Рішення

від 19.11.2015 по справі 357/11786/14-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11786/14-ц

2/357/56/15

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко О. В. ,

при секретарі - Кириченко Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_3, треті особи: Приватне підприємство «Гео - Кадастр», відділ Держземагенства у м. Біла Церква, Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5. ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними та скасування рішень міськвиконкому, міської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з даним позовом 14.08.2014 року мотивуючи тим, що їй згідно з свідоцтвом про право власності від 19.02.2005 року, зареєстрованого в МБТІ, ( видане взамін договору купівлі - продажу 1/4 частини жилого будинку, укладеного між нею та попередньою власницею ОСОБА_8) на праві приватної власності належить 6/25 частини житлового будинку № АДРЕСА_1. Решта будинку належить на праві приватної власності: 21/100 частина відповідачу ОСОБА_3, на підставі договору дарування від 03.09.2012 року; 21/100 частина - ОСОБА_5, на підставі договору дарування від 03.03.2005 року; 29/100 частини - ОСОБА_6, на підставі договору дарування від 01.03.2005 року; 1/20 частина - ОСОБА_7, на підставі свідоцтва про право власності від 19.02.2005 року. За будинком ( згідно технічного паспорта Білоцерківського МБТІ) рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради за № 213 від 05.08.1953 року бала закріплена земельна ділянка площею 1221 кв.м., з яких норма 910 кв.м., лишки 311 кв.м. Рішенням Білоцерківського міського народного суду від 03.09.1986 року було встановлено порядок користування земельною ділянкою, що прилягає до будинку № АДРЕСА_1 по І варіанту технічної експертизи. Сторонами у справі були співвласники будинку: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. Згідно тексту вказаного рішення ОСОБА_10 виділено земельну ділянку розміром 249,6 кв.м., в тому числі під будівлями 44,1 кв.м., під двором та городом 144 кв.м., під спільним проїздом 38,4 кв.м., розташована ділянка з лівої сторони всієї ділянки, що прилягає до будинку і межує з правого боку з ділянкою ОСОБА_9, зліва з ділянкою будинку № 15. Згідно акту судового виконавця від 16.05.1987 року - встановлений судом варіант № 1 винесено в натуру забиванням кілочків по розмірам, вказаним в плані ділянки до цього варіанту. Після прийняття судом вказаного рішення співвласники будинку змінились. Зокрема, після смерті ОСОБА_10 в 1990 році спадщину прийняла його мати ОСОБА_8, яка продала 17.11.1990 року частину будинку та передала в користування земельну ділянку їй, ОСОБА_1. На земельній ділянці, яка перейшла до неї, було побудовано металевий гараж розміром 3,68 Х 6,14 м, який був узаконений розпорядженням № 802 Р виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 01.12.2004 року, та туалет. Оскільки між всіма сусідами склалось тривале фактичне землекористування, було вирішено закріпити такий стан, щоб мати можливість отримати у власність та оренду земельні ділянки. Тому, в 2005 році вона замовила і сусіди погодили, зведений план ділянки по АДРЕСА_1, кв.1,2,3,4,5, в місті Біла Церква, виготовлений ДП «Центр ДЗК». При виготовленні цього плану з застосуванням нових технологій площа земельної ділянки була уточнена - 0,1278 га. Згідно цього погодженого плану всіма визнавалось закріплення за нею ділянки, зазначеної на плані «05», площею 0,0236 га та «06» - площею 0,0015 га. В спільному користуванні погодженого залишити дві земельні ділянки «13» - площею 0,0085 га та «14» - площею 0,0013 га. За цим же планом ОСОБА_13, у якої значно пізніше відповідач придбала за договором дарування від 03.09.2012 року 21/100 частини житлового будинку, виділялась земельна ділянка «07» - площею 0,0205 га та «09» - площею 0,0009 га. В зв'язку з тяжкими сімейними обставинами позивач не змогла відразу приватизувати земельну ділянку. Коли ж в 2013 році знову повернулась до даного питання з'ясувалось, що нова сусідка, відповідач по справі, вже без її згоди і відома приватизувала її земельну ділянку, якою вона користується на законних підставах і на якій побудовано гараж і туалет. Під час одного з конфліктів з приводу користування земельною ділянкою, відповідач показала та дала можливість сфотографувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер НОМЕР_3 від 25.04.2013 року на земельну ділянку площею 0,015 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. Після цього позивач почала звертатись в усі інстанції з приводу незаконної приватизації даної земельної ділянки. У відповіді Держінспекції сільського господарства в Київській області від 31.12.2013 року, після проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_3 при приватизації земельної ділянки, вказано наступне: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 розроблений на підставі витягу з рішення Білоцерківської міської ради № 867-37-УІ від 24.01.2013 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» виготовлений ПП «Гео-Кадастр» та затверджений витягом з рішення Білоцерківської міської ради № 931-40-УІ від 28.03.2013 року «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам». Відповідно до рішення Білоцерківського народного суду від 03.09.1986 року гр. ОСОБА_10 ( попередньому власнику її частини будинку) виділено земельну ділянку загальною площею 0,02496 га, яка розміщена з лівої сторони всієї земельної ділянки та межує з будинком № 15. Під час виїзду на місцевість встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться металевий гараж, орієнтовною площею 0,0023 га, розміри якого належно затверджені 01.12.2004 року гр.. ОСОБА_1 На зведеному плані земельних ділянок по АДРЕСА_1, виготовленому ДП «Центр ДЗК» в 2005 році, який підписаний усіма співвласниками будинку, під № 05 та № 6 розташовані земельні ділянки ОСОБА_1 із зазначенням місця розташування металевого гаража. В схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта № 6928671 від 16.06.2012 року цей гараж зазначений літерою «м». Тобто, зазначена відповідь та відповідний акт № А 36/135 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.02.2014 року підтверджують, що відповідач незаконно приватизувала земельну ділянку, яка перебувала в її законному користуванні і на якій розташований її гараж «М». При цьому, земельна ділянка з цільовим призначенням для житлового будівництва приватизована відповідачем з наявним сусідським об'єктом нерухомого майна ( гаражем) вже з цільовим призначенням «для індивідуального садівництва». З копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва АДРЕСА_1. який виготовлений в 2013 році ПП «Гео - Кадастр» вбачається наступне: 24.01.2013 року Білоцерківською міською радою було прийнято рішення № 867-37-УІ «про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки». Яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою для оформлення земельних ділянок у власність громадянам України, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква згідно списку ( додаток№1) в якому під № п/п18 значиться відповідач ОСОБА_3, АДРЕСА_2. для ведення садівництва 150 кв.м.; зведений кадастровий план земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальна площа 0,1278 га, в тому числі 0,1000 га - власність, 0.0278 га - оренда. Як зазначено в самому плані - розробленому ПП «Гео - Кадастр» в 2011 році, для будівництва і обслуговування жилого будинку, підписаного 26.11.2012 року, в якому мається запис « з даним варіантом розподілу погоджуємось: 0,0254 га - кВ.4 ОСОБА_3, власність 0,0150 - садівництво ( підпис), 0,0093 га - кВ.3 - ОСОБА_1 ( підпис). Однак, позивач категорично стверджує, що про існування такого документа не знала, ніколи його не погоджувала, свій підпис не ставила, тобто, цей документ є підробленим. З таким варіантом розподілу земельної ділянки ніколи б не погодилась, тим більше, що на ньому видно розташування її гаража та вбиральні. В даному кадастровому плані земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0150 га чітко зазначено об'єкти нерухомості гараж «к/н» та вбиральня, однак ніяким чином це не описано і не зазначено власника, а зазначено, що це сільськогосподарські угіддя і що забудови земель немає, не зазначено суміжного землекористувача, як співвласника будинку, тобто, цей план повністю не відповідає дійсності. В акті встановлення на місцевості і погодження зовнішніх меж від 26.11.2012 року відсутні підписи жодного із співвласників будинку. В абрисі земельної ділянки, де зазначені гараж та вбиральня, відсутні жодні посилання на те, що це за об'єкти і кому вони належать. З висновку управління містобудування та архітектури від 26.02.2013 року вбачається. Що для його підготовки використано ряд документів і графічних матеріалів. Серед яких і кадастрові плани, технічний паспорт на будинок, в яких чітко видно наявність саме належних їй об'єктів нерухомості на земельній ділянці, що приватизована відповідачем. Крім того, незрозуміло, на яких підставах вказано, що це земельна ділянка кВ.4, площею 0,0150 га є понаднормативними лишками будинку АДРЕСА_1 з цільовим призначенням ділянки - під ведення індивідуального присадибного садівництва. Висновок відділу Держземагенства від 04.03.2013 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача , площею 0,0150 га для ведення садівництва не ґрунтується на законі, висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки, де вказано, що це землі сільськогосподарського призначення, зміна їх цільового призначення тільки за проектом землеустрою. Отже, це свідчить про те, що зазначені устави не помітили наявність на спірній земельній ділянці два об'єкти нерухомості, не врахували, що відсутні будь - які данні про те, що саме ця земельна ділянка є «понаднормативними лишками» будинку НОМЕР_2 та визнали земельну ділянку землею сільськогосподарського призначення і погодили передачу її у власність іншому сусіду. Відповідач придбала 21/100 частини будинку НОМЕР_2 з земельною ділянкою площею 0,0254 га у вересні 2012 року, після чого 24.01.2013 року отримала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою за рахунок земель м. Біла Церква , земельній ділянці надано кадастровий номер та внесено до ДЗК 13.03.2013 року, 28.03.2013 року їй передано земельну ділянку площею 150 кв.м. для ведення садівництва у власність, 25.04.2013 року було видано свідоцтво про право власності на дану земельну ділянку. Позивач зазначає що, при прийнятті рішень, виготовленні технічної документації та видачі свідоцтва щодо спірної земельної ділянки з нею як співвласником будинку і землекористувачем не погоджували відповідні документи, жодні акти вона не підписувала і ніхто не пропонував їй це зробити. Відповідачем, внаслідок обману та недобросовісної поведінки, документально вилучено частину земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача і на якій розташовані належні їй гараж та вбиральня, та надано у приватну власність без будь - яких на те підстав, позбавлено її можливості приватизувати свою земельну ділянку в закріплених межах. Позивач просить в судовому порядку визнати незаконним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради № 867-37-VI від 28.01.2013 року в частині надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для оформлення земельної ділянки у власність на ім'я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3, площею 150 кв.м. для ведення садівництва; визнати незаконним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради № 931-40-VI від 28.03.2013 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним та скасувати видане на ім'я ОСОБА_3 Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.04.2013 року, індексний номер НОМЕР_3, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка для ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,015 га та скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.04.2013 року індексний номер НОМЕР_3, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка для ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,015 га.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі та зазначила, що відповідач пропонувала встановити сервітут і кошти за землю, однак згоди не дійшли, а коли вона збирала документи на подання позову відповідач пропонувала купити будинок на що вона, також, не погодилась. На даний час вирішити спір мирним шляхом неможливо. Підпис на зведеному плані земельної ділянки вона не ставила, отже не надавала згоду відповідачу на отримання нею у власність земельної ділянки, якою вона користувалась довгий час.

Представник позивача, адвокат за договором ОСОБА_14 в судовому засіданні просила позов задовольнити в повному обсязі та зазначила, що земельна ділянка, яку отримала у власність відповідач, належала позивачу, на даній земельні ділянці розміщений гараж та вбиральня, які, також, належать позивачу. Про те, що відповідач оформляє земельну ділянку позивачу було невідомо, жодних документів вона не підписувала. Рішенням суду було визначено порядок користування земельною ділянкою, ще за попередніх власників, позивач так і користувалась земельною ділянкою. Позивач розпочала приватизацію земельної ділянки, однак, в 2005 році в сім'ї сталось горе, були матеріальні затрати, тому вона не закінчила приватизацію землі. В кримінальному провадженні було проведено почеркознавчу експертизу, однак пізніше було скасовано постанову слідчого та подано заяву про проведення повторної експертизи, якою було встановлено, що позивач не підписувала план розподілу земельної ділянки. Висновком судової експертизи, також, встановлено, що підпис на плані земельної ділянки здійснено не ОСОБА_1 технічному паспорті на будинок зазначені всі узаконені будівлі, МБТІ при зміні правових документів завіряло і розраховувало частки домоволодіння за співвласниками, зробили відповідний розрахунок з якого вбачається, що гараж «М» та вбиральня «Е» зареєстровані за позивачем і ніхто із співвласників даний факт не заперечував.

Представник відповідача Білоцерківської міської ради Київської області в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлені належним чином, направили до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивач користувалась спірною земельною ділянкою, але не приватизувала її довгий час, казала, що вона їй не потрібна, оскільки в неї є земля в селі. З 2003 року всі співвласники будинку збирались разом приватизувати землю, в тому числі і позивач, подавали заяви на приватизацію, а позивач наступного дня забирала заяву. Оскільки позивач не доглядала за спірною земельною ділянкою, казала що вона їй не потрібна, тому вона і вирішила взятись за приватизацію даної земельної ділянки, на що позивач і погодилась підписавши зведений план. Після оформлення документів привела земельну ділянку в порядок, вивезла багато сміття. Після чого позивач вирішила, що їй вже потрібна дана земельна ділянка. Вона пропонувала позивачу сплатити вартість земельної ділянки, на що остання не погодилась. Також, в зв'язку з тим, що всі співвласники домоволодіння в напружених відносинах з позивачем, пропонувала їй продати її частину будинку із земельною ділянкою чи придбати їй рівноцінний будинок, однак позивач відмовилась.

Представник відповідача, адвокат за договором, ОСОБА_15 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що у відповідача є відповідне рішення про передачу їй спірної земельної ділянки, позивач погодила передачу землі. Спірна земельна ділянка, до передачі її у власність відповідача, була у занедбаному стані, на ній розміщений металевий гараж, який не є капітальною будівлею, доступ до якого позивач має. Відповідач спілкувалась із позивачем про те, що б вона прибрала на земельній ділянці, а вона повідомила, що їй це не потрібно, оскільки вона не буде користуватись земельною ділянкою, тому відповідач запропонувала передати їй земельну ділянку і позивач підписала дозвіл на передачу землі у власність відповідача. Чи є рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки йому невідомо, однак і заборон щодо використання даної землі під садівництво немає. До приватизації земельної ділянки цільове призначення не було визначено, в 1953 році було зазначено «присадибна ділянка». Після приватизації відповідач прибрала на земельній ділянці сміття, вивезла його, зробила стоки для води, тому позивач вирішила повернути собі земельну ділянку.

Представник відповідача, за довіреністю у справі, ОСОБА_16 в судовому засіданні позов не визнала, надала до суду письмові заперечення та зазначила, що відповідач не заперечу, що позивач є співвласником домоволодіння, однак не надала до суду доказів щодо реєстрації її права користування і відмовилась у розподілі земельної ділянки разом з усіма співвласниками. Металевий гараж, який знаходиться на спірній земельній ділянці та належить позивачу, є тимчасовою спорудою, позивач не отримала у визначеному порядку земельну ділянку під розміщення гаража. Оскільки гараж знаходиться на земельній ділянці він був внесений до технічної документації. Міська рада встановила, що спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування та належала громаді м. Біла Церква, тому відповідач реалізувала своє право на отримання у власність земельної ділянки під садівництво. Проект землеустрою не передбачає надання згоди користувачів земельної ділянки, яка являється землями громади.

Представник третьої особи приватного підприємства «Гео - Кадастр» Харитончук Алла Євгенівна в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 звернулась до них із заявою про виготовлення проекту землеустрою. Їй видали зведений кадастровий план для погодження його із сусідами, після чого документи було передано на сесію міської ради та затверджено. Виміри земельної ділянки проводили один раз ще у двохтисячних роках, а потім, по заяві відповідача, і наданій згоді суміжних землекористувачів, виконали проект землеустрою. Земельна ділянка надана під садівництво, на зведеному плані - а.с.54, забудови немає, на гараж та вбиральню не зареєстровано право власності, вони є тимчасовими спорудами. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалось, позивач нею користувалася, також, з цільовим призначенням під садівництво. На плані земельної ділянки з таким цільовим призначенням забудови не вказуються. Громадяни мають право отримати земельну ділянку понад норму під садівництво. Організація, яка у 2004 - 2005 роках, проводила обміри земельної ділянки збирала підписи сусідів, тому і вони взяли до уваги дану інформацію та виготовили технічну документацію, землевпорядна організація не переміряла земельну ділянку. З відповідачем укладали договір на проведення робіт і в ньому зазначено відповідальність сторін. Зведений кадастровий план виготовляється для того, щоб було видно розміщення домоволодіння та його співвласників. В договорі на виготовлення проекту землеустрою не описується склад технічної документації, а описується в яких організаціях затверджуються документи. Технічну документацію надала відповідач і вона несе відповідальність за неї. Погодження меж земельної ділянки проводилось на стадії її обмірів. ОСОБА_1 не є суміжним землекористувачем вона співвласник домоволодіння. Спірна земельна ділянка була лишками з 2010 року відповідно до зведеного плану. Міська рада вимагає при наданні проекту землеустрою зведений кадастровий план із підписами сусідів. В першому кадастровому плані було зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться під орендою, але не зареєстрована. Зведений кадастровий план суміжних земельних ділянок і земельної ділянки яка знаходиться у спільному сумісному користуванні не мають відмінностей. Кадастровий план приймають до затвердження коли є підписи усіх землекористувачів.

Представники третьої особи відділу Держземагенства у м. Біла Церква Зик А.С. та Степаненко П.В. в судовому засіданні зазначили, що відділ Держземагенства покладається на розсуд суду при вирішенні справи та пояснив, що відповідачу було видано державний акт на земельну ділянку з цільовим призначенням для садівництва на підставі технічної документації, яка була затверджена належним чином, вони не перевіряли підписи співвласників на плані, оскільки це не входить до їх компетенції. На земельній ділянці для садівництва можуть знаходитись будівлі, але вони можуть не зазначатись у плані, якщо вони не капітальні. Чи перевіряли документацію щодо лишків та зміни цільового призначення земельної ділянки невідомо та надав до суду письмові пояснення по справі з клопотання про подальший розгляд справи без участі представника відділу Держземагенства у м. Біла Церква.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

ОСОБА_9 особа: ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що позивач відмовилась від приватизації земельної ділянки на користь відповідача, вона в присутності усіх співвласників ставила підпис на плані та сказала, що їй не потрібна ця земельна ділянка, оскільки в неї є земля в селі.

ОСОБА_9 особа ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що позивач підписала згоду на приватизацію спірної земельної ділянки відповідачем.

ОСОБА_9 особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, дослідивши матеріали справи та матеріали справи № 2-з/357/57/14, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення права; зміна правовідношення; припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 11 ч 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного Кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих «Про реєстрацію земельних ділянок по кварталу «№ 14» № 213 від 05.08.1953 року ( а.с.53), було затверджено наданий матеріал Білоцерківського бюро технічної інвентаризації по обміру земель будівельного кварталу № 14 та пропозицій комісії та зареєстровано за землекористувачами будівельного кварталу по АДРЕСА_1 присадибні ділянки - 910 кв.м., а 311 кв.м., які підлягають до вилучення та зарахування до Міськземфонду, як лишки земельних дільниць, залишено в тимчасове користування за землекористувачами.

Відповідно до рішення Білоцерківського міського народного суду Київської області від 03.09.1986 року ( а.с.23), було визначено порядок користування земельною ділянкою прилеглою до будинку АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_9 земельну ділянку розміром 249,6 кв.м., в тому числі під будівлями 89,8 кв.м., під двором та городом 121,4 кв.м. та 38,4 кв.м. під загальний проїзд, яка знаходиться в середині всієї земельної ділянки та межує з правої сторони з ділянкою ОСОБА_20, а з лівої сторони межує з ділянкою ОСОБА_10 ОСОБА_10 виділено земельну ділянку розміром 249,6 кв.м., в тому числі під будівлями 44,1 кв.м., під двором і городом 144 кв.м., під загальним проїздом 38,4 кв.м., яка розташована з лівої сторони всієї земельної ділянки, прилеглої до будинку і межує з правої сторони з ділянкою ОСОБА_9, а з лівої сторони з ділянкою будинку № 15.

Згідно із викопіровкою з плану будівельного кварталу на земельну ділянку АДРЕСА_1 від 20.04.1962 року ( із змінами від 14.05.1986 року) та копії картальної зйомки (а.с. 209 - 212 том І), за землекористувачами було закріплено земельну ділянку: 279 кв.м. під будівлями, 468 кв.м. під двором, 474 кв.м. під город (в тому числі 311 кв.м. - лишки), всього 1221 кв.м.

Згідно акту судового виконавця Білоцерківського міського народного суду Київської області від 16.05.1987 року ( а.с.24) складеного за участю ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_10, понятих: ОСОБА_22, ОСОБА_3 та експерта ОСОБА_23 та підписаного вказаними особами, рішення Білоцерківського міського народного суду Київської області від 03.09.1986 року було виконано в натурі шляхом встановлення межових знаків по розмірам зазначеним на плані земельної ділянки по визначеному варіанту розподілу.

На підставі договору купівлі - продажу № 2- 3182 від 17.11.1990 року позивач ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_8 належну їй на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Білоцерківською держнотконторою 30.03.1990 року за № 1-2605 і зареєстрованого в інвентар бюро 31.03.1990 року за № 4237, 1/ 4 частину житлового будинку АДРЕСА_5, що підтверджено копією договору купівлі - продажу ( а.с.203-204 Том ІІ), листом Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 31.12.2013 року за № 14-07/8001 ( а.с.37-38 Том І) та не заперечується відповідачем.

П.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Отже, позивачу у користування перейшла земельна ділянка розміром 249,6 кв.м., в тому числі під будівлями 44,1 кв.м., під двором і городом 144 кв.м., під загальним проїздом 38,4 кв.м., яка розташована з лівої сторони всієї земельної ділянки, прилеглої до будинку і межує з правої сторони з ділянкою ОСОБА_9, а з лівої сторони з ділянкою будинку № 15.

Розпорядженням Білоцерківської міської ради Київської області від 01.12.2004 року за № 802 Р ( а.с. 21 Том І), ОСОБА_1, АДРЕСА_6, було затверджено розміри побудованого металевого гаража розміром 3,68х6,14 м.

Відповідно до зведеного плану ділянок по АДРЕСА_1,кв. 1,2,3,4,5 ( а.с.32 том І) та акту погодження співвласниками домоволодіння та землекористувачами: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_24, ОСОБА_7 меж земельної ділянки ( а.с.31 том І), було уточнено площу земельної ділянки - 0,1278 га та закріплено за позивачем ділянку, зазначену на плані «05» - площею 0,0236 га - власність та «06» - площею 0,0015 га - оренда. За цим же планом ОСОБА_13, виділялась земельна ділянка «07» - площею 0,0205 га та «09» - площею 0,0009 га. В спільному користуванні погоджено залишити дві земельні ділянки «13» - площею 0,0085 га та «14» - площею 0,0013 га.

19.01.2005 року співвласниками домоволодіння № АДРЕСА_1 Київської області ОСОБА_25 ( квартира № 1), ОСОБА_7 ( квартира № 5), ОСОБА_24 ( квартира № 2, № 4) та ОСОБА_1 ( квартира № 3) в Білоцерківському МБТІ було погоджено зміну часток у домоволодінні для заміни правовстановлюючих документів у вказаному житловому будинку ( а.с. 15-20), з якого вбачається, що позивачу було враховано у її частку гараж «М» та вбиральня «Е», які позначені на зведеному плані ділянок ( а.с.32) і розміщені на ділянці «06» - площею 0,0015 га, яка виділена позивачу.

Станом на 01.01.2013 року в Комунальному підприємстві Київської обласної ради, в реєстровій книзі № 42 за реєстровим № 4237 право власності на житловий будинок № АДРЕСА_1 Київської області зареєстровано за : ОСОБА_7 ( 1/20 частина будинку) на підставі свідоцтва про право власності від 19.05.2005 року, виданого Білоцерківським управлінням житлово - комунального господарства; ОСОБА_1 ( 6/25 частини будинку) на підставі свідоцтва про право власності від 19.05.2005 року, виданого Білоцерківським управлінням житлово - комунального господарства; ОСОБА_5 ( 21/100 частини будинку) на підставі договору дарування № 4-922 від 03.03.2005 року, посвідченого Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою; ОСОБА_6 ( 29/100 частини будинку) на підставі договору дарування « 4- 972 від 01.03.2005 року, посвідченого Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою та ОСОБА_3 ( 21/100 частини будинку) на підставі договору дарування № 4404 від 03.09.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу, що підтверджено матеріалами справи ( а.с.9-24) та не заперечується відповідачем.

Рішення 27 сесії Білоцерківської міської ради 5 скликання № 585 від 20.12.2007 року, п. 45, ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_1, ОСОБА_26, ОСОБА_27 було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Верхня,18, загальною площею 629 кв.м.», а рішенням Білоцерківської міської ради від 24 квітня 2008 року за № 730 «Про передачу земель у власність громадян, надання в оренду та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право власності на землю, внесення змін та доповнень у попередні рішення» ( а.с.224 том І), п.6.1, було внесено зміни і доповнення у попереднє рішення міської ради і п. 45 додатку 2 викладено в такій редакції: ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_1, ОСОБА_26, ОСОБА_27 передати у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 загальною площею 1000 кв.м.

Рішення Білоцерківської міської ради від 29.09.2011 року за № 305-12-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам» ( а.с. 25 цивільна справа 2-з/357/57/14), визнано таким, що втратило чинність п. 6.1 рішення Білоцерківської міської ради від 24 квітня 2008 року за № 730 в частині «Кабулі Ользі Григорівні».

Отже, спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_1 з 17.11.1990 року, що було погоджено співвласниками домоволодіння та землекористувачами, що підтверджено матеріалами справи та узгоджується з показами свідків.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснив, що позивач його сестра, вона більше 25 років тому купила хату з двором, на земельній ділянці вони поставили гараж і збудували вбиральню з вигрібною ямою з силікатної цегли, біля хати був сад де вони часто відпочивали. Після пожежі на земельній ділянці був звісно безлад, за гаражем стояв холодильник, крило від автомобіля, частина покрівлі, але сусідам вони не заважали, а відповідач його фотографувала. Сестра, ще за два роки до смерті чоловіка, збирала документи на приватизацію земельної ділянки під будинком та садом, але не завершила в зв'язку зі смертю чоловіка та великими матеріальними затратами. В будинку він буває часто, між сусідами був визначений порядок користування земельною ділянкою, проїзд був у загальному користуванні. На земельній ділянці були насаджені дерева яблуні та сливи, кущі смородини, а на сьогодні сад на земельній ділянці вирізаний. Позивач не планувала будуватись на спірній земельні ділянці, а відповідач знесла вбиральню і на даний час будує на земельній ділянці хату. На земельній ділянці розташований металевий гараж, який належить позивачу, він має фундамент і підвал

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснив, що часто бував в гостях у позивача, він товаришує з її сином, відпочивали у садку. На земельній ділянці були насаджені кущі ягід, яблуня, слива, розміщені споруди: гараж і вбиральня, в 2012 році все було охайно, біля гаража були складені якісь речі. Останній раз був у позивача перед судовим засідання і бачив, що паркана, дерев і вбиральні не має на земельній ділянці, гараж стоїть, а на місці паркану залито бетоном. Вбиральня зникла ще півроку тому, а гараж, з оглядовою ямою в ньому, стоїть. Земельна ділянка має спуск тому чи був стік для стічних вод не пам'ятає, знизу вона була огороджена парканом, а з боку гаража залізний паркан.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснила, що вона невістка позивача, часто буває у неї у гостях, з 1996 року вони на земельній ділянці у садку святкували свята. На земельній ділянці були розміщені металевий гараж і цегляна вбиральня, росли дерева і кущі, була огороджена дерев'янним парканом. Останній раз була у позивача 16.03.2014 року і бачила, що паркана, калітки, вбиральні і насаджень немає, земельна ділянка рівна. Сусідка приватизувала земельну ділянку позивача без її дозволу. Спори за дану землю почались два роки тому, що відповідач побила у будинку позивача вікна і розібрала паркан на земельній ділянці.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству по АДРЕСА_10, через паркан. Земельна ділянка позивача була огороджена парканом, на сьогодні його немає. В приватизації земельної ділянки участі не приймала тому не відомо обставин приватизації. З приводу спору їй нічого невідомо. Позивач жалілась що їй не має де вивісити білизну і у неї спір з відповідачем за землю. ОСОБА_3 являється їй похресницею. На сьогодні на земельній ділянці насадження вирізані, вбиральні немає, хто все зробив їй невідомо. Обставини підписання акту від 16.05.1987 року не пам'ятає. Між їх домоволодіннями паркану немає, лише стіна гаража відокремлює земельні ділянки. В Кінці земельної ділянки будівля, паркану немає. Що було за гаражем їй невідомо. Чи вивішувала позивач білизну на земельній ділянці не пам'ятає, і не бачила щоб вбиральнею користувались.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснив, що він сусід по межі з ОСОБА_1 Між сторонами відбувається «непримиренна війна» за територію. Позивач користувалась земельною ділянкою, в гаражі у неї погріб, за гаражем були насадження. Між домоволодіннями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був дерев'янний паркан, зараз його як вже три роки немає., він усім сусідам заважав. Спір по землі у сторін виник 5-6 років тому. Зараз земельною ділянкою користується відповідач, привела все у порядок, насаджень немає, зробила все щоб нічого не заважало нормально користуватись земельною ділянкою, зробила перед гаражем канаву щоб вода не потрапляла у гараж, а до цього був безлад, сміття, збиралась вода, гнили яблука та сливи. На земельній ділянці була вбиральня у пів цеглини, нею ніхто не користувався, зараз її немає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона сестра відповідача, все життя проживає АДРЕСА_1. З ОСОБА_1 неприязні відносини, були проблеми з приватизацією земельної ділянки, однак підстав її оговорювати немає. До 2012 року позивач користувалась спірною земельною ділянкою і гаражем, вона запустила її, збирала там сміття, стоку води не було і всі плоди насаджень гнили. Зараз усе прибрано і можливо вільно користуватись землею. Відповідачу погоджувала документи на приватизацію земельної ділянки восени 2012 року, на зведеному плані ставила підпис, як і всі співвласники домоволодіння, в тому числі і позивач, підписали три екземпляри. Позивач увесь час казала, що їй не потрібна ця земельна ділянка. Позивач у її присутності підписувала план, вони всі приходили до її квартири за підписом. На земельній ділянці була вбиральня, коли вона зникла їй невідомо. До підписання документів на приватизацію на земельній ділянці був смітник: шифер після пожежі у сусідів ОСОБА_31, холодильник старий і унітаз. Свою земельну ділянку насилу приватизувала у 2012 році, позивач чинила перешкоди. На плані а.с. 34 стоїть її підпис. Сервітути на землю не встановлювали., погодили землекористування в добровільному порядку, спочатку були паркани потім їх зняли. В усіх співвласників домоволодіння були проблеми з приватизацією земельної ділянки, оскільки позивач боялась підписувати документи, а після смерті чоловіка вона сказала що їй земельна ділянка не треба. За весь час в позивача постійно змінювались думки, то вона згодна на приватизацію, то ні. При приватизації земельної ділянки її межі визначались по факту користування, у кожного співвласника домоволодіння було визначено хто і чим користується.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що позивача знає, була свідком того, як ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 стояли біля дверей позивача і підписували документи на приватизацію земельної ділянки відповідачу, це було у листопаді 2012 року. Спірна земельна ділянка належала позивачу, в кінці земельної ділянки була вбиральня, однак до неї неможливо було дійти через сміття, зараз там прибрано, вбиральні немає.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що являється сусідкою сторін з 1992-1994 років, свою частину земельної ділянки приватизувала у 2012 році. Земельною ділянкою, що за гаражем, та на якій розміщені металевий гараж і вбиральня, розміщення яких не заперечували співвласники домоволодіння, користувалась позивач. На земельній ділянці постійно збиралась вода, плоди дерев гнили, а за гаражем був смітник, вбиральнею ніхто не користувався. В зв'язку з тим, що на земельній ділянці був смітник, гнила земля з плодами від дерев, відкрити вікна було неможливо. В кінці листопада 2012 року відповідач збирала підписи на приватизацію земельної ділянки і усі співвласники домоволодіння підписали документ, в тому числі і позивач. На а.с.53 стоїть її підпис. На весні 2013 року відповідач прибирала на земельній ділянці сміття, сухі дерева, залізо склала під гараж, зробила стоки для води, у вбиральні завжди збиралась вода тому її також прибрали, після чого стан земляної ділянки змінився, стало сухо і гарно. Позивач у 2012 році казала що їй спірна земельна ділянка не потрібна, оскільки у неї в селі є земля. Земельною ділянкою, що під будинком і біля нього, користувались співвласники домоволодіння, у кожного було визначено межі чи то парканом чи то стовпчиками, кожен знав де його частина земельної ділянки. Всі співвласники довгий час не могли приватизувати земельну ділянку. Оскільки позивач спочатку давала згоду, а потім скасовувала її. Для приватизаціє своєї земельної ділянки, також, брала згоду позивача. В МБТІ перераховували частки в домоволодінні і змінювали документи, заперечень ніхто не заявляв.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що позивач відмовилась від спірної земельної ділянки, їй не було часу і коштів на її приватизацію, тому вона погодила передати їй землю, а тепер коли земельну ділянку привели у порядок вона хоче її забрати. Восени 2012 року займалась приватизацією земельної ділянки і позивач підписала документи. До цього земельна ділянка була у занедбаному стані, позивач влаштувала там смітник: побитий шифер, стекло вата, старі унітаз і холодильник, збирались стічні води. Вбиральнею не користувались, оскільки до неї неможливо було дійти. На а.с. 53 стоїть підпис позивача. Вона декілька разів підходила до позивача з питання приватизації землі, вона казала що їй земельна ділянка не потрібна. Близько 5- 6 годин вечора усі співвласники домоволодіння прийшли до позивача і вона в їх присутності підписала зведений план земельної ділянки в трьох примірниках. Після приватизації земельної ділянки вона її цілий місяць очищала від смітників, вивела 7 тюків сміття, те що можна було здати на металобрухт склала під гараж. В травні 2014 року позивач пройшлась по земельній ділянці і сказала що хоче її повернути собі. Вона пропонувала їй сплатити кошти за землю або придбати їй новішу хату, оскільки ця 1800 року побудови, вона відмовилась та почала писати скарги в усі інстанції і викликати міліцію. Вона вирішила приватизувати спірну земельну ділянку для того, щоб був порядок, позивач землею не користувалась, не підтримувала порядок, що перешкоджало іншим співвласникам домоволодіння. Вбиральню, також, вона прибрала, оскільки нею ніхто не користувався. Ще у 2003 році усі співвласники збирали документи на приватизацію своїх земельних ділянок, в тому числі і позивач, здавали документи у земельний відділ, а позивач потім йшла і забирала свої документи та перешкоджала приватизувати землю усім співвласникам домоволодіння.

Представника відповідача в обгунтування заперечень зазначила, що спірна земельна ділянка відноситься до земель населеного пункту м. Біла Церква, тому відповідач використала своє право на отримання у власність земельної ділянки для садівництва.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 24.01.2013 року за № 867-37-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам» ( а.с.27 цивільна справа 2-з/357/57/14), ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою для оформлення земельної ділянки у власність, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, розміром 150 кв.м. по АДРЕСА_1.

В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, в межах Білоцерківської міської ради Київської області, виготовлений ПП «Гео - Кадастр» вбачається, що відповідачем до даної документації було додано зведений кадастровий план земельної ділянки виготовлений 2011 року ( а.с.9 проекту) із зазначенням загальної площі земельної ділянки - 0,1278 га, в тому числі: 0,1000 га - власність - 0,0278 - оренда», з яких за ОСОБА_1 закріплено 0,0093 га у власність та 0,015 га ( спірна земельна ділянка) - оренда, та з підписами ( погодженням) землекористувачів.

Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 28.03.2013 року за № 931-40-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам» ( а.с.28 цивільна справа 2-з/357/57/14), ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,015 га відповідачу.

25.04.2013 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_3, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка для ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,015 га та 13.03.2013 року здійснено державну реєстрацію в земельному кадастрі, що підтверджується копією свідоцтва та витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку ( а.с.31-34 цивільна справа 2-з/357/57/14).

Відповідно до вимог ст. 31 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, вилучення земельних ділянок з метою їх передачі у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі та землекористувачів відповідно на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. У разі відмови власника землі чи землекористувача дати згоду на вилучення земельної ділянки або в разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку.

Право користування земельною ділянкою чи її частиною

припиняється у разі:1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки. ( ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII)

Відповідно до ст. 29 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.12 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III ( станом на момент виникнення спірних правовідносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, ОСОБА_24, ОСОБА_5 та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення садівництва, виготовлені ПП «Геокадастр» в 2011 - 2013 роках та які були затверджені Білоцерківською міською радою ( а.с. 218 - 240 том І, а.с. 1-48 том ІІ), вбачається, що на зведених кадастрових планах за землекористувачами закріплена земельна ділянка загальною площею 0,1278, в тому числі: 0,1000 га - власність, 0,0278 - оренда, за ОСОБА_1 закріплено 0,0093 га у власність та 0,015 га ( спірна земельна ділянка) - оренда.

Отже, міська рада при здійсненні своїх повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність громадян зобов'язана приймати рішення про вилучення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні з отриманням такої згоди землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). ( ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст. 183 ЗК України завданням землеустрою є :… в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Землеустрій передбачає :..ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; д) складання проектів відведення земельних ділянок;е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею, у випадках, передбачених законом. ( ст.184 ЗК України).

Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, яка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості. ( ст.198 ЗК України).

Отже, відповідач мала право подати заву про приватизацію земельної ділянки яка перебуває у її користуванні, додати викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), в даному випадку ОСОБА_1.

Позивач обґрунтовуючи вимоги зазначила, що вона не надавала згоду відповідачу на передачу спірної земельної ділянки в підтвердження чого надала до суду висновок експерта № 1503-ВКЕ від 15.12.2014 року ( а.с.199-202 том І), відповідно до якого, підпис від імені ОСОБА_1 в графі «4-0,0093 га - кв.3 - ОСОБА_1.» у зведеному кадастровому плані земельної ділянки по АДРЕСА_1, що розміщений на сторінці № 9 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 в межах Білоцерківської міської ради Київської області, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідач заперечила проти зазначених обставин, обґрунтовуючи тим, що позивач погоджувала передачу земельної ділянки в присутності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, однак до суду не надано належних та допустимих доказів які б узгоджувались із показами даних свідків.

За клопотанням представника відповідача, судом було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експертів ( акт № 10525/10526/15-32) від 15.07.2015 року ( а.с.74-84 том ІІ), встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах «4-0,0093 га - кв.3 ОСОБА_1 та 7-0,0109 га - спільне користування - оренда» - 3-Й підпис у «зведеному кадастровому плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 Загальна площа - 0,1278 га, в тому числі: 0,1000 га - власність - 0,0278 - оренда» ( який підшито на а.с. 9 до «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, в межах Білоцерківської міської ради Київської області, виготовлений ПП «Гео - Кадастр»), виконано рукописним способом без попередньої підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1, в зазначеному документі, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Ст. 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, в судовому засіданні позивачем доведено, що земельна ділянка за адресою: м. Біла Церква, АДРЕСА_1, площею 150 кв.м. перебувала у її користуванні, не була вилучена у визначеному законодавством порядку міською радою і вона не надавала згоду на передачу даної земельної ділянки ОСОБА_3. Відповідач не надала до суду належних та допустимих доказів в підтвердження заперечень.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому, суд стягує з відповідач на користь позивача судові витрати ( а.с. 8 том І, а.с 209 том ІІ) в розмірі 487 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 27,29,31 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, ст. 12, 81, 88,116,118, 120, 121, 152 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, ст.ст. 15,16,356,158 ЦК України, ст.ст.10,11,60,61,88,212-215,224-228, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради № 867-37-VI від 24.01.2013 року в частині надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для оформлення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, площею 150 кв.м. для ведення садівництва.

Визнати недійсним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради № 931-40-VI від 28.03.2013 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_1).

Визнати недійсним та скасувати видане на ім'я ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.04.2013 року, індексний номер НОМЕР_3, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка для ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,015 га.

Скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.04.2013 року індексний номер НОМЕР_3, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка для ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,015 га.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Бондаренко