Ухвала

від 05.11.2015 по справі 2а-1870/1867/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2015 р. м. Київ К/800/527/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Атендер»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року

у справі № 2а-1870/1867/12

за позовом Приватного підприємства «Атендер»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства «Атендер» (далі - ПП «Атендер»; позивач) до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - ДПІ в м. Суми; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000152305/18465 від 02 березня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Атендер» сплачений при поданні позову до суду судовий збір у розмірі 860,44 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року та прийняття нового рішення про повне задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Атендер» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за фінансово-господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лобос-Трейд» за квітень та травень 2011 року, за результатами якої складено акт № 911/2305/32603307/16 від 16 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152305/18465 від 02 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86 044,00 грн. (86 043,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Лобос-Трейд» паливно-мастильних матеріалів за нікчемним правочином.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на акти перевірок постачальника позивача № 5515/2305/34592727/79 від 19 липня 2011 року та № 6217/2305/34592727/86 від 17 серпня 2011 року, в яких викладено думки про те, що укладені ним з контрагентами правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Скасовуючи рішення Сумського окружного адміністративного суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність платником реального характеру розглядуваних господарських операцій з огляду на недоліки представлених товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судом першої інстанції, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем бензину в ТОВ «Лобос-Трейд» засвідчується відповідними видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності та паспортами якості виробника, документами, які підтверджують реалізацію придбаного в контрагента товару третім особам.

Контролюючим органом, крім того, не заперечується, що розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При цьому слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, в тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї правової позиції посилається суд апеляційної інстанції, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у наведеній ситуації, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

З підстав викладеного, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, слід погодитись з доводами суду першої інстанції про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Атендер» задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.