Рішення

від 06.08.2010 по справі 2-2605/2010

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

м. Лубни, вул. Монастирська, 17, 37500, (053615) 31-92

Справа № 2-2605/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2010 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі головуючого судді Іващенко Ю.А., при секретарі Мирна Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Лубни про

стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Лубни про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», посилаючись те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За період з 01 січня 2006 року по ЗО червня 2010 року допомога виплачувалась йому не в повному обсязі.

Позивач також вказав, що рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 р. були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007рік», а рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №1О-рп\2О08 року положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» , якими була зупинена дія положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна бути нарахована соціальна допомога.

ОСОБА_1 прохав суд визнати відмову відповідача щодо виплати допомоги неправомірною та зобов’язати відповідача перерахувати і виплатити йому недонараховану щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 30.06.2010 року.

В судове засідання позивач не з»явився, надавши суду заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує, прохає їх задовольнити.

Представник відповідача управління Пенсійного Фонду України в м. Лубни в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Направив суду письмову заяву, в якій просить справу розглядати у відсутність його представника, проти позову заперечує.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням серії АЗ № 276919 з відміткою про те, що ОСОБА_1 має статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. Лг2 2195-ІУ, набрав чинності 01.01.2006 р.)

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось.

Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати їй щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2008 - 2010 рр., то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війниВ» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» .

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закон 7, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» в редакції, яка діяла до

01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» , діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з

01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. З ст. 28 цього ж Закон 7 передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віко:* встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розміре пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсій страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не м

посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (УУОШІЄ уап О пуп у. ОСОБА_2 (Са$е 41/74 уап Виуп у. ОСОБА_2), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в м. Лубни. Враховуючи вшцевикладене, суд вважає, що управління Пенсійного фонду України в м. Лубни є належним відповідачем по даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лубни здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законів України В«Про державний бюджет УкраїниВ» на відповідні роки та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22.05.2008 року по 30.06.2010 року відповідно до заявлених позовних вимог.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 В«М, підлягають стягненню судові витрати відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м.

Лубни про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.

Визнати відмову управління Пенсійного Фонду України в м. Лубни щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги В«Дитині війниВ» - протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в м. Лубни здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законів України В«Про державний бюджет УкраїниВ» на відповідні роки та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.06.2010 року з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного Фонду України в м. Лубни на користь ОСОБА_1

судовий збір в розмірі 4 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 18 грн. 50 коп.

Згідно ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лубенського міськрайонного суду

ОСОБА_3