Постанова

від 24.01.2017 по справі 803/3216/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року № 876/8594/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судового засідання: Чопко Ю.Т.

представника позивача - Понедільник І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Воленерджі до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

31.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Воленерджі звернулося в суд із адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003982201, № 0003972201 від 23.07.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу, які викладені в акті позапланової виїзної перевірки контролюючого органу не відповідають дійсності, оскільки фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ Капітал Х підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Однак, відповідач, в порушення положень Податкового кодексу України, необґрунтовано зробив висновки про завищення податкового кредиту товариством та прийняв податкові повідомлення-рішення № 0003982201 від 23.07.2015, яким протиправно збільшив грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість на суму 3231998 грн за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 807999,5 грн та № 0003972201 від 23.07.2015, яким протиправно зменшив грошове зобов'язання ТзОВ Воленерджі з податку на додану вартість на суму 3339255 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2016 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що проведеною перевіркою ТОВ Воленерджі не підтверджено реальність господарських операцій щодо придбання нафтопродуктів у ТОВ Капітал Х . Подані позивачем товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155. Акти приймання продукції за якістю (форма 14-НК) до перевірки не надано, у зв'язку з чим не можливо підтвердити факт приймання нафтопродуктів. Довіреностей на отримання товару від постачальників та наказів на відрядження директора товариства до м. Харків та м. Дніпропетровськ (місце розташування нафтобаз) до перевірки не надано. Також, позивачем не було надано доказу оплати за придбані ПММ, ні під час перевірки, ні після її закінчення.

Представник позивача у судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та подав письмові заперечення.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, однак у судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 06.12.2016 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у відсутності відповідача.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Воленерджі з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Капітал Х за період з 01.03.2015 по 27.05.2015.

За результатами перевірки позивача, контролюючим органом складений акт № 2228/22-01/39465036 від 04.06.2015. Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ Капітал Х на загальну суму 6 571 252,89 грн, в т. ч. за березень 2015 року 6 571 252,89 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області 23.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 6 571 263 грн за основним платежем та 1 642 813,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та яке було оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 21.07.2015 № 4906/10/03-20-10-03-06 про результати розгляду первинної скарги ТзОВ Воленерджі на оскаржуване податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 23.06.2015 задоволено частково, таке скасовано в сумі 4 174 068,75 грн зайво визначеного грошового зобов'язання з ПДВ, в т.ч. 3 339 255 грн основного платежу та 824 813,75 грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині 4 039 977,50 грн (основний платіж 3 231 998 грн, штрафна (фінансова) санкція 807 999,50 грн) залишено без змін. Крім того, зобов'язано Луцьку ОДПІ винести окреме податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми ПДВ на суму 3 339 255 грн.

23.07.2015 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0003982201 від 23.07.2015, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість на суму 3231998 грн за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 807999,5 грн та податкове повідомлення-рішення № 0003972201 від 23.07.2015, яким протиправно зменшено грошове зобов'язання ТзОВ Воленерджі з податку на додану вартість на суму 3339255 грн.

Рішенням ДФС України від 14.08.2015 № 17249/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області № 0003982201, № 0003972201 від 23.07.2015 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу ТзОВ Воленерджі без задоволення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, оскільки подані позивачем під час перевірки та в ході судового розгляду справи первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з ТзОВ Капітал X , відтак, позивач правомірно у березні 2015 року сформував податковий кредит по таких операціях, а тому збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ є протиправним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід скасувати.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарських операцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагента товарів (нафтопродуктів), необхідним є перевірка фізичних, технічних та технологічних можливостей позивача та його постачальника виконати обумовлені договорами поставки, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, наявність складських приміщень.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155).

Відповідно до пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 Інструкції з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900; маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом; маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Таким чином, законодавством встановлено особливий порядок транспортування, зберігання та передачі нафтопродуктів, а тому, вбачається очевидною необхідність оформлення відповідних документів.

Як вбачається із матеріалів справи, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Капітал Х (Постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів: № КХ-0016 від 01.03.2015, № КХ-0080 від 08.03.2015, № КХ-0131 від 14.03.2015, № КХ-0186 від 23.03.2015, за умовами яких ТОВ Капітал Х зобов'язалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість (а.с. 35, 39, 43, 47 т. 1).

Пунктом 1.2 Договорів передбачено, що номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договорів Постачальник зобов'язується: передати Покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього Договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною Договору; забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються, згідно з показниками діючих ДСТУ та технічних умов; під час передачі нафтопродуктів Постачальник за вимогою Покупця надає копії Сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Пунктом 4.2 Договорів визначено, що товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належить ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

При цьому відповідно до п. 4.5 Договорів сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару.

Відповідно до п. 6.1 вказаних Договорів, Покупець здійснює приймання товару за кількістю та згідно умов дійсного Договору та Додаткових угод до нього.

До зазначених Договорів між Постачальником та Покупцем були укладені додаткові угоди: № 150331000000016 від 01.03.2015, № 150331000000080 від 08.03.2015, № 150331000000131 від 14.03.2015, № 150331000000186 від 23.03.2015 відповідно до яких постачальник зобов'язався поставити на умовах EXW - (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що останньому належать на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 нафтопродукти на загальну суму 39 427 517 грн, в тому числі ПДВ 6 571 252 грн (а. с. 36, 40, 44, 48 т. 1).

На підтвердження реальності виконання умов договорів, позивачем надані первинні документи (договори, податкові накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, та інші), які за своїм змістом не дають можливості встановити реальність спірних операцій, а лише фіксують господарські операції з контрагентом саме за цими договорами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять та позивачем не надано кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, які повинні зберігатись у ПАТ Дніпронафтопродукт . Більш того, позивач взагалі не мав відомостей про місцезнаходження цих нафтопродуктів, первинні документи не містять відомостей про адреси резервуарів нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт , де повинні зберігатись придбані у ТОВ Капітал Х нафтопродукти.

Крім того, законодавець вимагає фіксувати факт здійснення господарських операцій під час її здійснення або безпосередньо після її закінчення.

Однак, зі змісту наявних у матеріалах справи копій актів приймання-передачі нафтопродуктів неможливо встановити час здійснення господарських операцій за Договорами, так як в останніх зазначено лише період - березень 2015 року (т. 1 а.с. 27, 41, 45, 49).

Доказів перевірки якості та кількості придбаного товару згідно вимог пп. 4.2.4 п. 4.2, пп. 5.1.1 п. 5.1, 5.1.2 п.5.1, пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 Інструкції № 281/171/578/155 позивачем не надано.

Товарно-транспортні накладні на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Однак, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, оскільки в них відсутні та не заповнено строки з вантажем слідують документи (супровідні документи на вантаж), транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником , загальний пробіг автоцистерни , ТТН виписав , до дорожнього листа , здав водій-експедитор ; в окремих випадках - відсутній запис про довіреність № , довіреність видана (ПІБ , не зазначено у ряді випадків дати і час виїзду , дати і часу прибуття до вантажоодержувача , вантаж одержав, не зазначено ПІБ та відсутні підписи (а.с. 68-161 т. 1).

Також, позивачем, ні під час проведення перевірки, ні під час судових розглядів справи, не надано доказів, які б підтверджували в подальшому факт реалізації нафтопродуктів придбаних саме у ТОВ Капітал-Х .

Крім цього, позивач, надавши договір зберігання № 4491 від 05.01.2015, який укладений між ПАТ Дніпронафтопродукт та ТОВ Воленджері на зберігання нафтопродуктів та інших товарно-матеріальних цінностей; договори перевезення вантажів автомобільним транспортом № 15/01/15 від 20.01.2015 укладений між позивачем та ТОВ Рісол та № 18/14 від 29.12.2014 з ТзОВ Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс , не надав доказів того, що такі договори реально виконувались, зокрема здійснювалась оплата за транспортні перевезення та зберігання, як це передбачено договорами. (т. 1 а.с. 51, 56-57, 60-61).

На вимогу суду апеляційної інстанції такі докази теж не були надані, а з наданого позивачем витягу з аналітичного журналу-ордеру по рахунку 63.01.6 вбачається лише оприбуткування послуг за березень-квітень 2015 року ПАТ Дніпронафтопродукт , при цьому номер та дата договором зберігання не вказана.

Також, позивачем не надано акти приймання продукції за якістю за формою № 14-НК, у зв'язку з чим не можливо підтвердити факт приймання нафтопродуктів.

Крім цього, з сертифікатів відповідності ПАТ Укрнафта вбачається, що виробником ПММ придбаних у ТОВ КапіталХ є ПАТ Укрнафта та Лукойл, Болгарія, однак у Додатку 5 Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів фінансово-господарські операції ТОВ Капітал Х з ТОВ Укрнафта та нерезидентом Лукойл, Болгарія відсутні. (а.с. 75-80 т. ).

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем сертифікати відповідності не можуть бути належними доказами у справі, оскільки з їх змісту неможливо встановити відповідність документально поставленої партії нафтопродуктів зафіксованій у таких сертифікатах інформації та видачу останніх на зазначену партію товару.

Доводи позивача, з якими погодився і суд першої інстанції про те, що оплату за поставлений товар здійснено у безготівковій формі, що також підтверджує реальність господарських операцій та зміну майнового стану платника суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки наявність платіжних доручень за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не підтверджує реальність господарських операцій.

При цьому, господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову вигоду у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що господарські операції є безтоварними.

Таким чином, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі докази, подані платником на підтвердження понесених витрат щодо взаємовідносин за наявним контрагентом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій ТОВ Воленерджі з Капітал Х за вказаних обставин, самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції констатував, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність у позивача доказів переміщення придбаного у відповідного контрагента нафтопродуктів, доказів перевірки його кількості, є обґрунтованими, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, через що у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність у замовника (позивача) первинних документів, які відповідно до вимог ПК необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема, укладених договорів, податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання послуг, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності; господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, постачання оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Доводи апеляційної скарги підтверджені викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі № 803/3216/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Воленерджі відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова в повному обсязі складена та підписана 30.01.2017.