Постанова

від 20.11.2015 по справі 824/2222/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/2222/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Тимофєєва А.О.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 13 серпня 2015 року №0062011701, №0062001701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0062261701 від 13 серпня 2015 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0062271701 від 13 серпня 2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між ним та ТОВ «Агросота» були укладені договори про надання бухгалтерських послуг та на поставку товарів. На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Агросота» надало для позивача послуги та поставило товару за ІІ квартал 2014 року на загальну суму 827543,16 грн, в тому числі ПДВ - 137923,86 грн.

Вказані господарські операції підтверджуються податковими та видатковими накладними, актами надання послуг, банківськими документами, які свідчать про розрахунки із контрагентом в повному обсязі та, відповідно, про реальність досліджуваних відповідачем господарських операцій з ТОВ «Агросота».

Між тим, відповідачем в Акті від 04 серпня 2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1 про результати документальної перевірки ОСОБА_6 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 червня 2012 року по 01 червня 2015 року безпідставно були зроблені висновки про відсутність юридичної сили та доказовості у первинних документів, податкових та видаткових накладних із вказаним товариством.

Так, в обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на неправдиві відомості щодо підписів посадових осіб ТОВ «Агросота», місцезнаходження продавця, що в свою чергу, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Однак позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача та вважає, що зобов'язання всіх сторін за укладеними договорами між ним та його контрагентом виконанні в повному обсязі та належним чином.

Також позивач вказує про неправильність розрахунку відповідачем суми грошового зобов'язання у податковому повідомленні рішенні від 13 серпня 2015 року №0062011701 та неправильність розрахунку суми боргу і штрафу в оскаржуваній вимозі №Ф-0062271701 від 13 серпня 2015 року й рішенні №0062261701 від 13 серпня 2015 року.

Крім цього, позивач в ході судового розгляду справи посилався на неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України та вказував на правову позицію в аналогічних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду України у справі 21-494а14.

Відповідач щодо задоволення заявлених позовних вимог заперечував, водночас погодився з доводами позивача відносно неправильно розрахованої суми грошового зобов'язання в податковому повідомленні рішенні від 13 серпня 2015 року №0062011701.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на правомірність своїх дій та висновків за результатом проведеної у позивача перевірки.

Вказував, що наявні у справі первинні документи по господарських операціях між позивачем та ТОВ «Агросота» містять розбіжності й неточності та ставлять під сумнів наявність ділової мети в обох контрагентів, а також не свідчать про реальність таких взаємовідносин.

Наголошував, що довіреність від 08 квітня 2014 року, видана директором ТОВ «Агросота» ОСОБА_7 на ОСОБА_8 є фіктивним документом, що підтверджується висновком експерта, а тому підписані останнім від імені ТОВ «Агросота» документи не мають жодної юридичної сили і не призводять до будь-яких юридичних наслідків.

Крім цього, відповідач зазначив про безпідставність посилань позивача на рішення Верховного Суду України, оскільки наведені в ньому положення статті 58 Податкового кодексу України на час виникнення даних спірних правовідносин змінились і не могли бути застосовуватись при прийнятті оскаржуваних рішень.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, пояснив, що він, працюючи директором ТОВ «Агросота» до квітня 2014 року, укладав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 договір про надання бухгалтерських послуг від 06 січня 2014 року та договір поставки від 01 квітня 2014 року. Вказав, що на підприємстві працювала також бухгалтер Наталія, яка надавала бухгалтерські послуги ОСОБА_6 Відносно поставки товару за договором від 01 квітня 2014 року пояснив, що на його виконання ОСОБА_6 були продані електротовари. Ці товари знаходились в приміщенні, де розташовувалось підприємство. Доставка товару покупцю здійснювалась або підприємством шляхом відправки товару, користуючись послугами таксі, або ж представник ОСОБА_6 здійснював самовивіз товару. Договір про надання послуг на перевезення товару з ОСОБА_6 не укладався. Оплата проводилась в безготівковій формі. Заборгованість за договорами про надання бухгалтерських послуг та поставки товару відсутня, претензій до покупця ОСОБА_6 немає.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, пояснив, що він з квітня 2014 року займав посаду директора ТОВ «Агросота». Первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах ТОВ «Агросота» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 підписував власноруч. Відносно поставки товару позивачу вказав, що такий дійсно був в наявності підприємства і за умовами договору поставки проданий ОСОБА_6 Товар знаходився в приміщенні підприємства. Доставка товару покупцю здійснювалась або шляхом його самовивозу позивачем, або підприємством шляхом відправки товару покупцю, користуючись послугами таксі.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, пояснила, що вона, перебуваючи на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у м.Чернівцях, проводила у липні 2015 року перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 червня 2012 року по 01 червня 2015 року, про що було складено відповідний акт. В акті зазначено лише ті документи, які були представлені позивачем та брались до уваги контролюючим органом при проведенні перевірки й складенні за її результатом висновків. Також вказала, що при проведенні перевірки посадовими особами контролюючого органу враховувались інформація з матеріалів кримінального провадження про діяльність ТОВ «Агросота», яке було контрагентом позивача у період, що перевірявся.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4; взятий на облік в Державній податковій інспекції у м.Чернівцях як суб'єкт підприємницької діяльності з 23 серпня 2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Основні види діяльності позивача у період, за який відповідач проводив перевірку: електромонтажні роботи, неспеціалізована оптова торгівля.

Позивач є платником податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, податку на доходи фізичних осіб - найманих працівників, єдиного соціального внеску, податку на додану вартість.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 22 липня 2015 року №202, направлень на перевірку від 22 липня 2015 року №000496, №000497, №000498, плану-графіку проведення перевірки та на виконання постанови старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області про проведення позапланової документальної перевірки від 16 червня 2015 року, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову перевірку ОСОБА_6 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 червня 2012 року по 01 червня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області складено Акт від 04 серпня 2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1, який містить висновки про порушення ОСОБА_6:

- пункту 4.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 157923,86 грн, в тому числі: за квітень 2014 року в сумі 82728,86 грн, за травень 2014 року в сумі 5135,40 грн, за червень 2014 року в сумі 60059,60 грн та за липень 2014 року в сумі 10000,00 грн;

- пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 занижено суму податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 135847,07 грн;

- абзацу 1 пункту 2 частини 1 статі 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 %, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 27168,70 грн;

- пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару;

- пункту 4.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа-підприємець ОСОБА_6 за період з 01 жовтня 2013 рок по 01 червня 2015 року не зареєстрував Книгу обліку доходів і витрат;

- підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 несвоєчасно сплачено авансові внески за березень 2013 року, травень 2013 року, серпень 2013 року, листопад 2013 року, травень 2015 року.

На підставі Акту перевірки від 04 серпня 2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1 Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях Головного управління ДФС Чернівецькій області 13 серпня 2015 року прийнято відносно ОСОБА_6:

- за порушення пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0062011701 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 169808,84 грн, з яких за основним платежем - 135847,07 грн та за штрафними санкціями - 33961,77 грн;

- за порушення пункту 4.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0062001701 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 197404,83 грн, з яких за основним платежем - 157923,86 грн та за штрафними санкціями - 39480,97 грн;

- за порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення №0062261701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 2716,87 грн штрафних санкцій;

- відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0062271701 на суму 27168,7 грн.

Не погоджуючи з такими рішеннями суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом.

До встановлених обставин суд застосовує наступні положення законодавства та робить відповідні висновки.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (тут і далі в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-IV визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно абз.1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.

До цього ж, як вказав Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Суд також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

З обставин справи вбачається, що до висновків, які викладені в Акті перевірки 04 серпня 2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1, та на підставі яких прийняті оскаржувані позивачем рішення, контролюючий орган прийшов за результатом дослідження господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 з ТОВ «Агросота» за період квітень - червень 2014 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агросота» судом встановлено, що 06 січня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Замовник) та ТОВ «Агросота» в особі директора ОСОБА_8 (Виконавець) укладено Договір про надання бухгалтерських послуг №060114.

Згідно умов договору №060114 від 06 січня 2014 року Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню передбачених цим Договором бухгалтерських послуг за плату.

Пунктом 3.1 даного договору визначено, що за надання передбачених послуг Замовник виплачує Виконавцю плату, узгоджену Сторонами, протягом 30 днів, після підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

В Акті перевірки від 04 серпня 2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1 вказано, що на перевірку було надано акти здачі прийняття виконавцем бухгалтерських послуг №143 від 17 червня 2014 року та №144 від 30 червня 2014 року.

При цьому в матеріалах даної справи наявний лише акт №144 від 30 червня 2014 року.

Акт №143 від 17 червня 2014 року сторони, на вимогу суду, не надали, посилаючись на його відсутність.

Як вбачається з Акту №144 від 30 червня 2014 року, він підписаний зі сторони виконавця ТОВ «Агросота» - ОСОБА_8

Про підписання указаною особою також Акту №143 від 17 червня 2014 року зазначається в Акті перевірки від 04 серпня 2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1.

Водночас, контролюючий орган вказує, що на момент складання актів здачі приймання за договором про надання бухгалтерських послуг ОСОБА_8 не був посадовою особою ТОВ «Агросота» згідно внесених змін до державного реєстру юридичних осіб від 08 квітня 2014 року ( з цього часу директором ТОВ «Агросота» став ОСОБА_7Е.) та, відповідно, не мав права підпису будь-яких документів в якості директора чи іншої посадової особи підприємства. Тому підписані останнім від імені ТОВ «Агросота» документи не мають жодної юридичної сили і не призводять до будь-яких юридичних наслідків.

Так, в ході судового розгляду справи позивачем не заперечувалось та згідно показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7, з 08 квітня 2014 року директором ТОВ «Агросота» був ОСОБА_7

Поряд з цим судом встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014260000000031 від 06 червня 2014 року, в ході якого Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Чернівецькій області було проведено почеркознавчу експертизу.

У висновку експерта від 04 листопада 2014 року №2394 зазначено, що на експертизу представлено довіреність від 08 квітня 2014 року, яка також міститься в матеріалах даної справи, від директора ТОВ «Агросота» ОСОБА_7 на ОСОБА_8

Експертизою встановлено розбіжні ознаки стійкі і достатні для висновку про те, що досліджуваний підпис від імені ОСОБА_7 виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

За таких обставин та враховуючи, що на підтвердження своїх тверджень про наявність інших, крім указаної, довіреностей від директора ТОВ «Агросота» ОСОБА_7 на ОСОБА_8 позивачем не було надано належних письмових доказів, суд погоджується з доводами відповідача про те, що ОСОБА_8 з 08 квітня 2014 року не мав права від імені ТОВ «Агросота» підписувати первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, а підписані ним документи не мають жодної юридичної сили і не призводять до будь-яких юридичних наслідків.

Між тим, указаною особою було підписано зазначені вище Акти здачі приймання за Договором про надання бухгалтерських послуг.

Також суд погоджується з твердженням відповідача і про наявність недоліків та неточностей в первинних бухгалтерських документах, складених за вказаною вище господарською операцією.

Зокрема, в податкові накладній №9 від 17 червня 2014 року зазначено про надання ТОВ «Агросота» фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 бухгалтерських та консультаційних послуг на суму 50000,00 грн, при цьому в графі «вид цивільно-правового договору» вказано договір поставки від 01 квітня 2014 року №20/2014.

Крім указаних Актів, з 08 квітня 2014 року ОСОБА_8 від імені ТОВ «Агросота» були підписані і такі документи як: рахунок на оплату №28 від 08 квітня 2014 року за договором поставки; видаткова накладна №80 від 08 квітня 2014 року за договором поставки; податкова накладна №30 від 08 квітня 2014 року за договором поставки; рахунок на оплату №29 від 09 квітня 2014 року за договором поставки; видаткова накладна №81 від 09 квітня 2014 року за договором поставки; податкова накладна №31 від 09 квітня 2014 року за договором поставки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Покупець) та ТОВ «Агросота» в особі директора ОСОБА_8 (Постачальник) укладено договір поставки №20/2014.

Згідно умов договору поставки №20/2014 Постачальник зобов'язується в порядку, на умовах та в строки, передбачені Договором передати Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити розрахунки за матеріали у кількості, за якістю та за цінами вказаними у рахунку-фактурі до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктами 2.2 та 2.3 цього договору передбачено, що кількість та якість товару, що передається має відповідати вимогам, що погоджені між Сторонами на час постачання Товару. Кількість вказується у рахунку-фактурі на кожну поставку окремо. Якість Товару, що поставляється Постачальником має відповідати встановленим вимогам на даний вид товару.

Пунктами 3.1 та 3.6 договору визначено, що попередньо домовлена обома сторонами ціна на Товар на кожну окрему поставку зазначається в рахунку-фактурі до даної поставки, який є невід'ємною частиною даного Договору. Розрахунку по даному договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 4 даного договору передбачено, зокрема, що умови та строки постачання товару зазначені в рахунку-фактурі до Договору. На кожну партію Товару Постачальник зобов'язується надати наступний пакет документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну.

Згідно пункту 5 договору умови та строки постачання Товару зазначається у рахунку-фактурі. Приймання-передача товару проводиться по кількості за його заліковою вагою та відповідністю до фактичної якості товару.

24 квітня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 (про зміну юридичної адреси та директора ТОВ «Агросота») до договору поставки №20/2014 від 01 квітня 2014 року.

На підтвердження взаємозв'язків з ТОВ «Агросота» по договору поставки №20/2014 від 01 квітня 2014 року позивач посилався, крім указаного договору та додаткової угоди, на наявні у справі документи, а саме: платіжні доручення №37 від 05 травня 2014 року, №50 від 03 червня 2014 року, №53 від 05 червня 2014 року, №61 від 17 червня 2014 року, №85 від 10 липня 2014 року, №94 від 30 липня 2014 року; рахунок на оплату №24 від 01 квітня 2014 року, податкову накладну №26 від 01 квітня 2014 року та видаткову накладну №76 від 01 квітня 2014 року; рахунок на оплату №25 від 02 квітня 2014 року, податкову накладну №27 від 02 квітня 2014 року та видаткову накладну№77 від 02 квітня 2014 року; рахунок на оплату№26 від 03 квітня 2014 року, податкову накладну№28 від 03 квітня 2014 року та видаткову накладну№78 від 03 квітня 2014 року; рахунок на оплату№27 від 07 квітня 2014 року, податкову накладну№29 від 07 квітня 2014 року та видаткову накладну№79 від 07 квітня 2014 року; рахунок на оплату№28 від 08 квітня 2014 року, податкову накладну№30 від 08 квітня 2014 року та видаткову накладну№80 від 08 квітня 2014 року; рахунок на оплату№29 від 09 квітня 2014 року, податкову накладну№31 від 09 квітня 2014 року та видаткову накладну№81 від 09 квітня 2014 року; рахунок на оплату№30 від 28 квітня 2014 року, податкову накладну№32 від 28 квітня 2014 року та видаткову накладну№82 від 28 квітня 2014 року; рахунок на оплату №31 від 29 квітня 2014 року, податкову накладну№33 від 29 квітня 2014 року та видаткову накладну№83 від 29 квітня 2014 року; рахунок на оплату№34 від 30 квітня 2014 року, податкову накладну№42 від 30 квітня 2014 року та видаткову накладну№94 від 30 квітня 2014 року; податкову накладну №33 від 30 травня 2014 року та видаткову накладну №137 від 30 травня 2014 року; податкову накладну №6 від 02 червня 2014 року та видаткову накладну №147 від 02 червня 2014 року; податкову накладну №7 від 16 червня 2014 року та видаткову накладну №146 від 16 червня 2014 року; податкову накладну№8 від 17 червня 2014 року та видаткову накладну№145 від 17 червня 2014 року; податкову накладну№12 від 26 червня 2014 року та видаткову накладну№171 від 26 червня 2014 року; податкову накладну№13 від 27 червня 2014 року та видаткову накладну №172 від 27 червня 2014 року.

Водночас, з наведеного слідує відсутність рахунків на оплату партій товару від 30 травня 2014 року та протягом червня 2014 року.

Поряд цим такі рахунки-фактури згідно умов договору поставки №20/2014 від 01 квітня 2014 року є обов'язковими та видаються на кожну партію товару разом з податковою та видатковою накладними, в них зазначаються умови та строки постачання товару.

Як вбачається з Акту перевірки від 04 серпня 2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1, рахунків-фактур на партії товару від 30 травня 2014 року та протягом червня 2014 року за вказаним договором поставки не було надано позивачем контролюючому органу і при проведенні перевірки.

Відсутні такі й в описі речей і документів від 13 жовтня 2014 року, які були вилучені у позивача слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області на підставі ухвали слідчого судді.

Крім цього, згідно Акту перевірки від 04 серпня 2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1 в ході проведення відповідачем перевірки позивачем не було надано і сертифікатів якості придбаного у ТОВ «Агросота» товару за договором поставки №20/2014 від 01 квітня 2014 року.

Не було надано позивачем в обґрунтування своїх доводів про реальність вказаної господарської операції, крім зазначеного вище, і товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення перевезення електротоварів, які знаходились у контрагента.

Як зазналось представником позивача, товари, які позивач придбав у ТОВ «Агросота», знаходились на території біля приміщення вказаного підприємства та забирались або покупцем самостійно або доставлялись безпосередньо контрагентом.

Натомість допитані як свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пояснили, що товар знаходився безпосередньо в приміщенні ТОВ «Агросота», а його доставка покупцю здійснювалась або шляхом його самовивозу покупцем або шляхом відправки товару покупцю, користуючись послугами таксі.

При цьому в ході судового розгляду справи позивачем не було доведено на підставі належних доказів наявності у ТОВ «Агросота» товару, який значиться в указаних вище документах, та який згідно цих документів він придбав у вказаного підприємства.

Представники позивача зазначали, що придбаний за договором поставки №20/2014 від 01 квітня 2014 року у ТОВ «Агросота» товар доставлявся позивачу на умовах Договору про надання послуг, укладеного з ТОВ «Агросота». Поряд з цим допитані як свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вказали, що інших договорів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, крім договору про надання бухгалтерських послуг та поставки, ТОВ «Агросота» не укладало.

Операції супроводження вантажу за Договором про надання послуг також були предметом розгляду контролюючим органом при проведенні перевірки у позивача, за результатом чого зроблено висновки про порушення останнім норм податкового законодавства.

Однак Договір про надання послуг ні суду, ні відповідачу в ході проведення перевірки позивачем не надавався.

В матеріалах справи наявні та були представлені позивачем на перевірку відповідачу: Акт про надання послуг №106 від 30 квітня 2014 року, в якому вказано, що він складений на підставі Договору про надання послуг; податкова накладна №60 від 30 квітня 2014 року, в графі «вид цивільно-правового договору» якої значиться Договір про надання послуг, при цьому його датою вказано «01 квітня 2014 року», а номер « 22/2014»; Акт про надання послуг №173 від 30 червня 2014 року, в якому вказано, що він складений на підставі Договору поставки; податкову накладну №14 від 30 червня 2014 року, в графі «вид цивільно-правового договору» якої значиться Договір поставки від 01 квітня 2014 року №20/2014.

Поряд з цим позивачем не було обґрунтовано суму витрат на послуги супроводження вантажу - 22500,00 грн, зазначену в Акті про надання послуг №106 від 30 квітня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не було доведено реальність господарських операцій між ним та ТОВ «Агросота», які перевірялись контролюючим органом.

Вказані вище обставини цієї справи у своїй сукупності свідчать про те, що реального здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та ТОВ «Агросота» не відбулось, а позивачем фактично проведено лише документування отримання товарів і послуг від зазначеного контрагента та відображення в податковому обліку результатів таких відносин. При цьому позивачем не було надано й усіх необхідних документів на підтвердження своїх посилань про реальність указаних вище господарських операцій, а частина з представлених документів містить неточності та розбіжності і не відповідає вимогам первинної документації.

Суд зазначає, що як відомості, які містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язується реалізація права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми валових витрат в результаті включення до їх складу витрат, включаючи вартість виконаних робіт, надання послуг, не підтверджених документально, є правомірним та підтверджується встановленими судом обставинами справи.

Суд також погоджується з висновком відповідача, що фактично є похідним від попередніх та зроблений за результатом дослідження господарських операцій з ТОВ «Агросота», про порушення позивачем норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо заниження чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, та заниження єдиного соціального внеску.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідач - суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх висновків про порушення позивачем пункту 4.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (заниження податку на додану вартість), пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності), абзацу 1 пункту 2 частини 1 статі 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 %, заниження єдиного соціального внеску).

Натомість доводи позивача в обґрунтування позову не свідчать про незаконність вказаних висновків контролюючого органу.

Також є безпідставними посилання позивача в обґрунтування незаконності оскаржуваних рішень на неврахування відповідачем пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України та правову позицію в аналогічних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду України у справі 21-494а14.

Так, з матеріалів справи вбачається що документальну позапланову перевірку у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання постанови старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області про проведення позапланової документальної перевірки від 16 червня 2015 року, прийняту в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014260000000031 від 06 червня 2014 року відносно, у тому числі, господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Агросота».

Згідно указаної норми Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

В постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі 21-494а14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_10 Комодітіз Україна ЛТД» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників; далі - СДПІ, ГУ Міндоходів відповідно), Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА), Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень за результатом аналізу підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 86.9 статті 86 , абзацу першого пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України суд касаційної інстанції дійшов висновку, що матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

У справі, що розглядалась Верховним Судом України, правовідносини між сторонами мали місце в 2011 році. Натомість на час виникнення спірних правовідносин у даній справі та прийняття відповідачем оскаржуваних позивачем рішень положення статті 58 Податкового кодексу України змінились.

Відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень) у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, системний аналіз наведеної норми свідчить про те, що зазначені положення Податкового кодексу України застосовуються до того платника податку, відносно якого порушено кримінальне провадження та якому надіслане (вручене) повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

В даному ж випадку документальну позапланову перевірку, за результатом якої прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було проведено контролюючим органом на підставі постанови слідчого в рамках кримінального провадження відносно господарської діяльності не позивача, а його контрагента - ТОВ «Агросота».

Відтак, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність скасування оскаржуваних ним рішень у зв'язку з недотриманням відповідачем положень пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України.

Надані свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покази відносно реальності господарських операцій між ТОВ «Агросота» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 суд оцінює критично, оскільки вони є суперечливими.

Зокрема, допитаний в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014260000000031 від 06 червня 2014 року ОСОБА_7, який з 08 квітня 2014 року займав посаду директора ТОВ «Агросота» та підписував первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, повідомляв, що він ніякої участі у діяльності ТОВ «Агросота» не приймав, що підтверджується наявним у справі протоколом допиту від 28 серпня 2014 року та відображено відповідачем в Акті перевірки від 04 серпня 2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1.

Посилання позивача на заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від 17 серпня 2015 року щодо неврахування наданих ними раніше пояснень є безпідставними, оскільки в цих заявах вказано про пояснення відносно діяльності ТОВ «Зелененьке». До того ж, такі заяви написані 17 серпня 2015 року й не могли фактично бути враховані відповідачем при проведенні перевірки позивача у липні 2015 року.

З огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Поряд з цим, враховуючи, що контролюючим органом неправильно було розраховано суму грошового зобов'язання у податковому повідомленні рішенні від 13 серпня 2015 року №0062011701 (загальна сума 169808,84 грн, з яких за основним платежем - 135847,07 грн та за штрафними санкціями - 33961,77 грн), проти чого, посилаючись на допущення технічної помилки, відповідач не заперечував (вказав, що правильна сума грошового зобов'язання складатиме 164807,01 грн, з яких за основним платежем - 131845,61 грн та за штрафними санкціями - 32961,40 грн), суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати зазначене рішення частково, а саме на суму 5001,83 грн (169808,84 грн - 164807,01 грн).

Крім цього, позивач вказував про неправильність розрахунку суми боргу і штрафу в оскаржуваній вимозі №Ф-0062271701 від 13 серпня 2015 року й рішенні №0062261701 від 13 серпня 2015 року.

Так, перевіркою не правильно було визначено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про що свідчать відомості внесені до таблиці сторінки 21 Акта перевірки. Зокрема, в липні 2014 року у третьому стовпчику таблиці відповідачем безпідставно збільшено максимальний чистий оподатковуваний доход, на який нараховується єдиний соціальний внесок. Максимальний розмір доходу, з якого справляється єдиний соціальний внесок, встановлюється залежно від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 27 березня 2014 року №1165-УІІ розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2014 рік складає 1218,00 грн.

Згідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 2014 рік складає 20706,00 грн. Однак відповідачем зазначено 21250,00 грн, внаслідок чого зайво донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 188,77 грн та штрафної санкції 18,88 грн.

Проти зазначених доводів позивача відповідач заперечень не надав.

Відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати частково вимогу №Ф-0062271701 від 13 серпня 2015 року та рішення №0062261701 від 13 серпня 2015 року на вказані суми.

Відповідно до частини першої та третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позивачем за заявлені вимоги майнового характеру на загальну суму 397099,24 грн сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн, що підтверджується квитанцією №2441 від 31 серпня 2015 року, а задоволенню підлягає лише їх частина на суму 5209,48, що складає 1,3% заявлених вимог, то позивачу необхідно присудити відповідно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір у розмірі 6,3 грн.

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області форми «Р» від 13 серпня 2015 року №0062011701 на суму 5001 (п'ять тисяч одна) грн 83 коп., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13 серпня 2015 року №Ф-0062271701 на суму 188 (сто вісімдесят вісім) грн 77 коп, а в іншій частині зазначену вимогу залишити без змін.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13 серпня 2015 року №0062261701 на суму 18 (вісімнадцять) грн 88 коп., а в іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.

Присудити з Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області за рахунок її бюджетних асигнувань фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 судові витрати, що складаються з судового збору, у розмірі 6 (шість) грн 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк