Постанова

від 16.11.2015 по справі 813/5745/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року №813/5745/15

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Падалка К.В.,

представника відповідача Лупій Х.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Агротех» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2015 року №0000421520, -

В С Т А Н О В И В :

08 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів-Агротех» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 18.03.2015 року №0000421520. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зміст та висновки акта перевірки і прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону, порушують права та законні інтереси Товариства, а тому останнє підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 09 жовтня 2015 року було відкрито провадження в адміністративній справі №813/5745/15.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила та наголосила на правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки, на її думку, воно прийняте у повній відповідності з чинним законодавством України, просила суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовою особою ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області у період з 17.02.2015 року по 20.02.2015 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ «Львів-Агротех» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних податкових періодів за листопад 2014 року у сумі 696 238,00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період. За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт №261/1520/36738948 від 27.02.2015 року.

В акті перевірки перевіряючими зроблено наступні висновки: -перевіркою підтверджено бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 245 983,00 грн. по декларації за листопад 2014 року; -в порушення п.102.5 ст.102, п.п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 450 255,00 грн. по декларації за листопад 2014 року.

При цьому, на підставі акта перевірки №261/1520/36738948 від 27.02.2015 року ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 18.03.2015 року №0000421520, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 450 255, 00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 112 564,00 грн.

Загалом, не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за результатами перевірки зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, оскільки платником до бюджетного відшкодування в декларації з ПДВ за листопад 2014 року включено залишки від'ємного значення сум ПДВ, фактично сплачених постачальникам товарів/послуг на загальну суму 441 896,00 грн. з датою виникнення у періодах понад 1095 днів (січень 2010 р. - вересень 2011 р.), в результаті чого завищено бюджетне відшкодування на суму 441 896,00 грн.

Окрім того, контролюючим органом зроблено висновок про порушення Товариством Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість №166, №1492, а саме, невірно відображено залишки від'ємного значення у період їх виникнення, враховуючи позитивне значення наступних звітних періодів, внаслідок чого, завищено залишки від'ємного значення та бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за листопад 2014 року на суму 8 359,00 грн.

А усього за наслідками перевірки позивача в порушення вимог п.102.5 ст.102, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України Товариством завищено бюджетне відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних податкових періодів за листопад 2014 року на загальну суму 450 255,00 грн.

Однак, із таким висновком суд не погоджується.

Відповідно до п.п.200.1.-200.4 ст.200 ПК України (у редакції, чинній на момент подачі декларації з ПДВ за листопад 2014 року), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України вбачається, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість, і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством протягом 2010-2014 років декларувалость такі суми від'ємного значення ПДВ в межах строків, встановлених п.102.5 ст.102 ПК України, проте цього контролюючим органом при проведення перевірки враховано не було.

Так, згідно декларацій:

-за січень 2010 року, ТзОВ «Львів-Агротех» за січень 2010 року була задекларована сума від'ємного значення з ПДВ в розмірі 333 400,00 грн.;

-за березень, квітень 2010 року, за березень та квітень 2010 року з урахуванням сум податкового кредиту з ПДВ за попередні звітні періоди та податкових зобов'язань поточного звітного періоду позивачем була задекларована сума від'ємного значення з ПДВ в розмірі 576 289,00 грн.;

-за травень 2010 року, з урахуванням сум податкового кредиту з ПДВ за попередній звітний період Товариством була задекларована сума від'ємного значення з ПДВ в розмірі 577 586,00 грн.;

-за червень 2010 року, за червень 2010 року з урахуванням сум податкового кредиту з ПДВ за попередні звітні періоди та податкових зобов'язань поточного звітного періоду позивачем було прийнято рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2 цієї декларації) в розмірі 616 044,00 грн.;

-за липень 2010 року, Товариством за липень 2010 року була задекларована сума від'ємного значення з ПДВ, що підлягає включенню до податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 100 628,00 грн. (рядок 26 декларації);

-за серпень 2010 року, позивачем за серпень 2010 року була задекларована сума від'ємного значення в розмірі 716 672,00 грн. (616 044,00 грн. - бюджетне відшкодування за червень 2010 року + 100 628,00 грн. - від'ємне значення за попередній звітний період/липень 2010 року;

-за вересень 2010 року, Товариством була задекларована така ж, як і у попередньому звітному періоді, сума від'ємного значення, що підлягає включенню до податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 716 672,00 грн.;

-за жовтень, Товариством за жовтень 2010 року була задекларована така ж, як і у попередньому звітному періоді, сума від'ємного значення, що підлягає включенню до податкового кредиту наступного звітного періоду, в розмірі 716 672,00 грн.;

-за листопад 2010 року, за листопад 2010 року з урахуванням сум податкових зобов'язань з ПДВ Товариством була задекларована сума від'ємного значення ПДВ в розмірі 679 352,00 грн. (залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду 716 672,00 грн. - суму податкових зобов'язань (позитивне значення) звітного податкового періоду 37 320,00 грн.). Позивачем було прийняте рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 25.2 декларації за листопад 2010 року).

Таким чином, судом з'ясовано, що позивач у визначені п.102.5 ст.102 ПК України строки прийняв рішення про зарахування всієї належної йому суми бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Суд вважає, що у подальшому позивачем правомірно використано суми від'ємного значення ПДВ в рахунок погашення податкових зобов'язань.

У той же час, суд погоджуючись із твердженнями позивача та критично оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску встановленого строку на подання заяви про бюджетне відшкодування сум від'ємного значення ПДВ, що сформувалися за результатами взаємовідносин із ТзОВ «Седум», роз'яснює наступне.

Як вбачається із акту перевірки від 27.02.2015 року, контролюючий орган не визнавав вищевказаних сум від'ємного значення із контрагентом у розмірі 548 667,00 грн., про що були складені акти перевірок від 16.11.2010 року 3587/23-1/26738948 і від 20.08.2012 року №450/1540/36738948. На підставі висновків акта перевірки від 20.08.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 року №0000171540, яким зменшено від'ємне значення ПДВ у розмірі 548 667,00 грн.

Крім того, оцінка зазначеним відносинам надана в постанові Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року у справі №813/103/13-а, залишеній без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 року. В силу ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для притягнення до відповідальності винних осіб у порядку, встановленому законом. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі №813/103/13-а має преюдиціальне значення при вирішення даного спору, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд наголошує, що Товариство було позбавлене права заявляти до бюджетного відшкодування неузгоджені суми ПДВ й таке право щодо подання заяви про бюджетне відшкодування виникло у позивача лише після набрання законної сили постановою суду від 29.01.2013 року у справі №813/103/13-а.

Більш того, суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачена відповідальність платника податків за невикористання права подачі заяви щодо бюджетного відшкодування, або право податковим органом зменшувати розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, чи виключати такі суми з податкової декларації з податку на додану вартість, у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

При цьому, судом встановлено, що позивачем в декларації з ПДВ не подавалось заяв на бюджетне відшкодування (повернення з бюджету) будь-яких належних йому сум бюджетного відшкодування.Водночас, у декларації з ПДВ, у відповідності до вимог п.200.6 ст.200 ПК України, відображено рішення Товариства про зарахування в повному обсязі належної останньому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів з цього податку.

В силу п.200.6 ст.200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7 ст.200 ПК України).

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п.102.5 ст.102 ПК України).

Тож, з наведених норм законодавства вбачається, що за наявності у платника податків права на бюджетне відшкодування, такий платник податків може прийняти рішення:

1)про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України); або

2)про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банківській установі (п.200.7 ст.200 ПК України).

Таким чином, у першому випадку платник податків жодних заяв не подає, а відображає рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів у податковій декларації. Заява про відшкодування/повернення сум від'ємного значення ПДВ подається платником податків у разі прийняття рішення про отримання сум бюджетного відшкодування на рахунок у банківській установі в порядку, передбаченому п.200.7 ст.200 ПК України. Тож, оскільки встановлені п.102.5 ст.102 ПК України строки застосовуються до заяв платника, тому встановлений приписами цього пункту строк не стосується рішення суб'єкта господарювання про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, позаяк, у даному випадку, жодних заяв платник податків до контролюючого органу не подає.

При цьому, суд також бере до уваги аналогічну правову позицію Вищого адміністративного суду України, яка викладена, зокрема, в ухвалі від 17.03.2014 року у справі №К/800/29437/13 й одночасно не знаходить підстав для відступлення від зазначеної правової позиції.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування зазначену у декларації з ПДВ суму.

Окрім того, з приводу застосування спірним податковим повідомленням-рішенням до Товариства штрафних санкцій, то суд, позитивно оцінюючи доводи позивача щодо відсутності підстав для застосування таких, зазначає таке.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

В силу 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, суд вважає, що оскільки рішення суб'єкта владних повноважень не містить посилань на норму податкового законодавства, відповідно до якої був зроблений розрахунок грошових зобов'язань - штрафних санкцій, то податкове повідомлення-рішення у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є також протиправним.

Окрім того, суд зауважує, що штрафні санкції застосовуються до платників податків у разі неправильного визначення (нарахування) останнім сум податкових зобов'язань (бюджетного відшкодування, від'ємного значення), а з огляду на те, що у даному спорі відсутні претензії контролюючого органу до позивача в частині правильності визначення/нарахування сум від'ємного значення (бюджетного відшкодування) з ПДВ (позаяк, спір виник лише щодо наявності або відсутності підстав для застосування строків давності до визначених Товариством сум бюджетного відшкодування), відтак, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Тож, саме на контролюючі органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване рішення, не дотримався вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів і не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин й вимог законодавства, а відтак, у нього, зокрема, були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що для відновлення порушених прав та інтересів позивача спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати, відповідно, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 18.03.2015 року №0000421520.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Агротех» (код ЄДРПОУ 36738948) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 442 (вісім тисяч чотириста сорок дві) грн. 29 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений 20 листопада 2015 року.