Ухвала

від 18.11.2015 по справі 826/2461/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/31561/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Васильченко О.М.,Онуфрієнко О.І.,

Стафійчук В.В., Федоренко А.В.

відповідача Галико О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі№826/2461/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кінто Лтд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проскасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінто Лтд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Кінто Лтд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 жовтня 2012 року №0008192250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції Київським апеляційним адміністративним судом 27 травня 2014 року винесено постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року скасовано, а позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у липні - вересні 2012 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Кінто Лтд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки 10 вересня 2012 року складено акт №1329/2250/19263860, в якому зазначено про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 41429894,00 грн., а також пункту 4.1 статті 4, пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 8045732,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 04 жовтня 2012 року винесено податкове повідомлення - рішення №0008192250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 51566712,00 грн., у тому числі за основним платежем - 49475626,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2091086,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про ненадання позивачем документального підтвердження факту придбання цінних паперів, а також перерахування на власні рахунки грошових коштів, отриманих за договорами від фізичних та юридичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підтвердження позивачем факту оплати вартості цінних паперів, які ним придбавались, що спростовує висновок податкового органу про отримання цінних паперів безоплатно.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, порядок оподаткування операцій з цінними паперами на момент виникнення спірних правовідносин був врегульований приписами пункту 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/98-ВР з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України №334/98-ВР) та пунктом 153.8 статті 153 Податкового кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Підпунктом 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України №334/98-ВР закріплено, що під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Абзацом 2 пункту 153.8 статті 158 ПК України також закріплено, що під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

За наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що біржові операції, вчинені позивачем на ПАТ «Українська біржі» є реальними, належним чином задокументованими, реальність та наявність біржових угод підтверджується копіями біржових звітів ПАТ «Українська біржа», звітів за угодами, брокерських звітів, виписок по операціях з цінними паперами, банківських виписок.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано постановив рішення про задоволення позову, а доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №826/2461/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна