Рішення

від 17.11.2015 по справі 917/1445/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 р. Справа № 917/1445/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробнича компанія В«БіопрепаратВ» , туп. Автопарківський, буд.5, м.Глобине, Полтавська область, 39001

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Прогрейн ЄвразіяВ» , вул..Космонавтів, буд.9, м. Глоби не, Полтавська область, 39600

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Компанія В«Семенсес Прогрейн Інк.В» ("Semences Program Inc.") вул. Бас-де-ла-Рівієр Норд, буд.145, м. Сент-Сезар, провінція Квебек, Канада (145, rang du Bas-de-la-Riviere Nord, St-Cesaire, Quebec, Canada), поштовий індекс: JOL 1T0, тел. (450) 469-5744, факс (450) 469-4547

про визнання недійсним ліцензійного договору №29/Н про передачу невиключного права на використання сорту рослин від 03.01.2013 року.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: не зВ»явився

від відповідача: ОСОБА_1, дов. № ПЄ 04 від 23.03.2015р.

від третьої особи: не зВ»явився

Розглядається позовна заява про визнання недійсним ліцензійного договору №29/Н про передачу невиключного права на використання сорту рослин від 03.01.2013 року, укладеного між сторонами по справі. Предметом спірного договору є передача відповідачем (ліцензіаром) позивачу (ліцензіату) невиключного права на використання сортів сої «Терек» та «Кубань» на строк до 31.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на те, що відповідач не є законним володільцем майнових прав інтелектуальної власності на сорти сої «Терек» та «Кубань», оскільки не має патентів на ці сорти сої і ці сорти сої не відповідають такому критерію придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності на нього як відмінність, визначеному частиною шостою статті 11 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».

Відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності щодо дослідження сортів сої за їх морфологічними ознаками з метою вирішення спірного питання щодо відмінності сортів сої. Дане клопотання було підтримане представником позивача та задоволено судом.

Ухвалою від 23.07.2015р. було зупинено провадження у справі № 917/1445/15 в звВ»язку з направленням даної справи до Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

02.10.15р. до суду від вищезазначеної установи надійшов висновок № 169/15 за результатами проведення комплексної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності по матеріалах справи господарського спору № 917/1445/15.

Ухвалою від 05.10.2015р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 08 .10.2015р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Компанію «Семенсес Прогрейн Інк.» («Semences Progain Inc.»).

Компанією В«Семенсес Прогрейн Інк.В» в порядку ст. 26 ГПК України подано позовну заяву, в якій вона просить залучити її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (вх. № 2439/15 від 15.10.15р.). Ухвалою від 15.10.2015р. суд повернув позовні матеріали Компанії В«Семенсес Прогрейн Інк.В» , оскільки не було додано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

13.10.2015р. та 15.10.2015р. від Компанії В«Семенсес Прогрейн Інк.В» надійшли клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (вх. № 15015 та 15087 відповідно). Дані клопотання за змістом та по суті є ідентичними. Судом дані клопотання відхилені з огляду на те, що дане підприємство ухвалою від 08.10.2015р. вже залучене до участі у справі в якості саме третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

13.10.2015р. та 15.10.2015р. від Компанії В«Семенсес Прогрейн Інк.В» надійшли клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 15016 та 15086 відповідно). Дані клопотання за змістом та по суті є ідентичними. Розглянувши зазначені клопотання судом відмовлено у їх задоволенні.

Також представник компанії «Семенсес Прогрейн Інк.» ОСОБА_2 подав до господарського суду заяву, в якій вказав, що є належним представником цієї компанії лише по справі №910/15074/14 господарського суду міста Києва та не є уповноваженим представляти цю компанію у справі №917/1445/15 господарського суду Полтавської області, а тому ОСОБА_2 просив суд повідомити компанію «Семенсес Прогрейн Інк.» про дату, час та місце розгляду справи через центральний орган Канади відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р., зазначивши, що мінімальний строк для такого повідомлення повинен складати шість місяців (вх. № 16627 від 16.11.15 р.)..

При розгляді даної заяви господарський суд керується нормами ч.3 ст.28 ГПК України, згідно з якою представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності). Видана ОСОБА_2 довіреність від компанії «Семенсес Прогрейн Інк.» відповідає цим вимогам та не містить обмежень, які б не дозволяли йому представляти цю компанію у господарському суді Полтавської області. Крім того, під час розгляду даної справи ОСОБА_2, діючи від імені компанії «Семенсес Прогрейн Інк.», направляв до господарського суду такі процесуальні документи як: два ідентичних клопотання про залучення третьою особою без самостійних вимог на предмет спору (вх.№15015 та 15087 відповідно), два ідентичних клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№15016 та 15086 відповідно), заяву про визнання недійсним ліцензійного договору №29/Н про передачу невиключного права на використання сорту рослин від 03.01.2013 року, укладеного між сторонами по справі, апеляційну скаргу на ухвалу від 15.10.2015р. про повернення позовної заяви. З огляду на вчинені ОСОБА_2 від імені компанії «Семенсес Прогрейн Інк.» процесуальні дії та подані документи, а також враховуючи неявку ОСОБА_2 у судові засідання 15.10.2015р., 03.11.2015р., 17.11.2015р., незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового розгляду справи, господарський суд розцінює його заяву про відсутність повноважень представляти цю компанію як необґрунтовану та таку, що суперечить матеріалам справи та спрямовану на затягування розгляду справи. При цьому господарський суд звертає увагу на те, що практика умисного затягування судового процесу порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (п.3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Також в обґрунтування поданої заяви ОСОБА_2 посилається на те, що договором, укладеним між ним в статусі адвоката та компанією «Семенсес Прогрейн Інк.», не передбачено його право представляти вказану компанію у даній справі. Такі доводи є необґрунтованими, оскільки при підписанні та поданні процесуальних документів по даній справі ОСОБА_2 використовував довіреність, що є достатнім доказом наявності повноважень представника відповідно до ч.3 ст.28 ГПК України, та не підтверджував свої повноваження ордером та витягом з договору, що вимагається для здійснення представництва на підставі ч.7 ст.28 ГПК України. На момент розгляду цієї справи видана компанією «Семенсес Прогрейн Інк.» довіреність на ОСОБА_2 є чинною, станом на день прийняття рішення по справі строк дії її не закінчився, доказів того, що вона є відкликаною до суду не подано, а отже ця довіреність відповідає вимогам ГПК України для допущення ОСОБА_2 до участі у справі в якості представника третьої особи. Крім того, у наданій ОСОБА_2 копії договору про надання юридичних послуг, укладеного ним в статусі адвоката, вказано, що цей договір укладений від імені компанії «Семенсес Прогрейн Інк.» її ОСОБА_3 Летурно (розділ 1 «Сторони»), однак в розділі 8, що містить підписи сторін, наведений лише підпис директора департаменту цієї компанії ОСОБА_4, а не ОСОБА_3 вказаної компанії.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

26.11.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Євразія» (відповідач по справі) подало заявки до Державної служби з охорони прав на сорти рослин про визнання прав на сорти сої «Терек» (№ заявки 09018018) та «Кубань» (№ заявки 09018019). Інформація про подання цих заявок була опублікована в офіційному бюлетені Державної служби з охорони прав на сорти рослин «Охорона прав на сорти рослин» №4 за 2009 р. (ч.1). Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» заявка на сорт рослин (заявка) - це сукупність документів, необхідних для реєстрації сорту і отримання охоронних документів, що засвідчують права на сорт. Після подання заявок на сорти сої «Терек» та «Кубань» Державною службою з охорони прав на сорти рослин була проведена експертиза цих заявок, яка згідно з статтею 25 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» має статус державної науково-технічної експертизи, та проводиться з метою встановлення відповідності заявки і сорту вимогам цього Закону та підготовки обґрунтованих експертних висновків і рішень за заявкою.

10.01.2012 року були складені Експертний висновок №6014/р про результати польових досліджень з ВОС (відмінність, однорідність, стабільність) сорту сої культурної «Терек», а також Експертний висновок №6016/р про результати польових досліджень з ВОС сорту сої культурної «Кубань». У вказаних експертних висновках встановлено, що сорти сої культурної «Терек» та «Кубань» є новими, відмінними, однорідними та стабільними. Експертний орган, що планував дослідження і узагальнював результати - Український інститут експертизи сортів рослин. Період експертизи - 2010, 2011 роки. Кожен експертний висновок містить опис сорту, що складається із 30 ознак.

20.01.2012 року відповідачу були видані Державною службою з охорони прав на сорти рослин свідоцтва про державну реєстрацію сорту рослин №120024 від 20.01.2012р. на сорт сої культурної «Терек» та №120025 від 20.01.2012р. на сорт сої культурної «Кубань».

27.03.2012 року відповідачу були видані Державною службою з охорони прав на сорти рослин Патент України на сорт рослин №120183 від 27.03.2012р. на сорт сої культурної «Терек» та Патент України на сорт рослин №120184 від 27.03.2012р. на сорт сої культурної «Кубань».

03.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Євразія» (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Біопрепарат» (ліцензіат) був укладений ліцензійний договір №29/Н про передачу невиключного права на використання сорту рослин, згідно з пунктом 2.1. якого ліцензіар передає ліцензіату невиключне право на використання сортів сої «Терек» та «Кубань» в межах, визначених в пункті 2.2. цього договору, а ліцензіат зобов'язався вносити ліцензіару ліцензійні платежі за використання вказаних сортів сої. Пунктом 8.1. договору визначено, що в частині строку, на який передається невиключне право на використання сортів, договір діє до 31.12.2018 року. Пунктом 2.2. договору визначені межі використання сортів сої: виробництво або відтворення (з метою розмноження) сертифікованого (першої репродукції) насіння; доведення до кондиції з метою розмноження до сертифікованого (першої репродукції) насіння; пропонування до продажу сертифікованого (першої репродукції) насіння; продаж або інший комерційний обіг сертифікованого (першої репродукції) насіння; вивезення за межі території України сертифікованого (першої репродукції) насіння; ввезення на територію України сертифікованого (першої репродукції) насіння; зберігання сертифікованого (першої репродукції) насіння для будь-якої із зазначених у цьому пункті договору цілей.

02.06.2015 року відповідач звернувся до позивача із листом, в якому просив повідомити інформацію про обсяги реалізації позивачем сертифікованого насіння сортів сої «Терек» та «Кубань» третім особам протягом періоду з 01.06.2014 по 01.06.2015 в розрізі першої та другої репродукцій, вказавши, що дана інформація необхідна для укладення додаткової угоди до ліцензійного договору №29/Н від 03.01.2013 про визначення розміру плати за використання позивачем сортів сої «Терек» та «Кубань» за вказаний період.

10.07.2015 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області із позовом про визнання недійсним ліцензійного договору №29/Н, укладеного між сторонами по справі. З урахуванням поданих позивачем до суду письмових пояснень в обґрунтування позову, позивач стверджує, що сорти сої «Терек» та «Кубань» не відповідають умові відмінності, визначеній статтею 11 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», якою встановлені критерії придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності на нього. При цьому позивач посилається на те, що у липні 2014 року господарським судом міста Києва було порушене провадження у справі №910/15074/14 за позовом компанії «Семенсес Прогрейн Інк.» до відповідача та Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про визнання недійсними зареєстрованих за відповідачем майнових прав на сорти сої «Терек» та «Кубань». Позивач вказав у письмових поясненнях, що рішення по справі №910/15074/14 до цього часу не прийняте, але на думку позивача сам факт розгляду господарським судом міста Києва справи №910/15074/14 свідчить про незаконність володіння відповідачем майновими правами на сорти сої «Терек» та «Кубань».

У судовому засіданні 23.07.2015 року представники сторін визнали, що встановити невідповідність сортів сої «Терек» та «Кубань» критерію відмінності можливо шляхом порівняння офіційних описів цих сортів із сортами сої «Тома» та «Ная», які маються в наявності у відповідача. З метою забезпечення повноти та об'єктивності розгляду усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд задовольнив клопотання позивача про витребування у відповідача документів, що стосуються сортів сої «Терек» та «Кубань», «Тома» та «Ная», в тому числі заявки про визнання прав на ці сорти з додатками та офіційні описи цих сортів.

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Частиною третьою цієї статті передбачено, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

Статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Відповідно до пункту 1.2.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.01.1998 (в редакції наказу Міністерства юстиції України №1950/5 від 26.12.2012), до експертиз у сфері інтелектуальної власності відносяться експертизи сортів рослин.

Згідно з пунктом 1.2.10. цієї Інструкції комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці, що не працюють у державних експертних установах.

Оскільки з'ясування питань стосовно відмінності сортів сої потребує спеціальних знань, враховуючи клопотання відповідача про призначення судової експертизи, яке було підтримане представником позивача, судом призначена комплексна судова експертиза у сфері інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлені такі питання:

1) Чи співпадають ознаки сорту сої «Терек» з проявом ознак сорту сої «Тома» (Toma) відповідно до офіційних описів цих сортів?

2) Чи співпадають ознаки сорту сої «Кубань» з проявом ознак сорту сої «Ная» (Naya) відповідно до офіційних описів цих сортів?

3) Чи є чіткі відмінності між сортами сої «Терек» та «Тома» (Toma) за проявом їх ознак, наведених в офіційних описах цих сортів, з урахуванням вимог Міжнародної Конвенції з охорони нових сортів рослин та документів Міжнародного Союзу з охорони нових сортів рослин?

4) Чи є чіткі відмінності між сортами сої «Кубань» та «Ная» (Naya) за проявом їх ознак, наведених в офіційних описах цих сортів, з урахуванням вимог Міжнародної Конвенції з охорони нових сортів рослин та документів Міжнародного Союзу з охорони нових сортів рослин?

Проведення судової експертизи доручено кандидату сільськогосподарських наук ОСОБА_5, яка працює заступником директора Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (м. Київ, бул. ОСОБА_6, буд.26, оф.501), та доктору біологічних наук професору ОСОБА_7, який працює головним науковим співробітником відділу селекції, генетики та насінництва зернобобових культур Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національного академії аграрних наук України (м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, буд.3).

При вирішенні питання про призначення судових експертів господарським судом було враховано, що вищевказані особи володіють спеціальними знаннями для визначення відмінностей між сортами сої за їх морфологічними ознаками, що підтверджується наданими відповідачем доказами - листом директора Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України від 23.01.2015 №44 та листом Віце-президента Національної академії аграрних наук України від 12.02.2015 №1-6/49. Судовий експерт ОСОБА_5 має вищу освіту за спеціальністю «агрономія», вищу освіту у сфері інтелектуальної власності, має звання старшого наукового співробітника, є атестованим судовим експертом у сфері інтелектуальної власності І кваліфікаційного класу. Фахівець ОСОБА_7 має досвід роботи у сфері селекції з 1974 року, є автором багатьох сортів сої, внесених до державного реєстру. Також господарський суд керувався тим, що Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності визначений у Переліку регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України (додаток 1 до вищевказаної Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень) із зоною обслуговування, що поширюється на всі регіони України.

При наданні юридичної оцінки доводам позивача щодо недійсності майнових прав відповідача на сорти сої «Терек» та «Кубань» внаслідок розгляду господарським судом міста Києва справи №910/15074/14 за позовом компанії «Семенсес Прогрейн Інк.» до відповідача та Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України про визнання недійсними зареєстрованих за відповідачем майнових прав інтелектуальної власності на сорти сої «Терек» та «Кубань» суд виходить із наступного. На вимогу суду відповідачем надані засвідчені копії процесуальних документів по справі №910/15074/14, у т.ч. копії позовної заяви із додатками, заяви про уточнення позову, ухвал суду. Встановлено, що на момент розгляду даної справи господарським судом Полтавської області, рішення у справі №910/15074/14 не прийнято, провадження у справі №910/15074/14 зупинено. Відтак, станом на дату ухвалення рішення по даній справі у господарського суду Полтавської області відсутні правові підстави вважати недійсними видані відповідачу патенти на сорти сої «Терек» та «Кубань», які відповідно до закону засвідчують майнові права інтелектуальної власності відповідача на ці сорти сої.

Господарський суд Полтавської області, враховуючи предмет позову по даній справі, оцінивши надані докази по справі, дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 79 ГПК України підстав для задоволення клопотання третьої особи про зупинення провадження по даній справі до завершення розгляду справи №910/15074/14 господарського суду міста Києва. При цьому, слід зазначити, що у випадку визнання недійсними майнових прав інтелектуальної власності ТОВ «Прогрейн Євразія» на сорти сої «Терек» та «Кубань» відповідно до статті 52 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», така обставина може бути підставою для перегляду судового рішення по даній справі за нововиявленими обставинами в порядку, визначеному розділом ХІІІ ГПК України.

При наданні юридичної оцінки вимогам, викладеним у позовній заяві, господарський суд керується нормами Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», який регулює майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності на сорти рослин, та нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» володілець патенту - особа, якій належить впродовж визначеного цим Законом строку і засвідчені патентом майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет і майнове право інтелектуальної власності на сорт рослин; сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови виникнення правової охорони:

- може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

- може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

- може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону сорт вважається придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, відмінним, однорідним та стабільним (ч.2); сорт відповідає умові відмінності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою.

Згідно з статтею 12 цього Закону державна реєстрація сорту здійснюється, якщо сорт відмінний, однорідний та стабільний, йому присвоєна назва і він придатний для поширення в ОСОБА_6.

Відповідно до частини першої статті 13 цього Закону сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в ОСОБА_6 і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду.

Згідно з частиною першою статті 15 цього Закону права на сорт набуваються в ОСОБА_6 шляхом подання до Уповноваженого органу заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав.

Відповідно до статті 39 цього Закону майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин є право володільця патенту на використання сорту та виключне право

на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами. Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) ввезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а" - "е" цієї частини.

Володілець патенту може зумовити дозвіл певними умовами та обмеженнями.

Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 40 цього Закону володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором володілець патенту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором. Ліцензійний договір та договір про передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Викладені у позовній заяві доводи про відсутність у відповідача належних патентів на сорти сої «Терек» та «Кубань» спростовуються матеріалами справи. Для встановлення обставини щодо відмінності сортів сої «Терек» та «Кубань» від сортів сої «Тома» (Toma) та «Ная» (Naya) за їх морфологічними ознаками, наведеними в офіційних описах цих сортів, судом призначена судова експертиза у сфері інтелектуальної власності.

Як встановлено у Висновку експертів №169/15 за результатами проведення комплексної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності по даній справі від 23.09.2015р. (стор.7-8, 10-12, 15-24), сорти сої «Терек» та «Тома» (Toma) мають чіткі відмінності за проявом їх ознак, наведених в описах цих сортів. Лише частина ознак цих сортів, наведених в описах цих сортів, співпадає за проявом ознак. Експертами наведені та обґрунтовані ознаки, за якими ці сорти сої є чітко відмітними, а саме за такими ознаками як «паросток: антоціанове забарвлення гіпокотилю», «рослина: тип розвитку»; «середній листочок: форма верхівки», «насінина: за формою». Оскільки експертами встановлено, що прояв ряду відмітних ознак генетично детерміновано і він не схильний до мінливості, відповідно експертами зроблено підсумковий висновок (стор.31), що сорти сої «Терек» та «Тома» (Toma) мають чіткі відмінності за проявом їх ознак, наведених в описах цих сортів, з урахуванням вимог Міжнародної Конвенції з охорони нових сортів та документів Міжнародного Союзу з охорони нових сортів рослин.

Також у Висновку експертів №169/15 за результатами проведення комплексної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності по даній справі від 23.09.2015р. встановлено (стор.8-10, 12-14, 24-31), що сорти сої «Кубань» та «Ная» (Naya) мають чіткі відмінності за проявом їх ознак, наведених в описах цих сортів. Лише частина ознак цих сортів, наведених в описах цих сортів, співпадає за проявом ознак. Експертами наведені та обґрунтовані ознаки, за якими ці сорти сої є чітко відмітними, а саме за такими ознаками як «паросток: антоціанове забарвлення гіпокотилю», «рослина: тип розвитку»; «середній листочок: форма верхівки», «насінина: за формою»; «насінина: за основним забарвленням оболонки». Оскільки експертами встановлено, що прояв ряду відмітних ознак генетично детерміновано і він не схильний до мінливості, відповідно експертами зроблено підсумковий висновок (стор.31), що сорти сої «Кубань» та «Ная» (Naya) мають чіткі відмінності за проявом їх ознак, наведених в описах цих сортів, з урахуванням вимог Міжнародної Конвенції з охорони нових сортів та документів Міжнародного Союзу з охорони нових сортів рослин.

Чинне законодавство України передбачає правила визначення відмінностей між сортами рослин нормами статті 1 та статті 11 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», якими передбачено, що сорт рослин - це окрема група рослин, яка може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; сорт відповідає умові відмінності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою.

Враховуючи Висновок експертів №169/15 за результатами проведення комплексної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності по даній справі від 23.09.2015р., яким на підставі методичних документів, якими керуються країни-учасниці Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин, в тому числі і Україна, встановлені чотири чіткі ознаки, за якими відрізняються між собою сорти сої «Терек» та «Тома», та встановлені п'ять чітких ознак, за якими відрізняються між собою сорти сої «Кубань» та «Ная», господарським судом встановлено, що сорт сої «Терек» чітко відрізняється та є відмінним від сорту сої «Тома» (Toma), а сорт сої «Кубань» чітко відрізняється та є відмінним від сорту сої «Ная» (Naya).

Дані обставини, встановлені судом на підставі матеріалів справи, положень чинного законодавства та висновку комплексної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, які мають значення для правильного вирішення спору та спростовують доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При вирішенні питання про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним суд також керувався наступним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено статтею 627 ЦК України. Такі ж положення щодо свободи договорів передбачені статтею 67 Господарського кодексу України. Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Як вказано у статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Під час розгляду даної справи позивачем не доведено, і судом не встановлено наявність підстав для визнання недійсним ліцензійного договору №29/Н про передачу невиключного права на використання сорту рослин від 03.01.2013 року, укладеного між сторонами по справі.

За даних обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, у тому числі витрати за проведення судової експертизи, покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 6, 203, 204, 215, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 11, 12, 13, 39, 40 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним ліцензійного договору №29/Н про передачу невиключного права на використання сорту рослин від 03.01.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Біопрепарат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Євразія», відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Біопрепарат» (код ЄДРПОУ 34815758, місцезнаходження: туп. Автопарківський, буд.5, м. Глобине, Полтавська область, 39001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрейн Євразія» (код ЄДРПОУ 34548568, місцезнаходження вул. Космонавтів, буд.9, м. Глобине, Полтавська область, 39000) судові витрати в розмірі 19958,40 грн. за проведення судової експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.11.2015 року.

Суддя Киричук О.А.