Рішення

від 16.11.2015 по справі 466/9324/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9324/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року Шевченківський районний суд м.Львова в складі :

головуючого судді Луців-Шумської Н.Л.

секретар Репета К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права», третя особа без самостійних вимог об’єднаний профспілковий комітет працівників Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права» про стягнення заборгованості із заробітної плати,

в с т а н о в и в :

29.12.2014р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права», третя особа без самостійних вимог об’єднаний профспілковий комітет працівників Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права», у якому з врахуванням поданих уточнень, просить постановити рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати на загальну суму 63056 грн. 10 коп., що виникла в результаті ненарахувань і невиплат відповідачем: 120% надбавок на галузевому рівні за січень 2005 - вересень 2009 років; урядових тарифних коефіцієнтів за вересень 2005 - вересень 2014 років, відповідно до її кваліфікаційних категорій; надбавок за вислугу років на галузевому рівні, як працівникові Споживчої Кооперації України, за січень 2005 - вересень і чотири дні жовтня 2014 років; 50% урядових надбавок за особливі умови роботи за травень - вересень і чотири дні жовтня 2014 року.

В обґрунтуванні позову зазначено, що ОСОБА_1 працювала на посаді бібліотекаря бібліотеки і виконуючим обов’язки завідувача бібліотеки ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» з 01 вересня 1987 року по 06 жовтня 2014 року включно, тобто більше 27 років. 06 жовтня 2014 року відповідач видав Наказ про звільнення позивачки з посади бібліотекаря у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України на підставі Наказу від 03 липня 2014 року та провів з нею розрахунок із заробітної плати, виходячи з розмірів посадових окладів, встановлених ним же всупереч чинному законодавству України з оплати праці. Вважає що така виплата не врахувала заборгованість відповідача з оплати праці їй за жовтень 2005р. - вересень 2014 р., що виникла в результаті наступного.

Нарахування і виплати 120% надбавок Позивачці за січень 2005 - вересень (включно) 2009 років повинні були проводитись Відповідачем на підставі Галузевої угоди на 2005-2006 роки, схваленої 16 грудня 2004 року спільною Постановою Центральної спілки споживчих товариств України і Центрального Комітету профспілки працівників споживчої кооперації України № 418 «Про Галузеву угоду на 2005-2006 роки», і - Галузевої Угоди на 2007-2009 роки, схваленої 16 грудня 2006 року спільною Постановою Центральної спілки споживчих товариств України і Центрального Комітету профспілки працівників споживчої кооперації України № 413 «Про Галузеву угоду на 2007-2009 роки». Відповідач, який входить до Споживчої кооперації України, повинен був керуватись Галузевими Угодами на 2005-2009 роки і Тарифними Угодами на 2005-2009 роки, укладеними ним з Об’єднаним профспілковим комітетом своїх працівників, та, отримавши значні доходи від своєї діяльності, тобто маючи реальну можливість встановлювати позивачці щомісячні розміри її посадових окладів не нижче 120% розміру мінімальної заробітної плати робітника 1-го тарифного розряду, виплачуючи їй такі посадові оклади щомісячно, проте не робив цього користуючись відсутністю контролю з боку Об’єднаного профспілкового комітету своїх працівників за дотриманням ним положень вищеозначених Галузевих і Тарифних угод, чим створив заборгованість із виплати заробітної плати на суму 588,39грн.

Враховуючи запровадження поетапного підвищення заробітної плати працівників, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2002 року № 790), Наказом Міністерства освіти України № 557 від 26 вересня 2005 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 682 від 03 травня 2007 року і Наказом Міністерства освіти № 444 від 01 червня 2007 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 74 від 22 лютого 2008 року (із змінами, внесеними Постановою № 423 від 07 травня 2008 року) і Наказом Міністерства освіти № 862 від 17 вересня 2008 року Відповідач, отримавши значні доходи від своєї діяльності у вищеозначений період, повинен був виконувати, як дані норми права, так і положення Галузевих і Тарифних угод на 2005-2009 роки, Галузевих і Тарифних угод за 2010-2014 роки та, своєчасно провівши зміни в оплаті праці позивачки, встановлювати і виплачувати їй, як фахівцеві 1-ої категорії, щомісячні розміри посадових окладів по 9-му тарифному розряду, а з квітня 2010р. як провідному фахівцеві по 10-му тарифному розряду, шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на відповідний розмір мінімальної заробітної плати робітника (працівника) 1-го тарифного розряду, проте не робив цього, користуючись відсутністю контролю з боку даного профспілкового органу за дотриманням ним вищеозначених норм права і Тарифних угод, чим умисно створив позивачці заборгованість із заробітної плати. Загальна сума заборгованості Відповідача із недонарахування і невиплати тарифних коефіцієнтів до щомісячних посадових окладів Позивачки за вересень 2005 - вересень (включно) 2014 років становить 36514грн. 73коп.

Крім того, зазначає, що Відповідач повинен був нараховувати та виплачувати Позивачці в 2005-2014 роках щомісячні надбавки за вислугу років на галузевому рівні до її щомісячних посадових окладів, як працівникові споживчої кооперації, оскільки обов'язковість таких виплат зазначена у Пункті 2.4 Розділу II «У сфері оплати праці та захисту прав працюючих» Колективних Угод на 2005-2016 роки, укладених з Об’єднаним профспілковим комітетом працівників. Проте відповідач такі нарахування і виплати не здійснював, допустивши заборгованість за період з січня 2005р. по жовтень 2014р. на 23 924 грн. 34коп.

Крім того, Відповідач згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1073 від 30 вересня 2009 року донараховувати і виплачувати Позивачці щомісячні 50% надбавок до щомісячних посадових окладів за травень - вересень і чотири дні жовтня 2014 року за особливі умови роботи її, як бібліотекаря.

Про обов'язковість виплат вищеозначених надбавок працівникам бібліотек, що є структурними підрозділами навчальних закладів, вказує Міністерство освіти і науки України у своєму роз'ясненні № 1/9-876 від 11 грудня 2009 року до Постанови і Кабміну України за № 1073 від 30 вересня 2009 року, з посиланням на ст.6 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», оскільки бібліотеки навчальних закладів за призначенням належать до спеціальних бібліотек. Проте Відповідач, незважаючи на отримання ним значних доходів у трьох кварталах 2014 року, таких доплат Позивачці не нараховував і не виплачував, чим створив заборгованість із її заробітної плати на суму 2028 гун. 64коп.

Зазначає, що вказані порушення Відповідач допустив користуючись відсутністю контролю з боку Об'єднаного профспілкового комітету своїх працівників за виконанням ним вимог Колективних договорів, Галузевих і Тарифних угод, дотриманням законодавства України про оплату праці і проведенням своєчасних змін в оплаті праці.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та доповненнях і уточненнях позовних вимог. Просить позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з мотивів, наведених у письмовому запереченні. В цьому запереченні на позов покликаються на те, що Постанова Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 , на яку покликається позивачка, прийнята з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створення механізму утримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці. Відповідно до Статуту коледжу від 22 вересня 2003 року, ВНЗ «Львівський Кооперативний коледж економіки і права» є неприбутковою організацією, надає послуги з підготовки спеціалістів на компенсаційній платній основі.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» є Львівська обласна спілка споживчих товариств, а тому на нього поширюється дія спеціального закону України «Про споживчу кооперацію» Таким чином, ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» не є суб’єктом, який належить до бюджетної сфери, а тому на нього не поширюється дія Постанови КМУ "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», на яку покликається позивачка.

Наказ Міністерства освіти і науки України № 577 «Про впорядкування умов оплати та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ та наукових установ» виданий на виконання Постанови КМУ № 1298 від 30 серпня 2002 року, а тому стосується лише навчальних закладів та наукових установ, які мають державну форму власності та фінансуються з бюджету відповідного рівня.

Крім того, відповідач в частині фінансування з бюджету систематично перевірявся відповідними органами, а саме працівниками діючого на той момент КРУ. Акт ревізії використання бюджетних коштів Львівського кооперативного коледжу економіки і права за період з 01.05.2008 року по 31.10.2010 року, Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського кооперативного коледжу економіки і права за період з 01.01.2006 року по 30.04.2008 року не виявив будь-яких порушень щодо виплати ОСОБА_1 спірних сум.

16 грудня 2004 року Центральна спілка споживчих товариств і Центральний Комітет профспілки працівників споживчої кооперації України видали спільну Постанову № 418 «Про Галузеву угоду на 2005-2006 роки», яка уп.2.5 передбачає встановлення мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Проте цей пункт не поширює свою дію на позивача, оскільки ОСОБА_1 працювала на посаді бібліотекаря та їй було присвоєно першу кваліфікаційну категорію «Бібліотекар 1-ої категорії». Відповідно до Національного класифікатора України посада бібліотекаря належить до класифікаційної групи професіонали, а тому не належить до категорії робітники. Крім того, це підтверджується штатним розписом ВНЗ «Львівського кооперативного економіки і права», з якого вбачається, що ОСОБА_1 належить до спеціалістів.

Окрім цього, посилання позивачки на те, що у відповідача є значні кошти для виплати спірної суми не відповідають дійсності та спростовуються довідкою відповідача про доходи та видатки за 2005-2014роки, з якої вбачається, що витрати установи були значно більшими за її прибутки. Дані обставини зафіксовані ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.11.2014р. у справі №22-ц/783/5158/14. Кошти у фонді заробітної плати на такі виплати відсутні.

Представник третьої особи - об’єднаного профспілкового комітету працівників Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права» , залученого до участі у справі судом, ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила в повному обсязі, підтвердивши мотиви, вказані у правовій позиції, аналогічній письмовому запереченню відповідача на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

За загальними положеннями ЦПК України обов’язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У даному спорі обов’язок доказування правомірності своїх дій лежить на відповідачеві.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1987 року працювала на посаді бібліотекаря ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права».28.05.1993р.їй присвоєно 1-у категорію. 30.11.2005р. вона переведена на посаду виконувача обов’язків бібліотеки, 06.05.2010р. переведена на посаду бібліотекаря, з 04.10.2010р. переведена на 0,5 ставки бібліотекаря. 25.03.2010р. їй встановлено кваліфікаційну категорію «Провідний бібліотекар».

Наказом від 06 жовтня 2014 року Позивачка звільнена з посади бібліотекаря у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. З нею проведено розрахунок із заробітної плати, виходячи з розмірів посадових окладів, встановлених у коледжі.

ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює свою діяльність на підставі належним чином розробленого затвердженого Статуту, йому присвоєно ідентифікаційний код 01788272, взято на податковий облік 23.03.1999 року ДПІ Шевченківського району м. Львова ГУ Міндоходів України.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» є Львівська обласна спілка споживчих товариств. У зв’язку з цим на нього поширюється дія спеціального закону України «Про споживчу кооперацію».

Статтею 1 Закону України "Про споживчу кооперацію" встановлено, що споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану (здійснення торговельної, заготівельної, виробничої та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України, сприяння соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, участь у міжнародному кооперативному русі).

Згідно з ч.1 ст.111 Господарського кодексу України споживча кооперація є системою самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, самостійною організаційною формою кооперативного руху.

За ст.9 Закону України "Про споживчу кооперацію" власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що є необхідним для здійснення статутних завдань, є власністю споживчої кооперації. Крім того, до майна споживчої кооперації можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно. Власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про споживчу кооперацію» держава сприяє розвитку мережі кооперативної освіти, що здійснюється за рахунок коштів споживчої кооперації.

Ст.14 Закону України «Про споживчу кооперацію» передбачає, що споживчі товариства, їх спілки та підпорядковані їм підприємства мають право наймати та звільняти працівників, у тому числі за контрактами, у випадках, передбачених законами України, самостійно встановлювати форми, системи і розміри оплати праці осіб, які працюють за наймом.

Згідно ст.12 Закону України «Про споживчу кооперацію» доходи споживчих товариств та їх спілок формуються за рахунок коштів, одержуваних в результаті господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень.

Таким чином ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» не заснований на державній, комунальній власності, не фінансується чи дотується з бюджету.

Позивачка, заявляючи свої позовні вимоги, покликається на Постанову Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року (зі змінами) «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Проте, зі тексту цієї Постанови вбачається, що вона прийнята з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці. Цією Постановою затверджено єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Однак, ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» не є суб’єктом, який відноситься до бюджетної сфери, тому на нього не поширюється дія вказаної Постанови КМУ № 1298 від 30 серпня 2002 року.

Наказ Міністерства освіти і науки України № 557 «Про впорядкування умов оплати та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ та наукових установ» виданий на виконання Постанови КМУ № 1298 від 30 серпня 2002 року, на яку покликається позивачка. Проте цей наказ стосується лише навчальних закладів та наукових установ, які мають державну форму власності та фінансуються з бюджету відповідного рівня.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в частині фінансування з бюджету систематично перевірявся контролюючими органами, а саме працівниками діючого на той момент КРУ. Актом ревізії використання бюджетних коштів Львівського кооперативного коледжу економіки і права за період з 01.05.2008 року по 31.10.2010 року, Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського кооперативного коледжу економіки і права за період з 01.01.2006 року по 30.04.2008 року не зафіксовано будь-яких порушень щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати, про які заявлено в позові.

16 грудня 2004 року Центральна спілка споживчих товариств і Центральний Комітет профспілки працівників споживчої кооперації України прийняли спільну Постанову № 418, якою схвалили Галузеву угоду між правлінням Укоопспілки та президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України на 2005-2006 роки.

У п. 2.1 Галузевої угоди передбачено зобов’язання правління Укоопспілки самостійно визначати у колективних договорах форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат Підприємствами з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною ( п0262697-04 ) та Галузевою угодами. Вважати оптимальним співвідношення посадового окладу (тарифної ставки) у середній заробітній платі працівників не менше 70 відсотків.

Крім того, п.2.5 Галузевої угоди передбачає встановлення мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Суд вважає обґрунтованим твердження відповідача про те, що п. 2.5 вищезазначеної Галузевої угоди не поширює свою дію на Позивача, оскільки ОСОБА_1 працювала на посаді бібліотекаря та їй було присвоєно першу кваліфікаційну категорію. Відповідно до Національного класифікатора України посада бібліотекаря належить до класифікаційної групи професіонали п. 20269, 20 272, а тому не належить до категорії робітники.

Класифікатор професій ДК 003:2010 встановлює, що термін «робітник» застосовується до працівників, які займають посади нижчої кваліфікації (код 4 - 9), а посада бібліотекаря належить до коду 2.

Відповідно до штатного розпису ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» посада бібліотекар належить до спеціалістів.

Як уже вказано судом, ВНЗ «Львівський Кооперативний коледж економіки і права» не має на меті отримання комерційного прибутку і є неприбутковою організацією, надає послуги з підготовки спеціалістів на компенсаційній платній основі.

Згідно ст. 97 КЗпП України, ст.15 ЗУ «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Галузевими угодами між правлінням Укоопспілки та президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації встановлено право підприємства споживчої кооперації та працівників самостійно визначати у колективних договорах форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат підприємствами з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами, формувати фонд оплати праці та встановлювати заробітну плату залежно від результатів господарсько-фінансової діяльності Підприємства.

Згідно п. 2.21. Галузевої угоди між правлінням Укоопспілки та президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України на 2007-2009 роки Правління Укоопспілки зобов’язується проводити виплату надбавок на галузевому рівні при наявності власних коштів: - за вислугу років працівникам споживчої кооперації щомісячно у відсотках до посадового окладу (або заробітної плати, нарахованої за тарифними ставками, відрядними розцінками) залежно від стажу роботи у споживчій кооперації України; - персональних надбавок до 50% тарифної ставки (посадового окладу).

Угодами між адміністрацією та трудовим колективом ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» у сфері оплати праці встановлено обов’язок проводити оплату праці працівників з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством України та Галузевими угодами. Загальний розмір нарахованої заробітної плати працівника, який виконав місячну (годинну) норму праці, не може бути меншим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати без відповідних доплат, надбавок згідно з Кодексом законів про працю України. Адміністрація зобов’язалася проводити виплату надбавок на галузевому рівні при наявності власних коштів за вислугу років працівникам споживчої кооперації.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи пояснили, що впродовж останніх років витрати коледжу суттєво перевищували його доходи, відсутні бюджетні дотації, асигнування. Доходи від здійснення навчальної діяльності студентів на договірній (контрактній) формі навчання були незначними і спрямовувалися у першу чергу на оплату комунальних платежів та інших виплат, які б забезпечували функціонування навчального закладу. В межах фонду оплати праці за спірний період не було передбачено нарахування доплат за вислугу років та надбавок за особливі умови праці.

Такі висновки містяться і в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 21.11.2014р. у справі №466/1624/14, якою було залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11.06.2014р. № 466/1624/14-ц про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» про стягнення доплат за період з січня 2005р. по квітень 2014р. та надбавок за особливі умови праці за період з жовтня 2009р. по квітень 2014р. Встановлені цими судовими рішеннями обставини, що мають значення у даній справі, доказуванню не підлягають.

Як вбачається з письмових пояснень Об’єднаного профспілкового комітету Львівського кооперативного коледжу економіки і права, враховуючи фінансовий стан коледжу, відсутність необхідних власних коштів, він не піднімав питання виплати надбавок працівникам.

Посилання представника позивачки про наявність у відповідача значних доходів від наявності власних коштів у спірний період не підтверджені жодними доказами.

Узагальнюючи все вищевикладене, суд вважає, що права позивачки щодо нарахування та виплати їй заробітної плати відповідачем не були порушені. Підстав для нарахування та стягнення з відповідача в користь позивачки заробітної плати з врахуванням щомісячних надбавок, тарифних коефіцієнтів, доплат немає.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права», третя особа без самостійних вимог об’єднаний профспілковий комітет працівників Вищого навчального закладу «Львівський кооперативний коледж економіки і права» про стягнення заборгованості із заробітної плати за 2005-2014 роки у зв’язку з не нарахуванням та невиплатою тарифних коефіцієнтів до щомісячних посадових окладів, надбавок за вислугу років, доплат за особливі умови праці - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_3