Ухвала

від 30.05.2017 по справі 824/2222/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року м. Київ К/800/5836/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року у справі №824/2222/15-аза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області (надалі - ДПІ у м. Чернівцях)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях від 13.08.2015 року №0062011701 та від 13.08.2015 року №0062001701, рішення від 13.08.2015 року №0062261701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу від 13.08.2015 року №Ф-0062271701 про сплату боргу (недоїмки).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.11.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2015 року №0062011701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 5001,83 грн., вимогу від 13.08.2015 року №Ф-0062271701 на суму 188,77 грн., рішення від 13.08.2015 року №0062261701 в частині застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 18,88 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.08.2015 року №0062011701, від 13.08.2015 року №0062001701; визнано протиправним і скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0062261701 від 13.08.2015 року; визнано протиправною і скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0062271701 від 13.08.2015 року. В іншій частині постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.11.2015 року залишено без змін.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи Вінницьким апеляційним адміністративним судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.06.2012 року по 01.06.2015 року, наслідки якої оформлено актом від 04.08.2015 року №385/24-12-17-01-18/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні бухгалтерських послуг, товарно-матеріальних цінностей та послуг із супроводження вантажу в Товариства з обмеженою відповідальністю Агросота з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій належним чином оформленими первинними документами.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що первинні документи за оспорюваними поставками видано від імені ТОВ Агросота за підписом ОСОБА_2, проте на час їх складення він не був посадовою особою контрагента (згідно з внесеними 08.04.2014 року змінами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та, відповідно, не мав права підпису будь-яких документів як директор чи інша посадова особа ТОВ Агросота . Директором зазначеної юридичної особи з 08.04.2014 року був ОСОБА_3.

Також, відповідач звертав увагу на недоліки представленої платником на перевірку первинної документації, зокрема, наявні розбіжності та неточності.

Крім того, ДПІ у м. Чернівцях дійшла висновку про недотримання ФОП ОСОБА_1 абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування внаслідок заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу, на 27168,70 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2015 року №0062011701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 169808,84 грн., у тому числі 135847,07 грн. за основним платежем та 33961,77 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 13.08.2015 року №0062001701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 197404,83 грн., у тому числі 157923,86 грн. за основним платежем та 39480,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення від 13.08.2015 року №0062261701, згідно з яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2716,87 грн.; вимогу від 13.08.2015 року №Ф-0062271701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 27168,70 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов, зокрема, висновку про те, що фактично господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Агросота не відбувались, а позивачем здійснено лише документування отримання товарів і послуг від зазначеного постачальника та відображення в податковому обліку його результатів з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольняючи їх у повному обсязі, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

За правилами п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, цілком обґрунтовано врахував долучені ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій ї їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів надання послуг; рахунків на оплату; видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат. Доставка придбаного в контрагента товару здійснювалась шляхом його самовивозу ФОП ОСОБА_1 або шляхом відправки товару покупцю з використанням послуг таксі, тобто без залучення автоперевізника, що не передбачає оформлення товарно-транспортних накладних, що залишено поза увагою Чернівецьким окружним адміністративним судом.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що, підписуючи від імені ТОВ Агросота первинні бухгалтерські документи ОСОБА_2 діяв на підставі виданої йому директором ОСОБА_3 довіреності від 08.04.2014 року. Крім того, свідки підтвердили й фактичне надання ФОП ОСОБА_1 спірних послуг та реалізацію йому товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу, відповідачем не подано належних доказів, які б спростовували показання свідків, підтверджували недобросовісність позивача як платника податків або можливу фіктивності його контрагента.

На момент здійснення спірних господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та його постачальник були належним чином зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Таким чином, Вінницький апеляційний адміністративний суд дійшов вірного висновку про доведеність позивачем реального характеру оспорюваних поставок.

Наведене, відповідно, обумовлює й неправомірність застосування контролюючим органом до ФОП ОСОБА_1 штрафу за заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу, на 27168,70 грн.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

О.В. Вербицька