Рішення

від 18.11.2015 по справі 922/5824/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р.Справа № 922/5824/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровой Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Торговельна компанія "Продторг", м. Київ до ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ про стягнення коштів за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за дов. №1 від 08.07.15р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. №4 від 09.11.15 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Продторг", м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ, про стягнення заборгованості в розмірі 340 092,61 грн., підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 9-03/13 від 04.03.2013р. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 29.10.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.11.2015р. об 11:30 год.

18.11.2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх.№46434) разом з документами для долучення до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що поставка товару за період з 06.11.2014 р. по 12.02.2015 року здійснювалась позивачем поза межами встановленого строку дії договору купівлі-продажу.

18.11.2015 року від представника позивача через канцелярію господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №46478), відповідно до змісту якої вимоги до відповідача складають: основний борг у сумі 194 653,17 грн., 3% річних у розмірі 3 531,97 грн., інфляційні збитки у розмірі 61231,51 грн. за поставлений товар від 13.11.2014 р., 20.11.2014 р., 03.12.2014 р., 26.01.2015 р., від 12.02.2015р., а також судовий збір сплачений за розгляд справи у суді. Також від представника позивача 18.11.2015 року надішла заява про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності № 1 від 08.07.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

У призначеному судовому засіданні 18.11.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в межах заяви про зменшення позовних вимог, зазначив, що штрафні санкціїї були ним нараховані невірно.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.11.2015р. заперечував проти нарахованих штрафних санкцій, але у розмірі вимог, заявлених позивачем в заяві про зменшення позовних вимог погоджується.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 04.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Продторг" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вовчанський м'ясокомбінат» (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 9-03/13, у відповідності до якого продавець зобов'язався передавати товар у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти, відповідно до умов зазначеного договору.

Згідно п. 2.2 договору ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатково-прибутковивій накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої Сторонами ціни товару після його передачі Покупцю не допускається.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що покупець повинен сплатити певну грошову суму за відповідну партію відвантаженого йому Постачальником товару в повному обсязі протягом 14 календарних днів з моменту отримання Товару.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі.

Згідно п. 2.7. договору в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми.

Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання товару Покупцем та оформлення відповідним чином видатково-прибуткової накладної.( Пункт 3.2.)

Так, відповідно до матеріалів справи, у відповідності до умов договору купівлі-продажу, ТОВ "Торгівельна компанія "Продторг", як постачальник, у період з 13.11.2014 р. по 12.02.2015 р. поставило відповідачу, як покупцю товар,що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Таким чином, позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання з передачі товару.

В той же час, у передбачені даними видатковими накладними строки, оплата переданого товару відповідачем проведена не була, чим відповідачем були порушені умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.

Таким чином, підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду стало невиконання відповідачем свого зобов'язання, що випливає з договору купівлі-продажу, щодо сплати суми основної заборгованості в розмірі 194 653, 17грн., 3% річних в розмірі 3 531,97 грн., інфляційного збільшення в розмірі 61 231,51 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Здійснивши аналіз наявних матеріалів справи, судом встановлено, що в рамках укладеного договору купівлі-продажу від 04.03.2013р., відповідачем було отримано товар на загальну суму 2 830 181,05 грн. за видатковими накладними, які додані до матеріалів справи.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, суд вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 В«Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального праваВ» , підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Проте, всупереч вимогам договору купівлі-продажу від 04.03.2013р., відповідач свої зобов"язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору купівлі-продажу від 04.03.2013р. - ТОВ "Торгівельна компанія"ПРОДТОРГ" та ТОВ «Вовчанський м'ясокомбінат», був підписаний акт звірки розрахунків за поставлений товар за період з 06.03.2013р. по 18.05.2015р.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати товару за договором купівлі-продажу від 04.03.2013р.

Таким чином заборгованість відповідача перед ТОВ "Торгівельна компанія "Продторг" за договором купівлі-продажу № 9-03/13 від 04.03.2013 р. склала 194 653,17 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором від 04.03.2013р. в сумі 194 653,17 грн., а також те, що останній не заперечував щодо суми основного боргу, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 194 653,17 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 04.03.2013р. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3531,97 грн. та 61231,51 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, за період з 13.11.2014р. по 20.02.2015р., підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані .

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Продторг" належним чином обґрунтовані, доведені матеріалами справи, в зв'язку з чим у господарського суду наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 612, 625, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (62503, Харківська обл., м.Вовчанськ, вул. Новоселівська, 1, код ЄДРПОУ 32447115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Продторг" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 14/1, код ЄДРПОУ 37357126) суму заборгованості в розмірі 259 416 грн. 65 коп. (з яких: основний борг у сумі 194 653 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 3 531 грн. 97 коп., інфляційні збитки у розмірі 61231 грн. 51 коп.), суму судового збору в розмірі 3 891грн. 24 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_3