Ухвала

від 23.11.2015 по справі 3/203

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 р. Справа № 3/203

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Александрова Л.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білозерського районного центру зайнятості на рішення господарського суду Херсонської області від 10 травня 2005 року по справі за позовом прокурора Білозерського району в інтересах держави в особі Білозерського районного центру зайнятості до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» про стягнення 14119,94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2004 року прокурор звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» про стягнення заборгованості до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01.01.2002р. по 31.03.2004р. у сумі 14119,94 грн., у тому числі: 10471,97 грн. - сума основного боргу, 3647,97 грн. - пеня.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на дотримання ним законодавства України, яким встановлюються умови сплати податку на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, в зв'язку з чим просив у позові відмовити.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

За наслідком розгляду справи 10 травня 2005 року Господарський суд Херсонської області постановив рішення, яким відмовив в задоволенні позовної заяви.

Приймаючи означене рішення, господарський суд виходив з того, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок страхових внесків за усіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи і страхування на випадок безробіття.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом не порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки з 01.01.2001р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким передбачено, що внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття мають сплачувати всі роботодавці підприємства, установи, організації не залежно від того, яку систему оподаткування вони обрали - загальну чи спрощену. Таким чином, відповідач не мав пільг щодо сплати страхових внесків у зв'язку з обранням спрощеної системи оподаткування, в тому числі і платникам фіксованого сільськогосподарського податку.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та, зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга Білозерського районного центру зайнятості не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 28.04.2004р. актом перевірки № 18 виявив прострочену заборгованість відповідача за період з 01.01.2002р. по 31.03.2004р. у розмірі 10471,97грн. та нарахував пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 3647,97 грн.

З довідки ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 23.03.2004р. № 1405/15-177 вбачається, що СВК «Дружба» являється платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Посилаючись на не виконання відповідачем своїх зобов'язань та на п.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд виходив з того, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок страхових внесків за усіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи і страхування на випадок безробіття.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок", фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податок на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору до Державного інноваційного фонду; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Статтею 6 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок" передбачено порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку до бюджетів і державних цільових фондів, згідно з яким платники перераховують у визначений строк кошти на окремий рахунок відділень Державного казначейства України у районах за місцем розташування земельної ділянки. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого сільськогосподарського податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 30 відсотків, на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68 відсотків, на обов'язкове соціальне страхування - 2 відсотки.

Статтею 3 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України „Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, стаття 1 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами а також державних та інших джерел, передбачених законом.

Стаття 4 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування містить перелік видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, серед яких: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

До 01.01.2001 року діяв Закон України „Про збір на обов'язкове соціальне страхування" та Закон України „Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування".

Закон України „Про збір на обов'язкове соціальне страхування" визначав порядок справляння та використання збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Тобто, збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття був складовою частиною збору на обов'язкове соціальне страхування, про що прямо було вказано у Законі.

Дію Закону України „Про збір на обов'язкове соціальне страхування" було зупинено для сільськогосподарського товаровиробника - платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок".

Після набрання чинності Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" втратили силу такі закони:Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яки спричинили втрату працездатності"; Закон України „Про збір на обов'язкове соціальне страхування"; Закон України „Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування".

Однак, збір на обов'язкове соціальне страхування не було анульовано. Такий збір залишився без змін у переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), наведеному у статті 14 Закону України „Про систему оподаткування" та був виключений з такого переліку лише на підставі Закону України № 429-ІХ від 16.01.2003 року.

Отже, зміни в Законі України „Про фіксований сільськогосподарський податок" в частині виключення збору на обов'язкове соціальне страхування мали місце лише 23.12.2004 року на підставі Закону України „Про внесення змін в деякі закони України відносно оподаткування сільськогосподарських підприємств" № 2287.

На підставі викладеного, суд дійшов правильного висновку про те, що у 2002-2004 роках збір на обов'язкове соціальне страхування був чинний на законодавчому рівні та сплачувався платниками шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку, а СВК «Дружба» протягом 2002-2004 років сплачувало фіксований сільськогосподарський податок в рахунок податків та зборів, у тому числі, збору на обов'язкове соціальне страхування.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2012р. (№ 21-372а11), від 12 вересня 2011 року (№ 21-167а11) та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин, норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст. ст.185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білозерського районного центру зайнятості - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 10 травня 2005 року по справі за позовом прокурора Білозерського району в інтересах держави в особі Білозерського районного центру зайнятості до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» про стягнення 14119,94 грн. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин