Постанова

від 09.06.2016 по справі 910/20650/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 910/20650/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача) суддівХодаківської І.П., Корсака В.А. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачаЛазько С.В., дов. від 15.09.15 Генеральної прокуратури УкраїниРоманов Р.О., посв. №014714 від 21.01.13 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Житомирської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.11.15 у справі№910/20650/14 господарського суду міста Києва за позовомПрокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Радицької сільської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан" простягнення 293 710,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Володарсько - Волинського району звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Радицької сільської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан" про стягнення 293 710,73 грн. недоплаченої орендної плати. Позов мотивовано, зокрема, тим, що у договорі оренди земельної ділянки було занижено розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим відповідачем було недоплачено орендну плату за період з 2010 по червень 2013 та обґрунтовано приписами статей 628, 632 Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оцінку земель".

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.14 у справі №910/20650/14 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан" на користь Радицької сільської ради недоплачену орендну плату у розмірі 293 710,73 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат. Судове рішення мотивовано, зокрема, тим, що відповідачем у спірному періоді орендна плата сплачувалась у меншому розмірі без врахування реальної нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а відтак позовні вимоги визнані обґрунтованими.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.15 (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 02.12.14 у справі №910/20650/14 скасовано. Прийнято нове рішення. В задоволенні позову відмовлено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що розмір орендної плати було погоджено сторонами у договорі оренди; сторони не вносили зміни до укладеного ними договору оренди землі, а збільшення орендної плати в односторонньому порядку є односторонньою зміною умов договору, що суперечить положенням законодавства та положенням договору.

Не погоджуючись з постановою суду, Заступник прокурора Житомирської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 628, 632 Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель". Серед іншого, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував порушення відповідачем порядку обчислення плати за землю, зокрема, в разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Радицької сільської ради надійшло клопотання, відповідно до якого позивач підтримує касаційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено судом, 17.12.2008 на підставі рішення Радицької сільської ради (6 сесії V скликання від 12.01.2007 року та сесії У скликання від 26.08.2008 року) між Радицькою сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теосдан" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Гайки, вул. Жовтнева Радицької селищної ради Володарсько-Волинського району загальною площею 2,3000 га, у тому числі під проммайданчиком - 2,1834 га, під промисловими будівлями - 0,1166 га. Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 111072 грн. З урахуванням коефіцієнта індексації - 1,028 становить 114182,02 грн. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 13701,84 грн. Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Пунктом 11 договору сторони визначили, що орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця наступного за звітним. Пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря. Пунктом 36 договору оренди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Суд встановив, що на виконання умов договору, земельна ділянка була передана відповідачу за актом приймання-передачі від 17.12.2008.

Також установлено, що 18.07.2013 сторони внесли зміни у п.5 та п.9 договору, оформивши їх у вигляді Додатку до договору, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 838603,00 грн., а орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 25158,09 грн.

Актом ревізії сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Радицької сільської ради за період 2010-2012 та завершений звітний період 2013 року №62-09/98 від 23.08.2013, складеним Коростенською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, встановлено заниження у Договорі нормативно-грошової оцінки орендованої ТОВ "Теосдан" землі на 724420,98 грн., внаслідок чого встановлено недоотримання бюджетом сільської ради орендної плати за Договором у розмірі 293710,73 грн. Пунктом 2 вимоги Коростеньської об'єднаної державної фінансової інспекції від 06.09.2013 Радицьку сільську раду зобов'язано забезпечити надходження від орендаря - ТОВ "Теосдан" орендної плати до бюджету Радицької сільської ради в сумі 293710,73 грн. та переглянути умови договору оренди шляхом внесення відповідних змін.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 у справі №806/8589/13-а за позовом Державної фінансової інспекції в Житомирській області до Радицької сільської ради зобов'язано Радицьку сільську раду виконати пункт 2 Вимоги про усунення порушень від 06.09.2013 №62-17/1847.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теосдан" 293 710,73 грн. недоплаченої орендної плати.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею; невнесення сторонами договору оренди землі змін до його умов у частині, що встановлюються в законодавчому порядку, не звільняє сторони від обов'язку їх виконання, та, дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення суми заборгованості з орендної плати без внесення змін до умов договору оренди, з посиланням на зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок у встановленому порядку.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, натомість, вказав, що правовідносини сторін за договором оренди земельної ділянки регулюються Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі; позивач не довів наявності передбачених законом чи договором підстав для зміни розміру орендної плати за відсутності внесених у встановленому порядку змін до договору.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі; за статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 13 Закону України "Про плату за землю" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За змістом статті 1 та абзацу п'ятого статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до приписів законодавства, встановлюється в договорі.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території; згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції ради належить, зокрема, вирішення на пленарних засіданнях відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту; умови та порядок внесення змін до договору оренди землі врегульовано статтею 30 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведені обставини щодо зміни нормативної грошової оцінки землі можуть бути підставами для внесення змін до договору оренди в частині бази для визначення розміру орендної плати та, відповідно, розміру орендної плати, разом з тим, виникнення у відповідача обов'язку сплачувати позивачу щомісячний платіж за договором у сумі іншій, ніж передбачено договором, за наведених обставин позивач не довів. Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими, доводи, викладені заявником в касаційній скарзі, вказаних висновків не спростовують.

Судова колегія також відзначає, що правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03.12.2013 по справі № 5009/3430/12, щодо виникнення у орендаря обов'язку сплачувати орендну плату відповідно до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ґрунтується на з'ясованих судами попередніх інстанцій умовах договору оренди землі, за якими орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, та що орендар неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку розміру орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Натомість позовні вимоги в даній справі не ґрунтуються на таких доводах та доказах.

Таким чином, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.15 у справі №910/20650/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Г.Фролова

Судді І.Ходаківська

В.Корсак