Постанова

від 17.11.2015 по справі 808/7994/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 листопада 2015 року (12 год. 15 хв.) Справа № 808/7994/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення переплати ввізного мита.

24.09.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов заявою Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просив: визнати протиправною відмову відповідача 1 у поверненні позивачу суми митних платежів за ВМД №112030000/2013/022207 від 16.10.2013, у розмірі 17995,33 грн.; визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2013/022207 від 16.10.2013, у розмірі 17995,33 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача переплату ввізного мита у сумі 17995,33 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена протиправність рішення відповідача 1 про визначення митної вартості товару експортованого позивачем за МД № 112030000/2013/022207 від 16.10.2013, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача 1 із заявою щодо повернення надміру сплаченого ввізного мита. Проте відповідач 1 відмовив у поверненні такого мита позивачу. Позивач вважає, що оскаржувана відмова у поверненні позивачу суми митних платежів за МД № 112030000/2013/022207 від 16.10.2013 у розмірі 17995,33 грн. порушує його права та законні інтереси. Зазначена відмова є протиправною, оскільки сплачені позивачем митні платежі за новою МД, слід вважати зайво або надмірно сплаченими, а тому позивач вправі вимагати їх повернення. Оскаржувана відмова не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже, підлягає скасуванню, а бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів є неправомірною. Тому, з Державного бюджету України на користь позивача має бути стягнута переплата ввізного мита у сумі 17995,33 грн.

Через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 25.09.2015 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 09.10.2015.

У визначений судом строк від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить: визнати неправомірною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2013/022207 від 16.10.2013, у розмірі 17995,33 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача переплату ввізного мита у сумі 17995,33 грн.

Ухвалою від 12.10.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 26.10.2015.

21.10.2015 від відповідача 2 до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній повідомив, що висновок щодо повернення позивачу помилково або надміру сплаченого ввізного мита у сумі 17995,33 грн. на адресу відповідача 2 не надходив, а тому підстави для перерахування коштів у відповідача 2 відсутні. Крім того, просив розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.11.2015.

У судове засідання 05.11.2015 представники осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 05.11.2015 за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинене до 17.11.2015.

Ухвалою від 17.11.2015 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 17.11.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів є незаконною. В Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок №618) зазначено, що суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України. Зазначив, що в рішеннях суду, якими скасовані рішення митного органу про коригування митної вартості і не має бути зазначено про стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених митних платежів, оскільки в цьому випадку діє інший порядок повернення таких податків, а позивач вертався до відповідача 1 на підставі Порядку № 618. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях до позову, зокрема зазначивши, що позивачем заява була складена з порушенням вимог Порядку №618, оскільки до заяви не додавалися документи, які б підтверджували помилкову та/або надмірну сплату коштів до бюджету. Зазначив, що суди встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надміру сплачену з такої суми вартість ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.11.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Для розмитнення товару поставленого товару до відповідача 1 була подана декларація IM40 №112030000/2013/022179 від 16.10.2013, відповідно до якої позивачем було визначено митну вартість товару за першим (основним) методом - за ціною договору. Розмір ввізного мита було визначено - 92554,27 грн.

16.10.2013 відповідачем 1 було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2013/000640/2 по якому корегування митної вартості здійснено за резервним шостим методом.

16.10.2013 відповідачем 1 видано картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00696 за поданою ВМД.

16.10.2013 позивач подав відповідачу 1 нову митну декларацію №112030000/2013/022207, яку прийнято до митного оформлення. Платежі за ВМД №112030000/2013/022207 з ввізного мита становили 110549,60 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2014 по справі №808/2719/14 адміністративний позов ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці Міндоходів, Державної казначейської служби України за участю прокуратури Запорізької області про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості -задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про визначення митної вартості за шостим методом № 112030000/2013/000640/2 від 16.10.2013 та картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00696 від 16.10.2013 за ВМД № 112030000/2013/022179 від 16.10.2013.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 по справі №808/2719/14 апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2014 у справі №808/2719/14 - без змін.

Листом № 171/1-101 від 27.02.2015 позивач, на підставі Порядку №618, звернувся до відповідача 1 із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів в сумі 17995,33 грн.

Листом №236/11/08-70-10 від 18.03.2015 відповідач 1 відмовив у поверненні надмірно сплачених митних платежів до бюджету. Як причину відмови у поверненні надмірно сплачених митних платежів відповідач 1 зазначив, що в даному випадку переплата ввізного підлягає поверненню лише за рішенням суду.

Вважаючи бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №808/2719/14 щодо спору між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості та стягнення суми надмірно сплаченого ввізного мита.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2014 по справі №808/2719/14, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, адміністративний позов позивача - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про визначення митної вартості за шостим методом № 112030000/2013/000640/2 від 16.10.2013 та картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00696 від 16.10.2013 за ВМД № 112030000/2013/022179 від 16.10.2013.

З постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2014 вбачається, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Оскільки, таких розбіжностей у поданих позивачем документах Митницею не встановлено, то суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів, не надання яких фактично і стало підставою для прийняття спірного рішення.

Судом встановлено що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч 2 ст. 53 МК України.

Подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Суд дійшов висновку про відсутність у митниці правових підстав для надсилання декларанту письмових вимог щодо подання додаткових документів, та достатність і достовірність поданих позивачем документів для митного оформлення товару за основним методом. Відповідач 1, в супереч встановленому частиною другою статті 71 КАС України обов'язку, не надав суду достатніх і беззаперечних доказів правомірності відмови у митному оформленні товару за ціною угоди та прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, а тому рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 112030000/2013/000640/2 від 16.10.2013 та картка відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00696 від 16.10.2013 є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано рішення відповідача 1 про коригування митної вартості № 112030000/2013/000640/2 від 16.10.2013 та картка відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00696 від 16.10.2013.

Згідно з положеннями статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Повернення не здійснюється:

1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень;

2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Стаття 301 МК України передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків, поданою не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами визначено Порядком № 618.

У відповідності з Порядку № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів:

а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку;

б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава:

на депозитний рахунок 3734;

на банківський рахунок 2603;

в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603;

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються:

аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі;

документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів;

документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення) до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, підготовлений відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1095/14362 (далі - Реєстр висновків про повернення), Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення коштів з Держбюджету), форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Копія Висновку про повернення, оригінал заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України та документ, у якому відображаються результати перевірки заяви платника, залишаються у Відділі для контролю.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Відповідно до вимог МК України на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача 1 із заявою про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів (митних платежів) в сумі 17995,33 грн. До зазначеної заяви позивачем було додано: копія ВМД №112030000/2013/022179 від 16.10.2013; копія ДМВ-2 №112030000/2013/022179 від 16.10.2013: копія ВМД №112030000/2013/022207 від 16.10.2013; копія ДМВ-1 №112030000/2013/022207 від 16.10.2013; копія платіжного доручення від 16.10.2013 на суму 150000,00 грн. про перерахування митних платежів; копія рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2013/000640/2 від 16.10.2013; копія картки відмови № 112030000/2013/00696 від 16.10.2013; копія ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 по справі №808/2719/14; копія постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2014 по справі №808/2719/14.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1, у встановлений строк, висновок про повернення товариству суми надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість не прийняв та не направив його до відповідача 2.

При цьому, Листом №236/11/08-70-10 від 18.03.2015 відповідач 1 відмовив у поверненні надмірно сплачених митних платежів в сумі 17995,33 грн. з Державного бюджету України.

Підставою відмови у поверненні надмірно сплачених митних платежів, стало те, що переплата ввізного підлягає поверненню лише за рішенням суду.

Позивач в адміністративному позові, серед іншого, просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів у розмірі 17995,33 грн.

З приводу зазначеної позовної вимоги, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

За ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно пп. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, підставою для повернення митним органом платнику податків надмірно сплачених до бюджету митних платежів є факт такої переплати незалежно від того, звертався платник до суду з відповідною вимогою чи ні.

З наведених підстав бездіяльність відповідача 1 щодо неподання до органу казначейської служби висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита є протиправною.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача переплати ввізного мита у сумі 17995,33 грн., суд зазначає наступне.

Виходячи з аналізу положень статей 53 - 57 Митного кодексу України, вбачається, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів, а відтак встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Аналогічний висновок відображений в Постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 (номер в ЄДРСР 52934283).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно змісту Постанови Верховного Суду України від 16.09.2015 митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

З огляду на встановлені у даній справі обставини, постановлення рішення про стягнення з Державного бюджету України сум надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 17995,33 грн. фактично визначить митну вартість ввезеного товару за першим методом, а суд фактично перейме функцію митного органу.

Крім того, слід зазначити, що позивачем не було належним чином обґрунтовано заявлений до стягнення розмір суми надмірно сплаченого ввізного мита.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача переплати ввізного мита у сумі 17995,33 грн., як необґрунтованих.

Також, відповідно до змісту Постанови Верховного Суду України від 16.09.2015 рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК та розділу ІІІ Порядку, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зобов'язання митного органу прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд не вбачає підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом щодо зобов'язання митного органу прийняти та направити органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів.

За приписами ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 18.09.2015 №20680 та від 08.10.2015 №22122 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору у сумі 2436,00 грн.

Відтак, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 94 КАС України, підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України сума пропорційно задоволених позовних вимог, а саме 1218,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення переплати ввізного мита задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо неподання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми ввізного мита за митною декларацією №112030000/2013/022207 від 16.10.2013.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» сплачений судовий збір у сумі 1218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль