Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а-6461/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 2а-6461/12/2670

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2012 року 11:58 № 2а-6461/12/2670

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»

до відповідача 1 ОСОБА_3 державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків;

відповідача 2 Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1, від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2 та рішення про результати розгляду скарги від 23.04.2012 р. № 7153/6/10-2115

Головуючий Суддя Добрянська Я.І.

Судді: Літвінова А.В., Патратій О.В.

Секретар с/з ОСОБА_4

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_5 (довіреність № 49 від 17.02.2012 р.);

ОСОБА_6 (довіреність № 49 від 17.02.2012 р.);

ОСОБА_7 (довіреність № 59 від 10.05.2012 р.)

від відповідача 1 : ОСОБА_8 (довіреність № 43/9/10-130 від 15.05.2012 р.)

від відповідача 2: ОСОБА_9 (довіреність № 10-1417/1278 від 22.02.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.07.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_3 державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1, від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2 та рішення про результати розгляду скарги від 23.04.2012 р. № 7153/6/10-2115.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2012 р. головуючим суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-6461/12/2670 та призначено справу до попереднього судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2012 р. було закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу № 2а-6461/12/2670 до судового розгляду колегією суддів.

В судовому засіданні 19.07.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та в судових дебатах просили суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків № НОМЕР_1 від 18 листопада 2011 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків № НОМЕР_2 від 03 лютого 2012 року;

- скасувати рішення Державної податкової служби України від 23 квітня 2012 року № 7153/6/10-2115;

- присудити з Державного бюджету України на користь позивача здійснені ним витрати у вигляді судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача послалися на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.1.8 ст. 1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 42 823,19 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в ОСОБА_10 перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного ОСОБА_10, є протиправним та підлягає скасуванню.

Також представники позивача зазначили про неправомірність рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 23.04.2012 р. № 7153/6/10-2115, оскільки на думку позивача таке рішення є невмотивованим та відповідачем 2 при прийнятті зазначеного рішення було проігноровано аргументи позивача, викладені в повторній скарзі.

Відповідач 1 позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Синктоп»за період з 01.08.2008 р. по 30.09.2008 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.1.8 ст. 1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого було завищено суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 42 823,19 грн.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача 1 зазначив, що згідно постанови Головного слідчого управлінням СБ України було порушено кримінальну справу № 641 за обвинуваченням громадянина України ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, а саме -створення фіктивного підприємства ТОВ «Синктоп» (що було контрагентом позивача в перевіряємому періоді), який в ході досудового слідства надав показання, що розуміючи незаконний характер своїх дій, створив зазначене підприємство ТОВ «Синктоп»з метою прикриття незаконної діяльності, а саме переведення безготівкових коштів в готівку та несплати обов'язкових платежів до бюджету держави, не маючи при цьому наміру займатися господарською діяльністю та вести бухгалтерський та податковий облік.

Таким чином, відповідач 1 наголосив на тому, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Синктоп»за період з 01.08.2008 р. по 30.09.2008 р. (в тому числі по взаємовідносинах із позивачем) не підтверджені належним чином первинними документами, а тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Крім того, представник відповідача 1 зазначив, що контрагент позивача ТОВ «Синктоп»не задекларував податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем та не сплатив відповідні суми до бюджету за період серпень 2012 р в розмірі 8 771,89 грн., а відповідно, на час здійснення таких правовідносин, останній не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, а отже прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Представник відповідача 2 проти позовних вимог позивача також заперечив в повному обсязі та зазначив, що Державною податковою службою України у відповідності до вимог податкового законодавства було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 23.04.2012 р. № 7153/6/10-2115, яким в задоволенні повторної скарги позивача відмовлено повністю, зважаючи на досліджені документи та факти встановлені перевіркою позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків, у відповідності до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 31.10.2011 р. № 844, на виконання постанови старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 Управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції ОСОБА_12 від 21.10.2011 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Синктоп»за період з 01.08.2008 р. по 30.09.2008 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем 1 було складено ОСОБА_10 від 04.11.2011 року № 975/40-40/НОМЕР_3, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.1.8 ст. 1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 42 823,19 грн., в томі числі:

- завищення суми податкового кредиту за серпень 2008 року на суму 8 771,89 грн. та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування на суму 8 771,89 грн. за вересень 2008 року;

- завищення суми податкового кредиту за вересень 2008 року на суму 34 051,30 грн. та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування на суму 34 051,30 грн. за жовтень 2008 року.

На підставі встановлених в ОСОБА_10 перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем 1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 42 823,19 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21 411, 60 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1, позивач оскаржив його в порядку адміністративного оскарження, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби в м. Києві від 03.02.2012 р. № 110/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1 було скасоване в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10 705,80 грн., а в іншій частині - залишене без змін.

В продовження процедури адміністративного оскарження 18 лютого 2012 року позивач подав до Державної податкової служби України повторну скаргу № 334, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1 та рішення ДПС у м. Києві від 03.02.2012 р. № 110/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги.

20 лютого 2012 року, тобто після подачі повторної скарги, позивач отримав від відповідача 1 нове податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2, що винесене з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 03.02.2012 р. № 110/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги та яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 42 823,19 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 705, 80 грн.

Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги позивача від 23 квітня 2012 року № 7153/6/10-2115, податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1 з урахуванням рішення ДПС у м. Києві від 03.02.2012 р. № 110/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги (яким первинне рішення було скасоване в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10 705,80 грн.) -було залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_3 державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1 та від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2, а також рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 23.04.2012 р. № 7153/6/10-2115, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Щодо правових підстав оскарження позивачем первинного податкового повідомлення-рішення ОСОБА_3 державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечувалося представниками сторін, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1 було частково скасоване рішенням ДПА у м. Києві від 03.02.2012 р. № 110/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги, а саме в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10 705,80 грн., та на підставі зазначеного відповідачем 1 було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2.

З приводу наведеного суд зазначає, що згідно вимог чинного податкового законодавства, податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, розмір грошового зобов'язання по якому зменшений іншим податковим повідомленням-рішенням, вважається відкликаним з моменту прийняття нового податкового повідомлення-рішення.

Так, згідно вимог п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену у податкові вимозі

Відповідно до п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1. цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Із зазначеним також погоджується позивач в позовній заяві.

Таким чином, враховуючи наявні матеріали справи, та норми наведеного податкового законодавства, оскаржуване позивачем в даній адміністративній справі податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1 є відповідно відкликаним із прийняттям відповідачем 1 нового податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2 за результатами отриманого рішення ДПА у м. Києві від 03.02.2012 р. № 110/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги.

А отже, позовна вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача 1 від 18.11.2011 р. № НОМЕР_1 задоволенню не підлягає, оскільки зазначене рішення на час розгляду даної справи є нечинним, та методом захисту порушеного права позивача в даній справі є оскарження саме податкового повідомлення-рішення відповідача 1 від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2.

По суті встановлених в ОСОБА_10 перевірки від 04.11.2011 року № 975/40-40/НОМЕР_3 порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, та правомірності прийняття відповідачем 1 оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 42 823,19 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 705, 80 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з контрагентом ТОВ «Синктоп».

Так, за наслідками зазначених правовідносин, протягом серпня 2008 року - вересня 2008 року, на підставі товарно-супровідних документів (що наявні в матеріалах справи), позивач отримав від контрагента «Синктоп»сільськогосподарську продукцію, за яку позивачем було перераховано кошти на загальну суму 256 939,14 грн., в тому числі, податок на додану вартість 42 823,19 грн.

Зазначена сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту:

- в серпні 2008 року на суму 8 771,89 грн.;

- у вересні 2008 року на суму 34 051,30 грн.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, постановою Головного слідчого управлінням СБ України було порушено кримінальну справу № 641 за обвинуваченням громадянина України ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, а саме -створення фіктивного підприємства ТОВ «Синктоп»(що було контрагентом позивача в перевіряємому періоді).

При розслідуванні зазначеної кримінальної справи було встановлено, що 29.07.2008 року ОСОБА_11 (попереднє прізвище Куріпко), достовірно усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме, переведення безготівкових коштів в готівку та несплати обов'язкових платежів до бюджету держави, створив і зареєстрував, за грошову винагороду, на жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 у державних органах влади суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «Синктоп»(код за ЄДРПОУ 36057465, м. Миколаїв, вул. Спаська, 6.10), не маючи при цьому наміру займатися господарською діяльністю та ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також, в межах кримінальної справи № 641, за обвинуваченням громадянина України ОСОБА_11, було допитано в якості свідка громадянина ОСОБА_13.

ОСОБА_10 з протоколом допиту директора ТОВ «Синктоп»(код ЄДРПОУ 36057465) ОСОБА_13, на початку літа 2008 року знайомий ОСОБА_13 ОСОБА_14, який мешкає за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Пролетарська, б.15, запропонував ОСОБА_13, який в той час перебував в скрутному матеріальному становищі, заробити грошей. Для цього він познайомив його з ОСОБА_15. Останній запропонував ОСОБА_13 за матеріальну винагороду зареєструвати на своє ім'я приватне підприємство та отримав на це згоду ОСОБА_13

Для реалізації своєї злочинної мети, у серпні та вересні 2008 року ОСОБА_11 від імені ТОВ «Синктоп»уклав з ТОВ «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»(код за ЄДРПОУ 30307207) договори поставок сільськогосподарської продукції. При цьому, до договорів були внесені відомості, що не відповідають дійсності - зобов'язання ТОВ «Синктоп»поставити ТОВ «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»сільськогосподарську продукцію на суму 256 939,14 грн.

У подальшому, ОСОБА_11 за готівкові кошти закуповував у фізичних і юридичних осіб Миколаївської, Херсонської, Одеської та інших областей сільськогосподарську продукцію за заниженими цінами без складання первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів.

На цю сільськогосподарську продукцію ОСОБА_11 організовував складання і підписання від імені ОСОБА_16 фінансово-господарських та бухгалтерських документів (товарно-транспортних накладних, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур).

Відповідно до зазначених документів, у подальшому ця продукція постачалась до приймальних пунктів ТОВ «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД».

При цьому, ОСОБА_11 у фінансово-господарських та бухгалтерських документах ТОВ «Синктоп»додавався податок на додану вартість до ціни сільськогосподарської продукції поставленої до ТОВ «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД», який фактично не сплачувався ТОВ «Синктоп»та виробниками сільськогосподарської продукції.

За отриману сільськогосподарську продукцію, на підставі наданих ОСОБА_11 товарно-супровідних документів ТОВ «Синктоп», ТОВ «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»протягом серпня 2008 року - вересня 2008 року перерахувало кошти на загальну суму 256 939,14 грн., в тому числі, податок на додану вартість 42 823,19 грн.

ОСОБА_10 перевірки, дані факти свідчать про те, що ТОВ «Синктоп»(ЄДРПОУ 35513562) було зареєстровано без наміру здійснення підприємницької діяльності з метою використання їх реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, а також дані факти свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків між ТОВ «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»та підприємством ТОВ «Синктоп», в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Зважаючи на викладене, відповідачем 1 в ОСОБА_10 перевірки зроблено висновок, що внаслідок зазначених правовідносин позивача із ТОВ «Синктоп»було завдано шкоди Державному бюджету України, зважаючи на несплату зазначеним контрагентом податкових зобов'язань в розрізі позивача.

А отже, згідно висновків ОСОБА_10 перевірки, у ТОВ «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»відсутнє, як право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з ТОВ «Синктоп»в розумінні ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168-ВР, так і відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з ТОВ «Синктоп» в розумінні ст.3 вищенаведеного Закону.

Таким чином, на підставі зазначеного, а саме встановлених порушень позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.1.8 ст. 1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, відповідач 1 дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 42 823,19 грн., в тому числі: в серпні 2008 року на суму 8 771,89 грн. та у вересні 2008 року на суму 34 051,30 грн., внаслідок чого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 42 823,19 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 705, 80 грн.

З приводу зазначеного, суд частково погоджується із нарахованим позивачу податковим повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2 зобов'язанням по податку на додану вартість.

Так, відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

ОСОБА_10 п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання , зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема ОСОБА_10 перевірки ТОВ «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД», постанови Головного слідчого управлінням СБ України про порушення кримінальної справи № 641 за обвинуваченням громадянина України ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, а саме -створення фіктивного підприємства ТОВ «Синктоп»(що було контрагентом позивача в перевіряємому періоді), протоколу допиту директора ТОВ «Синктоп»ОСОБА_13 - наслідком діяльності підприємства ТОВ «Синктоп»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Інтермаксервіс»з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

ОСОБА_10 п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.3 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до положень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавством передбачена необхідність обов'язкового підтвердження суб'єктами господарювання товарності (фактичності) здійснених операцій, суми ПДВ за якими включаються до складу податкового кредиту.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, контрагент позивача ТОВ «Синктоп»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема наданої позивачем та відповідачем податкової звітності ТОВ «Синктоп» по податку на додану вартість за період серпень 2008 року -вересень 2008 року, контрагентом позивача було визначено та сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем тільки за період вересень 2008 року в сумі - 34 051,30 грн., та відповідно не було визначено та сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем за серпень 2008 року в сумі 8 771,89 грн.

Зважаючи на викладене, сторони таких правовідносин не могли не усвідомлювати протиправності своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства (в частині ненадходження від контрагента позивача ТОВ «Синктоп»до Державного бюджету суми податку по ПДВ в розмірі 8 771,89 грн.), а отже прагнули настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Синктоп»в частині ненадходження від контрагента позивача ТОВ «Синктоп»до Державного бюджету суми податку по ПДВ в розмірі 8 771,89 грн., об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

ОСОБА_10 правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину (внаслідок якого завдано шкоди Державному бюджету) не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

ОСОБА_10 з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року № 15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Зважаючи на викладене в сукупності, суд погоджується із правомірністю прийняття відповідачем 1 податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ за порушення вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Синктоп»за серпень 2008 року в сумі 8 771,89 грн. основного платежу та 4 385,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій, оскільки за вказаний період контрагентом позивача ТОВ «Синктоп»не було визначено та сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем в сумі 8 771,89 грн., що призвело до порушення інтересів держави і суспільства у цілому.

Проте, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає протиправним прийняття відповідачем 1 податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ за порушення вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Синктоп»за вересень 2008 року в сумі 34 051,30 грн. основного платежу та 17 025,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій, оскільки за вказаний період контрагентом позивача ТОВ «Синктоп»було в повному обсязі визначено та сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем в сумі 34 051,30 грн., а відповідно жодної шкоди інтересам держави завдано не було.

Таким чином, позовна вимога позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_3 податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків № НОМЕР_2 від 03 лютого 2012 року -підлягає до часткового задоволення.

Також, позовну вимогу позивача щодо скасування рішення Державної податкової служби України від 23 квітня 2012 року № 7153/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби визначений Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 р. (далі - Положення № 1001).

У відповідності до п. 13 названого Положення, орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений у абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту.

ОСОБА_10 п. 14 Положення № 1001, орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині;

в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю;

г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу;

ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору.

У разі коли норми Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

При розгляді скарги платника податків під час адміністративного оскарження можуть враховуватись податкові консультації, надані такому платнику податків органами державної податкової служби з урахуванням положень статті 53 глави 3 розділу II Податкового кодексу України.

Зменшена або збільшена сума грошового зобов'язання (податкового боргу) може бути оскаржена платником податків у порядку і строки, визначені цим Положенням.

ОСОБА_10 з п. 15 вказаного Положення, за результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу.

У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).

Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі.

У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу.

Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.

У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу, з прийнятим рішенням, таке рішення може бути оскаржене до органу державної податкової служби вищого рівня у строки, визначені в цьому Положенні, або в судовому порядку.

Рішення за результатами розгляду скарги платника податків приймає керівник органу державної податкової служби (заступник керівника). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (надається) платнику податків.

Таким чином, розглядаючи дану позовну вимогу позивача, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем 2 Державною податковою службою України оскаржуване рішення від 23 квітня 2012 року № 7153/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги було прийняте у відповідності до зазначених вище норм законодавства (Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 р.), а процесуальні дії, що вчинялися відповідачем 2 під час прийняття чи скерування зазначеного рішення про результати розгляду скарги -позивачем не оскаржувались.

В даному випадку суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість частини висновків ДПС Украї ни, часткову недоведе ність вказаних у рішенні ДПС України обставин та частково невірне застосування поло жень податкового і цивільного законодавства, однак в даному випадку вірність суджень посадових чи служ бових осіб органу державної податкової служби, зроб лених ними на основі фактичних даних, внутрішнього переконання, освітньо-кваліфікаційного рівня чи розумово-інтелек туальних здібнос тей, на думку суду не можуть бути єдиною і достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений права оскаржити в судовому порядку визначені йому податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання.

ОСОБА_10 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_10 з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

ОСОБА_10 з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ за порушення вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Синктоп»за серпень 2008 року в сумі 8 771,89 грн. основного платежу та 4 385,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В свою чергу відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень, довів суду наявність в нього правових підстав для прийняття рішення про результати розгляду скарги від 23.04.2012 р. № 7153/6/10-2115 та правомірності такого рішення щодо процедури його прийняття та надіслання платнику податків.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем 1 податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ за порушення вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Синктоп»за вересень 2008 року в сумі 34 051,30 грн. основного платежу та 17 025,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

ОСОБА_10 зі ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов майнового характеру задовольняється частково (а саме, частково задовольняється одна з трьох позовних вимог), судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 567,48 грн. підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету в розмірі однієї третьої від суми сплаченого судового збору, а саме 189,16 грн.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 03.02.2012 р. № НОМЕР_2 в частині визначення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 34 051,30 грн. основного платежу та 17 025,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Комодітіз Україна ЛТД»витрати по сплаті судового збору в розмірі 189,16 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя: Я.І.Добрянська

Судді: А.В.Літвінова

ОСОБА_17

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.07.2012 р.