Рішення

від 18.11.2015 по справі 607/6354/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2015 Справа №607/6354/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Рихліцької О.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дружини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 14 квітня 2015 року пред'явила до суду позов до відповідача ОСОБА_4 про стягнення з нього аліментів на її утримання, як колишньої дружини, з якою проживає дитина, в розмірі 3500 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною шести років. Обґрунтовує позов тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина має вади фізичного розвитку та потребує лікування. На даний час ОСОБА_1 не працює, інших доходів не отримує. Рішенням суду визначено місце проживання їх сина разом із позивачем. Відповідач з 01 серпня 2013 року матеріальної допомоги на її утримання не надає та не бере участі у витратах на лікування дитини, хоч має достатній дохід, оскільки веде активну підприємницьку діяльність, що дозволяє надавати їй матеріальне забезпечення. З цих підстав позивач просила стягнути з нього аліменти на її утримання в розмірі 3500 гривень, щомісячно, починаючи з 14 квітня 2015 року, до досягнення дитиною шести років.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, пояснила, що проживає сама з малолітнім сином, не працює, на даний час знаходиться у вкрай скрутному матеріальному становищі, оскільки має проблеми зі здоров'ям, дитина потребує систематичного харчування, одягу, взуття, засобів особистої гігієни, лікування та інших поточних витрат для повноцінного життя. Відповідач є власником двох підприємств, має у власності дві квартири, одну з яких здає в найм, машину, орендує дороговартісні приміщення в центрі міста для ведення підприємницької діяльності, тому має можливість надавати їй утримання.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві мотивів та просив позов задоволити у повному обсязі. Вказав, що наявні передбачені ч. ч. 3, 4, 6 ст 84 Сімейного кодексу України підстави для стягнення аліментів з відповідача в користь позивача, оскільки дитина має вади фізичного розвитку, тому відповідач повинен надавати кошти на утримання колишньої дружин, оскільки має таку можливість. До 2013 року засновані ним підприємства - приватне підприємство «АнтиХолод» та приватне підприємство конструкторський відділ «Формат» отримували значні прибутки, а після пред'явлення позивачем позову до нього, він умисно перевів їх у власність інших осіб, з метою уникнути сплати аліментів на дружину.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позову не визнав, вказав, що його дохід складається виключно з заробітної плати в розмірі 1200 гривень як директора ПП КВ «Формат», крім цього він добровільно сплачує позивачу аліменти на дитину в розмірі 500 гривень, перебуває в повторному шлюбі, від якого має одну спільну дитину та одну дитину дружини від першого шлюбу. З цих підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позову не визнав, проти його задоволення заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позов. Пояснив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у їх дитини вад фізичного або психічного розвитку. Відповідач не є власником ніяких підприємств, доходи цих підприємств не є підтвердженням наявності доходів відповідача. Відповідач отримує заробітну плату в розмірі 1089 гривень в місяць, жодних інших доходів не має, добровільно надає на утримання сина ОСОБА_5 аліменти в розмірі 500 гривень, щомісячно, крім цього, перебуває в повторному шлюбі, від якого має малолітню дитину, яку утримує, а дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Тому жодної матеріальної можливості утримувати колишню дружину відповідач не має. З цих підстав просив суд відмовити в задоволенні позову.

Судом досліджено надані сторонами докази:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2015 року встановлено, що з 12 лютого 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2015 року (а.с. 83).

Від даного шлюбу в подружжя є неповнолітній син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 20 вересня 2011 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 13).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2015 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з його матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 82-84).

Як слідує з записів лікаря-ортопеда в медичній картці ОСОБА_5 за 13 травня 2014 року та 05 грудня 2014 року, ОСОБА_5 встановлено діагноз: вальгусна установка стоп (а.с. 59-звор.), плосковальгусні стопи (а.с. 60), у зв'язку чим лікарем ЛФК рекомендовано масаж та інші призначення (а.с. 59, 61) .

Як слідує з довідки, виданої ОСОБА_5, дитина потребує курсу масажу. Вартість послуг складає 1000 гривень (а.с. 63).

Відповідно до запису в медичній карті ОСОБА_5 за 31 серпня 2015 року його направлено на комісію ЛКК з діагнозом деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп, для вирішення питання про відпустку матері по догляду за хворою дитиною (а.с. 178-179).

З цієї ж медичної карти слідує, що 31 серпня 2015 року при огляді ОСОБА_5 підтверджено діагноз: деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп, та рекомендовано курс реабілітації (а.с.181-182).

01 вересня 2015 року засіданням ЛКК № 316 ОСОБА_5 встановлено діагноз: деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп. Зазначено, що ОСОБА_5 потребує догляду матері з 01 вересня 2015 року до 01 грудня 2015 року (а.с. 183).

Як убачається з реабілітаційної карти оздоровлення, виданої Відділенням відновного лікування №2 Тернопільською дитячої комунальної лікарні, ОСОБА_5 перебував на відновному лікуванні з 07 вересня 2015 року по 18 вересня 2015 року, з клінічним діагнозом: порушення постави, деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп. Результат реабілітації - оздоровлений (а.с. 177).

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого педіатричного відділення № 3 від 18 листопада 2015 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, стаціонарно проходив лікування в період з 04 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року з діагнозом функціональні розлади жовчного міхура за гіпотетичним типом, деформація грудної клітки (а.с. 228).

Як слідує з пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні, плосковальгусна установка стоп лікується в першу чергу належним ортопедичним взуттям з високими задниками і супінаторами. Дитині потрібні дві пари взуття на кожний сезон: для садочку і для прогулянок на дворі.

Згідно з наданими позивачем роздруківками з інтернет-ресурсу середня вартість ортопедичного взуття для дитини відповідного віку становить 900-1200 гривень (а.с. 126 -127).

Згідно з заключенням Тернопільського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства від 20 квітня 2015 року №4095, ОСОБА_5, 2011 року народження, встановлено діагноз: вкорочення правої нижньої кінцівки на 1 см; заключення: ортези на нижні кінцівки (а.с. 129).

Відповідно до квитанції до прибуткового ордера №0000000271 від 13 травня 2015 року ОСОБА_1 придбано ортез на стопу вартістю 44,41 гривні (а.с. 128).

Відповідно до товарного чеку від 12 червня 2015 року позивачем придбано ортопедичне взуття «Весна» вартістю 960 гривень (а.с. 224).

Згідно з товарним чеком від 14 жовтня 2015 року ОСОБА_1 придбала чобітки вальгусні ортопедичні вартістю 110 гривень.

Згідно з накладними від 02 вересня та 28 жовтня 2015 року позивач придбала матрац «Бостон» вартістю 2390 гривень та наматрацники вартістю 250 гривень та 325 гривень (а.с. 224, 227).

Згідно з фіскальним чеком від 07 вересня 2015 року ОСОБА_1 сплатила 161,68 гривень за купівлю в гіпермаркеті «Епіцентр» бруска, стержня різьбового, саморізів для гіпсокартону (а.с. 224). Як пояснила ОСОБА_1 в судовому засіданні, зазначені матеріали використані для виготовлення каркасу під матрац для ОСОБА_5

Відповідно до накладної від 12 листопада 2015 року, видаткової накладної №Елі-003144 від 27 вересня 2015 року, фіскальних чеків від 11 вересня 2014 року, 17 листопада 2015 року ОСОБА_1 придбала гуаш, пензлик, стакан для малювання вартістю 33 гривні, м'яч вартістю 70 гривень, книгу вартістю 61,22 гривні, клей та набір для аплікацій вартістю 19,40 гривень (а.с. 225, 226).

Крім цього, позивач надала чеки з Приватбанку на суми 99,50 гривень та 150 гривень, ствержуючи, що ці кошти вона витратила на придбання одягу для ОСОБА_5 через мережу інтернет (а.с. 226).

Відповідно до чеку Приватбанку від 19 жовтня 2015 року сплачено благодійний внесок, ОСОБА_5, в Комунальну дитячу стоматологічну поліклініку (а.с. 226).

Також позивач надала ряд доказів на обгрунтування незадовільного стану її власного здоров'я.

Так, із витягу із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 21 квітня 2015 року, виданої Тернопільською комунальною лікарнею швидкої допомоги № 2, ОСОБА_1 встановлено діагноз скошення тазу, вроджений компенсаторний лівобічний сколіоз (а.с. 64).

Як убачається з довідки, виданої ОСОБА_1, вона пройшла курс класичного рефлекторного сегментарного масажу з елементами мануальної корекції у період з 16 лютого 2015 року по 27 лютого 2015 року. Вартість послуг становила 12000 гривень (а.с. 65).

Згідно товарного чеку від 29 жовтня 2015 року ОСОБА_1 придбала чохол на палець вартістю 155 гривень (а.с. 227).

З копії трудової книжки ОСОБА_1, наказу №78-п від 06 березня 2015 року та наказу №208 від 05 березня 2015 року слідує, що з 17 лютого 2011 року вона працювала провідним експертом (з продажу, роздрібний бізнес) відділення №5 ПАТ «Ві Ей Бі Банк» та 06 березня 2015 року звільнена з займаної посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 14-16, 121-122).

Відповідно до повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 02 листопада 2015 року №11/2-42545, ОСОБА_1 повідомлено нікчемність трудового договору, укладеного 01 жовтня 2014 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 (а.с. 229).

Як слідує з довідки № 2892 від 14 квітня 2015 року, виданої Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, з лютого 2015 року по квітень 2015 року ОСОБА_1 не нараховується державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (а.с. 70).

Обгрунтовуючи наявність у відповідача матеріальної можливості сплачувати аліменти на її утримання, позивач надала такі документи:

Відповіді ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» № 213/07-2 від 15 квітня 2015 року та №434/07-2 від 29 липня 2015 року, з яких слідує, що за ОСОБА_4 зареєстрована квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 (а.с. 66, 171).

Договори оренди кватири від 05 жовтня 2010 року, 05 лютого 2012 року, 01 липня 2013 року відповідно до умов яких ОСОБА_4 здавав у найм квартиру № 67 а по вулиці Карпенка, 18 в місті Тернополі для проживання іншим особам. Розмір орендної плати - 1000 гривень на місяць за першим та 1200 гривень на місяць - за двома наступними договорами за один місяць орендного користування за договорами. Зазначені договори укладалися строком на 1 рік (а.с. 40 - 57).

Робочий проект перепланування орендованих приміщень під заклад громадського харчування на 30 посадочних місць по АДРЕСА_4 та договір №148 від 31 серпня 2000 року на право тимчасового спільного користування землею між Тернопільською міською радою і ПМП КВ «Формат», згідно з яким ПП КВ «Формат» прийняло в тимчасове спільне користування земельну ділянку за адресою вулиця Чорновола, 2 в місті Тернополі, загальною площею 74 кв.м. (а.с. 37 - 39).

Відповідно до наданих позивачем роздруківок з інтернет-ресурсу dom.ria.com, середня орендна плата за 1-кімнатну квартиру в місті Тернополі становить 2000 гривень (а.с. 135 -137), а середня орендна плата за приміщення обладнаного під заклад громадського харчування в місті Тернополі - 20000-30000 гривень. (а.с. 138 - 139).

Згідно з відповіддю Державтоінспекції Управління МВС України в Тернопільській області від 31 липня 2015 року №13/5398, за ОСОБА_4 станом на 30 липня 2015 року зареєстрований транспортний засіб марки «ЗАЗ CHЕRY AMULET», державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, дата реєстрації 18 липня 2013 року. За юридичними особами ПП «АнтиХолод» та ПМП КВ «Формат» станом на 30 липня 2015 року транспортні засоби в Центрах ДАІ області зареєстрованими не значаться (а.с.172).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 липня 2015 року, у зазначених реєстрах відомості про майно фізичної особи ОСОБА_4, ПП «АнтиХолод» - відсутні. За ПП КВ «Формат», код ЄДРПОУ 14040807, зареєстрований житловий будинок по АДРЕСА_4. (а.с. 161-163).

Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, відповідач ОСОБА_4 отримав дохід за здійснення підприємницької діяльності за звітний 2012 рік у розмірі 78900,50 гривень, за звітний 2013 рік - 123822,40 гривень (а.с. 17-31, 216-219).

Як слідує з відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, ОСОБА_4 в період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2013 року отримав заробітну плату в розмірі 13558 гривень; соціальні виплати в розмірі 8319,96 гривень; інший дохід у розмірі 38366,50 гривень; інвестиційний прибуток у розмірі 7,36 гривень (а.с. 32-33).

Як убачається з відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_4 в період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2015 року отримував заробітну плату (нараховану) в розмірі 35475 гривень; соціальні виплати в розмірі 14559,93 гривень; інвестиційний прибуток (нарахований) у розмірі 24,83 гривень; інші доходи в у розмірі 38366,50 гривень, 52003 гривень, 10935 гривень, 1810 гривень. За період з 2014 - 2015 років сума доходу ОСОБА_4 складається лише з заробітної плати ПП КВ «Формат» (а.с. 188-189).

Відповідно до довідки №1584 від 23 грудня 2013 року, ОСОБА_4 отримав одноразову допомогу при народження першої дитини за вересень 2011 року в розмірі 9013,33 гривень, з жовтня 2011 року по вересень 2013 року по 693,33 гривень (а.с. 68).

Як слідує з довідки №3056 від 22 квітня 2015 року, ОСОБА_4 станом на 22 квітня 2012 року не зареєстрований як одержувач допомог, а з довідки №3057 від 22 квітня 2015 року слідує, що його дружина ОСОБА_7, отримує одноразову допомогу при народженні дитини з 01 червня 2014 року по 30 червня 2018 року у розмірі 1075 гривень щомісячно (а.с. 69).

Як убачається з податкової декларації про майновий стан і доходи, фізична особа ОСОБА_4 за 2014 року не отримував доходів. (а.с. 220-221).

Згідно зі статутом приватного підприємства «АнтиХолод», зареєстрованого 29 березня 2006 року, засновником підприємства є відповідач ОСОБА_4 ( а.с. 34).

З наданої представником відповідача роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на безкоштовний запит за інтернет-адресою usr.minjust.gov.ua, слідує, що засновником і керівником приватного підприємства «АнтиХолод» з 31 серпня 2010 року та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) є ОСОБА_8 (а.с. 97-98).

Відповідно до податкових декларацій з податку на прибуток ПП «Антихолод» отримало дохід за звітний 2012 рік у розмірі 111893 гривень (а.с. 196-199), за звітний 2013 рік - 143022 гривень (а.с. 192-195), за звітний 2014 рік - 178559 гривень (а.с. 190-191).

Відповідно до додатку № 2 до статуту приватного малого підприємства конструкторського відділу «Формат» власником та засновником підприємства є ОСОБА_4 (а.с. 35-звор).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на безкоштовний запит за інтернет-адресою usr.minjust.gov.ua, ОСОБА_4 є керівником, одним із засновників та одним із кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) ПП «КВ Формат» (а.с. 230- 233).

Згідно з податковими деклараціями з податку на прибуток ПП «КВ Формат» отримало дохід за три квартали звітного 2012 року у розмірі 39450 гривень (а.с. 212-215), за звітний 2013 рік - 60600 гривень (а.с. 205-209), за звітний 2014 рік - 60600 гривень при витратах 57086 гривень (а.с. 200-204).

Судом також досліджено надані відповідачем докази на обгрунтування відсутності матеріальної змоги сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини та відсутність підстав для її утримання, зокрема:

Як слідує з довідки про середню заробітну плату (дохід) №1-20-05-12 від 20 травня 2015 року, виданої ПП «КВ Формат», за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року ОСОБА_4 нараховано 7308 гривень заробітної плати (по 1218 гривень щомісячно) , фактично отриманий дохід за вказаний період - 6536,28 гривень (по 1089,38 гривень щомісячно) (а.с.96).

20 серпня 2013 року між сторонами укладений договір про розподіл майна подружжя, відповідно до якого вся спільна сумісна власність на загальну суму 174966 гривень переходить у власність відповідача ОСОБА_4, в свою чергу ОСОБА_4 зобов'язується до 23 травня 2014 року передати позивачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 85653 гривень. Після підписання цієї угоди всі майнові претензії сторін щодо набутого у спільну сумісну власність майна, вважаються врегульованими (а.с.58).

Зазначені умови договору ОСОБА_4 виконав, що підтверджується розписками про передачу коштів ОСОБА_1 від 20 серпня 2013 року, від 20 серпня 2013 року, від 15 жовтня 2013 року та квитанцією №0009 від 22 травня 2014 року (а.с. 99-102).

Відповідно до розписок ОСОБА_1 від 14 вересня 2013 року, 08 жовтня 2013 року та квитанцій про електронний переказ коштів ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_4 добровільно сплачує аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, в розмірі 500 гривень, щомісячно (а.с. 86-95).

Як убачається з розписки від 08 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 надав ОСОБА_1 дві тисячі гривень на її утримання у вересні та жовтні 2013 року (а.с. 103).

Згідно з довідкою, виданою Тернопільським дошкільним навчальним закладом № 21, ОСОБА_5 відвідує зазначений дошкільний навчальний заклад з 01 вересня 2014 року (а.с. 104).

Відповідно до витягу з наказу №614-вп від 05 жовтня 2011 року, виданого публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_1, провідному експерту (з продажу, роздрібний бізнес) відділення №5 ПАТ «Ві Ей Бі Банк», надано відпустку з 12 листопада 2011 року по 14 вересня 2014 року для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 105).

Як слідує з відповіді №04-01/2403 від 17 липня 2014 року Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради, і їй було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12 листопада 2011 року по 15 вересня 2014 року. Також позивачу було призначено державну соціальну допомогу, як малозабезпеченій сім'ї на період з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року (а.с. 106).

Відповідач ОСОБА_4 після розірвання шлюбу з позивачем, 14 лютого 2014 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 (прізвище дружини після одруження - ОСОБА_4), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ИД №193718, актовий запис №150 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 107).

ОСОБА_7 має дитину від першого шлюбу - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, свідоцтво про народження серії 1-ИД №082303 від 15 жовтня 2008 року, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 109).

Від шлюбу відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вони мають спільну дитину ОСОБА_11, 13 червня 2014 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 18 червня 2014 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 110).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2015 року.

Сторони мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Неповнолітня дитина сторін проживає із позивачем ОСОБА_1

Неповнолітній ОСОБА_5 хворіє, йому неордноразово було поставлено діагноз плосковальгусні стопи, вальгусна установка стоп, плосковальгусна деформація стоп.

01 вересня 2015 року засіданням ЛКК № 316 ОСОБА_5 встановлено діагноз деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп та зазначено, що ОСОБА_5 потребує догляду матері з 01 вересня 2015 року до 01 грудня 2015 року.

За таких обставин суд приходить до переконання, що захворювання ОСОБА_5 набуло характеру вад фізичного розвитку з 01 вересня 2015 року, оскільки саме з цього періоду є висновок ЛКК про те, що у зв'язку з зазначеним захворюванням ОСОБА_5 потребує догляду матері.

Жодних доказів про те, що захворювання ОСОБА_5, якими він хворів до вказаної дати, мали характер вад фізичного розвитку, судом не здобуто.

Більше того, позивачем на обгрунтування її позову надавалися витяги з медичної карти ОСОБА_5, відповідно до яких у нього були наявні захворювання, пов'язані з деформацією стоп, а висновок ЛКК про необхідність догляду матері наданий з урахуванням діагнозу: деформація грудної клітки, плосковальгусна деформація стоп.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 СК України, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання і в разі розірвання шлюбу.

Судом установлено, що відповідач має у власності дві квартири, автомобіль, є одним із власників ПП КВ «Формат», отримує заробітну плату, тому може надавати ОСОБА_1 матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач добровільно сплачує аліменти на ОСОБА_5 та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_11 від повторного шлюбу.

Також суд враховує стан здоров'я позивача, що підтверджено відповідною медичною довідкою.

Разом із тим, суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач отримує значні прибутки як власник ПП «АнтиХолод». Суд вважає неналежними доказами в даній справі відомості про доходи ПП «Антихолод», оскільки встановлено, що відповідач не є власником цього підприємства.

Також суд вважає неналежними доказами надані позивачем роздруківки з інтернет-ресурсу щодо вартості орендної плати, оскільки вони жодним чином не підтверджують фактичних доходів відповідача.

Доводи позивача про необхідність врахування доходів відповідача за 2012 - 2013 роки, суд вважає необґрунтованими, оскільки встановлено, що на даний час його доходи зменшилися.

Не є належними доказами у справі договір про розподіл майна подружжя, квитанції на підтвердження його виконання, розписка про надання відповідачем позивачу коштів на її утримання у вересні та жовтні 2013 року, докази щодо доходів позивача у 2011 - 2014 роках, оскільки вони не стосуються предмета доказування в даній справі.

Як зазначалося, відповідно до ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України право на утримання дружина має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.

Право на утримання дружини, в тому числі й у разі розірвання шлюбу, до досягнення дитиною 6 років, виникає за наявності трьох умов:

1) дитина проживає з дружиною;

2) дитина має вади фізичного розвитку;

3) чоловік може надавати матеріальну допомогу.

На підставі поданих сторонами доказів судом установлено наявність усіх цих умов.

За таких обставин, врахувавши викладені вище обставини при визначенні розміру аліментів, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача в користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 500 гривень на місяць.

Беручи до уваги, що відповідно до висновку ЛКК № 316 ОСОБА_5 потребує догляду матері з 01 вересня 2015 року до 01 грудня 2015 року, тобто наявні у нього вади фізичного розвитку носять тимчасовий, а не постійний характер, стягнення аліментів слід обмежити зазначеним строком, що не позбавлятиме права позивача, в разі наявності в її дитини в подальшому вад фізичного розвитку, звернутися до суду повторно.

При цьому суд зазначає, що витрати на дитину, які викликані особливими обставинами, в тому числі хворобою дитини, є додатковими витратами на дитину відповідно до ст. 185 СК України і не враховуються при визначенні розміру аліментів на дружину, з якою проживає дитина, яка має вади фізичного розвитку.

Зазначене стосується придбання позивачем для дитини ортопедичного взуття, виконання інших лікарських призначень.

Оскільки ОСОБА_5 має захворювання та потребує лікування і, відповідно, матеріальних затрат, позивачу роз'яснено її право на звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат у зв'язку з хворобою дитини відповідно до ст. 185 СК України.

Витрати на придбання для дитини одягу, книжок, іграшок, розвиваючих предметів, лікування зубів тощо є поточними витратами на дитину. Тому суд вважає неналежними доказами в даній справі квитанції на оплату зазначених витрат. Також вони не є підтвердженням матеріального стану позивача, оскільки утримання дитини є обов'язком обох батьків.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1М, підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача в її користь аліментів на її утримання в розмірі 500 гривень, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2015 року до 01 грудня 2015 року.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з урахуванням положень ст. 80 ЦПК України щодо визначення ціни позову, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо визначення розміру ставок судового збору за вимогами, що мають майновий характер, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача підлягає до стягнення 17 гривень 39 копійок судового збору в дохід держави, оскільки позивач при пред'явленні позову була звільнена від його сплати.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 84, 182 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 223, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, мешканця АДРЕСА_5 працює директором приватного підприємства конструкторський відділ «Формат», у користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_6, аліменти на утримання дружини в розмірі 500 гривень, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2015 року до 01 грудня 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 17 гривень 39 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду виготовлено 23 листопада 2015 року.

Головуючий суддяН. М. Сташків