Рішення

від 17.11.2015 по справі 902/1395/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 листопада 2015 р. Справа № 902/1395/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засіданні ОСОБА_1,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: комунального підприємства "Київський метрополітен" (пр-т Перемоги, 35, м. Київ, 03056)

до: товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енергія" ЛТД (вул. Шевченка, 3, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

про стягнення 3472 грн 92 коп.,

ВСТАНОВИВ :

Комунальним підприємством "Київський метрополітен" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енергія" ЛТД про стягнення 3472 грн 92 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.10.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1395/15 з призначенням її до розгляду.

29.10.2015р. ухвалою суду слухання справи відкладено до 17.11.2015р. через неявку в судове засідання представників сторін та неподання ними витребуваних доказів по справі.

В судове засідання на визначену дату (17.11.2015р.) представники сторін не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча завчасно та належним чином повідомлялися про судовий розгляд справи ухвалою суду від 29.10.2015 року, яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим 16.11.2015р. на адресу суду від позивача надійшов лист №12/04-1197 від 12.11.2015р. з додатками, в якому він повідомляє про неможливість забезпечення явки повноважного представника в судове засідання та просить провести розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив вищевказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відтак ухвалив провести розгляд справи за відсутності останнього.

Поряд з цим щодо неявки в судове засідання представника відповідача суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення вх. №9773 від 29.10.2015р., відповідач був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 26.10.2015р., а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази по справі та сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного спору.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.10.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Енергія" ЛТД (відповідач, замовник) та комунальним підприємством "Київський метрополітен" (позивач, виконавець) укладено договір №24-П/Д-14 від 07.10.2014р.

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець згідно спільного наказу №20-НЗСП/29 від 06.10.2014р. зобов'язується забезпечити технічний нагляд (послуги) за безпечним станом обладнання та споруд метрополітену при виконанні робіт по будівництву кабельної лінії та влаштування кабельних каналів в діючих спорудах вентиляційного вузла ВУ-17 Святошинського-Броварської лінії метрополітену.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору вартість послуг становить 262,26 грн 26 коп. у тому числі ПДВ (20%)- 43,71 грн за 1 годину в нічну зміну, відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №1 до Договору). Загальна вартість послуг надана за місяць визначається на підставі табелю обліку робочого часу з урахуванням п. 2.1 Договору. Підставою для розрахунків є підписаний обома сторонами акт наданих послуг, який надається виконавцем замовнику до 1-го числа місяця наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

Відповідно до п. 2.4 Договору розрахунок за фактично надані послуги (технагляд) проводиться замовником на визначений у договорі рахунок виконавця щомісяця у термін не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк дії договору починається з моменту підписання даного договору обома сторонами і спливає 08.12.2014р., але у всякому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань та розрахунку за цим договором (п. 3.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з технічного нагляду за спорудами та обладнання метрополітену на суму 1835 грн 82 коп., що підтверджується скріпленим підписами та печатками сторін актом надання послуг №473 від 30.11.2014р. на суму 1835 грн 82 коп.

Відповідач свої договірні зобов"язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги не виконав, за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем, виникла заборгованість по оплаті наданих послуг відповідно до Договору в сумі 1835 грн 82 коп., розмір якої також підтверджується обопільно підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період січень-листопад 2014р.

Вказаним двостороннім актом звіряння взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін, останні підтвердили наявну заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1835 грн 82 коп., що в свою чергу свідчить про визнання відповідачем факту існування заборгованості за надані йому КП "Київський метрополітен" послуги.

07.04.2015 року на адресу відповідача надіслано лист №27/08-832 з вимогою погашення заборгованості за наданні йому послуги, який, як свідчать матеріали справи та стверджує позивач у позові, останнім залишено без відповіді та жодного реагування.

Непроведення відповідачем розрахунків за наданні йому послуги з технічного нагляду за спорудами та обладнання метрополітену, стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється згідно із ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 1835 грн 82 коп. заборгованості за надані послуги з технічного нагляду за спорудами та обладнання метрополітену правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 446 грн 64 коп. пені за період прострочення з 06.05.2015р. по 06.10.2015р., 367 грн 16 коп. - 20% штрафу, 46 грн 17 коп. 3% річних за період прострочення з 05.12.2015р. по 06.10.2015р. та 777 грн 13 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 05.12.2015р. по 31.08.2015р. в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 Договору за несвоєчасний розрахунок за наданні виконавцем послуги згідно актів та виставлених рахунків, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів-штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу і пені чітко узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема з положеннями ст. 231 ГК України, якою підтверджується можливість одночасного застосування штрафу і пені за порушення господарських зобов'язань.

Перевіркою правильності розрахунку штрафу, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі у заявленому позивачем розмірі.

Разом тим, суд надаючи оцінку правильності визначеним позивачем періодам нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано та змісту п. 2.4 Договору відповідно до якого розрахунок за фактично надані послуги (технагляд) проводиться замовником на визначений у договорі рахунок виконавця щомісяця у термін не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим встановив, що вказані періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначено невірно, оскільки останнім помилково датою початку періоду прострочення відповідачем зобов'язання визначено 05.12.2015р. , тобто початком періоду прострочення визначено останній день наданий відповідачу для виконання зобов'язання зі сплати наданих йому послуг, тоді як мало бути, враховуючи зміст вказаного пункту договору, визначено дату 06.12.2015р . Тому, суд самостійно здійснив обрахунок заборгованості з пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із вказаних позивачем періодів, взявши за основу початок прострочення відповідачем зобов'язання з 06.12.2015р.

Крім того, зазначаючи період нарахування пені, позивачем не враховано вищевказані положення ч. 6 ст. 232 ГК України , та нараховано пеню за шість місяців до моменту звернення з позовом до суду (з 06.05.2015р. по 06.10.2015р.), тоді як мало б бути нараховано, з урахуванням вище зазначеного, з 06.12.2014р. по 06.06.2015р. (за шість місяців з дні коли зобов"язання мало бути виконано).

Відтак здійснивши обрахунок пені та 3% річних у правильних періодах за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх в розмірі: пеня в сумі 425 грн та 3% річних в розмірі 46 грн 02 коп. , який в сукупності є меншим ніж той який заявлений позивачем (пеня в сумі 446 грн 64 коп. та 3% річних- 46 грн 17 коп. ), а тому решта заявлених до стягнення пені в сумі 21 грн 64 коп. та 3% річних в розмірі 15 коп. задоволенню судом не підлягають.

Поряд з цим суд визначаючи період розрахунку інфляційних втрат також враховує п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року в якому зазначається, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Однак, позивачем при нарахуванні інфляційних вказано період нарахування інфляційних втрат з 05.12.2014р. по 31.08.2015р., тоді як необхідно, з урахуванням вищевказаного, було вказати період з 06.12.2014р. по 06.10.2015р.

Здійснивши обрахунок інфляційних втрат у правильному періоді (з 06.12.2015р. по 06.10.2015р.) за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх в сумі 837 грн 22 коп. , однак враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі заявлено позивачем ( 777 грн 13 коп ) .

Таким чином правомірними є заявлені позивачем до стягнення: штраф в розмірі 367грн 16 коп., пеня в сумі 425 грн, 3% річних в сумі 46 грн 02 коп. та інфляційні втрати в розмірі 777 грн 13 коп. В задоволенні 21 грн 64 коп. пені та 15 коп.- 3% річних слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом ст. 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енергія" ЛТД (вул. Шевченка, 3, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 20107183) на користь комунального підприємства "Київський метрополітен" (пр-т Перемоги, 35, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 35525494) 1835 грн 82 коп. основного боргу, 425 грн пені, 367 грн 16 коп. штрафу, 46 грн 02 коп. - 3 % річних, 777 грн 13 коп. інфляційних втрат та 1210 грн 36 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні позову в частинні стягнення 21 грн 64 коп. пені та 15 коп. -3% річних відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 листопада 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр-т Перемоги, 35, м. Київ, 03056)

3 - відповідачу (вул. Шевченка, 3, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100