Ухвала

від 19.11.2015 по справі 825/2113/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/52433/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року

у справі № 825/2113/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-ГРУП»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-ГРУП» (далі - ТОВ «ВТС-ГРУП»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006012320 від 24 грудня 2012 року та № 0006022320 від 24 грудня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВТС-ГРУП» судові витрати в розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області на Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВТС-ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт № 2771/22/35606651 від 17 грудня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006012320 від 24 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 302 475,00 грн. (282 569,00 грн. - основний платіж, 19 906,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0006022320 від 24 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 308 164,00 грн. (246 531,00 грн. - основний платіж, 61 633,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні телемаркетингових послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТЕЛ ГРУП ІНКОРПОРЕЙТЕД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУНКЦІОНАЛ ГРУП» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган вказував про неперебування контрагентів позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, незвітування ТОВ «ФУНКЦІОНАЛ ГРУП» до органу державної податкової служби за місцем реєстрації, а також посилався на постанову про проведення виїмки від 17 вересня 2010 року, в якій зазначено про здійснення невстановленими особами з використанням, зокрема, ТОВ «СІТЕЛ ГРУП ІНКОРПОРЕЙТЕД» переведення безготівкових коштів у готівку та їх подальшої легалізації.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем телемаркетингових послуг у ТОВ «СІТЕЛ ГРУП ІНКОРПОРЕЙТЕД» та ТОВ «ФУНКЦІОНАЛ ГРУП» підтверджується належним чином складеними рахунками, актами прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг), звітами фактично виконаних робіт з телемаркетингу, складеними контрагентами сценаріями спілкування, податковими накладними, банківськими виписками, доказами використання придбаних товариством у постачальників послуг у власній господарській діяльності, а саме - їх передачі третім особам у рамках виконання договірних зобов'язань.

Податковим органом, крім того, не заперечується, що розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, слід погодитись з доводами судових інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.