Постанова

від 17.11.2015 по справі 908/375/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 908/375/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Жукової Л.В., (доповідач), Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі №908/375/15-г господарського суду Запорізької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю"Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Альпіна" про стягнення 25 000,00 грн. Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ :

У січні 2015 року до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" (далі - позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Альпіна", м. Запоріжжя (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 25 000,00 грн.

20.03.2015 позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України уточнено позовні вимоги, відповідно до яких позивач просив суд стягнути з відповідача суму перерахованих коштів за автозаправну станцію АБП-10 у розмірі 25 000,00 грн. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.03.2015 (Суддя - Дроздова С.С.) у справі №908/375/15-г позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі №908/375/15-г (головуючий суддя: Стойка О.В., судді: Бойченко К.І., Колядко Т.М.) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Альпіна", м. Запоріжжя задоволено.

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2015 р. у справі №908/375/15-г скасовано.

Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Альпіна" про стягнення заборгованості в розмірі 25 000,00 грн. Розподілено судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2015 у даній справі без змін та розподілити судові витрати.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом встановлено, що між сторонами був укладений усний договір купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався передати на замовлення позивача товар - автозаправну станцію АБП-10 (далі - товар), а позивач прийняти та оплатити цей товар.

25.01.2012 позивач частково перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 25 000,00 грн., згідно виставленого відповідачем рахунку №76 від 18.01.2012 на оплату автозаправної станції АБП-10 на загальну суму 47 000,00 грн. що підтверджується випискою банку.

Докази узгодження сторонами строків поставки товару та строків оплати решти його вартості у матеріалах справи відсутні.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013 у справі про банкрутство №904/4079/13 товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Венську Оксану Олександрівну.

Під час роботи ліквідаційної комісії виявлено факт перерахування грошових коштів від позивача на користь відповідача у розмірі 25 000,00 грн.

25.06.2013 позивач звернувся до відповідача із претензією-вимогою, у якій просив повернути перераховану суму коштів у розмірі 25 000,00 грн. протягом 7 банківських днів із дня отримання даного звернення, пославшись на те, що підприємство позивача перебуває у ліквідаційній процедурі відповідно до постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013 у справі №904/4079/13.

Зазначена претензія-вимога позивача залишена відповідачем без відповіді, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення 25 000,00 грн. у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свого обов'язку поставити товар не виконав, крім того, в силу положень ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника банкрутом", позивач позбавлений можливості виконати свій обов'язок щодо перерахування залишкової суми вартості автозаправної станції АБП-10 у розмірі 22 000,00 грн. для отримання товару - автозаправної станції АБП-10, що в силу ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, є підставою для припинення зобов'язання між сторонами, і як слід підставою для стягнення з відповідача на рахунок позивача коштів перерахованих позивачем за автозаправну станцію АБП-10 у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Донецький апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові дійшов до протилежного висновку та відмовив у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не заявлено вимогу про розірвання договору в межах даної справи, усний договір про поставку автозаправної станції АБП-10 є діючим, отже підстави для задоволення позовних вимог про повернення суми попередньої оплати покупцеві відсутні.

У своїй касаційній скарзі ліквідатор ТОВ "ВБК "Аквілон" зазначає про те, що зобов'язання за оспорюваним договором припинилось на підставі ст. 202 Господарського кодексу України, через неможливість його виконання боржником щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, виходячи із встановлених судами обставин справи та вимог цивільного законодавства у спірних правовідносинах, відповідач є зобов'язаним поставити товар, а позивач - сплатити решту його вартості.

Оскільки сторонами не узгоджені строки виконання цих зобов'язань, то за змістом ч.2 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має бути виконано у семиденний строк з моменту відповідної вимоги.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із вимогою до відповідача щодо поставки товару та докази звернення відповідача із вимогою до позивача щодо оплати решти суми вартості товару.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Саме з наявністю такого порушення з боку продавця закон пов'язує можливість покупця відмовитись від договору.

Оскільки такого порушення з боку відповідача суди не встановили, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду другої інстанції про те, що лист позивача від 25.06.2013 із проханням повернути перераховану суму коштів у розмірі 25 000,00 грн. протягом 7 банківських днів із дня отримання даного звернення, пославшись на те, що підприємство позивача перебуває у ліквідаційній процедурі відповідно до постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013 у справі №904/4079/13, не може вважатися правомірною вимогою про повернення сплачених коштів та відмовою від договору.

Сторони, які втратили інтерес до спірного Договору з будь-яких причин, не позбавлені права розірвати його у передбаченому законом порядку.

З урахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, у оскаржуваній постанові, про відмову у задоволенні позовних вимог у даній справі, з огляду на те, що договір сторін є діючим, вимога про розірвання договору в межах даної справи не заявлена, а норма статті 693 ЦК України не передбачає право суду прийняти рішення про припинення (розірвання) договору із власної ініціативи.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року у справі №908/375/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" залишити без задоволення .

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі №908/375/15-г залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк