Рішення

від 17.11.2015 по справі 910/23100/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23100/15 17.11.15 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "СТОЛИЧНИЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестсервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група Трейд"

про стягнення 3 352 127,65 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників:

від позивача: Щербань Д.М. за довіреністю № 52-15 від 27.10.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "СТОЛИЧНИЙ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестсервіс" про стягнення 3 555 248,57 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.09.2015 р.

Ухвалою від 23.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 15.10.2015 р.

15.10.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли заяви про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів, про залучення до участі у справі ТОВ "Енергетична група Трейд" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та витребування документів, про фіксацію судового процесу та зміну адреси для листування.

У судовому засіданні 15.10.2015 р. представник відповідача підтримав заяви про продовження строку вирішення спору у справі, відкладення розгляду справи та залучення третьої особи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2015 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група Трейд", продовжено строк вирішення спору у справі справи на 15 днів; розгляд справи відкладено на 09.11.2015 р.

16.10.2015 р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3 352 127,65 грн., з яких 3 121 677,37 грн. заборгованості по процентах, 199 769,80 грн. пені та 30 680,48 грн. штрафу.

23.10.2015 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

27.10.2015 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою від 09.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 17.11.2015 р.

У судовому засіданні 17.11.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 17.11.2015 р. повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 17.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.03.2013 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Столичний" (надалі - позивач, Банк) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Данкорд" (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 1493-КЮ-13 (надалі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 3 000 000,00 дол. США, зі сплатою 18% річних, строком до 01.03.2014 р., а Позичальник зобов'язався, відповідно до пункту 8.3. Кредитного договору, повернути кредит до 01.03.2014 р., щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами та виконати всі інші зобов'язання за цим Кредитним договором.

До Кредитного договору вносились зміни за додатковими угодами:

- додатковою угодою №1 від 14 листопада 2013 року зменшено відновлювальну відкличну; кредитну лінію до 2 952 234,13 дол. США;

- додатковою угодою №2 від 28 лютого 2014 року змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 28 березня 2014 року;

- додатковою угодою №3 від 28 березня 2014 року змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 28 квітня 2014 року;

- додатковою угодою №4 від 28 квітня 2014 року змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 28 травня 2014 року;

- додатковою угодою №5 від 28 травня 2014 року змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 30 червня 2014 року;

додатковою угодою №6 від 27 червня 2014 року змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 28 липня 2014 року;

- додатковою угодою №7 від 28 липня 2014 року змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 28 серпня 2014 року;

- додатковою угодою №8 від 28 серпня 2014 року змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 04 вересня 2014 року;

- додатковою угодою №9 від 04 вересня 2014 року змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 25 вересня 2014 року;

- додатковою угодою №10 від 25 вересня 2014 року, змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 20 жовтня 2014 року;

- додатковою угодою №11 від 20 жовтня 2014 року змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 20 листопада 2014 року;

- додатковою угодою №12 від 21 листопада 2014 року, замінено боржника у зобов'язанні, зменшено відновлювальну відкличну кредитну лінію до 2 641 845,80 дол. США та змінено строк та кінцевий термін повернення кредитних коштів до 18 листопада 2015 року.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами статті 1049 Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

21.11.2014 р. між ПВКФ "Ланкорд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техінвестсервіс" (відповідач) укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони первісного боржника ПВКФ "Ланкорд" у зобов'язанні, що виникає із Кредитного договору № 1493-КЮ-13 від 01 березня 2013 року, укладеного між ПВКФ "Ланкорд" та ПАТ АБ "Столичний".

Пунктом 2 Договору про переведення боргу визначено, що ПВКФ "Ланкорд" за згодою кредитора переводить на Товариство з обмеженою відповідальністю "Техінвестсервіс" борг у розмірі 2 641 845,80 дол. США, що виник на підставі Кредитного договору.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техінвестсервіс" являється новим боржником за Кредитним договором з 21 листопада 2014 р.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 520 Кодексу передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

За правилами ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 522 Кодексу визначено, що новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався за користування кредитними коштами щомісячно сплачувати Банку проценти з першого по останній робочий день кожного місяця, наступного за місяцем за який сплачуються проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своїх зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, проте відповідач зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами за березень, квітень, травень та червень 2015 року не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті процентів у розмірі 3 121 677,37 грн., яка станом на час розгляду справи залишається несплаченою.

Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору, у разі порушення строку сплати процентів за Кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню, яка нараховується на суму несплачених процентів за користування Кредитом, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалась пеня.

За умовами п. 6.3 Кредитного договору, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання (за кожне порушення строку сплати процентів).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній має, крім суми заборгованості по процентах, також сплатити 199 769,80 грн. пені та 30 680,48 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у встановленому законом порядку доводів та тверджень позивача не спростував, доказів зворотного суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестсервіс" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1; код ЄДРПОУ 31627070) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "СТОЛИЧНИЙ" (40035, м. Суми, вул. Харківська, 1; код ЄДРПОУ 20028816) 3 121 677 (три мільйони сто двадцять одну тисячу шістсот сімдесят сім) грн. 37 коп. заборгованості по процентах, 199 769 (сто дев'яносто дев'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 80 коп. пені, 30 680 (тридцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 48 коп. штрафу та перерахувати за наступними реквізитами : отримувач ПАТ АБ "СТОЛИЧНИЙ", т/р №373990001, МФО 397133, код ЄДРПОУ - 20028816 - транзитний рахунок для операцій в гривні. Отримувач ПАТ АБ "СТОЛИЧНИЙ" т/р № 373960002 (дол. США) транзитний рахунок валютні операції.)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестсервіс" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1; код ЄДРПОУ 31627070) в доход Державного бюджету України (одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001) 71 104 (сімдесят одну тисячу сто чотири) грн. 97 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна