Постанова
від 17.11.2015 по справі 816/3969/15
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року 11:11м. ПолтаваСправа № 816/3969/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Москаленка І.О.,

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2015 року Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі по тексту також - ДП "Полтавський облавтдор", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000972301 від 10.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 516432 грн (основний платіж - 344288 грн, штрафна (фінансова) санкція 172144 грн), №0000982301 від 10.08.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 359307 грн (основний платіж - 239538 грн, штрафна (фінансова) санкція 119769 грн), №0140401702 від 10.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 262046,29 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 262046,29 грн), №0013821702 від 03.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії «Великобагачанський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» на суму 94252,47 грн (основний платіж - 60,47 грн, штрафна (фінансова) санкція 94192 грн), №0008161701 від 12.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії «Диканський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» на суму 112168,65 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 112168,65 грн), №0140061702 від 07.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії «Копилянська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор» на суму 642582,26 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 642582,26 грн), №0001761700 від 06.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії «Лохвицький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» на суму 121056,09 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 121056,09 грн), №0004541701 від 07.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії «Лубенська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор» на суму 614540,76 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 614540,76 грн), №0004571701 від 07.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії «Лубенський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» на суму 153307,85 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 153307,85 грн), №0013831702 від 04.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії «Миргородський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» на суму 201758,6 грн (основний платіж - 0 грн., штрафна (фінансова) санкція 201758,6 грн), №0008141701 від 12.08.2015р, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії «Полтавський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» на суму 206699,53 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 206699,53 грн), №0008151701 від 12.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії «Решетилівський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» на суму 43442,27 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 43442,27 грн).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2015 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень роз'єднано шляхом виділення в окремі провадження наступні вимоги:

- до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0013831702 від 04.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії "Миргородський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" на суму 201758,6 грн (основний платіж - 0 грн., штрафна (фінансова) санкція 201758,6 грн), №0013821702 від 03.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії "Великобагачанський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" на суму 94252,47 грн (основний платіж - 60,47 грн, штрафна (фінансова) санкція 94192 грн);

- до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення №0001761700 від 06.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії "Лохвицький райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" на суму 121056,09 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 121056,09 грн);

- до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004541701 від 07.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії "Лубенська ДЕД" ДП "Полтавський облавтодор" на суму 614540,76 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 614540,76 грн), №0004571701 від 07.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії "Лубенський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" на суму 153307,85 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 153307,85 грн);

- до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008161701 від 12.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії "Диканський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" на суму 112168,65 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 112168,65 грн), №0008141701 від 12.08.2015р, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії "Полтавський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" на суму 206699,53 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 206699,53 грн), №0008151701 від 12.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по філії "Решетилівський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" на суму 43442,27 грн (основний платіж - 0 грн, штрафна (фінансова) санкція 43442,27 грн).

Таким чином, в межах провадження у справі № 816/3969/15 предметом спору є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) від 10 серпня 2015 року № 0000972301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 516432 грн, у тому числі за основним платежем - 344288 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 172144 грн, № 0000982301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 359307 грн, у тому числі за основним платежем - 239538 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 119769 грн, № 0140401702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 262046,29 грн та від 07 серпня 2015 року № 0140061702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 642582,26 грн.

В обґрунтування свої вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно ставиться йому у вину неправомірне формування податкового кредиту протягом періоду, охопленого перевіркою, за господарськими операціями з ТОВ "Юнікобуд", ТОВ "Мотів", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, ТОВ "Нафтобуд-2020", ПП "Дортехкомплект", ТОВ "Авіакосмос". Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказані контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб'єкт підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари від вказаних контрагентів та використовувалися ним в подальшій господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та правомірність формування валових витрат за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами. Позивачем проведено повну оплату вартості товарів, отриманих від спірних контрагентів, тому висновки відповідача про безоплатне отримання товарів є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, зауважував, що відповідачем неправомірно застосовано норми податкового законодавства в частині накладення на позивача санкцій, передбачених ст. 127 Податкового кодексу України, оскільки податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, нараховані та задекларовані самим платником податків, згідно правил ПК України вважаються узгодженими, однак сплачені з порушенням встановлених строків. У зв'язку з чим, вважає за необхідне застосування санкцій, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України. Також, в частині нарахування зобов'язань щодо реалізації металобрухту контролюючим органом всупереч нормам чинного законодавства України, оскільки підприємством задекларовано операції з металобрухтом за спірний період, які згідно п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнені від оподаткування. Зазначав, що відсутність норм, які у період, що перевірявся, визначали перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, ніяким чином не може впливати на норми Податкового кодексу України та нівелювати право платників податків на відповідне відображення показників у податкових деклараціях за цей період.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В письмових запереченнях посилався на те, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Правочини між позивачем та спірними контрагентами є нікчемним. Зазначав, що у контрагентів, по відносинах з якими сформовано податковий кредит, відсутні трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності в частині відвантаження та перевезення товарів. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання. Крім того, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, за що передбачена відповідальність згідно статті 127 ПК України. А також, зауважував, що право на застосування пільг встановлено Податковим кодексом України, проте механізм реалізації якого визначається постановою Кабінету Міністрів України, операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування ПДВ за наявності їх у переліку, який повинен затверджуватися Кабінетом Міністрів України. Пояснив, що постанова Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №15 від 12.01.2011" діяла до 01.01.2015, зміни до якої внесено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №136. А тому операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, що здійснювалися підприємством з 01.01.2015 по 30.03.2015, підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податку за ставкою 20 відсотків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 32017261) зареєстроване 20.05.2002 розпорядженням Полтавського міськвиконкому за №383-р, номер запису про державну реєстрацію 1 588 120 0000 000185. Позивача взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві 27.05.2002 за №6656.

В період з 08 червня 2015 року по 06 липня 2015 року фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якого складено акт від 03 серпня 2015 року № 233/16-01-22-01-09/32017261 (разом з додатками) /а.с.44-201, т.1/.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки перевіряючими встановлено, крім іншого, наступні порушення:

- п.44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 150.1 ст. 150, п.3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємства" розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на суму 344288 грн, у тому числі: за 2012 рік - 299989 грн, за 2013 рік - 44299 грн;

- п.44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість н суму 239538 грн, у тому числі по періодах: серпень 2012 року - 23892 грн, вересень 2012 року - 63008 грн, листопад 2012 року - 152504 грн, січень 2014 року - 134 грн;

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, абз. "а" п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, а саме: несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб в ІІ-ІV кварталі 2012 року, І-ІІ кварталі 2013 року та І кварталі, ІІІ-ІV кварталі 2014 року у загальній сумі 445285,03 грн, у тому числі за травень-червень 2012 року - 86769,73 грн, вересень 2012 року - 27360,74 грн, жовтень-листопад 2012 року - 65794,95 грн, березень 2013 року - 12182,39грн, червень 2013 року - 2274,20 грн, січень-березень 2014 року - 102865,83 грн, серпень-вересень 2014 року - 72354,75 грн, жовтень-листопад 2014 року - 75682,44 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року:

- № 0000972301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 516432 грн, у тому числі за основним платежем - 344288 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 172144 грн /а.с. 26-27, т.1/;

- № 0000982301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 359307 грн, у тому числі за основним платежем - 239538 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 119769 грн /а.с. 24-25, т.1/;

- № 0140401702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 262046,29 грн /а.с. 28-29,т.1/.

Крім того, в період з 08 червня 2015 року по 20 червня 2015 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку філії "Копилянська дорожньо-експлуатаційна дільниця ДП "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі по тексту - філія "Копилянська ДЕД") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якого складено акт від 27 липня 2015 року № 1180/16-01-22-02/35206539 /а.с. 153-168, т.2/.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки перевіряючими встановлено, крім іншого, порушення позивачем пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, абз. "а" п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, а саме: порушення терміну сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, за період, що перевірявся, у сумі 975822,46 грн, а саме: залишок попереднього періоду - у сумі 97934,12 грн, вересень 2012 року (повторно) - 63336 грн, жовтень-грудень 2012 року, березень-грудень 2012 року, січень-жовтень 2014 року (втретє і більше) - 814552,34 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2015 року № 0140061702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 642582,26 грн /а.с. 30,т.1/.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року № 0000982301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 359307 грн, у тому числі за основним платежем - 239538 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 119769 грн, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено на підставі встановлення перевіряючими наступних порушень, а саме:

- не підтвердження реальності взаємовідносин з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "Юнікобуд", у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 14194,65 грн та ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за серпень, вересень та листопад 2012 року у розмірі 11452 грн, 22019,9 грн та 30942,91 грн відповідно.

- не підтвердження реальності взаємовідносин з придбання бітуму у ТОВ "Браво СРЛ" у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за листопад 2012 року у розмірі 21449,83 грн;

- не підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "Мотів" у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за вересень та листопад 2012 року у розмірі 24416,67 грн та 100111,30 грн відповідно, а також з ТОВ "Нафтобуд - 2020" у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за серпень 2012 року у розмірі 12440 грн;

- не підтвердження реальності взаємовідносин з ПП "Дортехкомплект" з придбання ТМЦ у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 2377,20 грн;

- реалізація металобрухту у період за січень 2014 року у розмірі 134,20 грн.

Надаючи правову оцінку порушенням, встановленим відповідачем, стосовно не підтвердження реальності взаємовідносин з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "Юнікобуд", у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 14194,65 грн та ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за серпень, вересень та листопад 2012 року у розмірі 11452 грн, 22019,9 грн та 30942,91 грн відповідно, суд зауважує наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В силу статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. З метою підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердження правомірності та обґрунтованості витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Так, судом встановлено, що між філією "Копилянська ДЕД" та ТОВ "Юнікобуд" та ФОП ОСОБА_3 укладено договори поставки нафтопродуктів, що сторонами не заперечується, на виконання умов яких видано податкові накладні /а.с. 9-21, 73, т.2/.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до матеріалів долучено належним чином завірені копії виписок з рахунків, як доказ оплати придбаних нафтопродуктів, видаткових накладних /а.с. 230-250, т.1; 1-8, 72 , т.2/

Як доказ здійснення перевезення спірних нафтопродуктів позивачем надано належним чином завірені копії подорожніх листів вантажного автомобіля /а.с. 22-34, т.2/. Однак, твердження позивача про використання в якості доказу перевезення палива придбаного у ТОВ "Юнікобуд" та ФОП ОСОБА_3 - вказаних подорожніх листів вантажного автомобіля, судом оцінюються критично, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету" України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та органів незалежно від форм власності, які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів.

Так, згідно з п.п. 6.1.4 вищезазначеної Інструкції, перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно:

- відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та розділі 4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань;

- перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок;

- зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою №3-НК і провести приймально-здавальні випробування;

- порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту;

- записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Відповідно до п.п. 6.1.19 - 6.1.20 Інструкції, за даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою №14-НК, який підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю.

Згідно до п.п. 6.1.22 Інструкції до акта приймання нафти та/або нафтопродукти за якістю за формою N 14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані:

- паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні);

- транспортний документ (накладна, коносамент);

- пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості;

- документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю;

- паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби;

- інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Відповідно вимог п. 7.5 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Розділом II додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» документи на перевезення вантажів, крім перевізних документів на перевезення вантажу залізничним транспортом, віднесені до документів суворого обліку, що виготовляються за ліцензією Мінфіну.

При цьому, положеннями ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06 квітня 2000 року № 1644-III встановлено, що небезпечний вантаж - це речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин: небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють: клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини: клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Таким чином, бензин та дизпаливо віднесено до категорії «небезпечні речовини» і небезпечним вантажем.

Разом з тим, за правилами пункту 25 частини 3 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III (чинного станом на момент виникнення спірних взаємовідносин) надання послуг з перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню.

Під час перевірки та під час розгляду справи в суді не встановлено наявність у спірних контрагентів та у позивача ліцензії на право здійснення перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до вимог пп.7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів автомобільним транспортом до мір повної місткості оформлюється ТТН у чотирьох примірниках.

Бланки товарно-транспортних накладних на підприємстві є документами суворої звітності.

Відповідно до вимог пп.7.5.8 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

При цьому, на вимогу суду позивачем не надано належних товарно-транспортних накладних відповідної форми або пояснень з приводу їх відсутності.

З приводу відомостей стосовно подальшого використання таких нафтопродуктів, суду надані на підтвердження відомості щодо списання ПММ, на підставі яких не вбачається можливим ідентифікацію саме нафтопродуктів, що придбані у спірних контрагентів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем був сформований податковий кредит на підставі податкових накладних, які не були складені за результатами господарської діяльності на кожне повне або часткове постачання товарів, не підтверджені належними первинними документами, господарські операції не спричинили змін у майновому стані, чим порушено вищевикладені норми Податкового кодексу України.

Як наслідок, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Полтавський облавтодор" в цій частині.

Надаючи правову оцінку порушенням, встановленим відповідачем, стосовно не підтвердження реальності взаємовідносин з придбання бітуму у ТОВ "Браво СРЛ" у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за листопад 2012 року у розмірі 21449,83 грн, суд виходив з наступного.

Між позивачем (по тексту договору - Виконавець) та ТОВ "Браво СРЛ" (по тексту договору - Замовник) 08 жовтня 2012 року укладено договір № 62 про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, у відповідності до умов даного Договору, по розігріву, випарюванню та окисленню чорнов'яжучих матеріалів. Приймання товару проводиться згідно акту приймання на переробку, який підписується сторонами. Замовник зобов'язується оплатити зазначені послуги на умовах, передбачених цим договором. Вартість Договору становить 146605 грн з ПДВ /а.с. 35-37, т.2/.

Також, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Браво СРЛ" (по тексту договору - Продавець) 25 жовтня 2012 року укладено договір № 2845, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити за бітум чи інші матеріали, в кількості та асортименті згідно рахунку-фактури Продавця, який є невід'ємною частиною цього Договору. Передача товару у власність Покупця здійснюється Продавцем у смт. Семенівка протягом п'яти робочих днів, з моменту оплати Покупцем вартості Товару. Загальна ціна (вартість) Товару за цим Договором становить 128699 грн з урахуванням ПДВ /а.с. 38-40, т.2/.

На виконання вказаних договорів видано наступні податкові накладні, що формально відповідають вищевикладеним нормам Податкового кодексу України /а.с. 43-45, т.2/.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів до матеріалів долучено належним чином завірені копії рахунку-фактури, накладної /а.с.46-48, т.2/. Інших доказів на підтвердження реальності вказаних взаємовідносин суду надано не було.

Разом з тим, вказані доводи представника позивача про підтвердження здійснення вказаних операцій зі спірним контрагентом судом оцінюються критично, з огляду на наступне.

За своїм визначенням, нафтопродукти - це продукти, одержані внаслідок переробки нафти на нафтопереробних заводах.

Виділяють тип нафтопродукту, до якого включають сукупність нафтопродуктів однакового функціонально призначення. Сукупність нафтопродуктів одного типу, що мають схожі показники якості та умови використання, складають групу нафтопродуктів. Підгрупа нафтопродуктів - сукупність нафтопродуктів однієї групи, що мають схожі показники якості та умови використання. Марка нафтопродукту - назва, умовне позначення, склад та властивості нафтопродукту, регламентовані стандартами і технічними умовами. Розрізняють кондиційні (некондиційні) нафтопродукти - нафтопродукти, що відповідають (не відповідають) вимогам нормативних документів.

Бітум нафтовий в'язкий дорожній БНД 60/90 - це суміш гетероорганічних з'єднань і вуглеводнів, що не википають при температурах перегонки нафти. Основні складові бітумів представлені асфальтенами, смолами і нафтовими маслами. В'язкі нафтові дорожні бітуми виготовляють окисленням продуктів прямої перегонки нафти і селективного розділення нафтопродуктів (асфальтів деасфальтизації, екстрактів селективного очищення), а також компаундуванням вказаних окислених і неокислених продуктів або у вигляді залишку прямої перегонки нафти.

Бітуми нафтові дорожні випускаються двох видів: в'язкі і рідкі. Укладання доріг проводитися в основному в теплу пору року, тому використовується в'язкий дорожній бітум. Рідкий дорожній бітум - це той же в'язкий бітум з додаванням розчинників, які збільшують текучість. Відповідно до ГОСТ 22245-90 виробляються в'язкі бітуми двох типів: БНД і БН. Всі бітуми маркуються по пенетрації при 25° С (пенетрацією називається умовний показник механічних властивостей).

З огляду на визначення нафтопродуктів, а також виходячи із визначення бітуму та способу його виготовлення, слід зробити висновок, що бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 відноситься до одного із видів нафтопродуктів.

Відтак, при організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком такого виду нафтопродуктів, як бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90 слід керуватися Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.

При цьому, на підтвердження факту подальшого використання бітуму у власній господарській діяльності до матеріалів долучено належним чином завірені копії актів переробки матеріалів за жовтень 2012 року разом з актам приймання будівельних робіт на виконання умов договору з капітального ремонту покриття, укладеного позивачем з Семенівською селищною радою /а.с. 59-71, т.2/.

Вказані твердження судом також не розцінюється належним підтвердженням використання саме вказаного нафтопродукту (бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90), оскільки не надано належних доказів його належного зберігання та інших доказів ідентифікації при виконанні умов договору з капітального ремонту покриття саме бітуму, придбаного у ТОВ "Браво СРЛ".

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведена реальність здійснення у спірних періодах господарських операцій з ТОВ "Браво СРЛ".

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Надаючи правову оцінку порушенням, встановленим відповідачем, стосовно не підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "Мотів" у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за вересень та листопад 2012 року у розмірі 24416,67 грн та 100111,30 грн відповідно, а також з ТОВ "Нафтобуд - 2020" у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за серпень 2012 року у розмірі 12440 грн, суд виходив з наступного.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що предметом перевірки стосовно вказаних спірних контрагентів стали взаємовідносини з позивачем у період серпень та вересень 2012 року, а також липень 2012 року відповідно.

При цьому, судом в ході судового розгляду встановлено, що в провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебували справи № 816/4765/13-а за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та справи № 816/439/13-а за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Так, в межах провадження у справі № 816/4765/13-а розглядався спір про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2013 року № 0000922308, № 0000882308 та № 0000902308, що винесені на підставі акту перевірки 26 червня 2013р. № 13/1601/32017261 з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ "Мотів", код ЄДРПОУ 34890821 та ТОВ "Крок ЛТД", код ЄДРПОУ 22525909 за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у вказаній справі, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2014 року, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавської області від 12 липня 2013 року № 0000922308. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавської області від 12 липня 2013 року № 0000882308. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавської області від 12 липня 2013 року № 0000902308 /а.с. 241-250, т. 3; 32-36, т.1/.

Так, в межах провадження у справі № 816/439/13-а розглядався спір про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000181502 від 23 січня 2013 року, що винесено на підставі акта перевірки від 08 січня 2013 року №54/15-2/32017261 з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Нафтобуд-2020" (37965714) за липень 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000181502 від 23 січня 2013 року /а.с. 234-240, т.3; 37-43, т.1/.

Виходячи з вимог частин 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, у спорі між тими ж сторонами, встановлено неправомірність висновків перевіряючих з питань реальності взаємовідносин позивача з ТОВ "Мотів" та ТОВ "Нафтобуд-2020" за вказані вище періоди, що перевірялись.

Крім того, суд наголошує, що імперативною нормою абзацу 2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючим забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Станом на момент проведення перевірки контролюючим органом за наслідками якої було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, вказані вище рішення суду набрали законної сили.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

Всупереч викладеному, відповідачем проведено перевірку з питань взаємовідносин позивача з ТОВ "Мотів" у період серпень та вересень 2012 року, а також з ТОВ "Нафтобуд-2020" за липень 2012 року, що були охоплені під час попередніх перевірок ДП "Полтавський облавтодор" в той час, коли вже існували і відповідачу про це було відомо, судові рішення, які набрали законної сили щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі тих самих мотивацій, за той самий період і по взаємовідносинах з тими самими контрагентами позивача.

Під час розгляду справ № 816/439/13-а та № 816/4765/13-а судами було досліджено підстави виникнення у податковому обліку позивача податкового кредиту та валових витрат у тому ж розмірі та за той самий період, що і у справі, що розглядається та перевірено дотримання платником вимог податкового законодавства при їх формуванні.

У ході вирішення даного спору ДПІ у м. Полтаві зазначені обставини не заперечувалися, докази на їх спростування не подавалися. А відтак з огляду на положення частини першої статті 72 КАС зазначені обставини мають силу преюдиції та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Надаючи правову оцінку порушенням, встановленим відповідачем, стосовно не підтвердження реальності взаємовідносин з ПП "Дортехкомплект" з придбання ТМЦ у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 2377,20 грн, суд виходив з наступного.

Так, відповідно до пояснень позивача в період, що перевірявся між філією "Копилянське ДЕД" та вказаним контрагентом здійснювались операції з придбання комплекту броні змішувача ДС-185 загальною вартістю 14263,20 грн (у тому числі ПДВ - 2377,20 грн) на підтвердження чого останнім видано накладну від 28 серпня 2012 року та податкову накладну від 29 серпня 2012 року № 9 /а.с. 88-89, т.2/.

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надана на підтвердження факту оплати придбаного ТМЦ виписка по рахунку позивача /а.с. 90-91,т.2/, судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

При цьому, суд зауважує, що на підтвердження факту транспортування такого товару до матеріалів справи долучено копію подорожнього листа, з якого суду не видається можливим встановити факт перевезення саме комплекту броні змішувача ДС-185, придбаного спірним контрагентом /а.с. 92, т.2/.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, відповідно до пояснень представника позивача належним підтвердженням використання у власній господарській діяльності комплекту броні змішувача ДС-185 слугує акт на списання запасних частин, масел та гідро рідин на машини і механізми /а.с.214, т.2/.

Останнє судом розцінюється як недостатній доказ, оскільки з вказаного акту неможливо ідентифікувати чи саме придбаний у спірного контрагента товар був використаний. При цьому, суд зауважує, що інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного використання спірного товару у власній господарській діяльності надано не було.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про не підтвердження реальності взаємовідносин з ПП "Дортехкомплект" з придбання ТМЦ у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ за вересень 2012 року у розмірі 2377,20 грн, та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно порушень, встановлених відповідачем при реалізації позивачем металобрухту у період за січень 2014 року у розмірі 134,20 грн, суд зауважує наступне.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 №3609-VI, який набрав чинності з 06.08.2011, підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 23 наступного змісту: "Тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків" від 19.12.2013 № 713-VII, що набрав законної сили 01.01.2014, внесені зміни до абзацу першому пункту 23 цифри та слова " 1 січня 2014 року " замінити цифрами та словами " 1 січня 2015 року ", а після слів та цифр "(крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00)" доповнити словами та цифрами "а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, внесені зміни до абзацу першого пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а саме: цифри " 2015 " замінені цифрами " 2017 ".

З урахуванням внесених змін пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

У додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість" від 12.01.2011 № 15 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року N 9), що набрала законної сили 18.01.2011, визначено перелік відходів та брухту чорних металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2014 N 43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 р. № 15", що набрала законної сили 18.02.2014, внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 15, а саме: у назві та пункті 1 постанови цифри і слово "1 січня 2014" замінити цифрами і словом "1 січня 2015".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 136 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 р. № 15", що набрала законної сили 31.03.2015 (Урядовий кур'єр, 2015, 03, 31.03.2015 № 58), внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 15, а саме: у назві та пункті 1 постанови цифри і слово "1 січня 2015" замінено цифрами і словом "1 січня 2017"; у назві додатків 1 і 2 до постанови цифри і слово "1 січня 2015" замінено цифрами і словом "1 січня 2017".

Отже, внесенням змін вказаними вище постановами КМУ до постанови КМУ від 12.01.2011 № 15 продовжено дію постанови КМУ від 12.01.2011 № 15 до 01 січня 2017 року, якою затверджено перелік відходів та брухту чорних металів, операції з постачання яких, тимчасово, до 1 січня 2017 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Відтак, право позивача на звільнення від оподаткування операцій з продажу металобрухту поновлено до 01 січня 2017 року як Податковим кодексом України (внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України), так і постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 15 (внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 136 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 15") .

При цьому, норма Податкового кодексу України, відносно звільнення від обкладення податком на додану вартість з операцій з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, діяла безперервно .

Продовження дії положень певного акту слід розуміти так, що цей акт діяв та продовжує діяти протягом періоду від дня набуття ним чинності до закінчення встановленого строку, навіть у випадку, коли таке продовження (в даному випадку не відносно пільги, а відносно переліку) відбулось у період після дня закінчення попереднього строку дії, в даному випадку, - Переліку.

За таких обставин на операції, проведені позивачем у період за січень 2014 року, поширювались пільги, передбачені пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та позивач під час продажу металобрухту у період з 01 січня 2014 року по 17 лютого 2014 року мав право застосовувати нульову ставку ПДВ до таких операцій.

Крім того, ДФС України надано роз'яснення від 04.08.2014 № 1134/7/99-99-10-04-02-17, де викладено позицію, що за умови наявності норми Кодексу, що регулює питання звільнення від оподаткування операцій з постачання зазначених товарів, відсутні підстави вважати вказані операції такими, що підлягають оподаткуванню.

Таким чином, відповідач не довів обґрунтованості своїх висновків стосовно заниження ДП "Полтавський облавтодор" ПДВ при реалізації позивачем металобрухту у період за січень 2014 року у розмірі 134,20 грн, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2015 року № 0000982301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 201,30 грн, у тому числі за основним платежем - 134,2 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 67,10 грн - підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про правомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій щодо правовідносин з ТОВ "Браво СРЛ" у розмірі 10724,92 грн, з ТОВ "Юнікобуд" у розмірі 7097,33 грн, з ФОП ОСОБА_3 у загальному розмірі 32207,41 грн та ПП "Дортехкомплект" у розмірі 1188,60 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2015 року № 0000982301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 205653 грн, у тому числі за основним платежем - 137102 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 68551 грн.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року № 0000972301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 516432 грн, у тому числі за основним платежем - 344288 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 172144 грн, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток контролюючим органом здійснено на підставі встановлення перевіряючими наступних порушень, а саме:

- не підтвердження реальності взаємовідносин з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "Юнікобуд", у зв'язку з чим встановлено заниження вказаного платежу у 2012 році у розмірі 14904,38 грн та ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим встановлено заниження такого платежу у 2012 році у розмірі 89417,41 грн;

- не підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "Мотів" у зв'язку з чим встановлено заниження вказаного платежу у 2012 році у розмірі 130754,32 грн, а також з ТОВ "Нафтобуд - 2020" у зв'язку з чим встановлено заниження вказаного платежу у 2012 році у розмірі 13062 грн;

- не підтвердження реальності взаємовідносин з ПП "Дортехкомплект" з придбання ТМЦ у зв'язку з чим встановлено заниження вказаного платежу у 2012 році у розмірі 2496,06 грн та з ТОВ "Авіакосмос" з придбання ТМЦ у зв'язку з чим встановлено заниження вказаного платежу у 2012 році у розмірі 393,23 грн;

- за результатами попередньої перевірки від'ємне значення відсутнє. Тоді як, підприємством було враховано суму від'ємного значення (як збитки попередніх податкових періодів) 233150 грн в р. 06.5 консолідованої Декларації за 2012 рік та 233150 грн в р. 06.5 консолідованої Декларації за 2013 рік (по 25% від суми 932599 грн за 2011 рік). За рахунок зазначеного порушення завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток на 2012 рік на 233150 грн, у зв'язку з чим встановлено заниження податкового зобов'язання у 2012 році у розмірі 48961,50 грн;

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, судом при встановленні правомірності формування ДП "Полтавський облавтодор" податкового кредиту підтверджено наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "Мотів" та ТОВ "Нафтобуд-2020" (преюдиція судового рішення), а також відсутності підтвердження такої реальності у взаємовідносинах з ТОВ "Юнікобуд", ФОП ОСОБА_3 та ПП Дортехкомплект".

Оскільки підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000972301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності відносно кожного окремого контрагента такі ж самі, як і для податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року № 0000982301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, обставини відносно кожного з яких судом досліджено під час перевірки правомірності формування позивачем податкового кредиту, суд дійшов висновку про непідтвердження ДПІ у м. Полтаві правомірності податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності щодо: ТОВ "Мотів" в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 196131,47 грн (у тому числі 130754,32 грн - за основним платежем та 65377,16 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та ТОВ "Нафтобуд-2020" в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 19593 грн (у тому числі 13062 грн - за основним платежем та 6531 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) з урахуванням преюдиції судових рішень, які набрали законної сили та безпідставності дослідження обставин, які були дослідженні судами у справах № 816/439/13 та № 816/4765/13.

Також, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача в частині збільшення суми грошового зобов'язання щодо взаємовідносин з: ПП "Дортехкомплект" у розмірі 3744,09 грн (у тому числі 2496,06 грн - за основним платежем та 1248,03 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), з ФОП ОСОБА_3 у розмірі 134126,11 грн (у тому числі 89417,41 грн - за основним платежем та 44708,70 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та з ТОВ "Юнікобуд" у розмірі 22356,57 грн (у тому числі 14904,38 грн - за основним платежем та 7452,19 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Надаючи правову оцінку порушенням, встановленим в ході перевірки перевіряючими, в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "Авіакосмос" з придбання ТМЦ у зв'язку з чим встановлено заниження вказаного платежу у 2012 році у розмірі 393,23 грн, суд виходив з наступного.

Так, відповідно до пояснень позивача в період, що перевірявся між філією "Копилянське ДЕД" та вказаним контрагентом здійснювались операції з придбання наступних товарно-матеріальних цінностей: підшипник 518772А - 1шт., підшипник 085311123К - 2 шт., підшипник 411501283G - 2 шт., масло SHELL 5W30 4л - 1 шт. на підтвердження чого останнім видано накладну від 20 вересня 2012 року та податкову накладну від 20 вересня 2012 року № 179 /а.с. 93-94,т.2/.

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

При цьому, суд зауважує, що на підтвердження факту транспортування такого товару до матеріалів справи не долучено, інших доказів на підтвердження факту приймання-передачі перелічених вище ТМЦ суду не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність реальної передачі таких ТМЦ позивачеві.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Так, відповідно до пояснень представника позивача належним підтвердженням використання у власній господарській діяльності вказаних ТМЦ слугують акти, належним чином завірена копії яких долучені до матеріалів справи /а.с.95-96, т.2/.

Останнє судом розцінюється як недостатній доказ, оскільки з вказаних актів неможливо ідентифікувати чи саме придбані у спірного контрагента товари були використані. При цьому, суд зауважує, що інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного використання спірних ТМЦ у власній господарській діяльності надано не було.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про не підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "Авіакосмос" з придбання ТМЦ у зв'язку з чим встановлено заниження податкового зобов'язання у 2012 року у розмірі 393,23 грн.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ДП "Полтавський облавтодор" в цій частині.

Надаючи правову оцінку підставам прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0000972301 від 10.08.2015 в частині суми 93260 грн основного платежу та 46630 грн штрафних (фінансових) санкцій, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0000972301 від 10.08.2015 в частині вищезазначеної суми, перевіряючими під час проведення перевірки, зазначено:

Зокрема, актом перевірки №1233 зазначено, що перевіркою показників консолідованих податкових декларацій, відображених у рядку 06 "Інші виграти" показника за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, у загальній сумі 25018350 грн, встановлено, що дані витрати складаються з : адміністративних витрат, загальна сума яких складає 19825405 грн; витрат на збут, загальна сума яких складає 144362 грн; фінансових витрат, загальна сума яких складає 95104 грн; інших витрат звичайної діяльності, загальна сума яких складає 4720329 грн; від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, загальна сума яких складає 233150 грн.

На формування останнього показника мало вплив перенесення збитків по рядку 06.5 Податкових декларацій за 2012 рік в розмірі 233150 грн, за 2013 рік в розмірі 233150 грн, що становить 25 % від задекларованих збитків в сумі 932599 грн, за підсумками 2-4 кварталів 2011 року, по коду рядка 07 уточнюючої Декларації з податку на прибуток, за 2-4 квартали 2011 року.

На порушення п. 150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України ДП «Полтавський облавтодор», за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, завищено витрати на загальну суму 466300 грн, у тому числі: в 2012 рік на в суму 233150грн, в 2013 рік - на суму 233150 грн.

Згідно п.150.1 ст.150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п.3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємства» розділу XX Перехідних положень ПК України, пункт 150.1 ст.150 ПК України у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року, застосовується у 2012 - 2015 роках з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат у 2012-2014 роках та зменшенню фінансового результату до оподаткування у 2015 році;

- звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах;

- звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах.

Так, в провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувала справа № 2а-1670/7369/12 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, предметом оскарження якої були податкові повідомлення-рішення від 02 листопада 2012 року №0005622301, №0005632301, №0005642301 та №0005652301. Останні винесені на підставі акту перевірки №3136/22-2/32017261 від 11.10.2012 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 глави І розділу ІІ Податкового кодексу України, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток , занижено податок на додану вартість та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Постановою суду від 06 лютого 2013 року у даній справі у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено /а.с.231-240, т.4/.

Вказана постанова скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2014 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасовано, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року - залишено в силі /а.с. 241-243, т.4/.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, між тим ж сторонами, встановлено правомірність висновків перевіряючих з питань завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за вказані вище періоди, що перевірялись.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивач у цій частині.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2015 року № 0000972301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 215724 грн, у тому числі за основним платежем - 143816 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 69908 грн.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2015 року № 0140401702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 262046,29 грн та від 07 серпня 2015 року № 0140061702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 642582,26 грн, суд виходив з наступного.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про порушення позивачем та його філією "Копилянська ДЕД" пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, абз. "а" п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України.

Як встановлено судом, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 262046,29 грн (по ППР №0140401702 від 10.08.2015) та 642582,26 грн (по ППР №0140061702 від 07.08.2015) відповідно, проведено на підставі нарахованого податку на доходи фізичних осіб самим позивачем за період, що перевірявся, включеного до звітності за формою № 1-ДФ та не сплаченого у встановлені статтею 168 Податкового кодексу України строки.

При цьому, ні актами перевірок, ані в ході судового розгляду не заперечувалась правильність визначення суми податку з доходів фізичних осіб.

Встановлено, що вказані суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб не перераховані у встановлені строки для місячного податкового періоду, а перераховані з їх порушенням у строки, визначені відповідно до детальних розрахунків, поданих як позивачем так й відповідачем, а також відповідно до довідки про нарахування та сплату такого податку /а.с. 220-223, т.4; 116-118,т.1; 5-10, т.4; 166, т.2/.

Надаючи правову оцінку вказаним порушенням, суд зауважує наступне.

У відповідності до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно п.31.2 ст.31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Підпунктом 34.1.5 п.34.1 ст.34 Податкового кодексу України передбачено, що податковим періодом може бути календарний місяць.

Відповідно до абзацу другого п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

У відповідності до пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок з доходів фізичних осіб підлягає перерахуванню до бюджету у строки, що встановлені для податкових зобов'язань, за якими податковий період складає один місяць.

Сторонами не заперечується та підтверджено висновками акту перевірки, що строк сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб до бюджету у вказаних правовідносинах та за досліджений період складає один місяць.

Загальний строк сплати податкових зобов'язань, за якими податковий період складає один місяць обчислюється виходячи з положень пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 та абзацу першого п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

Так, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця

Згідно абзацу першого п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, за вказаними приписами строк сплати податкового зобов'язання, за якими податковий період складає один місяць, обчислюється днями.

Проте, перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення судом встановлено, що відповідачем застосований штраф у розмірі 262046,29 грн (по ППР №0140401702 від 10.08.2015) та 642582,26 грн (по ППР №0140061702 від 07.08.2015) відповідно на підставі ч.1 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, в той час як актом перевірки від 03 серпня 2015 року № 233/16-01-22-01-09/32017261 встановлено порушення у вигляді несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, та актом перевірки від 27 липня 2015 року № 1180/16-01-22-02/35206539 встановлено порушення позивачем терміну сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, за період, що перевірявся.

Сплата узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в повному обсязі підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи /а.с. 230-250, т.3, 1-193б, т.4/ та повнота нарахування і утримання сум податку з доходів фізичних осіб проведених позивачем та визначених у відповідній звітності не заперечується відповідачем.

Дослідивши зміст податкових розрахунків та платіжних документів про сплату задекларованих податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за ІI-IV квартали 2012 року, за I-IV квартали 2013 року та за I-IV квартали 2014 року, суд встановив порушення позивачем, в тому числі філією "Копилянська ДЕД" встановлених статтею 168 Податкового кодексу України термінів сплати до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб. Зазначене порушення саме щодо термінів сплати до бюджету податку встановлено при перевірці контролюючим органом та зафіксовано в акті перевірки.

Позивач не заперечує факту порушення підпорядкованими філіями строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за вказаний період, проте не погоджується із застосуванням контролюючим органом під час визначення штрафних санкцій розміру штрафу, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України.

Наполягає на тому, що порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, відповідає передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України складу порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приєднаного до матеріалів справи письмових пояснень позивача стосовно визначення штрафних санкцій на підставі вимог ст.126 Податкового кодексу України зауважено ДП "Полтавський облавтодор", що розмір штрафних санкцій, визначений податковим повідомленням-рішенням від 10 серпня 2015 року № 0140401702 мав становити 54529,31 грн, а розмір штрафних санкцій, визначений податковим повідомленням-рішенням від 07 серпня 2015 року № 0140061702 - 118587,83 грн, що розрахований на підставі відповідних розрахунків у розрізі строків, сум прострочення відповідних платежів та санкцій, передбачених статтею 126 ПК України /а.с. 219-224, т.4/.

Суд погоджується із вказаними доводами позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач спірними податковими повідомленнями рішеннями застосував до позивача, в тому числі Філії "Копилянська ДЕД" штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Норма пункту 127.1 статті 127 ПК України передбачає, що відповідальність платника податків наступає тільки у разі ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тоді як із пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що позивач провів нарахування, утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб.

Суд погоджується із висновком відповідача про те, що позивач при сплаті податку на доходи фізичних осіб порушив граничні строки такої сплати, передбачені Податковим кодексом України для такого податку, разом з тим вважає, що застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі статті 127 Податкового кодексу України у такому випадку є протиправним, так як відповідальність позивача за встановлених судом обставин повинна наставати згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Щодо посилань відповідача на ухвали ВАСУ від 05.11.2013 провадження К/800/38339/13, від 22.07.2013 провадження К/9991/80578/12, від 24.03.2014 провадження К/800/52155/13 в обґрунтування застосування ним ст. 127 ПК України, то суд звертає увагу, що у даних справах не оскаржувалося правомірності підстав застосування статті 127 ПКУ. У наведених справах надавалася оцінка судами лише щодо факту застосування чи не застосування санкцій взагалі і відповідно підстав для застосування статті 126 не досліджувалося.

Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що згідно пунктом 127.1 ст. 127 ПК України передбачено санкції за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Щодо не нарахування та/або неутримання податків позивачем під час проведення перевірки відповідачем порушень не встановлено.

Тобто склад порушення, за пунктом 127.1 ст. 127 ПК України, передбачає, що, зокрема не відбулася сплата податку платником податків до чи на момент виплати доходу, тобто підставою для застосування статті 127 ПК України є саме несплата податку взагалі.

Однак, позивачем сплачено податок до бюджету але з порушенням строку, тобто несвоєчасно , що не заперечується сторонами та зазначено в Акті перевірки.

Враховуючи відсутність факту не сплати податку платником податків, відсутній склад порушення, за яке передбачено санкції по зазначеному п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Фактично податковий орган застосовує санкції за несвоєчасне перерахування податку позивачем до бюджету. Але зазначений склад порушення не передбачає санкції за несвоєчасне перерахування податку до бюджету, а лише пов'язує склад порушення з фактом виплати доходу без сплати податку (та не нарахування та/або неутримання податків, однак порушень в цій частині не виявлено).

Норми щодо застосування санкцій не підлягають розширеному тлумаченню.

В той же час, статтею 126 ПКУ передбачено диспозицію згідно платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків , визначених цим Кодексом та застосування санкції саме за порушення строків такої сплати , оскільки розмір санкції залежить від строку несвоєчасної сплати, тобто підставою для застосування санкції передбаченої статтею 126 ПК України є саме несвоєчасна сплата податку .

Суд звертає увагу, що саме цей склад правопорушення (тобто несвоєчасну сплату, а не несплату взагалі) безпосередньо було встановлено в акті перевірки відносно позивача. Однак, підставу застосування санкції безпосередньо в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях визначено статтю 127 ПК України, як за несплату податку.

Як вбачається з актів перевірок від 03 серпня 2015 року № 233/16-01-22-01-09/32017261 та від 27 липня 2015 року № 1180/16-01-22-02/35206539, контролюючим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, що відповідає передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України складу порушення, однак оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач застосував штраф на підставі статті 127 Податкового кодексу України, тобто за несплату узгодженого грошового зобов'язання узагалі .

Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема викладеній в ухвалі від 21 серпня 2013 року у провадженні К/800/28960/13 (№ 33100995 в ЄДРСРУ).

Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, беручи до уваги те, що відповідачем змінено підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначено грошове зобов'язання платника податків, на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України, не відповідає складу правопорушення встановленого ДПІ у м. Полтаві під час перевірки, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність застосування ДПІ у м. Полтаві до позивача податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 127 Податкового кодексу України та відповідно про неправомірність спірних податкових повідомлень рішень від 10 серпня 2015 року № 0140401702 та від 07 серпня 2015 року № 0140061702 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій із розрахунку передбаченого статтею 127 ПК України.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши період виплати заробітної плати, кінцевий період сплати податку на доходи фізичних осіб, дату фактичної сплати податку, суму несвоєчасно перерахованого податку та розмір штрафної (фінансової ) санкції відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку, що сума штрафної (фінансової) санкції, яка мала бути застосована контролюючим органом за наслідками перевірок, для ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» становить 54529,31 грн, філії «Копилянська ДЕД» - 118587,83 грн.

Однак, позивач фактично вказуючи про правомірність застосування до нього за вказане правопорушення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі, встановленому статтею 126 Податкового кодексу України, в позовних вимогах вказував про скасування та визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2015 року № 0140401702 та від 07 серпня 2015 року № 0140061702 в повному обсязі.

Підстав для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі позивачем не зазначено та матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи викладене, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню в частині, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, а саме: № 0140401702 від 10 серпня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 256593,98 грн; № 0140061702 від 07 серпня 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 523994,42 грн.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України. В той же час, судом встановлено правомірність збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на підставі застосування санкції передбаченої статтею 126 ПК України, а також неврахування відповідачем преюдиції судового рішення, що вплинуло на протиправність висновків відповідача щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та валових витрат при взаємовідносинах із ТОВ "Мотів" та ТОВ "Нафтобуд-2020", - відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню в частині, що протирічать вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів в повному обсязі правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, а саме:

- від 10 серпня 2015 року № 0000972301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 215724 грн, у тому числі за основним платежем - 143816 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 69908 грн;

- від 10 серпня 2015 року № 0000982301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 205653 грн, у тому числі за основним платежем - 137102 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 68551 грн;

- від 10 серпня 2015 року № 0140401702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 256593,98 грн;

- від 07 серпня 2015 року № 0140061702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 523994,42 грн.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог .

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог суд приходить до висновку про пропорційне стягнення з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 328,92 грн та з ДП "Полтавський облавтодор" до Державного бюджету України судового збору у розмірі 1424,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2015 року № 0000972301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 215724 грн, у тому числі за основним платежем - 143816 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 69908 грн

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2015 року № 0000982301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 205653 грн, у тому числі за основним платежем - 137102 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 68551 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2015 року № 0140401702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 256593,98 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 07 серпня 2015 року № 0140061702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 523994,42 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" витрати по сплаті судового збору у розмірі 328,92 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 32017261, місцезнаходження: вул. Куйбишева, 22-а, м. Полтава, 36039) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 1424,62 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2015 року .

Суддя І.Г. Ясиновський


Суд	Полтавський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	17.11.2015
Оприлюднено	26.11.2015
Номер документу	53694939
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —816/3969/15

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 17.11.2015 по справі 816/3969/15ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —816/3969/15

Постанова від 17.11.2015

Постанова
від 17.11.2015 по справі 816/3969/15
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД