Рішення

від 09.11.2015 по справі 910/23083/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015Справа №910/23083/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмо"

про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, визнання права власності

за участю представників:

від позивача:Бондарук П.М.- представник за довіреністю № 81 від 11.09.2015 р. від відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Златобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмо" про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем - ТОВ "Елмо" умов кредитного договору № 297/1/13-KLMV від 25.11.2013 р. (з урахування внесених до нього змін) в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, виконання яких було забезпечене договором іпотеки від 03.12.2013 р., укладеним між позивачем та ТОВ "Елмо", внаслідок чого у позивача виникло право на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

У позові ПАТ "Златобанк" просить суд:

1) в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Елмо" за кредитним договором № 297/1/13-KLMV від 25.11.2013 р., що становить 16 444 057,42 грн. і 3 040 647,93 доларів США, та складається з заборгованості:

- по кредиту у гривні у сумі 15 443 097,47 грн.;

- по кредиту у доларах США в сумі 2 914 552,50 доларів США;

- по відсотках за користування кредитом у гривні у сумі 762 182,13 грн.;

- по відсотках за користування кредитом у доларах США у сумі 126 095,43 доларів США;

- по пені за несвоєчасне повернення кредиту у доларах США у сумі 231,56 грн.;

- по пені за несвоєчасну сплату процентів у гривні у сумі 36 030,47 грн.;

- по пені за несвоєчасну сплату процентів у доларах США у сумі 197 490,97 грн.

- штрафу у сумі 5 000,00 грн.;

- 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту у доларах США у сумі 24,82 грн.,

звернути стягнення на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Елмо" нерухоме майно, а саме - двокімнатну квартиру № 35, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 19, та належить йому на праві власності, шляхом передачі у власність ПАТ "Златобанк";

2) визнати за Публічним акціонерним товариством "Златобанк" право власності на предмет іпотеки - нерухоме майно - двокімнатну квартиру № 35, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 19, за договором іпотеки від 03.12.2013 р.;

3) припинити право власності та користування за Товариством з обмеженою відповідальністю "Елмо" на нерухоме майно - двокімнатну квартиру № 35, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 19, передане ним в іпотеку за договором іпотеки від 03.12.2013 р.;

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - ТОВ "Елмо" в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не подав. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома, причини неявки та неподання доказів відповідачем визнані судом неповажними.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 25.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (банк, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елмо" (позичальник) був укладений кредитний договір № 297/1/13-KLMV (далі - кредитний договір), відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні та/або доларах США у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного кредитним договором, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору. Кредит може надаватись траншами. (п.п. 1.1, 1.2 кредитного договору).

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, який становить 4 000 000,00 доларів США.

Згідно з п. 1.4 кінцевою датою повернення кредиту є 23.11.2018 р. включно.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі 12% річних у доларах США та 25 % у гривні.

Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в валюті кредиту. Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів (п.п. 2.3, 2.5 кредитного договору).

Згідно з п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій.

У подальшому до кредитного договору були укладені додаткові угоди, якими визначено умови забезпечення кредиту, кінцеві строки сплати процентів, суми комісії за перенесення строку сплати процентів за кредитним договором та суму штрафу в разі їх несплати.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов кредитного договору зі змінами та доповненнями, внесеними до нього, позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі та у строки, передбачені даним кредитним договором, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача, а також поясненнями представника позивача.

Разом з тим, відповідач належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання, а саме - в обумовлені строки, визначені кредитним договором, не здійснив своєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Як вбачається з п. 3.1.4 кредитного договору, кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за цим кредитним договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користуванні кредитними коштами та неустойки/штрафів у разі настання та/або існування хоча б однієї з таких обставин: у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій частині наявності/виникнення випадку невиконання умов.

Оскільки позичальник неналежним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, 23.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 790 про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором. Вказана вимога повернулась до банку з відміткою пошти про відсутність позичальника за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на вищенаведені норми закону та з урахуванням тієї обставини, що у визначений банком строк позичальник кредитні кошти та відсотки за їх користування не повернув, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обгрунтованими.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми кредитних коштів та процентів за користування кредитом, суд встановив, що у відповідача наявна заборгованість:

- по кредиту у гривні у сумі 15 443 097,47 грн.;

- по кредиту у доларах США в сумі 2 914 552,50 доларів США;

- по відсотках за користування кредитом у гривні у сумі 762 182,13 грн.;

- по відсотках за користування кредитом у доларах США у сумі 126 095,43 доларів США.

Крім основного боргу, за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків, позивач також просить стягнути:

- пеню за несвоєчасне повернення кредиту у доларах США у сумі 231,56 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату процентів у гривні у сумі 36 030,47 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату процентів у доларах США у сумі 197 490,97 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню:

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту у доларах США у сумі 160,90 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним невірно проведений розрахунок;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів у гривні у сумі 36 030,47 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів у доларах США у сумі 197 490,97 грн., тобто у сумах заявлених позивачем.

Що стосується заявленого до стягнення штрафу у сумі 5 000,00 грн., нарахованого на підставі п. 4.3 кредитного договору, суд зазначає, що нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, відповідно до п. 4.3 кредитного договору за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, визначених в п. 3.4 (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.

Як було встановлено судом, відповідач неналежно виконував свої кредитні зобов'язання, а тому позивач правомірно застосував пункт 4.3 кредитного договору, у зв'язку з чим вимога про стягнення штрафу у сумі 5 000,00 грн. пдлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту у доларах США у сумі 24,82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши власний перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими, але з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 17,14 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним неправильно проведений розрахунок.

Окрім усього, судом встановлено, що для забезпечення зобов'язань за кредитним договором, 23.12.2013 р. між ПАТ «Златобанк» (іпотекодержатель) та ТОВ "Елмо" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки (далі - договір іпотеки).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору іпотеки цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного із іпотекодержателем кредитного договору № 297/1/13-KLMV від 25.11.2013 р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Предметом іпотеки є двокімнатна квартира № 35, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 19, та належить іпотекодавцю на праві власності.

Загальна заставна вартість предмета іпотеки визначається на рівні ринкової та становить 3 901 651,00 (п. 1.2.1.1 договору іпотеки).

Згідно з п. 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право задоволення своїх вимог за рaxyнoк предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання, або порушення порядку їх виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, цим договором та/або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.3 договору іпотеки у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого у вимозі строку вона залишається невиконаною, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.7 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодавця.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 зазначеної статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З урахуванням викладеного суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру № 35, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 19.

Щодо способу звернення стягнення шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Златобанк" права власності на предмет іпотеки - нерухоме майно суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 п. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд, зокрема, шляхом отримання предмету застави у власність заставодержателя (Постанова Верховного суду України від 26.12.2011 № 4/1).

Відповідно до п. 4.6 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, в порядку, встановленому договором, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

На підставі наведених норм права, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості, що виникла у відповідача, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Златобанк».

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду має бути зазначена, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як передбачено ст. 5 Закону України "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Договором іпотеки ринкова вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 3 901 651,00 грн. (п. 1.2.1.1 договору іпотеки) станом на 11.10.2013 р.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься звіт про незалежну оцінку майна станом на 24.09.2015 р., який позивач просив суд прийняти до уваги при встановленні загальної вартості предмета іпотеки.

Відповідач заперечень проти цього звіту суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає, що у сторін відсутній спір щодо вартості іпотечного майна на час розгляду даної справи.

Отже, вказаний звіт про оцінку майна суд приймає в якості належного та допустимого доказу у справі, та застосовує його для встановлення початкової ціни реалізації предмету іпотеки в сумі 3 313 940,00 грн.

Щодо позовних вимог про визнання за ПАТ «Златобанк» права власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру № 35, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 19 та припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Елмо" права власності та користування цим нерухомим майном, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Як зазначив Верховний Суд України у Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013 р. способами набуття права власності, зокрема, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб чи публічно-правових утворень (похідний спосіб).

При цьому у похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб - невласників, наприклад іпотекодержателя, заставодержателя, орендатора, іншого суб'єкта обмеженого речового права. Ці права зазвичай не втрачаються при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження.

Загальною ознакою похідного способу набуття права власності є правонаступництво, тобто перехід права власності від одних осіб до інших. Таким чином, підстава набуття права власності в одних осіб є одночасно підставою для припинення права власності в інших осіб і навпаки.

Отже, звернувши стягнення на предмет іпотеки на користь банку, право власності і так переходить до позивача, а у відповідача таке право припиняється, тому в цій частині позовних вимог, необхідно відмовити.

На підставі викладеного та зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Златобанк" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про суму судового збору, суд приймає до уваги положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на день звернення з позовом до суду), відповідно до якого уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону (в редакції на день звернення з позовом до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 р. станом на 01.01.2015 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Отже, сума судового збору за поданий позивачем позов складає 68 714,80 грн., яка складається з: вимоги майнового характеру у сумі 66 278,80 грн. (2 відсотки ціни позову від вартості нерухомого майна (3 313 940, 00 грн.)) та вимоги немайнового характеру у сумі 2 436, 00 грн. (2 * 1 розмір мінімальної заробітної плати) та стягується в дохід державного бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-35. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмо" про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, визнання права власності задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмо" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Леваневського, 59, кв. 96, ідентифікаційний код 38168596) перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 35894495) за кредитним договором № 297/1/13-KLMV від 25.11.2013 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Елмо", яка становить 16 443 979,08 грн. та 3 040 647,93 доларів США, та складається з заборгованості:

- по кредиту у гривні у сумі 15 443 097 (п'ятнадцять мільйонів чотириста сорок три тисячі дев'яносто сім) грн. 47 коп.;

- по кредиту у доларах США в сумі 2 914 552 (два мільйони дев'ятсот чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят два) 50 доларів США;

- по відсотках за користування кредитом у гривні у сумі 762 182 (сімсот шістдесят дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 13 коп.;

- по відсотках за користування кредитом у доларах США у сумі 126 095 (сто двадцять шість тисяч дев'яносто пять) 43 доларів США;

- по пені за несвоєчасне повернення кредиту у доларах США у сумі 160 (сто шістдесят) грн. 90 коп.;

- по пені за несвоєчасну сплату процентів у гривні у сумі 36 030 (тридцять шість тисяч тридцять) грн. 47 коп.;

- по пені за несвоєчасну сплату процентів у доларах США у сумі 197 490 (сто дев'яносто сім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 97 коп.;

- штраф у сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.;

- 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту у доларах США у сумі 17 (сімнадцять) грн. 14 коп.,

звернути стягнення на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Елмо" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Леваневського, 59, кв. 96, ідентифікаційний код 38168596) нерухоме майно - двокімнатну квартиру № 35, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 19, шляхом передачі у власність Публічному акціонерному товариству "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52, ідентифікаційний код 35894495), загальною вартістю 3 313 940 (три мільйона триста тринадцять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елмо" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Леваневського, 59, кв. 96, ідентифікаційний код 38168596) до Держаного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 66 278 (шістдесят шість тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 80 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 9 листопада 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 19 листопада 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.