Рішення

від 19.11.2015 по справі 918/776/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2015 р. Справа № 918/776/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумі"

м. Одеса, вул. Овідіопільська дуга, 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа"

м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. № 115 А, кв. 37

про стягнення 960 929,66 грн.

Головуючий суддя Баранов М.М.

При секретарі судового засідання Сидоренко О.О.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ :

29.09.2015 року з господарського суду Рівненської області до господарського суду Вінницької області за територіальною підсудністю надійшли матеріали справи №918/776/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа" про стягнення заборгованості в сумі 956929,66 грн.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Перевіривши правильність визначення позивачем ціни позову у розмірі 956929,66 грн., суд встановив, що дійсна ціна позову складає 960929,66 грн., у т.ч.:

- 300681,01 грн. основного боргу за товар, одержаний по договору поставки №43 від 20.06.2014 року;

- 59641,82 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору поставки №43 від 20.06.2014 року;

- 79523,25 грн. втрат від інфляції внаслідок несвоєчасної оплати боргу по договору поставки №43 від 20.06.2014 року;

- 25703,56 грн. 24% за користування коштами внаслідок несвоєчасної оплати боргу по договору поставки №43 від 20.06.2014 року;

- 495380,02 грн. заборгованості по договору про відступлення права вимоги від 24.09.2014 року. Таким чином, ціна позову визначається судом в сумі 960929,66 грн.

Ухвалою суду від 30 вересня 2015 року суддею Барановим М.М. прийнято справу №918/776/15 до свого провадження, судове засідання призначено на 20 жовтня 2015 року.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 05 листопада 2015 року в звязку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

05.11.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги. Також 05.11.2015 року представником позивача ОСОБА_1 через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності позивача.

Враховуючи, що представник відповідача в судове засідання 05.11.2015 року не з'явився, пояснень та доказів, витребуваних ухвалами суду від 30 вересня 2015 року та 20 жовтня 2015 року не надав, причин невиконання вимог ухвал суду не повідомив, ухвалою суду від 05.11.2015 року розгляд справи відкладено на 19 листопада 2015 року.

Представник позивача в судове засідання втретє 19.11.2015 року не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2015 року також не з'явився, витребуваних пояснень та доказів суду не надав, хоча про час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином: ухвала суду від 05.11.2015 року направлялась відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення як за місцем державної реєстрації - м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. № 115 А, кв. 37, так і на адресу, зазначену в позовній заяві - 33001 м. Рівне, вул. П. Могили, 28.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 ОСОБА_2 України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 ОСОБА_2 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року №28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в судові засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання та представників обох сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20.06.2014 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Блумі" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова справа" було укладено договір поставки № 43, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого, позивач, як постачальник, взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача, як покупця, товар, в кількості і в асортименті, відповідно до товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Поставка товару проводиться відповідно до заявок, які подаються покупцем (п. 1.3. договору поставки №43 від 20.06.2014 року).

Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника у строк тридцять календарних днів від дати поставки. У випадку, якщо день сплати припадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється у перший банківський день, що слідує за датою оплати (п. 5.1. договору поставки №43 від 20.06.2014 року).

У разі прострочення покупцем оплати партії товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості (невиконаного зобов'язання), за кожен день прострочення виконання зобов'язання (п.9.4. договору поставки №43 від 20.06.2014 року).

У разі прострочення оплати партії товару більше, ніж на 14 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24% річних від простроченої суми з дня порушення зобов'язання щодо оплати товару до дня його фактичної оплати (п. 9.5. договору поставки №43 від 20.06.2014 року).

Позивач поставив відповідачу товар (засоби гігієни) на загальну суму 338437,93 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 953/10 від 30.10.2014 року на суму 66086,41 грн.;

- видатковою накладною № 477/11 від 17.11.2014 року на суму 7274,33 грн.;

- видатковою накладною № 916/12 від 25.12.2014 року на суму 65532,96 грн.;

- видатковою накладною № 917/12 від 25.12.2014 року на суму 3271,08 грн.

- видатковою накладною № 549/01 від 29.01.2015 року на суму 45419,52 грн.;

- видатковою накладною № 96/02 від 04.02.2015 року на суму 48921,47 грн.;

- видатковою накладною № 560/02 від 24.02.2015 року на суму 67907,40 грн.;

- видатковою накладною № 470/03 від 20.03.2015 року на суму 2115,36 грн.;

- видатковою накладною № 471/03 від 20.03.2015 року на суму 31909,40 грн.

Оригінали вказаних накладних судом оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи (а.с. 15-23).

Відповідач розрахунки здійснив частково, на суму 37756,92 грн.

Позивач надсилав відповідачу претензію № 1 від 18.05.2015 року на суму 2199398,86 грн. та лист-телеграму з вимогою сплатити борг в сумі 764623,92 грн. (а.с.27-28).

Сума, що складає 300681,01 грн. основного боргу за товар, одержаний за договором поставки №43 від 20.06.2014 року залишилась неоплаченою відповідачем.

Оскільки відповідач по збігу тридцятиденного терміну з моменту передачі товару (як це передбачено п. 5.1. договору поставки №43 від 20.06.2014 року) повністю не розрахувався з позивачем за отриманий товар, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору №43 від 20.06.2014 року, між ними виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору поставки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів погашення заборгованості в сумі 300681,01 грн. за товар, одержаний за договором поставки №43 від 20.06.2014 року, як і будь-яких інших пояснень та доказів, відповідач суду не надав.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 300681,01 грн. основного боргу за товар, одержаний за договором поставки №43 від 20.06.2014 року, заявлений обґрунтовано і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

- 6694,29 грн. пені за період з 30.11.2014 року по 29.05.2015 року виходячи з суми боргу 30024,76 грн., 12564,41 грн. індексу інфляції та 4023,56 грн. 24% річних за період з 30.11.2014 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу 28329,49 грн. по накладній №953/10-953 від 30.10.2014 року;

- 1736,67 грн. пені за період з 18.12.2014 року по 16.06.2015 року, 2920,40 грн. індексу інфляції та 947,06 грн. 24% річних за період з 18.12.2014 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладній № 477/11 від 17.11.2014 року в розмірі 7274,33 грн.;

- 16343,32 грн. пені за період з 25.01.2015 року по 03.07.2015 року, 24723,14 грн. індексу інфляції та 7238,56 грн. 24% річних за період з 25.01.2015 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладним № 916/12 та № 917/12 від 25.12.2014 року в розмірі 68804,04 грн.;

- 10544,79 грн. пені за період з 01.02.2015 року по 03.07.2015 року, 13212,93 грн. індексу інфляції та 3733,11 грн. 24% річних за період з 01.03.2015 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладній № 549/01 від 29.01.2015 року в розмірі 45419,52 грн.;

- 9569,84 грн. пені за період з 07.03.2015 року по 03.07.2015 року, 14231,68 грн. індексу інфляції та 3860,11 грн. 24% річних за період з 06.03.2015 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладній № 96/02 від 04.02.2015 року в розмірі 48921,47 грн.;

- 11051,23 грн. пені за період з 27.03.2015 року по 03.07.2015 року, 11210,15 грн. індексу інфляції та 4420,49 грн. 24% річних за період з 27.03.2015 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладній № 560/02 від 24.02.2015 року в розмірі 67907,40 грн.;

- 3701,68 грн. пені за період з 20.04.2015 року по 03.07.2015 року, 660,54 грн. індексу інфляції та 1480,67 грн. 24% річних за період з 20.04.2015 року по 03.07.2015 року виходячи з суми боргу по накладним № 470/03 та № 471/03 від 20.03.2015 року в розмірі 30024,76 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, її відповідність вимогам чинного законодавства, суд прийшов до таких висновків.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.231 та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1, 3 ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього ОСОБА_2, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну.

Як роз'яснено в п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом ст.3 ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіркою правильності та обґрунтованості розрахунку пені, який міститься в позовній заяві, за допомогою калькулятора системи "Ліга:Закон ОСОБА_2" судом встановлено, що:

- виходячи із залишку суми боргу 28329,49 грн. по накладній №953/10-953 від 30.10.2014 року (як зазначив позивач в позовній заяві), сума пені має бути обрахована з цієї суми, а не з суми 30024,76 грн., як це зроблено позивачем. Тому сума пені за період з 30.11.2014 року по 29.05.2015 року, виходячи з суми боргу 28329,49 грн., складає 6316,31 грн.; відповідно сума пені в розмірі 377,98 грн. за прострочення заборгованості по накладній №953/10-953 від 30.10.2014 року заявлена безпідставно;

- виходячи з суми боргу по накладній № 477/11 від 17.11.2014 року в розмірі 7274,33 грн., розмір пені за період з 18.12.2014 року по 16.06.2015 року складає 1736,67 грн.;

- виходячи з загальної суми боргу по накладним № 916/12 та № 917/12 від 25.12.2014 року в розмірі 68804,04 грн., розмір пені за період з 25.01.2015 року по 03.07.2015 року складає 16343,32 грн.;

- виходячи з суми боргу по накладній № 549/01 від 29.01.2015 року в розмірі 45419,52 грн. строк оплати настав 28.02.2015 року, відповідно пеня має обчислюватись, починаючи з 01.03.2015 року, а не з 01.02.2015 року, як вказано в розрахунку позовної заяви. Відповідно розмір підлягаючої до стягнення пені за період з 01.03.2015 року по 03.07.2015 року складає 9254,38 грн.; вимоги про стягнення 1290,41 грн. пені за прострочення сплати боргу по накладній № 549/01 від 29.01.2015 року заявлені безпідставно;

- виходячи з суми боргу по накладній № 96/02 від 04.02.2015 року в розмірі 48921,47 грн., розмір пені за період з 07.03.2015 року по 03.07.2015 року складає 9569,84 грн.;

- виходячи з суми боргу по накладній № 560/02 від 24.02.2015 року в розмірі 67907,40 грн. сума пені за період з 27.03.2015 року по 03.07.2015 року складає 11051,23 грн.;

- виходячи із визначеної позивачем загальної суми боргу по накладним № 470/03 та № 471/03 від 20.03.2015 року в розмірі 30024,76 грн. (так зазначив позивач у позовній заяві, хоча за підрахунком загальна сума боргу по цим накладним становить 34024,76 грн.) розмір пені за період з 20.04.2015 року по 03.07.2015 року складає 3701,68 грн..

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню на суму 57973,43 грн. В стягненні 1668,39 грн. пені позивачу слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 24% річних за допомогою калькулятора системи "Ліга: ОСОБА_2", а також на предмет його відповідності вимогам укладеного сторонами договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 230-231 ГК України, встановив, що вимоги про стягнення 24% річних в сумі 25703,56 грн. підлягають задоволенню частково, на суму 25671,39 грн., зокрема:

- 4023,56 грн. 24% річних за період з 30.11.2014 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу 28329,49 грн. по накладній №953/10-953 від 30.10.2014 року;

- 947,06 грн. 24% річних за період з 18.12.2014 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладній № 477/11 від 17.11.2014 року в розмірі 7274,33 грн.;

- 7238,56 грн. 24% річних за період з 25.01.2015 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладним № 916/12 та № 917/12 від 25.12.2014 року в розмірі 68804,04 грн.;

- 3733,11 грн. 24% річних за період з 01.03.2015 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладній № 549/01 від 29.01.2015 року в розмірі 45419,52 грн.;

- 3827,94 грн. 24% річних за період з 07.03.2015 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладній № 96/02 від 04.02.2015 року в розмірі 48921,47 грн. Позивачем невірно визначено період нарахування 24% річних, який слід починати з 07.03.2015 року, а не з 06.03.2015 року. Відповідно розмір 24% річних по цій накладній складає 3827,94 грн., а не 3860,11 грн., як зазначено позивачем. Тому вимоги про стягнення 32,17 грн. 24% річних заявлені безпідставно.

- 4420,49 грн. 24% річних за період з 27.03.2015 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу по накладній № 560/02 від 24.02.2015 року в розмірі 67907,40 грн.;

- 1480,67 грн. 24% річних за період з 20.04.2015 року по 03.07.2015 року, виходячи із вказаної позивачем загальної суми боргу по накладним № 470/03 та № 471/03 від 20.03.2015 року в розмірі 30024,76 грн.

В стягненні 32,17 грн. 24% річних позивачу слід відмовити.

Позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, заявлено до стягнення 79523,25 грн. втрат від інфляції. Перевіркою правильності нарахування зазначеної суми за допомогою калькулятора системи "Ліга: ОСОБА_2", судом встановлено, що:

- по накладній №953/10-953 від 30.10.2014 року позивачем заявлено до стягнення 12564,41 грн. втрат від інфляції за період з 30.11.2014 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу 28329,49 грн. Фактично інфляційне збільшення боргу складає 12727,99 грн.

- по накладній № 477/11 від 17.11.2014 року позивачем заявлено до стягнення 2920,40 грн. втрат від інфляції за період з 18.12.2014 року по 03.07.2015 року, виходячи з суми боргу в розмірі 7274,33 грн. Фактично інфляційне збільшення боргу складає 2961,17 грн.;

- по накладним № 916/12 та № 917/12 від 25.12.2014 року, виходячи з суми боргу в розмірі 68804,04 грн., позивачем заявлено до стягнення 24723,14 грн. втрат від інфляції за період з 25.01.2015 року по 03.07.2015 року. Фактично інфляційне збільшення боргу за цей період складає 25097,24 грн.;

- по накладній № 549/01 від 29.01.2015 року на суму 45419,52 грн. позивачем заявлено до стягнення 13212,93 грн. втрат від інфляції за період з 01.03.2015 року по 03.07.2015 року. Фактично інфляційне збільшення боргу за цей період складає 13447,46 грн.;

- по накладній № 96/02 від 04.02.2015 року на суму 48921,47 грн. позивачем заявлено до стягнення 14231,68 грн. індексу інфляції за період з 06.03.2015 року по 03.07.2015 року. Проте період розрахунку інфляційного збільшення боргу слід починати з 07.03.2015 року. Фактично інфляційне збільшення боргу за період з 07.03.3015 року по 03.07.2015 року складає 14484,29 грн.

- по накладній № 560/02 від 24.02.2015 року на суму 67907,40 грн. позивач заявив до стягнення 11210,15 грн. індексу інфляції за період з 27.03.2015 року по 03.07.2015 року. Фактично інфляційне збільшення боргу за період з 27.03.2015 року по 03.07.2015 року складає 11526,62 грн.;

- виходячи із вказаної позивачем суми боргу по накладним № 470/03 та № 471/03 від 20.03.2015 року в розмірі 30024,76 грн., ним заявлено до стягнення 660,54 грн. індексу інфляції за період з 20.04.2015 року по 03.07.2015 року. Фактично інфляційне збільшення боргу за період з 20.04.2015 року по 03.07.2015 року складає 783,29 грн.

Таким чином, фактична загальна сума інфляційного збільшення боргу складає 81028,06 грн., але оскільки позивачем заявлено до стягнення 79523,25 грн. втрат від інфляції, суд не вправі виходити за межі позову, а тому позов в цій частині підлягає в межах заявлених вимог, тобто на суму 79523,25 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 495380,02 грн. заборгованості по договору про відступлення права вимоги від 24.09.2014 року.

Розглянувши даний договір, суд встановив, що 24.09.2014 року ОСОБА_3 підприємство "Фірма Леда", як первісний кредитор, уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Блумі" (новим кредитором) договір про відступлення права вимоги по договору поставки № 35 від 25.03.2011 року.

Відповідно до п. 1.2. договору від 24.09.2014 року, новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 495380,02 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора.

Відповідно до п.3.2. цього договору, первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова справа" - про відступлення права вимоги за цим договором до 01 грудня 2015 року шляхом поштового надсилання боржнику повідомлення про зміну кредитора.

Як вбачається з наданих позивачем копій товарних накладних (а.с. 30-37), первісний кредитор ОСОБА_3 підприємство "Фірма Леда" постачало Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова справа" (засоби гігієни) по договору поставки № 35 від 25.03.2015 року.

Також 24.09.2014 року між ОСОБА_3 підприємством "Фірма Леда" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Блумі" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова справа" було укладено договір про переведення боргу.

Відповідно до п. 2 цього договору, кредитор - ОСОБА_3 підприємство "Фірма Леда" передало новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Блумі" право вимоги в сумі 495380,02 грн.

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова справа" не заперечує проти заміни первісного кредитора новим кредитором в основному договорі, і підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Розглянувши позовну вимогу про стягнення 495380,02 грн. уступленої вимоги, суд приходить до висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню з огляду на такі приписи законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно положень ст. 514 ЦК України уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 24.09.2014 року та на підставі ст. ст. 512, 514 ЦК України до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого товару за договором поставки № 35 від 25.03.2011 року в сумі 495380,02 грн.

За умовами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач, відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, повідомив відповідача про уступку права вимоги: згідно опису поштового вкладення та фіскального чека відділення поштового зв'язку, 07 липня 2015 року керівнику ТОВ "Нова справа" на адресу: 33001, Рівненська область, місто Рівне, вул. П. Могили, будинок 28, було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року та копію договору про відступлення права вимоги від 24 вересня 2014 року.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч ст.ст. 33, 34 ЦК України, відповідачем не доведено та не надано належних доказів сплати боргу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи його на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом встановлено, що за платіжним дорученням № 163 від 08 липня 2015 року позивач сплатив 19138,60 грн. судового збору із вказаної ним ціни позову 956929,66 грн. Разом з тим, фактична ціна позову складає 960929,66 грн., а не 956929,66 грн., як вказано в позовній заяві. Тому позивач повинен був при поданні позову сплатити 19218З,59 грн. судового збору, що складає 2% від фактичної ціни позову - 960929,66 грн. Тому з позивача слід стягнути в дохід Державного бюджету України додатково 79,99 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31765825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумі" (65085, м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3 код ЄДРПОУ 39215751) 300681,01 грн. основного боргу по договору поставки № 43 від 20.06.2014 року, 57973,43 грн. пені, 79523,25 грн. втрат від інфляції, 25671,39 грн. 24% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору поставки № 43 від 20.06.2014 року, 495380,02 грн. уступленої вимоги по договору від 24.09.2015 року про відступлення права вимоги, 19184,58 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумі" (65085, м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 3 код ЄДРПОУ 39215751) в дохід Державного бюджету України, 79,99 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні 1668,39 грн. пені та 32,17 грн. 24% річних відмовити.

6. Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 23 листопада 2015 р.

Суддя Баранов М.М.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу Одеська область, м. Одеса, вул. Овідіопільська дуга, 3

3 - відповідачу м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. № 115 А, кв. 37