Постанова

від 17.11.2015 по справі 904/7153/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 Справа № 904/7153/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Верхогляд Т.А., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 03.08.2015

від відповідача : ОСОБА_2, представник за довіреністю 17/81 від 05.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 по справі № 904/7153/15 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ Кабель», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення 1729197,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 позовну заяву задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1729197,58 грн. та 34583,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю у відповідача перед позивачем залишку несплаченої суми заборгованості за отриману продукцію за договором поставки у сумі 1729197,58 грн., яка перерахована за ціною товару за курсом долара США по відношенню до гривні, що передбачено умовами договору та окремо зазначено в Специфікації № 8 до договору, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 по справі № 904/7153/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним та не об'єктивним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на коригування позивачем ціни у видаткових накладних № РТ-0000796, № РТ-0000797 від 08.07.2015 без погодження з відповідачем, що на його думку є фактично односторонньою зміною істотної умови договору (ціни договору).

Крім того апелянт з посиланням на п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1998 «Про удосконалення порядку формування цін» вказує на відсутність поданих позивачем доказів наявності імпортної складової при формуванні ціни за поставлені ресурси, що виключає законність позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2015.

09.11.2015 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив колегію суддів залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

17.11.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення за наступних підстав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 по справі № 904/7153/15 встановлено, що 05.11.2012 між Публічним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ Кабель» (постачальник) укладено договір поставки № 1490 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали електротехнічні ресурси (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Постачання ресурсів здійснюється за цінами, вказаними у відповідності з умовами поставки, вказаними в специфікаціях та включають в себе податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з постачанням ресурсів (п. 4.1. договору).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, постачання яких здійснюється згідно доданих до нього специфікацій (п. 4.3. договору).

Оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись протягом строку, вказаного в специфікації, який рахується з дати поставки ресурсів.

Датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3. договору).

Цей договір діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі й гарантійних) за цим договором (п. 10.5. з урахуванням Додаткової угоди № 2 до договору (а. с. 20)).

Специфікацією № 8 до договору сторони узгодили конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися продавцем (а. с. 21).

Відповідно до змісту Специфікації № 8 вартість ресурсів, що поставляються у відповідності до цієї Специфікації, складає 2016000,00 грн., податок на додану вартість - 403200,00 грн., загальна сума складає 2419200,00 грн.

Строк поставки товару: протягом 45-60 календарних від дати письмової заявки покупця (п. 5 специфікації № 8).

Згідно п. 7 Специфікації від 17.10.2014 строк оплати: 8.1-50% передоплата, 8.2.-50% по факту отримання письмового повідомлення постачальника про готовність ресурсів до відвантаження.

Ціна, яка зазначена в Специфікації розрахована за станом на 08.09.2014 по курсу НБУ 12,822103 грн./долар. У разі зміни курсу НБУ більш ніж на + /-3% ціна може бути перерахована по курсу НБУ на момент поставки продукції. Курс валюти приймається за станом на 00:00 дати оплати (п. 8 Специфікації).

Решта умов договору залишається без змін (п. 12. Специфікації).

На виконання умов договору та узгодженої специфікації до нього позивач поставив, а відповідач через свого повноважного представника за довіреністю прийняв товар - кабель КGE-HL 3х35+1х16, Польща, 8544 60 10 10 в загальній кількості 5674 м на загальну суму 4148397,58 грн. з ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними:

- № РТ-0000796 від 08.07.2015 на суму 2233583,82 грн. (а. с. 22);

- № РТ-0000797 від 08.07.2015 на суму 1914813,76 грн. (а. с. 23).

Видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплатив суму

2419200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 19.12.2014 на суму 409600,00 грн., від 06.04.2015 на суму 200000,00 грн., від 08.04.2015 на суму 400000,00 грн., від 09.04.2015 на суму 200000,00 грн., від 09.04.2015 на суму 130000,00 грн., від 17.04.2015 на суму 200000,00 грн., від 21.04.2015 на суму 100000,00 грн., від 22.04.2015 на суму 100000,00 грн., від 24.04.2015 на суму 50000,00 грн., від 27.04.2015 на суму 50000,00 грн., від 30.04.2015 на суму 50000,00 грн., від 13.05.2015 на суму 50000,00 грн., від 01.07.2015 на суму 479600,00 грн. (банківські виписки містяться в матеріалах справи (а. с. 36-47).

Залишок несплаченої суми становить 4148397,58 грн. - 2419200,00 грн. = 1729197,58 грн.

16 липня 2015 позивач направив відповідачу вимогу, якою встановив строк для здійснення оплати за отриману продукцію, вимога отримана відповідачем 22.07.2015 (а. с. 25-27).

Позивач посилається на невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань по оплаті поставленої йому продукції на підставі вищенаведених видаткових накладних, наявність боргу відповідача у розмірі 1729197,58 грн. за зобов'язаннями за спірним договором, що і є причиною виникнення спору по даній справі.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1.ст. 175 ГК України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару (ч. 3 ст. 691 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція відображена в практиці розгляду справ Верховним Судом України (постанова від 26.12.2011 № 16/23пд/2011 та постанова від 07.10.2014 № 910/763/13).

З урахуванням вищевикладеного, зміна курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти є правомірною підставою для здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України.

Позивач визначив вартість товару з урахуванням умов п. 8 Специфікації № 8 до договору поставки станом на дату поставки товару, який передбачає можливість здійснити перерахування ціни товару.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що у даному випадку, різниця в гривнях між вартістю товарів на день їх отримання і дату, зазначену в специфікації № 8 від 17.10.2014 (п. 8 Специфікації), яка виникла внаслідок того, що ціна товару переглядається за курсом НБУ на дату поставки, є саме зміною суми компенсації вартості товару і напряму впливає на господарський інтерес позивача при укладенні договору.

Курсова різниця, яку позивач просив стягнути з відповідача за поставлений товар, складає 1729197,58 грн., яка визначена позивачем наступним чином.

Згідно довідки АТ «ОТП Банк» від 07.09.2015, вих. № 005/3-932, курс долара по відношенню до гривні станом на 08.07.2015 складає 21,700382 доларів США.

Згідно специфікації № 8 від 17.10.2014 курс долара по відношенню до гривні за станом на 08.09.2014 становить 12,822103 долара США: 21,700382 дол. США : 12,822103 дол. США= 1,69 %.

Ціна за одиницю товару без урахування податку на додану вартість згідно Специфікації № 8 становить 360,00 грн., ціна за одиницю товару без урахування податку на додану вартість станом на дату поставки товару становить 609,27 грн. (360,00 грн. х 1,69%).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач сплатив на рахунок позивача суму 2419200,00 грн. Залишок несплаченої суми, з урахуванням курсу долара по відношенню до гривні станом на дату поставки товару складає 1729197,58 грн. (4148397,58 грн. - 2419 200,00 грн.).

Вимога про сплату вартості товару у сумі 1729197,58 грн. від 14.07.2015, вих. № 187, отримана відповідачем 22.07.2015 (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 0421013605713 від 22.07.2015 (а. с.27)), однак залишена без відповіді.

Таким чином, строк оплати вартості поставленого відповідачу товару є таким, що настав, вимоги позивача є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апелянта про неправомірність дій позивача відносно коригування ціни у видаткових накладних № РТ-0000796, № РТ-0000797 від 08.07.2015 без погодження з відповідачем, що на його думку, є фактично односторонньою зміною істотної умови договору (ціни договору), колегією суддів відхиляються, оскільки відповідач підписавши Специфікацію № 8 до договору погодився з умовами та змістом внесених змін до договору, а зокрема й з умовами, які передбачають корегування ціни товару, який поставлявся позивачем по відношенню до курсу долара США.

До того ж, прийнявши товар відповідно до видаткових накладних зі зміненою ціною товару, відповідач погодився зі збільшенням ціни товару відповідно до змін курсової різниці.

Доводи апелянта про те, що стягнення з нього курсової різниці, у зв'язку зі зміною курсу долара США, не узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 № 1998 (1998-98-п) «Про удосконалення порядку формування цін» і що фактично ця сума є збитками кредитора, вимоги по стягненню яких, ним не заявлялися, а також посилання на те, що можливість врахування під час формування вільних цін доларового еквівалента вищезазначена постанова КМУ (1998-98-п) передбачає лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлюється виключно законами України .

Згідно із законом «Про Національний банк України», Декретом КМУ від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного конт ролю», що має силу закону, гривня є єдиним законним засобом платежу на території України. Водночас законодавчі акти не містять заборони на визначення обсягу зобов'язань в іноземній валюті.

Враховуючи положення ст. 4 ЦК України постанова Кабміну від 18.12.98 №1998 до даних правовідносин застосуванню не підлягає.

Аналогічної правової позиції дотримався Вищий господарський суд України (постанова від 17.11.2009 по справі № 54/40-09).

З урахуванням вищезазначеного рішення місцевого господарського суду є правомірним, а тому зміні та скасуванню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 по справі № 904/7153/15 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 23.11.2015

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

ОСОБА_3