Постанова

від 17.11.2015 по справі 914/2460/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа № 914/2460/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Мельник Г.І.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс»

на рішення господарського суду Львівської області від 23.09.15р.

у справі № 914/2460/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс», м.Львів

до відповідача-1: Приватного підприємства «Генесіс-2 Україна», м.Львів

до відповідача-2: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ

про стягнення заборгованості в сумі 871 618,71 грн.

з участю представників :

від скаржника - ОСОБА_2

від відповідача-1 - не з»явився

від відповідача-2 - ОСОБА_3

В ході судового засідання сторонам права і обовВ»язки, передбачені ст.22 ГПК України розВ»яснені.

Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв»язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Відповідач-1 - Приватне підприємство «Генесіс-2 Україна» належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в звВ»язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.09.2015р. у справі № 914/2460/15 (суддя Долянська О.З.) задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс», м.Львів та стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Генесіс-2 Україна», м.Львів та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», м.Южноукраїнськ на користь позивача 378 439,90 грн. інфляційних втрат, 15 558,52 грн. - 3% річних та 7 879,98 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсаліс» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки, як зазначає скаржник, у даній справі позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних. Обставинами, що мають значення для вирішення цієї справи є, зокрема, підстава виникнення основного зобов»язання (зобов»язання з оплати вартості виконаних робіт на загальну суму 2 454 541,89 грн.) та строк його виконання. Як зазначає скаржник, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також наведені в позовній заяви аргументи, обов»язок відповідача-1 по солідарній оплаті виконаних робіт виник з моменту підписання договору поруки від 09.12.2013р. та направлення вимоги про сплату заборгованості від 05.01.2015р., а обов»язок відповідача-2 - на підставі відповідних договорів на виконання будівельних робіт, укладених в спрощений спосіб, з моменту закінчення семиденного строку від дня пред»явлення вимоги про оплату, тобто з 28.01.2015р.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У період з листопада 2013 р. по січень 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«УніверсалісВ» (позивач у справі) виконало та передало Державному підприємству В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі Відокремленого підрозділу В«Южно - Українська атомна електрична станціяВ» (відповідач - 2) роботи по темам: В«Монтаж систем вентиляції в приміщеннях ДО на відмітці 17.40В» , В«Монтаж шаф управління рециркуляційними вентиляторами К1р, К2рВ» , В«Реконтрукція опорних металоконструкцій систем кондиціювання UV10, UV11В» на загальну суму 2 454 541,89 грн., а відповідач-2 прийняв ці роботи, однак оплата вартості робіт належним чином проведена не була.

15.01.2015 р. позивачем надіслано на адресу відповідача -2 претензію №0112/15 від 14.01.2015 р. про сплату заборгованість з оплати вартості виконаних робіт по темам: В«Монтаж систем вентиляції в приміщеннях ДО на відмітці 17.40В» , В«Монтаж шаф управління рециркуляційними вентиляторами К1р, К2рВ» та В«Реконтрукція опорних металоконструкцій систем кондиціювання UV10, UV11В» , яка залишилась із сторони відповідача-2 без реагування.

09.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«УніверсалісВ» та Приватним підприємством В«Генесіс-2 УкраїнаВ» (відповідач - 1 у справі) укладено договір поруки, згідно якого відповідач -1 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання Державним підприємством В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі Відокремленого підрозділу В«Южно - Українська атомна електрична станціяВ» (боржник), свого обов'язку по оплаті узгоджених та виконаних позивачем (кредитором) на користь боржника - Державного підприємства В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі Відокремленого підрозділу В«Южно - Українська атомна електрична станціяВ» , робіт по темам: В«Монтаж систем вентиляції в приміщеннях ДО на відмітці 17.40В» , В«Монтаж шаф управління рециркуляційними вентиляторами К1р, К2рВ» та В«Реконтрукція опорних металоконструкцій систем кондиціювання UV10, UV11В» на загальну суму 2 505 250,54 грн.

Відповідно до п.2 Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку в повному обсязі і відповідає перед кредитором за порушення зазначеного зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.3 Договору).

Згідно п. 4 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім цього, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За змістом ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.196 ГК України у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 06.03.2015р. у справі №914/112/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«УніверсалісВ» до Приватного підприємства В«Генесіс-2 УкраїнаВ» та Державного підприємства В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» про визнання договорів на виконання робіт укладеними, стягнення 2505250,54 грн. заборгованості вирішено: В«Позов задоволити частково. Стягнути солідарно з Державного підприємства В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі відокремленого підрозділу В«Южно-Української атомної електричної станціїВ» Державного підприємства В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«Енергоатом» та Приватного підприємства В«Генесіс-2 УкраїнаВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«УніверсалісВ» 2454541,89 грн. заборгованості за виконані роботи. В решті позовних вимог - відмовити. Стягнути з Державного підприємства В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі відокремленого підрозділу В«Южно-Української атомної електричної станціїВ» Державного підприємства В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«УніверсалісВ» 49090,84 грн. судового збору.В»

Зазначене рішення не оскаржувалось і вступило в законну силу з 22.03.2015 р.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом, на виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.03.2015 р., у справі №914/112/15, позивачу відповідачем - 2 станом на 07.07.2015 р. перераховано 1 375 155,69 грн. основної заборгованості, а саме: 24.04.2015 р. - 200 000,00 грн., 29.04.2015 р. - 150 000,00 грн., 07.05.2015 р. - 300 00,00 грн., 08.05.2015 р. - 355 155,69 грн., 15.05.2015 р. - 100 000,00 грн. 16.06.2015 р. - 70 000,00 грн., 17.06.2015 р. - 100 000,00 грн., 18.06.2015 р. - 100 000,00 грн. Також 15.07.2015 р. відповідач перерахував позивачу ще 100 000,00 грн. та 17.07.2015 р. 100 000,00 грн. основної заборгованості.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов»язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (терін) виконання боржником обов»язку не встановлений йбо визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язко у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред»явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання його рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.01.2015р. позивачем надіслано на адресу відповідача-2 претензію №0112/15 від 14.01.2015 р. про сплату заборгованість з оплати вартості виконаних робіт по темам: В«Монтаж систем вентиляції в приміщеннях ДО на відмітці 17.40В» , В«Монтаж шаф управління рециркуляційними вентиляторами К1р, К2рВ» та В«Реконтрукція опорних металоконструкцій систем кондиціювання UV10, UV11В» , яка залишилась із сторони відповідача-2 без відповіді та задоволення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про підставність заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс» до відповідачів про стягнення 845362,04 грн. інфляційних втрат та 26256,67 грн. - 3% річних.

Висновок суду першої інстанції про те, що обов»язок у відповідачів по солідарній оплаті виконаних робіт виник з моменту набрання законної сили рішення господарського суду Львівської області від 06.03.2015р. у справі № 914/112/15 не відповідає нормам чинного законодавства та спростовується дослідженими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір у даній справі слід покласти на відповідачів в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсаліс» - задоволити.

2 . Рішення господарського суду Львівської області від 23.09.2015р. у справі № 914/2460/15 - скасувати. Прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити повністю.

4. Стягнути солідарно з Приватного підприємства В«Генесіс-2 УкраїнаВ» (79024, м.Львів, вул. Промислова, 45, код ЄДРПОУ 34219484) та з Державного підприємства В«Національна атомна енергогенеруюча компанія В«ЕнергоатомВ» в особі Відокремленого підрозділу В«Южно - Українська атомна електрична станціяВ» (адреса: 01032, м.Київ, вул. Вєтрова, буд. 3, (код ЄДРПОУ юридичної особи: 24584661;адреса: 55001, Миколаївська область,м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«УніверсалісВ» (79034, м.Львів, вул. Навроцького, 1, код ЄДРПОУ 30275519) 845 362,04 грн. інфляційних втрат, 26 256,67 грн. - 3% річних, 17 432,39 грн. - понесених виплат на сплату судового збору в суді першої інстанції та 14 382,50 грн. сплаченого судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Зобов»язати господарський суд Львівської області видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

9. Повний текст постанови складено « 19» листопада 2015р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Плотніцький Б.Д.

суддя Мельник Г.І.