Постанова

від 16.11.2015 по справі 815/5748/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5748/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Гур'євої К.І.

сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 16.09.2015 року);

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 28.08.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ В«АгровіталВ» до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №557 від 17.08.2015 року та скасування податкового повідомлення-рішення №0001892205 від 07.09.2015 року,-

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ №557 від 17.08.2015 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агровітал»; визнати протиправним та касувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0001892205 від 07.09.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси №557 від 17.08.2015 року начальником відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси - ОСОБА_3 була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Агровітал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Енокс» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

В результаті вказаної перевірки, відповідачем було складено акт №1814/15-54-22-05/38847652 від 21.08.2015 року.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, винесено податкове повідомлення-рішення №0001892205 від 07.09.2015 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145893,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 36474,00 грн. всього на суму 182367,00 грн. Вказане рішення ТОВ «Агровітал» було отримано 09.09.2015 року.

Позивач вважає, що наказ про призначення перевірки є протиправним та незаконним, висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення є протиправним, необґрунтованим та такими що винесений з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, зокрема, щодо правомірності винесення відповідачем наказу про призначення перевірки №557 від 17.08.2015 року, позивач, посилаючись на положення ст.21, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, ст.ст. 77-78, п.85.2 ст.85, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України зазначає, що 11 грудня 2014 року ТОВ «Агровітал» було отримано листа ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 05.12.2014 року про надання пояснень та підтверджуючих документів стосовно взаємовідносин ТОВ «Агровітал» з ТОВ «Енокс» за період вересень 2014 року. 25 грудня 2014 року ТОВ «Агровітал (протягом 10 робочих днів) надано до ДПІ відповідь на запит податкового органу листом №24/1-12 від 24.12.2014 року про що свідчить штемпель канцелярії відповідача.

У вказаному листі, зазначає позивач, TOB «Агровітал» надало пояснення та копії витребуваних документів на 18 аркушах, а саме: платіжні доручення, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, ТТН, ВМД та договір купівлі-продажу з додатками.

17.08.2015 року керівником ДПІ винесено наказ №577 від 17.08.2015 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агровітал» на підставі пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

З урахуванням того, що ТОВ «Агровітал» було надано відповідь у встановлені ПК України строки, зважаючи на визначені у пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України умови для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової перевірки, на думку позивача, у відповідача відсутні підстави для проведення останньої.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що ТОВ «Агровітал» отримало повідомлення про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та копію наказу, вже після того як перевірка була закінчена. Така ситуація сталася внаслідок того, що повідомлення від 17.08.2015 року №298/15-54-22-05 про проведення перевірки та копія наказу була надіслана ДПІ поштою лише 18.08.2015 року, а через три дні вже був зареєстрований акт про проведення перевірки. Внаслідок таких дій ТОВ «Агровітал» було позбавлено можливості скористатись своїм правом, передбаченим ПК України, для надання документів, підтверджуючих дані податкового обліку ТОВ «Агровітал».

Щодо реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Агровітал» та ТОВ «ЕНОКС» позивач, зазначає, що поставка 162,94т. сої продовольчої на суму 875360,00 грн. була здійснена на підставі договору купівлі-продажу №17/09/14-9 від 17.09.2014 року. Поставка здійснювалась Постачальником товару на терміналі «ТІС-Контейнерний термінал» порт «Южний», вул. Чапаєва, 60, с. Візірка, Комінтернівський р-н, Одеська область.

Приймання товару здійснювалось силами ТОВ «Мігтранс» на підставі договору транспортного експедирування №010714 від 01.07.2014 року.

Згідно наданого ТОВ «Мігтранс» реєстру, від ТОВ «ЕНОКС» в період з 19.09.2014 року по 20.09.2014 року був отриманий вантаж сої у кількості 162,94 т. по ТТН №426916, 392395, 392397, 391777.

На вказану поставку ТОВ «ЕНОКС» було надано ТОВ «Агровітал» видаткові накладні № СН-0000573 від 22.09.2014 року на 45,16 т. та №СН-0000530 від 19.09.2014 року на 117,78 т.

На підставі рахунків фактури ТОВ «ЕНОКС» №СН-0000546 від 19.09.2014 року та №СН- 0000587 від 23.09.2014 року, ТОВ «Агровітал» було здійснено оплату за отриману кількість товару платіжними дорученнями №828 від 01.10.2014 року на суму 636012,00 грн. та №850 від 03.10.2014 року на суму 239348,00 грн. всього на суму 875360,00 грн. в тому числі ПДВ -145893,33 грн.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «ЕНОКС» надало ТОВ «Агровітал» належним чином оформлені податкові накладні №573 від 22.09.2014 р. та №630 від 19.09.2014 року. Вказані податкові накладні були своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, діяльність ТОВ «ЕНОКС» на сьогоднішній день не припинена. Крім того, згідно інформації на сайті ДФС України, ТОВ на момент виписки податкових накладних, було зареєстровано платником ПДВ.

Стосовно наявності податкової інформації щодо дотримання, податкового законодавства контрагентом ТОВ «ЕНОКС», у позові, зокрема, зазначено, що припущення контролюючих чи правоохоронних органів про порушення законодавства постачальником позивача не є підставою для нарахування податкових недоїмок та будь яких санкцій на ТОВ «Агровітал», оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також, вказує позивач, що придбаний у ТОВ «ЕНОКС» товар був в подальшому реалізований ТОВ «Агровітал» за межі митної території України, згідно ВМД №500010003/2014/008340, дата перетину території України 29.10.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві (а.с.5-10).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.120-123), в яких, зокрема, посилаючись на п.11.1, п.11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року №363, п.1.2 ст.1, п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1998 року №88, п.198.1, п.198.2 п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201, п.193.1 ст.193 ПК України, ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «ЕНОКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.08.2013 року по 07.05.2015 року відповідач зазначає, що позивач штучно сформував податковий кредит у вересні 2014 року, оскільки неможливо встановити факт отримання товару ТОВ «Агровітал» від підприємства -постачальника ТОВ «ЕНОКС.

Таким чином, у запереченнях зазначено, що в порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.198.3 п.198.1 ст.198 , п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, ТОВ «Агровітал» занижено розмір податку на додану вартість за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року на загальну суму 145893,33 грн.

У зв'язку з викладеним, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агровітал» у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальність «Агровітал» зареєстровано реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 26.07.2013 року (а.с.61), 29.07.2013 року взято на податковий облік до державної податкової служби (а.с.59) та перебуває на обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, з 01.03.2014 року позивач є платником податку на додану вартість.

05 грудня 2014 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України Керівнику ТОВ «Агровітал» надіслано лист із зазначенням необхідності надати ТОВ «Агровітал» із супроводжувальним листом інформацію та її документальне підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення у бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових накладних результатів операцій за вересень 2014 року із контрагентом-постачальником ТОВ «ЕНОКС» та документи, підтверджуючі реалізацію товарів (робіт, послуг) (а.с.11).

24 грудня 2014 року за вих.№24/1-12 ТОВ «Агровітал» надано відповідь на вищевказаний лист із зазначенням інформації для проведення звірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарським відносинам з ТОВ «ЕНОКС» разом із додатками на 18 акр. (а.с.12-14).

17 серпня 2015 року в.о. начальника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено наказ №557 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» (а.с.28,124). Перевірка проводилась з 18.08.2015 року терміном 5 робочих дні.

На підставі Наказу від 17.08.2015 року №557 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» та Повідомлення №298/15-54-22-05 від 17.08.2015 року (а.с. 125), відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ЕНОКС», за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №1814/15-54-22-05/38847652 від 21.08.2015 року (а.с.15-26), в якому, зокрема, встановлено, що на порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1, ст.185, п.198.3, п.198.1 ст.198 п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю «Агровітал» занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року на загальну суду 145893,33 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 182367 грн., з яких, 145893 грн. - за основним платежем та 36474 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1, ст.185, п.198.3, п.198.1 ст.198 п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (а.с.27,128).

Не погодившись з висновками податкового органу, прийнятим наказом від 17.08.2015 року №557 та винесеним податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2015 року № НОМЕР_1, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття наказу «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 17.08.2015 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу . Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу .

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу . Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, з аналізу наведених норм Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки виникає за умови завчасного надіслання до початку перевірки платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Зазначене узгоджується з правом платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, закріпленого у підпункті 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України , та обов'язком платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, що передбачено пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України .

Матеріали справи підтверджують, що у межах спірних правовідносин перевірка проведена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1статті 78 Податкового кодексу України .

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що 24.12.2014 року позивачем на письмовий запит ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС Одеської області від 05.12.2014 року надано письмові пояснення та їх документальне підтвердження .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача, передбачені пп. 78.1.1 . п. 78.1 . ст. 78 Податкового кодексу України .

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували завчасне надіслання до початку перевірки ТОВ "Агровітал" або вручення його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, а також не заперечувалось відповідачем, що оскаржуваний наказ та повідомлення про проведення перевірки ТОВ "Агровітал" від 17.08.2015 року №557 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення лише 18 серпня 2015 року о 17 год. 22 хв. за адресою позивача.

При цьому і в оскаржуваному наказі, і в повідомленні про початок проведення перевірки датою початку документальної позапланової невиїзної перевірки зазначено 18 серпня 2015 року.

Наведене свідчить, що відповідач надіслав наказ про призначення перевірки та повідомлення про початок перевірки в день початку такої перевірки, тобто не завчасно.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що позивачем порушено: пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1, ст.185, п.198.3, п.198.1 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 145893,33 грн.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Відповідач вказує, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТОВ «Агровітал» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, на підставі наступних документів: даних інформаційних баз ДФС України ІС «Податковий блок»; АРМ «Митниця», «Архів електронної податкової звітності»; узагальненої податкової інформації, щодо ТОВ «ЕНОКС», код ЄДРПОУ 38759205, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2013 по 07.05.2015, для використання в роботі, від 25.05.2015 року № 4598/7/15-03-22-02-0402, направлена ДПІ у м. Іллічівську супровідним листом від 28.05.2015 року №4858/7/15-03-22-02; запита керівнику ТОВ «АГРОВІТАЛ», наданого Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 05.12.2014 № 18869/10/15-54-15- 02 відповідно пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.п.73,3 ст.73, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України за вересень 2014 з контрагентом - постачальником ТОВ «ЕНОКС», код за ЄДРПОУ 38759205; відповіді ТОВ «Агровітал», наданої до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 25.12.2014 вх. №8697/10/15-84-150 з додатками на 18 аркушах (платіжні доручення; податкові накладні; видаткові накладні; банківські виписки; ТТН; ВМД; договір купівлі-продажу з постачальником з Додатком), встановлено завищення податкового кредиту ТОВ «Агровітал» на загальну суму 145893,33 грн. у вересні 2014 року.

Як вказує відповідач в акті перевірки, з метою організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з ПДВ за вересень 2014 року з ТОВ «ЕНОКС», для подальшого відпрацювання та підтвердження придбання/реалізації товарів (робіт, послуг), ТОВ «Агровітал» віднесено до переліку платників з ознаками ризиковості, з можливістю неправомірного формування податкового кредиту по декларації з ПДВ.

Згідно акту №1814/15-54-22-05/38847652, ТОВ «Агровітал» сформовано податковий кредит згідно з податковими накладними, складеними ТОВ «ЕНОКС», перелік яких наведено на ст.6 акту.

Сума податкового кредиту від постачальника ТОВ «ЕНОКС», отриманого ТОВ «Агровітал» у вересні 2014 року, складає - 145893,33 та становить 0,94% від загальної суми податкового кредиту за вересень 2014 року, задекларованої ТОВ «Агровітал» по р.17 Декларації (вх. 20.10.2014 №9060379272).

Згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних та пояснень, зазначає відповідач в акті, загальна кількість перевезеного насипом вантажу ТОВ «ЕНОКС» на адресу ТОВ «Агровітал» складає 117,78 т., при тому, що загальна кількість придбаного у вересні 2014 року товару у ТОВ «ЕНОКС» складає 162,940 т. Товарно-транспортних накладних, інших первинних документів та пояснень на перевезення 45,160 т. сої на адресу ТОВ «Агровітал» не надано до перевірки. Підприємством не надано до перевірки договір транспортного експедирування ТОВ «ЕНОКС».

Окрім того, як зазначає відповідач в акті, для проведення перевірки ТОВ «Агровітал» по господарським відносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «ЕНОКС», за період з 01.09.2015 року по 30.09.2014 року, використано узагальнену податкову інформацію, щодо ТОВ «ЕНОКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2013 року по 07.05.2015 року (а.с.111-119), згідно якої за звітні періоди декларування ПДВ, охоплені узагальненою податковою інформацією, платник податків визначався для відпрацювання, як ймовірний учасник схем ухилення від оподаткування так, зокрема, за період вересень складено довідку від 18.09.2015 року №146/15-03-22-01-0304/38759205 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕНОКС», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ІН КАР», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року згідно висновків якої: «За результатами зустрічної звірки ТОВ «ЕНОКС» за вересень 2014 року не підтвердило реальність здійснення господарських операцій з платником податків ПП «ІН КАР» на суму ПДВ 493 926,75 грн. та з контрагентами-покупцями за вересень 2014 року на суму ПДВ 498427,78 грн.».

Разом з цим, як зазначено в акті перевірки, згідно бази даних ДФС України ІС «Податковий блок», стан ТОВ «ЕНОКС»- прийнято рішення про припинення (розпочату ліквідаційну процедуру).

Вищевказане, зазначається у акті, свідчить про штучне формування податкового кредиту ТОВ «Агровітал», у вересні 2014 року по ланцюгу постачання від ТОВ «ЕНОКС» на загальну суму ПДВ-145893,33 грн., не встановлено факту отримання товару ТОВ «Агровітал» від підприємства-постачальника ТОВ «ЕНОКС» на загальну суму ПДВ -145893,33 грн. в зв'язку з чим підтвердити реальність отримання (придбання) товару по ланцюгу від постачальників на адресу ТОВ «Агровітал», у вересні 2014 року неможливо.

Враховуючи викладене, відповідач доходить висновку, що підприємство позивача в порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.1 ст.198 , п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, ТОВ «Агровітал» занижено розмір податку на додану вартість за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року на загальну суму 145893,33 грн.

Суд вважає, що висновки акту перевірки №1814/15-54-22-05/38847652 від 21.08.2015 року про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНОКС» щодо постачання товарів, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 145893,33 грн., не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ АА №897204, одними із видів діяльності за КВЕД, який здійснює позивач є: 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля (а.с.61).

Судом встановлено, що в межах здійснення своєї господарської діяльності, позивач (Покупець) уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНОКС» (Продавець) договір купівлі-продажу №17/09/14-9 від 17.09.2014 року (а.с.30-33).

Так, відповідно до п.1.1 умов вищевказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця сою продовольчу врожаю 2014 року (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору.

Згідно п.2.1,п.3.2, загальна кількість, ціна товару вказується у додатках до Договору.

Пунктом 4.1 Договору №17/09/14-9 визначено, що оплата за отриманий Товар, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця чи в інший спосіб, який не суперечить діючому законодавству України (передачі векселів, взаємозаліки та інші) протягом 3-х банківських днів після отримання Товару.

Пунктом 5 вищевказаного договору визначено перелік документів, які Продавець надає Покупцеві при отриманні Товару, а також, що поставка Товару здійснюється Продавцем окремими партіями автомобільним транспортом. Місце передачі- склад Покупця.

Згідно п.10.1,10.2, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками (у разі наявності) Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього Договору та діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань.

У додатку №1 до договору купівлі-продажу №17/09/14-9 від 17.09.2014 року вказано, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця сою продовольчу врожаю 2014 року (Товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору. Ціна за 1 тону Товару складає не більше 5400,00 грн. в тому числі ПДВ. Кількість товару - 162,940 тон. (а.с.33-34).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії: видаткових та податкових накладних на товар (а.с.37-40), розрахунків-фактура (а.с.35-36), картки рахунку (а.с.41), виписки по рахунку за період з 01.10.2014 року по 30.10.2014 року (а.с.42), товарно-транспортні накладні (а.с.49-52).

Як вбачається з вказаних первинних документів, позивачем придбавались у його контрагента TOB «ЕНОКС» такий товар, як соя.

На підтвердження здійснення оплати за поставку товару по вищезазначеному договору, в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 03.10.2014 року №850 та від 01.10.2014 року №828 (а.с.43-44).

В межах здійснення своєї господарської діяльності, 01.07.2014 року ТОВ «Агровітал» (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування з ТОВ «Мігтранс» (Експедитор). Відповідно до п.1.1 вказаного договору, Експедитор зобов'язується за плату та рахунок іншої сторони (Клієнта) виконати чи організувати виконання визначених Договором робіт, які пов'язані з сухопутнім і морським перевезенням грузу Клієнта в ISO-стандартних морських контейнерах (вагонах та ін. , тарі/упаковці і без неї) на суднах/ в вагонах/ автотранспортом через Одеський морський торгівельний порт, Іллічівський морський торгівельний порт, Морський торгівельний порт «Южний» (ж/д, авто і іншому транспорті) у відповідності до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно з наявного в матеріалах справи копії реєстру товариства з обмеженою відповідальністю «Мігтранс» (а.с.48), від ТОВ «ЕНОКС» за період з 19.09.2014 року по 20.09.2014 року був отриманий вантаж сої по ТТН №426916, 392395, 392397,391777.

На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по договору від 17.09.2014 року №17/09/14-9, позивачем також надано до суду докази подальшої реалізації товару придбаного позивачем відповідно до вказаного договору, а саме: копію контракту №3878 від 21.10.2014 року згідно якого Продавець - ТОВ «Агровітал» зобов'язується продати і доставити Покупцю - Lordnet Import Corp., а покупець згоден прийняти і оплатити товар (соя продовольча, країна походження -Україна, урожаю 2014 року з екологічно чистих районів) (а.с.55-58); копію митної декларації №500010003/2014/008340 із зазначенням дати перетину товару межі митної території України 29.10.2014 року (соя продовольча, неподріблена, не для сівби, врожаю 2014 року) та фітосанітарний сертифікат №75/15-020/ВХ-196012 (а.с.54).

Як вбачається з акту перевірки, суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за періоди вересень 2014 року.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України , веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Відповідно до ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України ).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, що визначені у цьому пункті.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України , податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому, статтею 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір на купівлі-продажу укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується наданими первинними документами, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України .

Вищевказаний судом договір купівлі-продажу, містить всі істотні умови господарського договору відповідно до вимог ст.180 ГК України , у зв'язку з чим, суд вважає, що вказані договори укладені відповідно до вимог законодавства. Таким чином укладена угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Проте, незважаючи на наявність всіх первинних документів у позивача щодо здійснення зазначених вище господарський операцій з купівлі-продажу товару, перевіряючі в акті перевірки зазначають, що позивачем штучно сформовано податковий кредит у вересні 2014 року по ланцюгу від ТОВ «ЕНОКС» на загальну суму ПДВ-145893,33 грн., відповідачем не встановлено факт отримання товару ТОВ «Аровітал» від підприємства-постачальника ТОВ «ЕНОКС» на загальну суму ПДВ 145893,33 грн. у зв'язку з чим, підтвердити реальність отримання (придбання) товару по ланцюгу від постачальників на адресу «Агровітал» у вересні 2014 року, неможливо.

Зазначені висновки перевіряючих є протиправними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984) визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку №984 у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Незважаючи на наявність первинних документів та їх дослідження під час перевірки перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства та заниження податку на додану вартість. В акті відсутній взаємозв'язок щодо зазначення які саме порушення податкового законодавства допущені позивачем з посиланням як на доказ на відповідні первинні документи, які підтверджують ці порушення, що не відповідає вимогам Порядку №984.

Надані до суду первинні документи (податкові та видаткові накладні) по взаємовідносинам позивача з TOB «ЕНОКС» щодо купівлі-продажу товару, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ відповідає вимогам податкового законодавства.

Згідно з актом №1814/15-54-22-05/38847652 від 21.08.2015 року висновки перевіряючих зроблені не на підставі наданих позивачем первинних документах, а лише на підставі інформації відносно контрагента, отриманої у вигляді узагальненої податкової інформації ДПІ у Суворовському районі у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області «Щодо ТОВ «ЕНОКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2013 року по 07.05.2015 року», що наявна в матеріалах справи.

Проведення зустрічних звірок органами державної податкової служби регламентовано п. 73.5 ст. 73 ПК України , Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232 (далі Порядок №1232), Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011р. № 236 (далі Методичні рекомендації №236).

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

В свою чергу, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області зробило ці висновки в узагальненій податковій інформації з причин неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2013 року по 07.05.2015 року ТОВ «ЕНОКС» без дослідження первинної бухгалтерської документації, що не відповідає вимогам ПК України, Порядку №984, Порядку №1232, Методичним рекомендаціям №236. Відповідно посилання на цей документ та його висновки в Акті перевірки відносно позивача, за наявності у нього всіх належних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції, є безпідставним та необґрунтованим.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Жодна норма Податкового кодексу України , жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.

Крім того, суд вважає, що і наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача повинна бути доказана відповідачем належними доказами, зокрема, прийняття відносно них податкових повідомлень рішень. Та тільки в такому випадку у податкового органу є підстава для проведення перевірки відповідно до пп. 78.1.1 п.78 ст. 78 ПКУ України. Зазначене підтверджується змінами, які внесені в ПКУ Законом України від 17.07.2015 року «Про внесення змін в ПКУ щодо зменшення податкового тиску на платників податків», яким пункт 86.7 ст.86 доповнений абзацом п'ятим такого змісту: "Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу".

Також, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентом ТОВ «ЕНОКС» вимог податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, суд не приймає твердження перевіряючих в акті перевірки щодо підстав висновку про завищення позивачем податкового кредиту, через те що ДПІ не знаходить підтвердження податковим зобов'язанням контрагента, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість , покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Суд вважає, що факт реєстрації ТОВ «ЕНОКС» на дату оформлення податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ та знаходження їх в ЄДР підтверджують доводи позивача щодо відсутності у нього на момент укладення договорів та їх виконання відомостей, які могли б вказувати на будь-які порушення законодавства з боку контрагентів, а він сам діяв у відповідності до вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ «ЕНОКС», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у ТОВ «ЕНОКС» товарів.

Враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження нереальності отримання (придбання) товарів за вищевказаним правочином, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, суд вважає не доведеними висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ЕНОКС» і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ у розмірі 145893,33 грн. за вересень 2014 року до складу податкового кредиту.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд доходить висновку, що визначення відповідачем позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 07.09.2015 року №0001892205 (форма «Р») є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України : «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

Згідно з пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача по справі.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ №557 від 17.08.2015 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агровітал» та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0001892205 від 07.09.2015 року.

3. Стягнути з ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агровітал» (код ЄДРПОУ 38847652) судові витрати у сумі 3953 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят три),52 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185 , 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185 , частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України , сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу , було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступно/го дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови виготовлений 16 листопада 2015 року.

Суддя О.Я. Бойко

.