Ухвала

від 16.11.2015 по справі 810/1546/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/1546/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - технологічна компанія «Дакмас» до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.10.2014 №00083722002,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.10.2014 №00083722002.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробничо - технологічна компанія «Дакмас» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Цикломен-Н», ТОВ «Семикс», ТОВ «Гравіском», ТОВ «Сібол», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2014 по 28.02.2014; за наслідками перевірки складено акт від 22.08.2014 №409/10-17-22-01/37649016.

Актом перевірки встановлені порушення пункту 185.1 статті 185, підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2014 року на загальну суму 23301,70 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Семикс» та ТОВ «Гравіском». Так, щодо господарських операцій з ТОВ «Семикс» в акті перевірки зазначено, що згідно акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 №1012/26-55-22-07/38348306 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014», у вказаного товариства відсутні об'єкти оподаткування, товариство відсутнє за місцезнаходженням; висновком експерта від 27.03.2014 №141 встановлено, що підписи від імені керівника на документах, що містяться в матеріалах реєстраційної справи, виконані різними особами. Тому, на думку посадової особи, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 13437,70 грн. Стосовно контрагента ТОВ «Гравіском» в акті зазначено, що згідно акту ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 26.03.2014 №177/05-66-15-01/38769920 у вказаного товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Тому, на думку посадової особи, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 9864,00 грн.

01.10.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0008372202, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29127,13 грн, у тому числі за основним платежем 23301,70 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 5825,43 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останній має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Семикс» та ТОВ «Гравіском», на підставі яких було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія виходив з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «Семикс» (постачальник) укладений договір поставки товару від 20.08.2013 №20-0813, відповідно до якого останній зобов'язався у період з 01.09.2013 по 31.08.2014 поставити матеріали, номенклатура яких буде наведена у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1). Поставка товару здійснюється окремими партіями; кількість товару в кожній партії визначаються сторонами в видаткових накладних до договору, які є невід'ємною частиною (п. 1.2). На товар постачальник передає покупцю супровідну документацію, а саме видаткову та податкову накладну (п. 3.3.). Поставка товару здійснюється на умовах: склад або об'єкт покупця (п. 3.4). Датою поставки товару є дата оформлення видаткової накладної або акту приймання - передачі товару.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані рахунки на оплату товарів - ДСА-1, СЕНЕЖ огне био, видаткові та податкові накладні; на підтвердження оплати надані платіжні доручення.

Як встановлено судом першої інстанції, суми податку на додану вартість у загальному розмірі 13473,70 грн за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень 2014 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що окремого письмового документу у вигляді договору купівлі-продажу між позивачем та його контрагентом ТОВ «Гравіском» не укладалось, проте з урахуванням вимог до письмової форми правочину, встановлених статтею 207 Цивільного кодексу України, про можливість вчинення правочину у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку способом об'єктивного вираження правочину є фіксація його змісту в кількох документах, зокрема, рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, платіжних дорученнях про оплату вартості придбаних товарів, що є належною формою вираження змісту правочину між його учасниками.

Так, позивачем у ТОВ «Гравіском» було придбано товар: фарба вогнезахисна «INTERCHAR 2060», що підтверджується рахунком - фактурою, видатковою та податковою накладною; на підтвердження оплати отриманого товару позивачем надано платіжне доручення.

Сума податку на додану вартість у загальному розмірі 9864,00 грн була включена позивачем до складу податкового кредиту за січень 2014 року.

Як встановлено судом першої інстанції, придбаний у ТОВ «Гравіском» та ТОВ «Семикс» товар позивачем був використаний у господарській діяльності, а саме під час виконання зобов'язань перед контрагентами ТОВ «Епіцентр К» згідно контракту від 18.12.2013 №119/13, ТОВ «Резорт Інвест Девелопмент» згідно контракту від 07.08.2013 №59/13, ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» згідно договору підряду від 26.09.2013 №84/13, ПрАТ «Укрстальконструкція» згідно договору на виконання вогнезахисних робіт від 18.12.2013 №13/97. Товари, що були отримані від ТОВ «Семикс» та ТОВ «Гравіском» та які були використані для виконання зобов'язань перед контрагентами, були списані позивачем, що підтверджується відповідними актами списання товарів.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.07.2015 основним видом економічної діяльності позивача є: 41.20 будівництво житлових і нежитлових приміщень, а згідно ліцензії серії АГ №595896 від 04.01.2012 останній має право надавати послуги і виконувати роботи протипожежного призначення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 01.10.2014 №00083722002.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону, в редакції Закону від 22.05.2015 №484-VIII (набрав чинності 01.09.2015), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Як вбачається з адміністративного позову, предметом спору є податкове повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29127,13 грн. Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер.

Отже, в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно, судовий збір повинен складати 2009,70 грн (1218,00х1,5х1,1).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 у даній справі Переяслав - Хмельницькій об'єднанні державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року - без змін.

Стягнути з Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 38680371, адреса: 08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 95) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) гривень 70 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 23.11.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.