Рішення

від 10.11.2015 по справі 921/951/15-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2015 р.Справа № 921/951/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства "Укрінженермереж", с. Варваринці, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48126

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макбуд", вул. Шпитальна, 9, м. Тернопіль, 46008

про стягнення заборгованості в сумі 311 197,58 грн.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 12/ю від 10.10.2014 р.)

відповідача: не з'явився

Учаснику судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено його права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України. За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася. В судовому засіданні 10.11.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Приватне підприємство "Укрінженермереж" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макбуд" про стягнення заборгованості за договором №4/13 від 19.04.2013р. в сумі 303 992,50 грн., з яких: 200 206,03 грн. - основна заборгованість, 50 929,09 грн. - пеня; 52 857, 38 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтуваннях позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №4/13 від 19.04.2013 року щодо дотримання строків оплати за проведені роботи по монтажу внутрішніх електричних мереж багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Тернопіль, вул. Шпитальна, 6, 8.

Ухвалою суду від 14.09.2015 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 15.10.2015 р.

15.10.2015 р. представник позивача через канцелярію суду подала заяву № 15 від 13.10.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням здійсненого перерахунку заявлених до стягнення сум, просив стягнути з ТОВ "Макбуд" 200 206,03 грн. - основної заборгованості, 61 161,76 грн. - пені, 51 252, 74 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Із змісту п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначену заяву позивача, суд прийняв її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 15.10.2015 р. суд перейшов до розгляду справи по суті та відклав розгляд справи на 29.10.2015 р.

В процесі розгляду справи, 29.10.2015р. представник позивача через канцелярію суду подав заяву №17-10 (вх. № 23019 від 29.10.2015р.) про уточнення розміру позовних вимог, якою просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКБУД" на користь Приватного підприємства "Укрінженермереж" - 200 206,03 грн. основної заборгованості, 110 991,55 грн. інфляційної суми.

Розглянувши зазначену заяву позивача від 29.10.2015р., суд прийняв її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України та розглядає справу, предметом розгляду якої є стягнення 311 197,58 грн. заборгованості, з яких : 200 206,03 грн. основна заборгованість, 110 991,55 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду від 29.10.2015 р. розгляд справи відкладався на 10.11.2015 р.

У судове засідання 10.11.2015р. повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги, викладені у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, місце та час судового засідання належним чином повідомлявся в порядку ст. 87 ГПК України (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи). Разом з тим, в поданому через канцелярію суду зверненні №94 від 27.10.2015р. (вх.№22678 від 27.10.2015р.) позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав.

При даних обставинах, зважаючи на неявку відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, недотримання приписів ст. 22 ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.04.2013 року між Приватним підприємством "Укрінженермереж" (далі по тексту - Підрядник, ПП "Укрінженермереж" або позивач) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макбуд" (далі по тексту - Замовник, ТОВ "Макбуд" або відповідач), укладено Договір підряду № 4/13 (далі по тексту - Договір), за умовами п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного ОСОБА_2, роботу, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно п.п. 2.1.,2.2. ОСОБА_2, ПП "Укрінженермереж" зобов'язалось на власний ризик виконати роботу по монтажу внутрішніх електричних мереж багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Тернопіль, вул. Шпитальна, 6, 8, а ТОВ "Макбуд" прийняти та оплатити роботу.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. ОСОБА_2 предметом підряду (результатом виконаних робіт за ОСОБА_2) визначено внутрішні електричні мережі багатоквартирного житлового будинку. Кількісні характеристики предмету підряду - у відповідності до кошторису на виконання робіт.

Замовник зобов'язується забезпечити підряднику необхідні умови для виконання робіт, а також, окреме приміщення яке закривається для зберігання матеріалів. Всі необхідні документи за п.4.3. повинні бути надані Підряднику для виконання робіт за актом протягом трьох днів з моменту підписання даного ОСОБА_2. (п.п. 4.4, 4.5. ОСОБА_2).

У відповідності до п. 9.1. ОСОБА_2 здача-приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами за актом протягом 3 днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету підряду до приймання. Пункт здачі-приймання - об'єкт підряду (п.п. 9.1., 9.2. ОСОБА_2).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання. (п. 10.1. ОСОБА_2).

З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникли правовідносини з договору підряду, які регулюються положеннями глави 61 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Із змісту ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому сторонами у ОСОБА_2 (розділ 7) погоджено, що Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 5-ти днів з моменту підписання даного договору, та виконання умов визначених п. 4.3. даного ОСОБА_2, а також виконувати роботу в термін протягом 180 днів з правом дострокового виконання. Після закінчення виконання робіт Підрядник зобов'язаний повідомити Замовника про готовність предмету до здачі протягом 3 днів.

У термін протягом 5 днів після підписання Акту здачі-приймання Підрядник зобов'язаний передати Замовнику всю документацію та креслення, надані за п.4.3. ОСОБА_2. (п.9.3. ОСОБА_2).

Згідно встановлених договором термінів оплати, авансовий платіж в розмірі 10% від суми попереднього кошторису - Договірна ціна (згідно п.5.1. ОСОБА_2), протягом 5-ти днів з дня підписання даного ОСОБА_2; наступні платежі - протягом трьох днів з дня підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт. (п.6.1. договору).

Згідно п. 5.1. ОСОБА_2, вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з попереднім кошторисом - Договірна ціна (Додаток до Даного ОСОБА_2), який формується відповідно до проектної документації та складає 872 440,64 грн., в тому числі ПДВ - 145 406,77 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено його повноважним представником в судових засіданнях, ним на виконання договірних зобов'язань виконані роботи по монтажу внутрішніх електричних мереж багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Тернопіль, вул. Шпитальна, 6, 8, які прийняті відповідачем, як Замовником, без будь-яких претензій і зауважень.

Факт виконання зазначених робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується поданими позивачем суду, як докази : Актом приймання виконаних будівельних робіт № б/н за жовтень 2013 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт № б/н за листопад 2013 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт № б/н за грудень 2013 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт № б/н за листопад 2013 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за лютий 2014 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за лютий 2014 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за лютий 2014 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за лютий 2014 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №5 за лютий 2014 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №б/н за жовтень 2014 року, підписаними уповноваженими особами та завіреними печатками сторін без зауважень та застережень.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як стверджує позивач, зобов'язання щодо погашення заборгованості за виконані роботи, передбачених договором підряду № 4/13 від 19.04.2013 р., відповідач належним чином не виконав, оплативши вартість виконаних робіт частково (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та не заперечується відповідачем), та заборгувавши позивачу станом на дату звернення з позовом до суду 200 206,03 грн.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому відповідачем подано суду заяву № 94 від 27.10.2015р., згідно якої він позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 200 206 грн. 03 коп. визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч. 5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подану заяву відповідача про визнання позову у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач згідно поданої заяви № 94 від 27.10.2015р. позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за виконані роботи визнав у повному обсязі, а тому позовні вимоги позивача про стягнення 200206,03 грн. заборгованості підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені позивачем та підтверджені поданими ним доказами і визнані відповідачем.

Стосовно нарахування інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати за виконані роботи, то суд має за необхідне зазначити наступне.

В силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 11.3. ОСОБА_2 сторони передбачили, що у разі порушення термінів оплати, визначених розділом 6 ОСОБА_2 від 19.04.2013 р. № 4/13 Замовник сплачує позивачу суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. (із змінами, внесеними згідно з ОСОБА_3 господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012) сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

Згідно Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97р. №62-97, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

З огляду на зазначене, оцінивши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що нарахована позивачем сума інфляційних втрат за період прострочення (квітень 2014р. - вересень 2015р.) в розмірі 110991 грн. 55 коп. підлягає до задоволення, як така, що є правомірно нарахованою та документально підтвердженою.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України ст.ст.32, 33 ГПК України, ст.43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги зазначене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт відповідач не виконав, суд вважає заявлені позивачем до стягнення суми основного боргу у розмірі 200 206,03 грн. та 110991,55 грн. 55 коп. інфляційних втрат правомірними, документально обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 4 667 грн. 96 коп. покладається на відповідача у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 12, 32, 33, 34, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макбуд", вул. Шпитальна, 9, м. Тернопіль, 46008 (ідентифікаційний код 31138350) на користь Приватного підприємства "Укрінженермереж", с. Варваринці, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48126 (ідентифікаційний код 34041689) 200 206 грн. 03 коп. основного боргу, 110 991 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 4 667 грн. 96 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.11.2015 року

Суддя Боровець Я.Я.