Постанова

від 17.06.2010 по справі 2-а-1848/10

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Ковпаківський районний суд м.Сум

м. Суми, вул. Першотравнева, 12, 40009, (0542) 61-11-63

2-А-1848/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 року м. Суми

Ковпаківський районний суд м. Сум в особі головуючого судді Алфьорова А.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни, ІНФОРМАЦІЯ_1 та належить до соціальної категорії «Дитина війни» , а тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» розмір надбавки до її пенсії, що виплачується, має становити 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» була зупинена. 09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України дане положення Закону України „Про державний бюджет на 2007 рікВ» було визнано неконституційним.

Просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період 2007-2008 роки у сумі 2653 грн. 70 коп.

Представник відповідача надав письмове заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що Закон України „Про соціальний захист дітей війниВ» набрав чинності з 01.01.2006 року та відповідно до ст. 1 цього закону позивачка має статус „дитини війниВ» та ст. 6 цього закону передбачено, що „дітям війниВ» пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, про що позивачка знала, оскільки це безпосередньо стосується її інтересів.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що рішенням Конституційного суду України у справі № 6-рп\2007 року від 09 липня 2007 року було вирішено питання неконституційності положень певного закону, а саме Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тому дія цього рішення розповсюджується лише на період з 09 липня 2007 року. Оскільки у 2007 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не було встановлено механізм фінансування таких виплат та питання щодо такого підвищення в законодавчому порядку було не врегульовано, управління не мало підстав для їх проведення. Крім того жодним із чинних у 2006-2007 р.р. законів про пенсійне забезпечення не були встановлені відповідний механізм та умови призначення підвищення «дітям війни» пенсії або щомісячного грошового утримання.

Крім того, у 2008 році позивач отримав щомісячну державну допомогу у розмірі: з 01.01.2008 р. - 47,00 грн., з 01.04.2008 р. - 48,10 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадянВ» , затверджені розміри надбавок дітям війни: з 22.05.2008 р. - 48,10 грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн., з 01.10.1008 р. - 49,80 грн.

Отже, вважають що управлінням не були порушені права позивача, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Також, відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в зв'язку з чим розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 3 ст. 122 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус „Дитини війниВ» , що підтверджується копією довідки Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради №2817 від 19.11.2009 року (а. с. 7), перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.

Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рікВ» , дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рікВ» , яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Сумському районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет УкраїниВ» , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

У 2007 році позивач не отримував зазначеного підвищення до пенсії, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми. З урахуванням вищевикладеного і відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком:

з 09 липня 406 ?30%=121,80 грн. ? 31 день ? 23 дня = 90,37 (надбавка з розрахунку 30 %) - 0,00 (виплачено) = 90,37 грн. (сума доплати з урахуванням виплаченого); серпень 121,80 - 0,00=121,80 грн.; вересень 121,80 - 0,00=121,80 грн.; жовтень 123,30 - 0,00=123,30 грн.; листопад 123,30 - 0,00=123,30 грн.; грудень 123,30 - 0,00=123,30 грн., всього за 2007 рік - 703,87 грн.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. З 01.01.2008 року позивачу було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про знесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, як: виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в 2008 році з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком :

З урахуванням отриманих сум підвищення до пенсії за вказаний період, а саме з 22 травня позивач отримала підвищення до пенсії в розмірі 15.52 грн.; за червень - 48.10 грн.; липень 48.20 грн.; серпень - 48.20. грн..; вересень - 48.20 грн.; жовтень - 49.80 грн.; листопад - 49.80 грн.; грудень - 49.80 грн.

Травень 46,55 (надбавка з розрахунку 30 %) - 15,52 (виплачено, тобто 48.10?31?10=15,52) тобто 46,55-15,52 = 31,03 грн. (сума доплати з урахуванням виплаченого); червень 144,30 - 48,10=96,20 грн.; липень 144,60 - 48,20=96,40 грн.; серпень 144,60 - 48,20=96,40 грн.; вересень 144,60 - 48,20=96,40 грн.; жовтень 149,40 - 49,80=99,60 грн.; листопад 149,40 - 49,80=99,60 грн.; грудень 149,40 - 49,80=99,60 грн., а всього 715 грн. 23 коп.

Посилання відповідача на те, що з 22.05.2008 року постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року визначені інші розміри надбавки до пенсії особам, які мають статус «Дитина війни», суд не може прийняти до уваги, оскільки усі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та Законам України, а в разі їх невідповідності Законам чи Конституції мають застосовувалися відповідні положення закріплені в Законі.

Також суд зважає за необхідне зауважити, що Конституцією України закріплено, що в України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8).

Принцип верховенства права передбачає, що усі підзаконні нормативне правові акта мають відповідати за своїм змістом Конституції України та Законом України.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючими нормами зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмір: 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

При цьому суд зазначає, що дія Законів про бюджет на 2007-2008 роки закінчується 31 грудня відповідного року.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Сторонами по справі не заперечується той факт, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд УкраїниВ» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» покладено на УПФУ у Ковпаківському районі м. Суми за місцем проживання позивача.

Крім того, суд зважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на. забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонду України Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладене обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України з районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд зважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо пропущення строку звернення до суду з позовом, враховуючи положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому суд враховує, що вищезазначене підвищення до пенсії позивачу не було нараховане та виплачене саме відповідачем.

Суд також враховує похилий вік позивача, те що позивач не повинен стежити за внесенням будь-яких змін в діючому законодавстві, відповідно, перевіряти правомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків, покладених Державою, що в свою чергу свідчить про поважність причин пропуску нею зверненнядо суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни».

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховної Радою України. Частинами 1, 2 ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що поняття «майно» у першій частині ст. 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений ст. 1 Першого протоколу. Тобто майно у визначенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.

З огляду на встановлені факти та положення законів суд вважає, що права позивача порушені, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та необхідно зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Коппаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням проведених виплат.

Більш того, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, суд Вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду Україна в Ковпаківському районі м. Суми, по невиконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № б-рп/2007 (Справа про соціальні гарантій громадян), Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 року, ст. ст. 7-9, 11, 69-71, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ: А.М. АЛФЬОРОВ