.

Використання хімреактивів які отримав позивач від ОСОБА_4 «Грандіор» у власній господарській діяльності підтверджується актами списання ТМЦ в зв'язку з виробничою необхідністю, код 23 «Виробництво».

Зміст вказаної господарської операції відповідає видам діяльності ОСОБА_4 «Технолаб» ха КВЕД - виробництво фармацевтичних препаратів та матеріалів, та видам діяльності постачальника ОСОБА_4 «Грандіор» за КВЕД - інші види оптової торгівлі, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) у зв'язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що надані відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом про отримання товару та використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг ) колегія суддів не приймає до уваги оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичне виконання поставок товару позивачу.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» підтверджуючим документом на вантаж є товарно-транспортна накладна або інший документ.

Однак, відповідно до вимог Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2009 р. № 207 наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою тільки для особи, що здійснює перевезення на договірних умовах тобто, надає послуги з перевезення вантажів.

Тому, відсутність товарно-транспортної накладної не може вважатись доказом відсутності реального характеру господарських операцій.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року у справі за № 2а-9496/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

ОСОБА_5