Постанова

від 19.11.2015 по справі 734/3254/15-а

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-а/734/48/15 Справа № 734/3254/15-а

ПОСТАНОВА

іменем України

19 листопада 2015 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

за участю секретаря Галюк Л.В.

у присутності представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Козелець адміністративну справу за позовною заявою сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дніпро» до Козелецької районної ради Чернігівської області про визнання неправомірним та скасування рішення,

встановив:

01 жовтня 2015 року сільськогосподарський виробничий кооператив «Дніпро» звернувся до суду з позовом до Козелецької районної ради Чернігівської області про визнання неправомірним та скасування рішення з такими позовними вимогами:

1. Визнати рішення Козелецької районної ради дванадцятої сесії двадцять третього скликання від 10 листопада 2000 року «Про припинення права постійного користування землями державної власності та права тимчасового користування землями запасу, права колективної власності на землю, скасування дії державних актів на право постійного користування та право колективної власності на землю КСП» неправомірним в частині припинення права колективної власності на землю та скасування Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро».

2. Скасувати рішення Козелецької районної ради дванадцятої сесії двадцять третього скликання від 10 листопада 2000 року «Про припинення права постійного користування землями державної власності та права тимчасового користування землями запасу, права колективної власності на землю, скасування дії державних актів на право постійного користування та право колективної власності на землю КСП» в частині припинення права колективної власності на землю та скасування Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро».

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що Рішенням Козелецької районної ради народних депутатів п'ятої сесії двадцять другого скликання від 15 серпня 1995 року членам колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» було передано у колективну власність землі площею 3287,0 га та видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН 021. Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 14 березня 2000 року № 123 колективне сільськогосподарське підприємство «Дніпро» перейменоване у сільськогосподарський виробничий кооператив «Дніпро», яке визнано правонаступником майнових прав та обов'язків колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро». 23 вересня 2015 року сільськогосподарський виробничий кооператив «Дніпро» звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Козелецького районного управління юстиції з документами щодо реєстрації права власності на земельні ділянки згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ЧН 021, де дізнався, що даний акт ймовірно скасовано рішенням Козелецької районної ради. Згідно відмітки архівного відділу Козелецької районної державної адміністрації позивач 23 вересня 2015 року отримав рішення Козелецької районної ради Чернігівської області дванадцятої сесії двадцять третього скликання від 10 листопада 2000 року «Про припинення права постійного користування землями державної власності та права тимчасового користування землями запасу, права колективної власності на землю, скасування дії державних актів на право постійного користування та право колективної власності на землю КСП», яким припинено право постійного користування землями державної власності, право тимчасового користування землями запасу та право колективної власності на землю колективним сільськогосподарським підприємствам, в тому числі колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро», та скасовано дію державних актів на право постійного користування землями та право колективної власності на землю колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі, підприємства «Дніпро». Позивач вважає вказане рішення Козелецької районної ради неправомірним, прийнятим з перевищенням наданих їй повноважень, та в супереч законодавству яке діяло на момент прийняття рішення і з грубим порушенням прав позивача, оскільки Козелецька районна рада не наділена повноваженнями припиняти право колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» у такий спосіб.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що Козелецька районна рада діяла на підставі ст. 11 Земельного кодексу України 1990 року, яка наділяла районні ради повноваженнями щодо припинення права власності. Додатково представник відповідача послався на те, що керівництво колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» було обізнано про прийняте рішення ще в 2000 році, оскільки його очільник - пан Проценко був депутатом районної ради, яка і приймала оспорюване рішення, тому позивач пропустив встановлений процесуальний строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Козелецької районної ради народних депутатів п'ятої сесії двадцять другого скликання від 15 серпня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємсту «Дніпро» було передано у колективну власність землі площею 3287,0 га та видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН 021, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 33 (додатком до вказаного акта є список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства).

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 14 березня 2000 року № 123 «Про перереєстрацію КСП «Дніпро» у зв'язку з реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, зміною організаційно-правової форми колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро», останнє перереєстроване у сільськогосподарський виробничий кооператив «Дніпро», яке у межах, визначених законодавством, визнано правонаступником майнових прав та обов'язків колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро».

14 березня 2000 року здійснена державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності - сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дніпро», ідентифікаційний код 03799475, у Єдиному державному реєстрі підприємств та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням дванадцятої сесії двадцять третього скликання Козелецької районної ради від 10 листопада 2000 року «Про припинення права постійного користування землями державної власності та права тимчасового користування землями запасу, права колективної власності на землю, скасування дії державних актів на право постійного користування та право колективної власності КСП»:

-припинено право постійного користування землями державної власності, право тимчасового користування землями запасу та право колективної власності на землю колективним сільськогосподарським підприємствам /додаток І/;

-передано землі державної власності до складу земель місцевих рад;

-скасовано дію державних актів на право постійного користування землею та право колективної власності на землю КСП;

-новоствореним сільськогосподарським підприємствам необхідно замовити землевпорядній організації встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) одержання кадастрового плану на право користування землею під земельні паї взяті в оренду, а також оформлення права тимчасового користування землями резервного фонду та землями запасу.

Вказане рішення прийнято відповідно до Указу Президента України та 03 грудня 1999 року № 1429/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та на підставі статтей 5, 22, 23, пункту 3 статті 27 Земельного кодексу України, пункту 21 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, яка діяла за станом на 10 листопада 2000 року, встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При прийнятті оспорюваного рішення Козелецька районна рада діяла на підставі статей 5, 22, 23, 27 Земельного кодексу України в редакції 1990 року /яка діяла на час виникнення спірних правовідносин - 10 листопада 2000 року/. Проведений судом аналіз згаданих положень Земельного кодексу України 1990 року свідчить, що стаття 5 згаданого кодексу регулює питання, пов'язані з правом колективної власності на землю, стаття 22 встановлює момент виникнення права власності та права користування земельною ділянкою, стаття 23 визначає документи, що посвідчують право на земельну ділянку, а пункт 3 статті 27 встановлює, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Тобто, норми, на які в своєму рішенні посилається Козелецька районна рада, не регулюють питання, пов'язані з припиненням права колективної власності на землю.

В той же час, положення статті 28 Земельного кодексу України 1990 року регулюють питання, пов'язані з припиненням права колективної та приватної власності на землю. Так, право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;

3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;

4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6 - 8 статті 27 цього Кодексу.

Таким чином, проведений аналіз норм Земельного кодексу України 1990 року в частині, що регулює питання припинення права користування землею та припинення права власності на землю, дає підстави суду дійти висновку, що підстави припинення права користування земельною ділянкою суттєво відрізняються від підстав припинення права власності на землю. Тому поширення положення пункту 3 статті 27 Земельного кодексу України 1990 року, які регулюють питання припинення права користування землею, на відносини, які пов'язані з припиненням права власності на землю, суперечить нормам Земельного кодексу України, який чітко розподіляє вказані інститути, і припинення права власності на земельну ділянку на підставі статті 27 можливо лише у випадку, чітко передбаченому статтею 28 згаданого кодексу.

Посилання представника відповідача на положення статті 11 Земельного кодексу України 1990 року, яка визначає компетенцію районних рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин як на підставу для прийняття оспорюваного рішення суд не сприймає, так як положення статті 11 вказаного кодексу (пункт 8 якої передбачає припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною) повинні розглядатися в системному зв'язку з положеннями статті 28 Земельного кодексу України 1990 року, яка визначає підстави для припинення права власності на землю.

В контексті посилання представника відповідача на положення статті 11 Земельного кодексу України 1990 року, суд вважає за необхідне розглянути порушене питання з точки зору дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування у прийнятті певних рішень.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Однак реалізація дискреційних повноважень органом місцевого самоврядування повинна здійснюватися на підставах, в межах та в порядку, передбаченому законами України /на виконання вимог статті 19 Конституції України/.

Тобто, Козелецька районна рада при прийнятті оспорюваного рішення повинна була діяти на підставі положень Земельного кодексу України 1990 року, які вичерпно визначають підстави для припинення права колективної власності на землю, до яких положення пункту 3 статті 27 згаданого кодексу, які регулюють питання припинення права користування земельною ділянкою, за аналогією застосовані бути не можуть.

Твердження представника відповідача про те, що позивач був обізнаний про прийняте рішення, а тому ним пропущений строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права, спростовуються матеріалами справи, з якої вбачається, що відповідачем не надано доказів того, що позивачем оспорюване рішення було отримано ще в 2000 році, так як і не надано доказів на підтвердження того, що пан Проценко приймав участь у голосуванні як депутат районної ради при прийнятті спірного рішення, будучи при цьому керівником колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро».

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подані відповідачем докази щодо законності винесення рішення не знайшли свого підтвердження, так як прийняте рішення не мотивоване та не базується на нормах законодавства, діючого на час його прийняття , а тому рішення Козелецької районної ради дванадцятої сесії двадцять третього скликання від 10 листопада 2000 року «Про припинення права постійного користування землями державної власності та права тимчасового користування землями запасу, права колективної власності на землю, скасування дії державних актів на право постійного користування та право колективної власності на землю КСП» в частині припинення права колективної власності на землю та скасування Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» слід визнати неправомірним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України /в редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року/ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень , що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, о судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати в розмірі 2 436,00 грн. слід присудити сільськогосподарському виробничому кооперативу «Дніпро» за рахунок бюджетних асигнувань Козелецької районної ради Чернігівської області.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статті 19 Конституції України, статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 27, 28 Земельного кодексу України 1990 року, статей 2, 7-9, 10-11, 69-71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дніпро» - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Козелецької районної ради дванадцятої сесії двадцять третього скликання від 10 листопада 2000 року «Про припинення права постійного користування землями державної власності та права тимчасового користування землями запасу, права колективної власності на землю, скасування дії державних актів на право постійного користування та право колективної власності на землю КСП» в частині припинення права колективної власності на землю та скасування Державного акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро».

Судові витрати в розмірі 2 436 /дві тисячі чотириста тридцять шість/ гривень 00 коп. присудити сільськогосподарському виробничому кооперативу «Дніпро», код ЄДРПОУ 03799475, за рахунок бюджетних асигнувань Козелецької районної ради Чернігівської області /вул. Комсомольська, 27, смт Козелець, код ЄДРПОУ 22824090/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козелецького районного суду О.А. Бузунко

Повний текст рішення складений 24 листопада 2015 року.