Постанова

від 17.11.2015 по справі 910/20650/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа№ 910/20650/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від Прокуратури м. Києва: Вінник О.О. - прокурор;

від позивача: Яремчук Т.О. - сільський голова;

від відповідача: Васько С.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 02.12.2014р.

у справі № 910/20650/14 ( суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Прокурора Володарсько - Волинського району в інтересах держави в особі Радицької сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан"

про стягнення 293 710,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Володарсько - Волинського району звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Радицької сільської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан" про стягнення 293 710,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.14р. позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з ТОВ "Теосдан" підлягає стягненню на користь Радицької сільської ради недоплачена орендна плата у розмірі 293 710 грн. 73 коп.

На підставі рішення суду з ТОВ "Теосдан" підлягає стягненню в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 5874 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 21 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.14р. у справі №910/20650/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з»ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що нормами чинного законодавства передбачено можливість змін умов договору оренди землі лише за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Умовами договору оренди земельної ділянки від 17.12.2008р. не передбачено право Радицької сільської ради на внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування за відсутності законодавчої зміни ставок земельного податку.

Апелянт зазначає, що зміна органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки землі не є законодавчою зміною граничного розміру орендної плати. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися зі зміною розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Радицька сільська рада має змогу лише як учасник цивільно - правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніше укладеного договору оренди земельної ділянки.

Крім того, апелянт зазначає, що пропозиція «Про внесення змін до Договорів оренди землі» була направлена на адресу відповідача лише 03.07.2013 р. листом №115/14, на підставі чого 18.07.2013 сторони внесли зміни у п.5 та п.9 Договору, оформивши їх у вигляді додатку до договору.

Апелянт звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи знаходяться листи № 313/14 від 31.12.2008р., 326/14 від 31.12.2009 року, 374/14 від 30.12.2010 року Радицької сільської ради, адресовані ТОВ «Теосдан», в яких міститься повідомлення про прийняття Рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання від 22.05.2008 року, однак позивачем не надано доказів направлення та отримання ТОВ «Теосдан» зазначених листів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

17.12.2008 року на підставі рішення Радицької сільської ради (6 сесії V скликання від 12.01.2007 року та сесії У скликання від 26.08.2008 року) між Радицькою сільською радою (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теосдан" (орендар за договором) було укладено договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у Володарсько-Волинському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 17.12.2008 за №040820600268.

Відповідно до умов укладеного договору орендодавець надав в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Гайки, вул. Жовтнева Радицької селищної ради Володарсько-Волинського району загальною площею 2,3000 га, у тому числі під проммайданчиком - 2,1834 га, під промисловими будівлями - 0,1166 га.

Відповідно до п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 111072 грн. З урахуванням коефіцієнта індексації - 1,028 становить 114182,02 грн.

Пунктом 8 Договору сторони передбачили що цей Договір укладений на п'ятдесят років.

Відповідно до п.9. Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 13701,84 грн.

Згідно п.10 Договору Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

У п.11 Договору сторони визначили, що орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця слідуючого за звітним.

Пунктом 13 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря.

Актом приймання-передачі від 17.12.2008 підтверджується передача зазначеної земельної ділянки відповідачу.

18.07.2013 сторони внесли зміни у п.5 та п.9 Договору, оформивши їх у вигляді Додатку до Договору, згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 838603,00 грн., а орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 25158,09 грн.

Актом ревізії сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Радицької сільської ради за період 2010-2012 та завершений звітний період 2013 року №62-09/98 від 23.08.2013, складеним Коростенською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, встановлено заниження у Договорі нормативно-грошової оцінки орендованої ТОВ "Теосдан" землі на 724420,98 грн., внаслідок чого встановлено недоотримання бюджетом сільської ради орендної плати за Договором у розмірі 293710,73 грн.

Пунктом 2 вимоги Коростеньської об'єднаної державної фінансової інспекції від 06.09.2013 вих.№62-17/1847 на ім'я сільського голови Радицької сільської ради зобов'язано позивача забезпечити надходження від орендаря - ТОВ "Теосдан" орендної плати до бюджету Радицької сільської ради в сумі 293710,73 грн. та переглянути умови договору оренди шляхом внесення відповідних змін.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 у справі №806/8589/13-а за позовом Державної фінансової інспекції в Житомирській області до Радицької сільської ради про зобов'язання виконати п.2 Вимоги від 06.09.2013 №62-17/1847, встановлено заниження у Договорі нормативно-грошової оцінки орендованої ТОВ "Теосдан" землі, а також недоотримання бюджетом сільської ради орендної плати за Договором у розмірі 293710,73 грн.

Зазначеною постановою від 12.03.2014 у справі №806/8589/13-а позов задоволено, зобов'язано Радицьку сільську раду виконати п.2 Вимоги від 06.09.2013 №62-17/1847.

Позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з претензією №1 від 26.06.2014 вих. №121/14 із вимогою про сплату недоплаченої орендної плати у розмірі 293710,73 грн., однак відповідачем недоплачену орендну плату у розмірі 293 710,73 грн. за період з 2010 по січень-червень 2013 року сплачено не було.

Прокурор Володарсько-Волинського району звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Радицької сільської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан" про стягнення з відповідача на користь Радицької сільської ради недоплачену орендну плату в сумі 293710,73 грн.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову, оскільки дійшов висновку про те, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися як зміна розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Колегія не погоджується з вищевикладеним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

В позовній заяві прокурор Володарсько-Волинського району зазначав, ще проведеною перевіркою дотримання вимог чинного законодавства по стягненню заборгованості з орендної плати за землю встановлено, що ТОВ «Теосдан» за Договором оренди землі від 17.12.2008 р. сплачує орендну плату відповідно до умов Договору без урахування нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням 14 сесії п'ятого скликання Радицької сільської ради «Про затвердження матеріалів грошової оцінки земель населених пунктів» від 22.05.2008 року. Зазначене підтверджується і Актом ревізії сільського бюджету фінансово- господарської діяльності Радицької сільської ради за період 2010-2012 р.р. та завершений звітний період 2013 року №62-09/98 від 23.08.2013р., проведеної Коростенською обєднаною державною фінансовою інспекцією, за яким встановлено, що Радицькою сільською радою недоотримано орендної плати від ТОВ «Теосдан» за період з 2010, 2011, 2012, січень-червень 2013 роки за договором від 17.12.2008 р. на загальну суму 293710,73 грн.

Відповідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди земельної ділянки (ст. 13 Закону України «Про плату заземлю», що діяв до 01.01.2011р.). Отже, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст. 288.1. Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Орендна плата встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до Закону України «Про плату за землю»(статті 15 та 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про плату за землю» грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточняється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року.

Відповідно до ст. 288.4. Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Як визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладення договору ( ст. 652 ЦК України).

Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Частинами четвертою та п'ятою статті 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Ст. 288.5. ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Методику розрахунку ставок земельного податку визначено в статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земель не рідше ніж один раз на 5-7 років передбачений статтею 18 Закону України «Про оцінку земель».

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, (ст. 188 ГК України).

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що сторона за договором може звернутися до іншої сторони або до суду, з вимогою щодо внесення змін до діючого договору, за умови, якщо сторони не дійшли згоди про внесення відповідних змін у договірному порядку.

Пунктом 36 Договору оренди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Тобто умовами укладеного договору оренди не передбачені права Радицької сільської ради на внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування за відсутності законодавчої зміни ставок земельного податку.

Відповідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Радицька сільська рада, як суб'єкт владних повноважень, реалізує останні шляхом прийняття рішень.

Також рада може виступати, як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання різного виду угод.

Уклавши договір оренди земельної ділянки з відповідачем, Радицька сільська рада набула статусу сторони за договором та взяла на себе зобов'язання передбачені договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, Радицька сільська рада має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніше укладеного договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що зміна органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки землі не є законодавчою зміною граничного розміру орендної плати. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися зі зміною розміру орендної плати, а є лише її передумовою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем лише 03.07.2013р. листом № 115/14 (а.с.139) було направлено на адресу відповідача пропозицію «Про внесення змін до Договорів оренди землі» та 18.07.2013 сторони внесли зміни у п.5 та п.9 Договору, оформивши їх у вигляді Додатку до Договору.

Статтею 24 Закону України «Про плату за землю» грошова оцінка застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно -правових угод.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Відповідно ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Із змісту наведених норм свідчить, що грошова оцінка землі передує укладанню цивільно - правових угод у тому числі договорів оренди землі, а тому встановлення нової грошової оцінки земель породжує правові наслідки стосовно договорів оренди землі, укладених після її встановлення та є не є обов'язковою підставою для внесення до договору оренди земельної ділянки змін в частині розміру орендної плати.

Аналогічна позиція викладена в п. 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних правовідносин», а саме розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі". Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

Рішенням чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Радицької сільської ради від 22.05.2008 затверджено документацію нормативної грошової оцінки земель в межах території Радицької сільської ради. Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що дана документація має братись до уваги при нарахуванні орендної плати та земельного податку.

Обов'язок доказування, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Тобто, позивач повинен довести порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, що відповідно до вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою умовою при зверненні до суду.

Проте, в процесі розгляду справи позивачем не доведено належними доказами дотримання ним порядку внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2008р. в порядку ст. 188 Господарського кодексу України, а саме - звернення до відповідача з пропозицією про укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2000р. та проектом відповідної додаткової угоди.

Надані позивачем в якості відповідних доказів про доведення до відома відповідача вищезазначеного рішення листи Радицької сільської ради №313/14 від 31.12.2008р., 326/14 від 31.12.2009 року, 374/14 від 30.12.2010р., адресовані ТОВ «Теосдан» (а.с 142, 146, 147) в яких міститься повідомлення про прийняття Рішення чотирнадцятої сесії п'ятого скликання Радицької сільської ради від 22.05.2008 р., колегія не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано належних доказів направлення зазначених листів та отримання їх ТОВ «Теосдан», а отже відсутні докази доведення до відома відповідача вищезазначеного рішення Радицької сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову в повній мірі не врахував норми матеріального права і належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов безпідставного висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду не відповідає фактичним обставинам справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Одночасно колегією встановлено, що апелянтом неповністю сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з майновими вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 293 710, 73 грн., рішенням місцевого суду відповідно до Закону України «Про судовий збір» було стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 5874,21 грн. (2% від суми позову).

Відповідно до Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (який набув чинності з 01.09.2015) ставки судового збору змінено.

Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду скаржник повинен сплатити 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги заявником додана квитанція № 14329883 від 23.09.2015р. про сплату судового збору у розмірі 4 846, 22 грн.

Таким чином, за подання апеляційної скарги відповідач мав сплатити 6 461, 64 грн., а отже сума недоплаченого судового збору складає 1615, 42 грн. (6461,64- 4846,22 грн.).

Враховуючи викладене, колегія вважає за необхідне стягнути з апелянта недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 615, 42 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2014р. у справі № 910/20650/14 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2014р. у справі № 910/20650/14 скасувати.

Приняйти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан" (вул. Саксаганського, 46, кв.12, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 33591811) до Державного бюджету України (отримувач ГУ ДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, рахунок отримувача 31216206782001, код класифікації доходів бюджету 2203001) недоплаченй судовий збір за подання апеляційної скарги - 1 615, 42 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Радицької сільської ради (вул. Щорса, 2а, с.Радичі, Володарсько-Волинського району, Житомирської області, 12115, код ЄДРПОУ 043447545 на розрахунковий рахунок 332110812700125 (код платежу - 1305020000) в ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан" (вул. Саксаганського, 46, кв.12, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 33591811) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 461, 64 грн.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/20650/14 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська