Постанова

від 12.11.2015 по справі 2а/0270/4315/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 листопада 2015 р. Справа № 2а/0270/4315/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Крисько Ілони Володимирівни

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів"

до: ОСОБА_7 об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла на новий розгляд з Вищого адміністративного суду України адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (далі - позивач, ТОВ "Калинівський ЕЗДМ") із позовом до ОСОБА_7 об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОСОБА_7 ОДПІ") про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Згідно матеріалів справи, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, ОСОБА_7 ОДПІ подала апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Постановою суду апеляційної інстанції від 27.11.2012р. скаргу ОСОБА_7 ОДПІ задоволено повністю: постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В подальшому, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.08.2015р. касаційну скаргу ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" задоволив частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012р. скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України вказав:

- для правильного вирішення спору необхідно достименно з'ясувати чи здійснювалася ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" державна реєстрація змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною складу учасників товариства та розміру їх часток у зв'язку з викупом ПП "Камп" часток статутного фонду вибувших засновників;

- при наданні оцінки правомірності невключення товариством до складу валового доходу в четвертому кварталі 2009 року суми кредиторської заборгованості перед ТОВ "Медтехсервіс" у розмірі 3 513 594 грн. слід врахувати, що з дати припинення кредитора поставлені ним послуги вважаються для позивача такими, що надані безоплатно, а тому ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" було зобов'язане збільшити на їх вартість суму валового доходу у тому періоді в якому відбулася ліквідація контрагента. Разом з тим, щодо необхідності зменшення в розглядуваному випадку позивачем валових витрат на вартість послуг, отриманих від ТОВ "Медтехсервіс" суд касаційної інстанції зауважив, що чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат;

- вирішуючи питання про законність невключення позивачем до складу валового доходу кредиторської заборгованості перед ТОВ "Камп" у розмірі 1 730 887 грн. Вищий адміністративний суд України погодився із висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати строк позовної давності за розглядуваною заборгованістю таким, що сплинув 01.04.2012р. та про законність списання товариством дебіторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

- при наданні оцінки правомірності формування формуванням товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у деклараціях за 2010 рік та за перший квартал 2011 року слід врахувати, що у 2010 році норми п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування податку підприємств" діяли з урахуванням особливостей встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування податку підприємств" . Таким чином, до складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсоткув від'ємного значення, що утворилося станом на 01.01.2010р. Проте, в 2011 році сума від'ємного значення, яка не була включена до складу валових витрат та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягали включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування податку підприємств";

- вирішуючи питання про правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення №0000632301 від 29.08.2012р., суд касаційної інстанції вказав на необхідність з'ясування факту, чи насправді актив отримано від указаного у первинних документах контрагента. Для цього потрібно встановити, за яких обставин та у який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав участь, допитати відповідних осіб у якості свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активів в порівнянні із задекларованим.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2015р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні із викликом сторін.

В ході розгляду адміністративної справи судом допущено заміну відповідача ОСОБА_7 об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби правонаступником - ОСОБА_7 об"єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Вінницькій області.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, додатково надали письмові докази в підтвердження зайнятої правової позиції та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснили, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на їхню думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Крім того, в ході судового розгляду справи, судом допитано свідків - ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_8 працював контролером - ревізором у Калинівському УВГ, в обов'язки якого входило спостерігання за обліком та постачанням газу від Калинівського УВГ до підприємств закріплених за ними. Свідок пояснив суду, що ТОВ "Баварія груп" надавався позивачу газ через їхні мережі та обліковувався на узлі обліку в ТОВ "Калинівський ЕЗДМ". За результатами місяця підписувався двосторонній акт звірки двома підприємствами, в якому вказувалося конкретно від якого трейдера був отриманий газ в тому чи іншому місяці. Також свідок зазначив, що на кожному підприємтсві є свій кузов обліку газу, об'єм якого записується щоденно та погодинно на засоби обліку, контролем якого він і займався. Підтвердив, що поставка газу ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" від ТОВ "Баварія груп" на підставі двостороннього договору в ліміті 30 000 кубів фактично здійснювалася про що свідчить двосторонній акт передачі, який підписувався Калинівським УГЗ. Крім того, повідомив суду, що на момент поставки газу в серпні 2011 року, позивачу постачався газ виключно від ТОВ "Баварія груп", який підтверджувався згідно акту.

Свідок ОСОБА_9 працював у ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" на посаді старшого майстра електроцеха та кіпа, який був відповідальним за контроль отриманого підприємством газу. Свідок у своїх поясненнях зазначив, що вичерпний ліміт газу він фіксував у записці, яку подавав до бухгалтерії. Зазначив, що для ознайомлення з лічильниками та вузлом на підприємство позивача з'являлися представники ТОВ "Баварія Груп".

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ТОВ «Калинівський ЕЗДМ» є юридичною особою (ідентифікаційний код 05412693), зареєстрованою 02.06.2005 року в Калинівській районній державній адміністрації Вінницької області. Відповідно до довідки з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ № 392541 (а. с. 175), позивачу присвоєно реєстраційний номер 10002094333.

На підставі направлень від 27.06.2012 року № 294, №295, № 296, № 296/1 та від 12.07.2012 року № 304/22, ОСОБА_7 ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Калинівський ЕЗДМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки. За її результатами складено акт від 15.08.2012 року за № 59/22/05412693 (а. с. 38-108).

В ході перевірки податковим органом зафіксовано наступні порушення: 1) ст. ст. 185, 186, п. 201.4 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, п.п.14.136 п. 14.1 ст. 14, п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п. 192.1 ст. 192, абз. «а»п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 313 802 грн.; 2) ст. 8 Закону України «Про плату за землю», п. 279.1 ст. 279 Податкового кодексу України, чим занижено земельний податок (плату за землю) на загальну суму 6 224, 90 грн.; 3) п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у 2009 році в сумі 6 441 589 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у 2010 році в сумі 7 589 062 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року в сумі 394 605 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у ІІ-ІV кварталі 2011 року в сумі 501 595 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2012 року в сумі 2 159 904 грн., занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 620 314 грн., за І квартал 2011 року -в сумі 294 742 грн., а за І квартал 2012 року -в сумі 15 241 грн.; 4) ст. ст. 129, 130, 131 Податкового кодексу України; 5) п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Підставою для таких висновків контролюючого органу слугувало: невіднесенням до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді отриманих від ПП "Камп" коштів за частку в статутному капіталі позивача до моменту внесення змін до державного реєстру; невключенням до складу валового доходу в четвертому кварталі 2009 року суми кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Мехтехпромсервіс" у розмірі 3 513 594,00 грн., яке припинене 12 травня 2009 року у зв'язку з визнанням його банкрутом, а також нездійсненням одночасного зменшення валових витрат на вартість отриманих від названого товариства послуг з обслуговування обладнання; невключенням до складу валового доходу кредиторської заборгованості перед ПП "Камп" у розмірі 1 730 887,00 грн., за якою минув строк позовної давності; безпідставним списанням дебіторської заборгованості у розмірі 106 990,00 грн., щодо якої не вживались заходи з її стягнення; завищенням задекларованих показників у рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" декларацій з податку на прибуток підприємства за 2010 рік у розмірі 9 233 486,00 грн. та за перший квартал 2011 року в розмірі 4 797 165,00 грн.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, статей 185, 186, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК України з огляду на неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю "Баварія Груп" за нікчемним правочином.

Зазначений висновок відповідачем зроблено з огляду на акт перевірки контрагента позивача № 249/22-3/37264220 від 07 травня 2012 року, в якому викладено думку про те, що укладені вказаним суб'єктом господарювання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріоніт" правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що, на переконання ОСОБА_7 ОДПІ Вінницької області ДПС, обумовлює і нікчемність договору на поставку природного газу, укладеного між позивачем та ТОВ "Баварія Груп".

Наведене слугувало підставою для винесення ОСОБА_7 ОДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: № НОМЕР_1 від 29.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1089186 грн.; № НОМЕР_2 від 29.08.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 17 086 755 грн.; № НОМЕР_3 від 29.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на додану вартість по вітчизняних товарах/роботах/послугах на суму 392 252 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог, заперечень відповідача, з огляду на наявні докази, дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийняття ОСОБА_7 ОДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, наслідком чого є визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, керуючись наступними мотивами.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 29.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах/роботах/послугах на суму 392 252 грн., суд зазначає таке.

Так, в період який перевірявся, ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" та ТОВ "Баварія-груп" перебували у фінансово-господарських правовідносинах щодо постачання позивачу газу на умовах договору. Поставка газу відбувається по ланцюгу від ТОВ "Ріоніт", який співпрацює з ВАТ "Горохівський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372641) та ТОВ "Алекс-А ЛТД".

У перевіряючих виник сумнів щодо проведення фактичних господарських операцій позивача з постачальником ТОВ "Баварія-груп", наслідком чого є протиправне зарахування коштів до податкового кредиту. Відповідач стверджує, що правочини відносно придбання газу, укладені по ланцюгу поставки ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" - ТОВ "Баварія-груп" (код ЄДРПОУ 37264220) - ТОВ "Ріоніт" (код ЄДРПОУ 36218092) не спричинили реального настання юридичних наслідків, не відбулось фактичного постачання газу позивачу, а наявності у ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" податкових накладних, на думку перевіряючих, недостатньо для можливості здійснення перерахунку вказаних у них сум до податкового кредиту.

Судом встановлено, що передумовою визначення податкового зобов'язання з ПДВ у цій справі були фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Баварія груп".

Таким чином судом встановлено, та не заперечується сторонами, що між позивачем та ТОВ "Баварія груп" укладено договір на постачання природного газу від 30.06.2011р. №Б-24 (т. 2 а.с. 157).

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено їх завищення на суму придбаного у ТОВ "Баварія груп" природного газу в серпні 2011р.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт поставки позивачу природного газу в серпні 2011 року та реальність здійснення операцій, є договір поставки товару, видаткова накладна, акти приймання - передачі природного газу, двосторонній акт подачі - прийняття природного газу та довідка про використання газу (т. 1 а.с. 149-154), а також платіжні документи за отриманий товар. Крім того, у акті перевірки податковим органом не висловлено до зазначених документів зауважень.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача з ТОВ "Баварія груп", підтверджуються оформленими належним чином первинними документами.

Крім того, факт реальності здійснення господарських операції з постачання природного газу підтвердили також допитані в ході судового розгляду справи свідки, які персонально брали участь у транспортування природного газу та були відповільними за це особами.

Таким чином, висновки контролюючого органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Баварія Груп" за нікчемним правочином є безпідставними та не містять будь-якого документального підтвердження.

Відтак, судом встановлено, що господарські операції щодо постачання природнього газу, підтверджуються оформленими належним чином документами та носять реальний характер.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Висновки податкового органу про нереальність господарської операції за договором поставки природного газу грунтуються на висновках акту ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ "Баварія-груп" при здійсненні господарських операцій з ТОВ " Ріоніт" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. У даному акті вказано на нікчемність правочинів. В акті також є посилання на те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва, в свою чергу, отримано акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києві щодо проведеної перевірки господарської діяльності ТОВ "Ріоніт" з ВАТ "Горохівський цукровий завод" та ТОВ "Алекс-А ЛТД", в висновках якого зазначено нікчемність угод поставок товарів.

Суд не погоджується з вищевказаними твердженнями, враховуючи постанову Верховного суду України від 11.12.2007 року у справі №21-1376/06 де зазначено, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

На підставі зазначеного, проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Баварія-груп" щодо поставки природного газу.

Разом з тим, як видно із акту перевірки (а.с. 41), ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" також віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 6667 грн., які не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

В ході розгляду адміністративної справи, представники позивача не спростували зазначений факт та не надали суду належним чином оформлені податкові накладні на простування встановлених перевіркою порушень податкового законодавства.

Відтак, суд погоджується із висновками ОСОБА_7 ОДПІ про порушення позивачем пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 19, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 6667 грн.

Визначаючись щодо законності не включення ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" до складу валового доходу кредиторської заборгованості перед ПП "Камп" у розмірі 1 730 887 грн., суд керувався наступними мотивами.

Так, ОСОБА_7 ОДПІ в акті перевірки посилається на порушення абз. "а" п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Встановлено, що станом на 01.04.2009 року позивач перед ПП "Камп" заборгував 1 730 887 грн. Визнаючи та підтверджуючи наявне грошове зобов'язання, ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" 11.01.2012 року звернувся до директора ПП "Камп" з гарантійним листом (т. 1 а. с. 147), яким просив відстрочити погашення кредиторської заборгованості в сумі 1 758 575 грн. до 01.06.2013 року. Письмовою відповіддю від 12.01.2012 року (т. 1 а. с. 148) позивача повідомлено, що ПП "Камп" згодне відстрочити момент погашення заборгованості до 01.06.2013 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, строк загальної позовної давності встановлюється тривалістю у 3 роки.

Таким чином, враховуючи, що заборгованість розміром 1 758 575 грн. числилась станом на 01.04.2009 року, то позовна давність закінчилась би 01.04.2012 року, проте відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом направлення позивачем гарантійного листа ПП "Камп" розцінено, як вчинення дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, а тому час, що минув з 01.04.2009 року по 11.01.2012 року, до трьох років тривалості позовної давності не зараховується, а з 11.01.2012 року починається новий її перебіг.

Отже, висновки відповідача, з урахуванням періоду, за який проводився перевірка, суперечать вимогам законодавства, а заборгованість позивача перед контрагентом у сумі 1 730 887 грн. на момент проведення перевірки не набула стану безнадійної заборгованості. У зв'язку із чим, у ТОВ "Калинівськиий ЕКДМ" не виникло обов'язку включати таку заборгованість до рядку декларації "Інші доходи".

Стосовно зменшення контролюючим органом валових витрат підприємства на суму 106 990 грн., з огляду на безпідставність списання дебіторської заборгованості, суд акцентує увагу на наступному.

Позивачу контрагенти заборгували 106 990 грн., з метою оплати заборгованості, ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" направив претензії: у ІІ кварталі 2011 року - ТОВ "Сільф", ДП "Білоцерківський лісгосп", у ІІІ кварталі 2011 року - ФОП ОСОБА_10, ТОВ "Арт-ліс", КП "Тарний комбінат", СПД ОСОБА_11, ПП "Україна", а також у ІV кварталі 2011 року - СПД ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (т. 1 а. с. 155-163). Після отримання вказаних претензій, контрагенти відповіді не надали, борг не погасили.

Відповідно до п. п. 14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

До суду із позовом про стягнення заборгованості товариство не зверталось, інших заходів для стягнення суми не вживало, а тому, враховуючи вищезазначене положення, є всі підстави вважати наявну заборгованість в розмірі 106 990 грн. безнадійною, що дозволяє позивачу списати її. Таким чином, податковий орган помилково кваліфікував зазначене як порушення податкового законодавства, з чим також погодився Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 27.08.2015р. у даній справі.

Визначаючись щодо висновку податкового органу про заниження позивачем валових доходів внаслідок невіднесення інших доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді отриманих від ПП "Камп" коштів в загальній сумі 1 126 832 грн. , суд керувався наступним.

Відповідно до п. 1.2 статуту ТОВ "Калинівський ЕЗДМ", одним із засновників є мале приватне підприємство "Камп".

Процедура відступлення передбачена ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Встановлено, що належну частку статутного фонду вибувших засновників, користуючись переважним правом купівлі, придбано ПП "Камп".

Рішення Зборів засновників товариства оформлене протоколом № 24 від 10.08.2010 року. Зазначеним рішенням вирішено продати частки паїв вибувших засновників приватному підприємству "Камп", а також доручено директору товариства провести державну перереєстрацію змін до установчих документів.

Так, за результатами проведеної перевірки ТОВ "Калинівський ЕЗДМ", податковий орган з'ясував, що протягом серпня 2010 року-лютого 2011 року, ТОВ "Камп" перераховано на користь позивача кошти згідно з наявними платіжними дорученнями на загальну суму 1 126 832 грн., проте контролюючий орган дійшов висновку, що перераховані кошти вважаються безповоротною фінансовою допомогою, а тому повинні включитись до складу валового доходу до моменту внесення змін до державного реєстру.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що між позивачем ( Позичальник) та ТОВ "Камп" (Позикодавець) укладені довогори безповоротної фінансової домоги (т. 3 а.с. 4, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47) на загальну суму 1 126 832 грн., які перераховані на рахукон ТОВ "Калинівський ЕЗДМ".

Так, відповідно до умов зазначених довогорів, предметом є надання Позичальнику фінансову підтримку (допомогу) у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому договором. Позичальник в свою чергу зобов'язується повернути кошти у визначений договором строк.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи те, що ТОВ "Камп" кошти у сумі 1 126 832 грн. надано позивачу на поворотній основі, а останній в свою чергу зобов'язується повернути такі кошти з моменту пред'явлення Позикодавцем вимоги, суд приходить до переконання, що природа походження правочину укладеного між сторонами наділена усіма ознаками позики, а тому розцінення податковим органом зазначених коштів як безповоротної фінансової допомоги є помилковим.

Відтак, ОСОБА_7 ОДПІ протиправно кошти у сумі 1 126 832 грн. включено до валового доходу підприємство та, відповідно, нараховано податок.

Щодо питання про дотримання позивачем порядку складення податкової звітності за І квартал 2011 року, враховуючи дані про валові витрати за ІV квартал 2009 року, то судом досліджено наступне.

Процедура врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів регулюється ст. 6 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

Відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, згідно з яким, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

Вказане також узгоджується з думкою Вищого адміністративного суду України, висвітленою у Інформаційному листі від 13.09.2012 № 2019/12/13-12.

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що позивачем при визначенні від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року допущено порушення пункту 22.4 ст.22 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

Разом з тим, суд не погоджується із висновками контролюючого органу, оскільки в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду - ІV квартал 2010 року, в якому визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2010 року і , відповідно, в який включено звітність за ІV квартал 2009 року.

Судом встановлено, що при розрахунку від'ємного значення об'єкта оподаткування позивачем, згідно ст. 3 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , валові доходи І кварталу 2011 року цілком правомірно зменшувалися на суму валових витрат від'ємних значень (збитків) минулих років, відповідно до п. 6.1 ст.6 і п. 22.4 ст.22 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

Таким чином, висновок відповідача щодо завищення задекларованих показників у рядку 04.9 Декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року за 1 квартал 2011 року" є неправомірним.

Визначаючись щодо правомірності невключення ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" до складу валового доходу в четвертому кварталі 2009 року суми кредиторорської заборгованості перед ТОВ "Медтехпромсервіс" у розмірі 3 513 594 грн., суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Статтею 609 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи-кредитора.

Так, контролюючим органом під час здійснення перевірки з'ясовано, що станом на 01 липня 2009 року в позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ "Мехтехпромсервіс" у розмірі 3 513 594 грн. за отримані, але не оплачені послуги з обслуговування обладнання.

12 травня 2009 року названу юридичну особу припинено у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Відтак, з дати припинення кредитора поставлені ним послуги вважаються для позивача такими, що надані безоплатно. Таким чином, суд погоджується із висновками контролюючого органу про те, що ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" було зобов'язане збільшити на їх вартість суму валового доходу в тому податковому періоді, в якому відбулась ліквідація контрагента.

Водночас, суд критично ставиться до посилань ОСОБА_7 ОДПІ про необхідність зменшення в розглядуваному випадку позивачем валових витрат на вартість послуг, отриманих від ТОВ "Мехтехпромсервіс", оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

У зв'язку із встановленням в ході розгляду адміністративної справи порушень податкового законодавства з боку ТОВ "Калинівський ЕЗДМ", судом витребувано у ОСОБА_7 ОДПІ детальний розрахунок нарахованої податковим органом суми основного платежу та суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, за кожним окремим епізодом. Однак, відповідачем вимоги суду не виконано та не надано витребуваний розрахунок.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вєстберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управлінняВ» .

Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів в обґрунтування висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, крім неправомірності невключення ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" до складу валового доходу в четвертому кварталі 2009 року суми кредиторорської заборгованості перед ТОВ "Медтехпромсервіс" у розмірі 3 513 594 грн. та завишення податкового кредиту за березень 2012 року у сумі 6667 грн.

Поряд з цим, визначаючись з приводу вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, суд зважає на те, що сума донарахованих зобов'язань у таких рішеннях обрахована з урахуванням порушень, що були виявлені під час проведення перевірки. Проте, в ході судового розгляду окремі з виявлених порушень не знайшли підтвердження.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним. Однак, це можливо у випадку, якщо цю частину рішення можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність. Рішення, у якому неможливо виділити (відокремити) частину, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, повинно бути визнане протиправним та скасоване в цілому.

У даному випадку, констатуючи порушення ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" податкового законодавства в частині заниження валових доходів у 2009 році, завищення податкового кредиту підприємства з податку на надодану вартість за березень 2012 року та неправомірність висновків контролюючого органу через порушення відповідних норм Податкового кодексу України суд не може визнати протиправним рішення контролюючого органу в якійсь сумі.

Враховуючи те, що суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошовому виразі в якій частині такі податкові повідомлення-рішення є неправомірними, а в якій відповідають нормам податкового законодавства та не виконання відповідачем вимоги суду про надання розрахунку нарахованої податковим органом суми основного платежу та суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, за кожним окремим епізодом, тому за наведених обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ОСОБА_7 ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 29.08.2012 року №№0000622301, НОМЕР_3 та №0000652301 підлягають скасуванню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.22012 року адміністративний позов ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" задоволено повністю та стягнено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2146 грн. Однак, зазначена постанова не набула законної сили у зв'язку із її скасуванням Вінницьким апеляційним адміністративним судом, а судові витрати, в свою чергу, позивачу не повернуті.

Таким чином, відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2012 року №№0000622301, НОМЕР_3 та №0000652301 .

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" судові витрати в розмірі 2146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_7 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна