Ухвала

від 19.11.2015 по справі 706/1749/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2806/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 Олійник М. Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В. суддівСіренка Ю. В. , Трюхана Г. М. при секретаріКолеснику Я. В.

з участю представників позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Христинівської міської ради Черкаської області на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкона Грей» до Христинівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування рішень Христинівської міської ради Черкаської області, визнання недійсним земельного аукціону, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ТОВ «Анкона Грей» звернулося до суду з позовом до Христинівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування рішень Христинівської міської ради Черкаської області, визнання недійсним земельного аукціону.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що Христинівське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство було створене рішенням загальних зборів уповноважених 24 грудня 1991 р. і свою діяльність здійснювало на підставі статуту, що був зареєстрований виконкомом Христинівської районної ради (рішення №185 від 31.12.1991 p.).

Підприємство розташовувалось на земельній ділянці площею 1,41 га по АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка була виділена для заснування Христинівської районної інкубаторно-птахівничої станції у 1964 p., що стверджується державним актом на право постійного користування землею, виданим 13.08.1971р. Христинівською районною радою. За даними державного акта, вказане у ньому землекористування було записане в державну книгу реєстрації землекористувань 24.08.1964р. за № 1-24.

ТОВ «Анкона Грей» утворилось в результаті реорганізації Христинівського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства, яка проведена за рішенням уповноважених засновників (учасників) та трудового колективу від 31.08.2009p., і є його правонаступником (п.1.1 Статуту товариства, зареєстрованого 25.12.2009p., з урахуванням доповнень до нього від 06.12.2010p.). Факт правонаступництва підтверджено відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 117967.

З огляду на те, що за змістом статей 104, 108 ЦК України та ч. 5 ст. 59 ГК України у разі припинення юридичної особи шляхом перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права і обов'язки попередньої юридичної особи, до позивача перейшли усі права та обов'язки Христинівського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.03.2013 року за ТОВ «Анкона Грей», як правонаступником Христинівського міжгосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства, визнане право власності на комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 загальною площею 943,8 кв.м., а саме: адміністративний будинок «А» - 51,5 кв.м.; інкубаторний цех «Б» - 681,8 кв.м.; дизельна станція «В» - 55,1 кв.м.; гаражі «Г» - 155,4 кв.м.; огорожа № 1. Право власності за позивачем зареєстроване у передбаченому законом порядку.

Зважаючи на те, що по вулиці Комарова, 1 в м. Христинівці зареєстровано три юридичні особи, позивач у грудні 2013 року звернувся до виконавчого комітету Христинівської міської ради з клопотанням присвоїти окрему адресу.

Рішенням № 43 від 13.03.2014 року «Про присвоєння поштової адреси» виконавчий комітет Христинівської міської ради присвоїв поштову адресу комплексу будівель та споруд товариства «Анкона Грей» - «АДРЕСА_2».

Цим же рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради вільній від забудови земельній ділянці на розі АДРЕСА_3 присвоєно адресу: «АДРЕСА_1».

Вважаючи, що шляхом присвоєння поштової адреси, Христинівська міська рада вилучила з користування товариства частину земельної ділянки, ТОВ «Анкона Грей» звернулось з адміністративним позовом до Христинівського районного суду.

Під час розгляду адміністративної справи представник виконавчого комітету Христинівської міської ради пояснив суду, що земельна ділянка на розі вул. Комарова -Пушкіна, якій присвоєно адресу: «АДРЕСА_1», не є частиною земельної ділянки, яка виділялась для заснування Христинівської районної інкубаторно-птахівничої станції у 1964p., а спірній частині земельної ділянки площею 2 700 кв. м. присвоєно окрему адресу: «АДРЕСА_1» рішенням Христинівської міської ради № 24-3/33-V від 22.04.2008р. Крім того, цим же рішенням Христинівської міської ради було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для надання в оренду на аукціоні.

Витребувані та оглянуті у суді технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2700 га в м. Христинівці по вул. Комарова, 1 «а» засвідчили, що рішенням Христинівської міської ради № 24-3/34-V від 22.04.2008 р. надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 2700 кв.м. для надання в оренду на аукціоні по АДРЕСА_1, а рішенням міської ради № 24-4/8-VI від 26.02.2013 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,2700 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Христинівської міської ради в АДРЕСА_1 для продажу права оренди на конкурентних засадах.

Право оренди вилученої у позивача частини земельної ділянки площею 0,2700 га, кадастровий номер НОМЕР_1, продано на земельному аукціоні 22.04.2014р. ОСОБА_10

Тобто, приймаючи з порушенням вимог Конституції та чинного законодавства України рішення про присвоєння адреси частині земельної ділянки, що, у тому числі, відводилась для заснування Христинівської районної інкубаторно-птахівничої станції у 1964p., дозволяючи збір матеріалів попереднього погодження її місця розташування для надання в оренду на аукціоні, даючи дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 2700 кв. м. для надання в оренду на аукціоні та затверджуючи проект землеустрою щодо її відведення, Христинівська міська рада примусово припинила права позивача на спірну земельну ділянку та відчужила право її оренди 22.04.2014р. на земельному аукціоні.

Висновок про неправомірність рішень Христинівської міської ради ґрунтується на такому.

До прийняття чинної Конституції України земельні правовідносини в залежності від часу їх виникнення були врегульовані Земельним кодексом СРСР у ред. 1970p., Земельним кодексом Української РСР у ред. 1990p., Земельним кодексом України у ред. 1992 p., Земельним кодексом України в редакції від 13.03.2012 p., Законом України «Про власність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992р.

З аналізу норм вказаних законодавчих актів вбачається, що якщо земельну ділянку було надано у постійне користування до 15.03.1991р. (дата введення у дію Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990p.), то необхідно виходити зі змісту п. 6 постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 р. № 563-ХІІ «Про земельну реформу» (з наступними змінами), згідно з якою громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 01.01.2004р. оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Якщо земельну ділянку було надано у постійне користування після 15.03.1991p., то треба виходити зі змісту п. 6 Перехідних положень чинного Земельного кодексу, згідно з яким громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з цим рішенням Конституційного суду України у справі № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З вказаного вбачається, що кожний з наведених кодексів, скасовуючи попередній до нього кодифікований законодавчій акт, в обов'язковому порядку врегульовував правовідносини землекористувачів, які виникли до набуття чинності таким Земельним кодексом та відповідно розповсюджував на такі правовідносини дію норм, які діяли на момент набуття ним чинності.

Крім цього, з аналізу вказаних норм Земельних кодексів вбачається, що поряд із започаткуванням інституту приватної власності на землю, особам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з не переоформленням правового титулу.

Відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України особі, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, гарантується перехід права власності, права користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пункт 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб визначає як спосіб захисту цивільного права та інтересу судом.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на положення статті 202 ЦК України торги (аукціон) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в них мають місце всі елементи, притаманні правочину. Під час проведення земельних торгів виконавець торгів в особі ліцитатора та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями визначають переможця торгів та ставку річної суми орендної плати на земельну ділянку за визначеним лотом, в результаті чого переможець торгів набуває право на оренду земельної ділянки. Результатом проведення земельних торгів є визначення переможця, який набуває право на оренду земельної ділянки та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором, організатором, переможцем, який одержує право на отримання земельної ділянки в оренду. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбаний лот та оформлення на цій підставі відповідних договірних відносин з власником земельної ділянки або органом, який вправі розпоряджатися такою земельною ділянкою.

За приписами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За викладених обставин, земельний аукціон з продажу права оренди земельної ділянки, що використовується позивачем як правонаступником підприємства, заснування якого здійснено у тому числі і на спірній земельній ділянці, суперечить вимогам ст. ст. 120, 377 ЦК України, рішенню Конституційного суду України у справі № 1-17/2005 від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005.

Аукціон не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, оскільки в порушення положень ч. 24 ст. 137 ЗК України договір оренди земельної ділянки не був укладений безпосередньо в день проведення торгів, право оренди до даного часу не зареєстровано.

На думку позивача, зазначене свідчить про наявність підстав для визнання протоколу земельного аукціону №1 від 22.04.2014 р. недійсним.

За змістом частини 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ході розгляду справи від позивача ТОВ «Анкона Грей» до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати незаконними та скасувати рішення Христинівської міської ради: № 24-3/3З-V від 22.04.2008р. «Про присвоєння земельній ділянці номера та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки»; №24-3/34-V від 22.04.2008р. «Про надання дозволу на розробку проекту по відводу земельної ділянки»; №24-4/8-VI від 26.02.2013 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»; визнати недійсним земельний аукціон №1 від 22.04.2014р. про продаж права оренди земельної ділянки площею 0,27 га (землі житлової та громадської забудови - забудовані землі комерційного та іншого використання), кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 в межах Христинівської міської ради, а також стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано незаконними та скасовано рішення Христинівської міської ради Черкаської області:

- № 24-3/33-V від 22.04.2008 року «Про присвоєння земельній ділянці номера та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки»;

- № 24-3/34-V від 22.04.2008 року «Про надання дозволу на розробку проекту по відводу земельної ділянки»;

- № 24-4/8-VI від 26.02.2013 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Визнано недійсним земельний аукціон № 1 від 22.04.2014 року про продаж права оренди земельної ділянки площею 0,27 га (землі житлової та громадської забудови - забудовані землі комерційного та іншого використання), кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 Черкаської області в межах Христинівської міської ради Черкаської області.

Голова Христинівської міської ради, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи яку, зазначав, що рішення суду винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права. Оскільки відповідно до положень ст.319 ЦК України, глав 27,29,33,34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів ІІІ-V ЗК України - даний спір підвідомчий господарському суду. Про що, зокрема, роз'яснено у п.2 Постанові Пленуму Верховного Суду України від №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та в п.п.1.3 п.1 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» та п.п.3.2 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Тому апелянт просив суд скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2015 року та закрити провадження у справі у зв'язку з її непідвідомчістю розгляду в судах загальної юрисдикції.

Відповідач ОСОБА_9 з ухваленим рішенням суду погодився та його не оскаржував.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

З досліджених колегією суддів матеріалів даної цивільної справи вбачається, що позивач звернувся з даним цивільним позовом до Христинівської міської ради Черкаської області та до фізичної особи ОСОБА_9. При цьому ТОВ «Анкона Грей» ставило наступні вимоги: 1. Визнати незаконними та скасувати рішення Христинівської міської ради: № 24-3/3З-V від 22.04.2008 р. «Про присвоєння земельній ділянці номера та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки»; №24-3/34-V від 22.04.2008 р. «Про надання дозволу на розробку проекту по відводу земельної ділянки»; №24-4/8-VI від 26.02.2013 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»;

2. Визнати недійсним земельний аукціон №1 від 22.04.2014 р. про продаж права оренди земельної ділянки площею 0,27 га (землі житлової та громадської забудови - забудовані землі комерційного та іншого використання), кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 в межах Христинівської міської ради.

Оскаржуючи ухвалене судом першої інстанції рішення суду по суті заявлених позивачем вимог, яким позов було задоволено в повному обсязі, представник відповідача Христинівської міської ради Черкаської області не заперечував як проти встановлених судом обставин щодо предмету спору, так і проти висновків суду першої інстанції щодо незаконності прийнятих Христинівською міською радою Черкаської області рішень : № 24-3/3З-V від 22.04.2008 р. «Про присвоєння земельній ділянці номера та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки»; №24-3/34-V від 22.04.2008 р. «Про надання дозволу на розробку проекту по відводу земельної ділянки»; №24-4/8-VI від 26.02.2013 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також щодо наявності підстав для визнання недійсним земельного аукціону №1 від 22.04.2014 р. про продаж права оренди земельної ділянки площею 0,27 га (землі житлової та громадської забудови - забудовані землі комерційного та іншого використання), кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 в межах Христинівської міської ради.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

У п. 14 та п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» надано роз'яснення, що відповідно до статті 303 ЦПК ( 1618-15 ) апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Зокрема суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Єдиною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в даній справі представник Христинівської міської ради Черкаської області вказав порушення судом правил підвідомчості цієї справи, зазначивши, що вона має розглядатися господарським судом, а не судом загальної юрисдикції, яким є Христинівський районний суд Черкаської області.

Але дані заперечення Христинівської міської ради Черкаської області не відповідають встановленим обставинам справи та суперечать нормам матеріального і процесуального права.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вказано, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87 - 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143 - 146, 149, 151, 153 - 158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК), глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судам (підсудні) справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про вирішення спорів, пов'язаних з орендою землі; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

Також у п. 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

А у п. 6-7 вказаного Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Тому, встановивши, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкона Грей» до Христинівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_9 як фізичної особи, про визнання незаконними та скасування рішень Христинівської міської ради Черкаської області, визнання недійсним земельного аукціону, пов'язані між собою, оскільки випливають з права на користування вилученої у позивача оскаржуваними рішеннями Христинівської міської ради Черкаської області частини земельної ділянки площею 0,2700 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та права відповідача ОСОБА_9 як фізичної особи, що за результатами земельного аукціону, який просило визнати недійсним ТОВ «Анкона Грей», отримав право на її оренду, - суд дійшов до правильного висновку, що даний спір підвідомчий для розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції та обгрунтовано відхилив заперечення Христинівської міської ради Черкаської області про його підвідомчість господарському суду.

При цьому посилання Христинівської міської ради Черкаської області в апеляційній скарзі на ту обставину, що в даному спорі фізична особа ОСОБА_9 має бути залучена не як відповідач, а як третя особа ( що допускається правилами розгляду справ в порядку господарського судочинства),- є помилковим, оскільки не відповідає нормам матеріального права, що регулюють питання визнання угод недійсними,

Так, у Постанові від 24 жовтня 2012 р. у справі № 6-116цс12, Верховний Суд України з приводу правовідносин, що пов'язанні з порядком оскарження процедури проведення і результатів продажу майна з прилюдних торгів, дійшов до висновку, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України).

Тому, враховуючи, що відповідно до положень статті 202 ЦК України прилюдні торги (аукціон) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в них мають місце всі елементи, притаманні правочину, то відповідно сторонами даного правочину є відчуджувач майна (права) та його набувач.

А отже саме ці особи при вирішення спору щодо визнання аукціону недійсним за позовом особи, яка не брала в ньому участі, але його наслідки порушують її права, - є належними відповідачами по справі. Про що зокрема роз'яснено у пункті 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» .

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим на зібраних по справі доказах, які надали суду сторони. Відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом судового розгляду, суд дав їм належну оцінку і вони не дають підстав для його скасування чи зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Христинівської міської ради Черкаської області на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2015 року - відхилити.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 7 жовтня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкона Грей» до Христинівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування рішень Христинівської міської ради Черкаської області, визнання недійсним земельного аукціону - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :