Постанова

від 02.08.2012 по справі 2а-9406/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2012 року 10:03 № 2а-9406/12/2670

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна»

до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 р. № НОМЕР_1

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 96 від 14.05.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 2973/9/10 від 02.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 02.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 р. № НОМЕР_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-9406/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 02.08.2012 р.

В судовому засіданні 02.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 26.06.2012 р. № НОМЕР_1;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 206,68 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на суму 16 534 грн., у тому числі по періодах: січень 2010 року - на суму 16 534 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентом

ТОВ «Респект Плюс», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (послуг), товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями з відміткою банку, а також відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Респект Плюс»не було завдано шкоди Державному бюджету.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.198.2, п.198.3., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 16 534 грн., у тому числі по періодах: січень 2010 року - на суму 16 534 грн.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача послався на наявність кримінальної справи, порушеної прокуратурою м. Києва за фактом фіктивного підприємництва вчиненого невстановленими особами за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, зокрема те, що при проведенні досудового слідства у справі було встановлено, що невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності в 2004 році створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких є контрагент позивача ТОВ «Респект Плюс».

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна»зареєстровано Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 01.07.2008 року. Згідно довідки АА № 611178 з ЄДРПОУ підприємство значиться в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, з 01.07.2008 року, взято на податковий облік за № 29472 та перебуває на податковому обліку в ДПІ Подільського району м. Києва, має Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100130896 від 28.07.2008 р.

З 04.05.2012 року по 11.05.2012 року, на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві капітана податкової міліції ОСОБА_4 від 18.01.2012 року, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, інспектором податкової служби І ранку ОСОБА_5, було проведено документальну позапланову виїзну ТОВ «Союз-Світло Україна»(код ЄДРПОУ 35961869) по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Респект Плюс»(код ЄДРПОУ 32977945) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складений Акт від 18.05.2012 р. № 164/22-511/35961869.

Згідно висновків Акта від 18.05.2012 р. № 164/22-511/35961869, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на суму 16 534 грн., у тому числі по періодах: січень 2010 року - на суму 16 534 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Союз-Світло Україна»визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 534 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4134 грн.

Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2012 року № НОМЕР_1, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про наявність в провадженні Слідчого відділу СВ ПМ ДПА у м. Києві кримінальної справи № 50-5944, порушеної 28.01.2011 року прокуратурою м. Києва за фактом фіктивного підприємництва вчиненого невстановленими особами за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Так, в ході проведення досудового слідства у справі встановлено, що невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності в 2004 році створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ «Респект Плюс»(код ЄДРПОУ 32977945). Також, в ході досудового слідства не було встановлено фактичного місцезнаходження ТОВ «Респект Плюс».

Враховуючи виключно зазначені обставини, відповідачем було зроблено висновок, що взаємовідносини ТОВ «Союз-світло Україна»з ТОВ «Респект Плюс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а відповідно правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Респект Плюс»є нікчемними, внаслідок чого позивачем було протиправно сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Респект Плюс»на загальну суму ПДВ 16 534 грн.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді, а саме в періоді вересень-грудень 2009 року (тобто на момент дії Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ), між позивачем та ТОВ «Респект плюс»існували відносини, згідно яких ТОВ «Респект-плюс»надавав позивачу транспортні послуги та навантажувально-розвантажувальні роботи.

Так, у вересні, листопаді та грудні 2009 року ТОВ «Респект Плюс»надав позивачу послуги на загальну суму 99 204 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № Т-4005 від 15.12.2009 року, Т-3213 від 02.11.2009 року, № Т-2284 від 10.09.2009 року, № Т-2351 від 17.09.2009 року, № Т-4259 від 31.12.2009 року, від 30.11.2009 № 3770 та товарно-транспортирними накладними (копії яких містяться в матеріалах справи).

Оригінали зазначених документів, а також оригінал договору № 9/1 на транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень, що був укладений між позивачем та ТОВ «Респект Плюс»30.09.2009 року, були вилучені у позивача 25.11.2011 року (копія протоколу виїмки наявна в матеріалах справи) на підставі постанови судді Солом'янського районного суду Педенко А.М. - справа № 4-1430/11, що також не заперечується в Акті перевірки Подільської ДПІ у м. Києві.

Оплата контрагенту за вказані послуги була здійснена позивачем у повному обсязі згідно наявних у справі платіжних доручень № 304 від 25.02.2010 р., № 160 від 23.10.2009 р., № 225 від 10.12.2009 р.

Також, на виконання зазначених договірних правовідносин, ТОВ «Респект Плюс»було виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: від 10.09.2009 року № 2284, від 17.09.2009 року № 2351; від 02.11.2009 року № 3213; від 30.11.2009 року № 3770; від 15.12.2009 року № 4005 року та від 31.12.2009 року № 4259 (копії яких наявні в матеріалах справи).

Таким чином, суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних були включені ТОВ «Союз-Світло України»до складу податкового кредиту у вересні 2009 р. в сумі 32 508 грн., у листопаді 2009 року в сумі 33 348 грн., у грудні 2009 року в сумі 33 348 грн., та відображені у ОСОБА_4 № 5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року, за листопад 2009 року та за грудень 2009 року.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, такі правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Респект Плюс»відбувалися саме в періоді вересень 2009 р. -грудень 2009 р., а отже на момент дії Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, та відповідно до таких правовідносин мають застосовуватися саме норми зазначеного Закону.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Респект Плюс», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, як зазначалося вище, правовідносини між позивачем та ТОВ «Респект Плюс» відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями з відміткою банку, а також відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Респект Плюс»не було завдано шкоди Державному бюджету.

Більш того, позивачем до матеріалів справи було надано копію податкової звітності контрагента ТОВ «Респект Плюс»за період правовідносин із позивачем, з якої вбачається, що зазначеним контрагентом всі податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем в періоді вересень 2009 р. -грудень 2009 р. були визначені для сплати до Державного бюджету.

Посилання відповідача на встановлення в ході досудового слідства по кримінальній справі не знаходження контрагента позивача ТОВ «Респект Плюс»за місцем його реєстрації, а також на припинення юридичної особи ТОВ «Респект Плюс», суд до уваги в якості допустимих у справі доказів прийняти не може, оскільки зазначені обставини відбулися вже після здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Респект Плюс» (2011 р. та 2012 р. відповідно), проте як на жодні обставини протиправності дій сторін під час здійснення таких правовідносин, - відповідач не посилається.

Також, відповідачем не було надано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували відсутність у контрагента позивача ТОВ «Респект Плюс»матеріальних чи трудових ресурсів, що необхідні для здійснення такого виду діяльності.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ТОВ «Респект Плюс»правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Респект Плюс»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Респект Плюс».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Респект Плюс»правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, відповідач не посилався на розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Респект Плюс»та сумою податкового кредиту ТОВ «Союз-Світло Україна», оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, контрагентом позивача було в повній мірі задекларовано податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем, а відповідно внаслідок здійснення таких правочинів не було завдано жодної шкоди Державному бюджету.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «БМК Меридіан».

Крім того, відповідачем жодними доказами у справ не обґрунтовано висновок податкової в Акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість саме за січень 2010 року на загальну суму 16 534 грн., оскільки в п.3.2.2 Акта перевірки на сторінках 5, 7 та 10, відповідач особисто зазначає, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту позивачем на загальну суму 16 534 грн., а саме по періодах: вересень 2009 року - 5 418 грн., листопад 2009 року - на суму 5 558 грн., грудень 2009 року - на суму 5 558 грн.

Враховуючи наявні у справі докази, із таким висновком відповідача погодитися не можна, оскільки за січень 2010 року сума податку на додану вартість на загальну суму 16 534 грн. ні як не вплинула на податковий кредит, тому що позивач у січні 2010 року здійснював оплату за роботи, виконані ТОВ «Респект Плюс», в вересні, листопаді та грудні 2009 року, та саме в цих періодах формувався податковий кредит, проте не в січні 2010 р.

Також, в акті перевірки на стор. 3 відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Респект плюс»не встановлено їх завищення або заниження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 26.06.2012 р. № НОМЕР_1 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 р. № НОМЕР_1.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 р. № НОМЕР_1.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 26.06.2012 р. № НОМЕР_1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Союз-Світло Україна»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 206,68 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 06.08.2012 р.