Постанова

від 19.11.2015 по справі 803/3216/15

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 803/3216/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» (далі - ТзОВ «Воленерджі») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень №0003982201, №0003972201 від 23.07.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Воленерджі» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Капітал Х» за період з 01.03.2015 року по 27.05.2015 року, про що складено акт від 04.06.2015 року № 2228/22-01/39465036.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого ТзОВ «Воленерджі» завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Капітал Х» на загальну суму 6 571 252,89 грн., в т. ч. за березень 2015 року - 6 571 252,89 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 23.06.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 6 571 263 грн. за основним платежем та 1 642 813,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке було оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 21.07.2015 року № 4906/10/03-20-10-03-06 про результати розгляду первинної скарги скаргу ТзОВ «Воленерджі» задоволено частково, податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 23.06.2015 року № НОМЕР_1 скасовано в сумі 4 174 068,75 грн. зайво визначеного грошового зобов'язання з ПДВ, в т.ч. 3 339 255 грн. основного платежу та 824 813,75 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині 4 039 977,50 грн. (основний платіж - 3 231 998 грн., штрафна (фінансова) санкція - 807 999,50 грн.) залишено без змін. Крім того, зобов'язано Луцьку ОДПІ винести окреме податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми ПДВ на суму 3 339 255 грн.

23.07.2015 року Луцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 3 231 998 грн. за основним платежем та 807 999,50 грн. за штрафними санкціями та № НОМЕР_3 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3 339 255 грн., та які також були оскаржені в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 14.08.2015 року № 17249/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0003982201, №0003972201 від 23.07.2015 року та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Капітал Х», оскільки фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а дії позивача щодо віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є законними.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Луцькою ОДПІ №0003982201, №0003972201 від 23.07.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві просив позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнала. Додатково пояснила, що перевіркою зроблено висновок про здійснення фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Воленерджі» по взаємовідносинах з ТзОВ «Капітал Х» поза межами правового поля та з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати ПДВ до бюджету. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просить суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що ТзОВ «Воленерджі» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, зареєстрований платником ПДВ.

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Воленерджі» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Капітал Х» за період з 01.03.2015 року по 27.05.2015 року, про що складено акт від 04.06.2015 року № 2228/22-01/39465036.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Капітал Х» на загальну суму 6 571 252,89 грн., в т. ч. за березень 2015 року - 6 571 252,89 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 23.06.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 6 571 263 грн. за основним платежем та 1 642 813,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та яке було оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 21.07.2015 року № 4906/10/03-20-10-03-06 про результати розгляду первинної скарги скаргу ТзОВ «Воленерджі» задоволено частково, податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 23.06.2015 року № НОМЕР_1 скасовано в сумі 4 174 068,75 грн. зайво визначеного грошового зобов'язання з ПДВ, в т.ч. 3 339 255 грн. основного платежу та 824 813,75 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині 4 039 977,50 грн. (основний платіж - 3 231 998 грн., штрафна (фінансова) санкція - 807 999,50 грн.) залишено без змін. Крім того, зобов'язано Луцьку ОДПІ винести окреме податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми ПДВ на суму 3 339 255 грн.

23.07.2015 року Луцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 3 231 998 грн. за основним платежем та 807 999,50 грн. за штрафними санкціями та № НОМЕР_3 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3 339 255 грн., та які також були оскаржені в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 14.08.2015 року № 17249/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0003982201, №0003972201 від 23.07.2015 року та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень №0003982201, №0003972201 від 23.07.2015 року з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що у березні 2015 року між ТзОВ «Воленерджі» (покупець) та ТзОВ «Капітал X» (постачальник) були укладені договори поставки нафтопродуктів № КХ-0016 від 01.03.2015 року, № КХ-0080 від 08.03.2015 року, № КХ-0131 від 14.03.2015 року, № КХ-0186 від 23.03.2015 року (т. 1, а. с. 35, 39, 43, 47), згідно з умовами яких протягом березня 2015 року на адресу позивача здійснювалася поставка нафтопродуктів. Відповідно до умов вказаних договорів постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплати нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару, строк поставки визначалися у додаткових угодах до договору.

Відповідно до укладених додаткових угод до вказаних договорів, саме № 150331000000016 від 01.03.2015 року, № 150331000000080 від 08.03.2015 року, № 150331000000131 від 14.03.2015 року, № 150331000000186 від 23.03.2015 року відповідно (т. 1, а. с. 36, 40, 44, 48), постачальник зобов'язався поставити на умовах EXW - (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що останньому належать на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року товар, загальною вартістю 39 427 517 грн., в тому числі ПДВ 6 571 252 грн.

На виконання умов вказаних договорів ТзОВ «Капітал X» поставило ТзОВ «Воленерджі» нафтопродукти загальною вартістю 39 427 517 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000016 від 31.03.2015 року, № 150331000000080 від 31.03.2015 року, № 150331000000131 від 31.03.2015 року, № 150331000000186 від 31.03.2015 року відповідно (т. 1, а. с. 37, 40, 44, 48). Крім того, ТзОВ «Капітал X», за результатами поставки товарів, виписало покупцю (ТзОВ «Воленерджі») податкові накладні № 31020 від 31.03.2015 року, № 31084 від 31.03.2015 року, № 31135 від 31.03.2015 року, № 31190 від 31.03.2015 року відповідно (т. 1, а. с. 38, 42, 46, 50), які внесені до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 18 від 16.04.2015 року (т. 1, а. с. 65-66).

В судовому засіданні встановлено, що станом на день вирішення цієї справи оплата за поставлений товар проведена на суму 30 927 517,36 грн. згідно із платіжними дорученнями №584, №585, №586 від 09.11.2015 року. Разом з тим, суд враховує, що оплата за поставлені нафтопродукти не була проведена у повному обсязі, оскільки додатковими угодами від 25.07.2015 року до зазначених вище договорів поставки було визначено, що оплата за товар здійснюється у строк до 31.01.2016 року, тобто, як на час проведення перевірки, так і на момент судового розгляду справи строк оплати за цими договорами не настав.

В ході судового розгляду справи також були досліджені первинні документи, що стосуються транспортування нафтопродуктів та їх використання у власній господарській діяльності позивача.

Так, судом встановлено, що 05.01.2015 року між ТзОВ «Воленерджі» (поклажодавець) та ПАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) укладено договір зберігання № 4491 (т. 1, а. с. 51), відповідно до умов якого зберігач зобов'язався приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем. Договором передбачено, що зберігач має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах із сторонами, за вимогою поклажодавця. Обставини використання резервуарів нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» та факт отримання нафтопродуктів від ТзОВ «Капітал X» підтверджується актом від 31.03.2015 року № 03133 приймання-передачі наданих послуг згідно договору зберігання № 4491 від 05.01.2015 року, актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 31.03.2015 року, виписаною та внесеною до Єдиного реєстру податкових накладних податковою накладною № 132 від 31.03.2015 року (т. 1, а. с. 52-55).

Листами від 01.03.2015 року № 72/03-КХ, від 08.03.2015 року № 73/03-КХ, від 14.03.2015 року № 74/03-КХ, від 23.03.2015 року № 75/03-КХ (т. 1, а. с. 197-200) ТзОВ «Капітал X» повідомляв позивача про те, що придбані за вказаними вище договорами нафтопродукти, знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь-який час протягом дії договору.

Перевезення нафтопродуктів з нафтобаз, де зберігались придбані нафтопродукти, до автозаправних станцій, через які проводилась їх реалізація, здійснювалося ТзОВ «Рісол» та ТзОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс», згідно з укладеними договорами від 20.01.2015 року № 15/01/15 (т. 1, а. с. 56-57) та від 29.12.2014 року № 18/14 (т. 1, а. с. 60-61), що підтверджується реєстром товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт) за березень 2015 року та їх копіями (т. 1, а. с. 67-161), актом виконаних робіт і послуг від 31.03.2015 року, виписаною та внесеною до Єдиного реєстру податкових накладних податковою накладною № 6 від 31.03.2015 року (т. 1, а. с. 58-59), актом № АР-0000210 здачі-прийомки виконаних робіт від 31.03.2015 року, виписаною та внесеною до Єдиного реєстру податкових накладних податковою накладною № 25 від 31.03.2015 року (т. 1, а. с. 62-64).

Судом також встановлено, що для здійснення господарської діяльності ТзОВ «Воленерджі» використовує вісім автозаправних станцій, що розташовані на території Волинської області та орендовані у ТзОВ «ПЕТРОЛ-ГАРАНТ» та у ПАТ «АВІАС ПЛЮС».

Отримані від ТзОВ «Капітал X» нафтопродукти в подальшому реалізовано через мережу орендованих АЗС, про що свідчать задекларовані податкові зобов'язання по податку на додану вартість в податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року (т. 1, а. с. 162-169), а також дані реєстрів бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдові відомості по рахунках 64.3.4 (податкові зобов'язання), 30 (каса (оприбуткування виручи по АЗС)) та 28.2 (товари в торгівлі) за березень 2015 року, рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» № 3 від 31.03.2015 року щодо інкасації коштів (т. 1, а. с. 170-174). Факт надходження та оприбуткування нафтопродуктів на АЗС підтверджується Z-звітами, змінними звітами та звітами про рух пального (т. 1, а. с. 207-241).

Крім того, суд враховує пояснення представника позивача про те, що оприбуткування та реалізація отриманих у березні 2015 року від ТзОВ «Капітал X» нафтопродуктів на АЗС підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 28.2 (товари в торгівлі) за березень 2015 року в розрізі АЗС, де відображено, що на початок березня 2015 року на АЗС обліковувалися залишки нафтопродуктів на загальну суму 10 899 707,26 грн., надходження за березень 2015 року нафтопродуктів та газу на загальну суму 34 629 730,59 грн. (в т. ч. від ТзОВ «Капітал X» на суму 32 856 264,47 грн.), з яких у звітному місяці реалізовано на суму 28 622 152,50 грн., залишок на кінець березня 2015 року становив на суму 16 907 285,35 грн.

Таким чином, відомості, що містяться в вищенаведених первинних документах, свідчать про фактичний рух активів та зміни, що мали місце у власному капіталі та зобов'язаннях ТзОВ «Воленерджі» у зв'язку з його господарською діяльністю, вказані первинні документи підтверджують наявність товару та мету їх використання.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що на момент здійснення вказаних вище господарських операцій ТзОВ «Капітал X» було діючим суб'єктом господарювання та наділено відповідною правосуб'єктністю, зареєстровано платником ПДВ, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ (т. 1, а. с. 190-191).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що надані під час перевірки ТзОВ «Воленерджі» товарно-транспортні накладні затвердженій формі не відповідають, оскільки в акті перевірки чітко не вказано, якими є дефекти цих первинних документів, а досліджені в ході судового розгляду справи вказані товарно-транспортні накладні дають можливість ідентифікувати дату їх складання, перевізника, замовника, вантажоодержувача, пункт навантаження, автомобіль та вантаж.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно із даними про пункт навантаження у вказаних товарно-транспортних накладних товар навантажувався в переважній більшості на нафтобазі в м. Володимир-Волинський ТзОВ «БІЗТОРГ-2010». При цьому, суду було надано договір надання послуг № 3234 від 01.02.2013 року, укладений між ПАТ «Дніпонафтопродукт» (замовник) та ТзОВ «БІЗТОРГ-2010» (виконавець), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику в користування резервуари для нафтопродуктів, а також послуги з приймання та розміщення нафтопродуктів в резервуарах на нафтобазах виконавця, виконує відпуск товарів з нафтобаз виконавця за розпорядженням замовника (т. 1, а. с. 206).

Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача на акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Капітал Х» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Фортуна Х» за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року за № 2047/20-38-22-01-04/37365100 від 17.06.2015 року (т. 2, а. с. 3-69), оскільки вказаною перевіркою первинні документи по господарським відносинам між ТзОВ «Воленерджі» та ТзОВ «Капітал Х» не досліджувалися, та, крім того, ТзОВ «Капітал Х» оскаржило в судовому порядку дії податкового органу щодо внесення змін до електронних баз даних на підставі висновку вказаного акту перевірки, що підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року у справі № 820/7636/15 (т. 2, а. с. 99-103) за якою вищевказані дії податкової інспекції були визнані протиправними та зобов'язано відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТзОВ «Капітал Х» в електронній базі даних.

Посилання представника відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 05.05.2015 року (т. 1, а. с. 186-189) та висновок експерта від 26.05.2015 року (т. 1, а. с. 186-189) про непричетність вказаної особи до діяльності ТзОВ «Сачиго» не може бути переконливим доказом нереальності угод, оскільки відносини між ТзОВ «Сачиго» та ТзОВ «Капітал X» не впливають на правовідносини між ТзОВ «Воленерджі» і ТзОВ «Капітал X».

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення №0003982201, №0003972201 від 23.07.2015 року були винесені на підставі акту перевірки Луцької ОДПІ від 04.06.2015 року № 2228/22-01/39465036, яка у свою чергу була проведена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань СУ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_4 від 21.04.2015 року про проведення перевірки, що винесена у кримінальному провадженні № 32015220000000068 від 20.04.2015 року. Разом з тим, як слідує із листа ДФС України від 21.10.2015 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015220000000068 не закінчено, відносно посадових осіб ТзОВ «Воленерджі» воно не проводиться (т. 2, а. с. 91), докази того, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Капітал Х» у березні 2015 року щодо поставки нафтопродуктів носили фіктивний, безтоварний характер органом досудового слідства не надано.

На думку суду, ТзОВ «Воленерджі» не може нести відповідальності за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Крім того, на момент розгляду та вирішення справи судом не встановлено порушень в діях ТзОВ «Капітал X», оскільки відсутні відповідні судові рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючих обставин), що набрали законної сили. Суд звертає увагу, що можливі порушення вимог податкового законодавства з боку контрагентів не можуть позбавляти добросовісного платника права на формування податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, подані позивачем під час перевірки та в ході судового розгляду справи первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з ТзОВ «Капітал X», відтак, позивач правомірно у березні 2015 року формував податковий кредит по таких операціях, а тому збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями по вказаних операціях є безпідставним.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Луцькою ОДПІ в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Воленерджі» обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 23.07.2015 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 3 231 998 грн. за основним платежем та 807 999,50 грн. за штрафними санкціями та № НОМЕР_3 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 3 339 255 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року, частину першу статті 94 КАС України було викладено у такій редакції: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що даний позов було подано до суду 31.08.2015 року, тому при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд застосовує частину першу статті 94 КАС України в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII.

Відтак, на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 487,20 грн., сплачений платіжним дорученням №975 від 20.08.2015 року (т. 1, а. с. 2).

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 14, 56, 193, 198, 200 Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 23 липня 2015 року №0003982201, №0003972201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» судовий збір в розмірі 487 гривень 20 копійок (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 24 листопада 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич