Рішення

від 12.11.2015 по справі 761/15742/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Притула Н.Г.

№22-ц/796/13203/2015 Доповідач Борисова О.В.

справа №761/15742/15-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі: Мовчан О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною та спростування інформації та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 інформацію, що міститься у листі ТОВ «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» (вих. №001270415 від 27 квітня 2015 року) на адресу ТОВ «Елемер-Україна» (код ЄДРПОУ 37443068), ТОВ «Елемер Україна» (код ЄДРПОУ 32977149), ТОВ «Елемер сенсор» (код ЄДРПОУ 36576644) та ТОВ «Тепло енерго комплект Україна» (код ЄДРПОУ 38615428), з наступним змістом: «ОСОБА_4 була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства. Протиправні дії як зговір групи осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які можна кваліфікувати за ознаками злочинів, передбачених статтями 231 та 232 Кримінального кодексу України», зобов'язати відповідача протягом місяця з дня набрання чинності рішення спростувати вищевказану недостовірну інформацію тим самим способом, яким вона була поширена, а саме шляхом направлення листа від свого імені на адресу ТОВ «Елемер-Україна» (код ЄДРПОУ 37443068), ТОВ «Елемер Україна» (код ЄДРПОУ 32977149), ТОВ «Елемер сенсор» (код ЄДРПОУ 36576644) та ТОВ «Тепло енерго комплект Україна» (код ЄДРПОУ 38615428) з наступним змістом: «Прошу вважати недостовірною інформацію, викладену у листі (вих. №001270415 від 27 квітня 2015 року) щодо того, що ОСОБА_4 нібито була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства. А протиправні дії як зговір групи осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, нібито можна кваліфікувати за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.231 та 232 Кримінального кодексу України», стягнути з відповідача на користь позивача кошти у сумі 50 000 грн. в якості компенсації за завдану моральну шкоду та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилалася на те, що вищезазначені твердження відповідача викладені у листі (вих. №001270415 від 27 квітня 2015 року) відносно позивача є недостовірними і такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Адже, факти у вказаному листі викладені не об'єктивно та носять образливий характер. Все це викликає неповагу до позивача, призводить до втрати клієнтів, що спричинило ОСОБА_1 моральну шкоду, яку він оцінює у 50 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що наведена інформація в листі (вих. №001270415 від 27 квітня 2015 року) є твердженнями про факти, що порочать честь та гідність ОСОБА_1. оскільки фактично його особа прирівнюється до злодія-шпигуна, який нібито вербує інших людей з метою незаконного заволодіння комерційною таємницею відповідача.

Крім того, в оспорюваному листі відповідача (вих. №001270415 від 27 квітня 2015 року) фактично все зводиться до обвинувачень ОСОБА_1 у вчиненні протиправних дій, які мають ознаки кримінальних злочинів, але не мають під собою жодного підґрунтя, проте за їх змістом можуть стати підставою для відповідного реагування з боку правоохоронних органів.

Зазначає, що поширена відносно ОСОБА_1 інформація має негативний характер, оскільки висвітлює його в якості шпигуна, який підмовляє інших людей до скоєння злочинів, пов'язаних з незаконним збиранням, використанням та розголошенням відомостей, що становлять комерційну таємницю відповідача.

Вважає, що в оскаржуваному рішенні не наводиться конкретних фрагментів листа або фраз, які суд першої інстанції витлумачив та розцінив як гіперболи, алегорії або сатиру, що свідчить про досить поверховий та неґрунтовний аналіз тексту оскаржуваного листа судом і як наслідок, про невідповідність його висновків реальному змісту та наповненню листа. Відповідачем не було представлено суду жодного доказу в підтвердження достовірності поширеної щодо позивача інформації. Адже, в дійсності ОСОБА_1 ніколи не вербував ОСОБА_4, яка в свою чергу взагалі не працювала у відповідача і не могла фізично заволодіти його комерційною таємницею.

Також вказує на те, що неправдива інформація, яка була викладена у листі не лише порушує особисті немайнові права та інтереси ОСОБА_1, але й завдає йому психологічних страждань, адже думки про те, що в очах багатьох людей він став асоціюватися як злодій-шпигун, який вербував людей задля незаконного заволодіння комерційною таємницею інших підприємств, призвели до занепокоєння, стурбованості та переживань, відголоски яких відбились на його душевному стані та самопочутті. В результаті, ОСОБА_1 втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані. Його моральні страждання посилюються постійним нервовим стресом та, пов'язаними з цим конфліктами з оточуючими, а також серйозними проблемами зі здоров'ям.

В судовому засіданні апеляційного суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача ТОВ «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» -Красуля І.О. проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поширена про позивача інформація не є відомостями, які містять фактичні дані, а є оціночним судженням відповідача.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони стверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено і сторонами по справі не заперечується, що 27 квітня 2015 року за №001270415 директор ТОВ «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» ОСОБА_7 направила на адресу ТОВ «Елемер-Україна» (код ЄДРПОУ 37443068), ТОВ «Елемер Україна» (код ЄДРПОУ 32977149), ТОВ «Елемер сенсор» (код ЄДРПОУ 36576644) та ТОВ «Тепло енерго комплект Україна» (код ЄДРПОУ 38615428) лист в якому зазначена інформація, а саме:

«Звертаємось до Вас як з повідомлення так із попередження про ймовірні злочинні дії посадової особи Вашого підприємства.

Відомостями державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться офіційна інформація про знаходження ОСОБА_1 на посаді керівника ТОВ «Тепло енерго комплект Україна»(код 38615428).

Доводимо до вашого відома, що у 2013 році до нашого підприємства було залучено з посадовими обов'язками менеджерів з оптової торгівлі ОСОБА_4 та ОСОБА_5. До кола обов'язків зазначених осіб входила робота з основними клієнтами. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали доступ до інформації з обмеженим доступом, а саме: клієнтської бази даних, оборотів підприємства, логіни та паролі для роботи з клієнт-банком, доступи до інтернет ресурсів підприємства, печатки, корпоративної пошти та інших матеріалів.

Наприкінці лютого 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раптово зникли та перестали бувати на роботі.

В ході внутрішньої та зовнішньої перевірки нам стало відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, займаючись роботою на нашому підприємстві збирали інформацію яка становить комерційну таємницю підприємства з метою використання у власних інтересах та отримання прибутку, а саме: копіювання баз даних клієнтів та постачальників, бази даних ІС, печатки підприємства, змісту офіційних інтернент ресурсів підприємства захищених від зовнішнього копіювання, аналітичних даних та матеріалів зі змістом стратегії розвитку та роботи підприємства.

Також стало відомо, що ОСОБА_4, була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства, з яким перша знаходилася у близьких до сімейних правовідносинах.

Нами було встановлено, що за наслідком протиправних дій по збору інформації, 10.02.2015 року ОСОБА_1 було засновано ТОВ «ХІМЕЛЕМЕНТ» (код ЄДРПОУ 39631943) з видами діяльності один до одного копіюючи види діяльності ТОВ «Перший ОСОБА_3 Хімічної Сировини».

Заволодівши комерційною таємницею нашого підприємства, працівниками ТОВ «ХІМЕЛЕМЕНТ» було виготовлено сайт http://him-element.com.ua який за всіма ознаками є копією сайту ТОВ «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» http://soda.kiev.ua, що є посягання на права інтелектуальної власності останнього.

Відповідно до ст.95 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

З огляду на діюче законодавство нами углядаються протиправні дії як зговір групи осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які можна кваліфікувати за ознаками злочинів передбачених статтями 231 та 232 Кримінального кодексу України (Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, Розголошення комерційної або банківської таємниці).

Також дії зазнаних осіб можна кваліфікувати за ознаками передбачені статтями 16-19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (Неправомірне збирання комерційної таємниці, Розголошення комерційної таємниці, Схилення до розголошення комерційної таємниці, Неправомірне використання комерційної таємниці).

Відповідно до ч.1 та 2 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, особа могла б реально (одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На даний час нашим підприємством готуються документи для звернення до і правоохоронних органів для притягнення до відповідальності винних у злочині осіб за нормами передбаченими 231 та 252 Кримінального кодексу України та звернення до державних органів влади по протидії недобросовісної конкуренції та наступного звернення до суду про відшкодування матеріальної шкоди.

Також повідомляємо Вам про неприпустимість та неправомірність використання Вашим підприємством інформації яка становить комерційну таємницю ТОВ «Перший Український Маркет Хімічної Сировини».

Опираючись на вищесказане, просимо Вас у найближчий термін зателефонувати по номеру +38 (066) 044-57-00 для обговорення ситуації що склалася» (а.с.5).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію інформацію, що міститься у листі, зокрема: «ОСОБА_4 була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства.

Протиправні дії як зговір групи осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які можна кваліфікувати за ознаками злочинів, передбачених статтями 231 та 232 Кримінального кодексу України».

Зобов'язати відповідача протягом місяця з дня набрання чинності рішення спростувати вищевказану недостовірну інформацію тим самим способом, яким вона була поширена, а саме шляхом направлення листа від свого імені на адресу ТОВ «Елемер-Україна» (код ЄДРПОУ 37443068), ТОВ «Елемер Україна» (код ЄДРПОУ 32977149), ТОВ «Елемер сенсор» (код ЄДРПОУ 36576644) та ТОВ «Тепло енерго комплект Україна» (код ЄДРПОУ 38615428) з наступним змістом: «Прошу вважати недостовірною інформацію, викладену у листі (вих. №001270415 від 27 квітня 2015 року) щодо того, що ОСОБА_4 нібито була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства. А протиправні дії як зговір групи осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, нібито можна кваліфікувати за ознаками злочинів, передбачених статтями 231 та 232 Кримінального кодексу України».

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходив з того, що в контексті змісту всього листа зазначені в ньому відомості є оціночними судженнями, думками та переконаннями, які не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів директора ТОВ «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» ОСОБА_7, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності га честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як вбачається з матеріалів справи, у поширеній відповідачем інформації йдеться мова про протиправні діяння позивача. Так, відповідачем вживаються фактичні твердження про те, що позивач завербував ОСОБА_4 для здійснення комерційного шпигунства.

Тобто, дані твердження у розумінні ст.30 Закону України «Про інформацію» не є оціночними судженнями, оскільки містять фактичні дані про діяльність позивача та надають змогу перевірити висловлювання на предмет їх відповідної дійсності.

Разом з цим відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою вчиненні злочину не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах 1, 2, 5 ст.17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загально правовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об'єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх штих органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (ст. 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість особи.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 12 січня 2012 року у справі «Довженко проти України», предметом розгляду якої було порушення прав заявника на презумпцію невинуватості висловлюваннями високопоставленого працівника міліції. При цьому Європейський суд з прав людини вважав, що має місце порушення п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такі ж самі обставини встановлені і у даній справі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що інформація, яка міститься у листі, зокрема: «ОСОБА_4 була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства» є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1

Відповідач не надало доказів достовірності інформації, яка є предметом судового розгляду або вироку суду відносно позивача ОСОБА_1 про вчинення ним дій, що підпадають під ознаки злочинів у сфері господарської діяльності передбачених розділом VII КК України.

Крім того, відповідач заперечуючи проти задоволення позову та апеляційної скарги у своїх поясненнях стверджує про наявність в діях позивача ознак злочинів, передбачених ст.ст.231, 232 КК України, зокрема те, що за вказівкою ОСОБА_1, ОСОБА_4 збирала інформацію яка становить комерційну таємницю підприємства з метою використання у власних інтересах та отримання прибутку, а саме: копіювання баз даних клієнтів та постачальників, бази даних 1С, печатки підприємства, змісту офіційних інтернет ресурсів підприємства захищених від зовнішнього копіювання, аналітичних даних та матеріалів зі змістом стратегії розвитку та роботи підприємства.

Згідно з п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Таким чином, вказана інформація підлягає спростуванню у такий самий спосіб, у який вона була поширена, шляхом направлення листа від імені ТОВ «Перший ОСОБА_3 Хімічної Сировини» на адресу ТОВ «Елемер-Україна» (код ЄДРПОУ 37443068), ТОВ «Елемер Україна» (код ЄДРПОУ 32977149), ТОВ «Елемер сенсор» (код ЄДРПОУ 36576644) та ТОВ «Тепло енерго комплект Україна» (код ЄДРПОУ 38615428) з наступним змістом: «Прошу вважати недостовірною інформацію, викладену у листі (вих. №001270415 від 27 квітня 2015 року) : «ОСОБА_4 була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства».

Щодо іншої частини інформації, яка міститься в листі, а саме: «Протиправні дії як зговір групи осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які можна кваліфікувати за ознаками злочинів, передбачених статтями 231 та 232 Кримінального кодексу України», то вона є оціночним судженням, з огляду на наступне.

Згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч.4 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Пункт 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» закріплює те, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В силу ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до п.19. вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за №1 вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, п. 46).

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Отже, інформація, яка викладена в листі, а саме: «Протиправні дії як зговір групи осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які можна кваліфікувати за ознаками злочинів, передбачених статтями 231 та 232 Кримінального кодексу України» є оціночним судженням, оскільки виділена з усього контексту речення «З огляду на діюче законодавство нами углядаються протиправні дії як зговір групи осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які можна кваліфікувати за ознаками злочинів передбачених статтями 231 та 232 Кримінального кодексу України».

Тобто, вказівка відповідачем на припущення - «нами углядаються» та «можна кваліфікувати» не є констатацією фактів, а є оціночними судженнями, оскільки в даному випадку потрібно виходити із цілісності речення, визначивши його як висловлювання.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає , зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 280 ЦК України передбачено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів, з урахуванням доцільності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 000 грн., оскільки заявлений позивачем розмір у 50 000 грн. є невиправданим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази моральних страждань, що посилені постійним нервовим стресом та серйозними проблемами зі здоров'ям.

Суд бере до уваги лише лист адресований позивачу від ТОВ «Елемер Сенсор» від 30 квітня 2015 року за вих.№300415, відповідно до якого, товариство отримавши цей лист призупинило переговори про можливу співпрацю між компаніями і пільговим обслуговуванням клієнтів підприємства позивача (а.с.22).

Також згідно з ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 202 грн. 70 коп. пропорційно від задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

В силу ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, що міститься у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» від 27 квітня 2015 року №001270415 направленого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер-Україна» (код ЄДРПОУ 37443068), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер Україна» (код ЄДРПОУ 32977149), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер сенсор» (код ЄДРПОУ 36576644), Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло енерго комплект Україна» (код ЄДРПОУ 38615428) з наступним змістом: «ОСОБА_4 була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства» та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» протягом місяця з дня набрання чинності рішення спростувати вищевказану недостовірну інформацію тим самим способом, яким вона була поширена, а саме: шляхом направлення листа від свого імені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер-Україна» (код ЄДРПОУ 37443068), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер Україна» (код ЄДРПОУ 32977149), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер сенсор» (код ЄДРПОУ 36576644), Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло енерго комплект Україна» (код ЄДРПОУ 38615428) з наступним змістом: «Прошу вважати недостовірною інформацію, викладену у листі №001270415 від 27 квітня 2015 року, а саме: «ОСОБА_4 була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства» - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, наступного змісту.

Визнати недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, що міститься у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший ОСОБА_3 Хімічної Сировини» №001270415 від 27 квітня 2015 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер-Україна» (код ЄДРПОУ 37443068), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер Україна» (код ЄДРПОУ 32977149), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер сенсор» (код ЄДРПОУ 36576644), Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло енерго комплект Україна» (код ЄДРПОУ 38615428) з наступним змістом: «ОСОБА_4 була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» протягом місяця з дня набрання чинності рішення спростувати вищевказану недостовірну інформацію тим самим способом, яким вона була поширена, а саме: шляхом направлення листа від свого імені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер-Україна» (код ЄДРПОУ 37443068), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер Україна» (код ЄДРПОУ 32977149), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемер сенсор» (код ЄДРПОУ 36576644), Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло енерго комплект Україна» (код ЄДРПОУ 38615428) з наступним змістом: «Прошу вважати недостовірною інформацію, викладену у листі №001270415 від 27 квітня 2015 року, а саме: «ОСОБА_4 була завербована ОСОБА_1 для здійснення комерційного шпигунства».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Український Маркет Хімічної Сировини» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 202 грн. 70 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набираєзаконної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді