Рішення

від 07.10.2015 по справі 691/151/15-ц

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/151/15-ц

провадження № 2/691/102/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань Йосипенко І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городище цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» м.Київ про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки під час виконання трудових обов'язків,-

встановив :

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд із позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» м.Київ про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки під час виконання трудових обов'язків.

Обґрунтовуючи свою позовну заяву позивачі посилаються на те, що їх син ОСОБА_4 працював монтером КМС №129 та загинув внаслідок нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_4 на Одеській залізниці від наїзду поїзда №165 «Інтерсіті плюс» Київ-Дніпропетровськ. В Акті №1 про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом (форма Н-1) та Акті проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10 годині 03 хвилини на ст.Чорноліська Одеської залізниці, затверджених начальником територіального управління Державної служби гірничого нагляду в Одеській області 21 січня 2013 року, зазначено, що смерть монтера КМС №129 ОСОБА_4 настала від масивної, тупої, поєднаної травми голови, грудної клітки, кінцівок з множинними переломами кісток черепа, грудної клітки, кінцівок з розривами та руйнуванням внутрішніх органів (головний мозок, легені, печінка, селезінка), що утворилися від наїзду поїзда №165 «Інтерсіті плюс» Київ-Дніпропетровськ. ОСОБА_5 загинув внаслідок діяльності транспортного засобу (поїзда), пов»язаного з використанням відповідачем, що є джерелом підвищеної небезпеки. Дані, які б свідчили про те, що нещасний випадок стався внаслідок непереробної сили або умислу ОСОБА_5 - відсутні. У зв»язку з втратою сина, їм заподіяні душевні страждання. Він був найріднішою людиною, опорою в житті, виявляв до них турботу. До теперішнього часу переживають загибель близької людини і, вважають, що мають право на компенсацію моральної шкоди, завданої смертю сина. Прийняли рішення звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з»явилися. Участь в судових засіданнях взяла їх представник ОСОБА_6, яка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м.Київ вул.Привокзальна, №3 на користь позивачів по 100 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди смертю сина та звернулась до суду з клопотанням про заміну відповідача належним, оскільки під час розгляду справи попереднім складом суду до участі у справі, в якості відповідача було залучено Державне територіально-галузеве об»єднання «Одеська залізниця», а в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Державну адміністрацію залізничного транспорту України «Укрзалізниця». Ухвалою суду від 09 липня 2015 року клопотання представника позивачів задоволено та замінено неналежного відповідача Державне територіально-галузеве об»єднання «Одеська залізниця» на належного відповідача Державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» м.Київ.

Представник відповідача Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м.Київ - ОСОБА_8 позовні вимоги позивачів не визнав та пояснив, що згідно плану модернізації колії по Одеській залізниці на 2012 рік, затвердженого начальником Одеської залізниці ОСОБА_9, бригада працівників КМС №129 у складі майстра виправних та колійних робіт, керівника робіт, монтера колії 5 розряду, 8 мотерів колії була направлена на ст.Чорноліська для виконання робіт по модернізації колії. На ІНФОРМАЦІЯ_4 було заплановано проведення робіт по опорядженню плеча балансової призми та балансування колії 2Б станція Чорноліськи Одеської залізниці. О 10 годині 03 хвилини стався наїзд поїзда №165 «Інтерсіті плюс» сполученням Київ- Дніпропетровськ на монтерів колії ОСОБА_10 та ОСОБА_4, внаслідок чого, останній помер. Відповідно до висновків Акту комісії спеціального розслідування №Н-1 від 21 січня 2013 року про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом та Акту комісії спеціального розслідування зазначеного нещасного випадку є незадовільне фунціонування системи управління охороною праці в частині проведення навчання по безпечному виконанню робіт та контролю за їх виконанням, невиконання посадових обов»язків в повному обсязі, недоліки під час навчання безпечним прийомам праці та психологічні причини, а саме особиста необережність потерпілих. Також, встановлені особи, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, а саме працівники ДТГО «Одеська залізниця», а тому, вважає, що відшкодовувати збитки за завдану шкоду повинно саме ДТГО «Одеська залізниця».

Представник третьої особи Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» м.Київ, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №1950200931507 від 25 червня 2015 року, №1950200956984 від 09 липня 2015 року, №1950201000833 від 17 вересня 2015 року, до суду не прибув, через канцелярію суду надав заперечення від 15 квітня 2015 року за №1735, в якому просить відмовити в частині задоволення позову до Державної адміністрації залізничного транспорту України (а.с.37-38).

Неявка сторін не перешкоджає розглядові справи по суті, так як вони повідомлені вчасно та належним чином. За таких обставин, суд, вважає, що у справі достатньо доказів для об'єктивного розгляду і слухає справу у їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши лист третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Право на звернення до суду реалізується особою у порядку визначеному ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що згідно Акту про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом від 21 січня 2013 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював монтером колії третього розряду у відокремленому структурному підрозділі Колійної Машинної Станції №129, мав загальний стаж роботи 10 років, із них стаж роботи за професією 5 років (а.с.5), що підтверджує обставину перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з КМС №129 Одеської залізниці, місце знаходження смт.Цвіткове Городищенського району Черкаської області. Відповідно до Акту №1 про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом та Акту проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку від 21 січня 2013 року, який мав місце ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10 годині 03 хвилини на ст.Чорноліська Одеської залізниці, а саме висновків судово-медичної експертизи Знам»янського відділення СМЕ при Кіровоградському обласному бюро судово-медичної експертизи, смерть монтера КМС-129 ст.Цвіткове Одеської залізниці ОСОБА_4 настала від масивної, тупої, поєднаної травми голови, грудної клітки, кінцівок з множинними переломами кісток черепа, грудної клітки, кінцівок з розривами та руйнуваннями внутрішніх органів (головний мозок, легені, печінка, селезінка). Зазначені ушкодження ОСОБА_4 отримав в результаті нещасного випадку, пов»язаного з виробництвом, а саме наїзду поїзда №165 «Інтерсіті плюс» сполученням Київ-Дніпропетровськ, при виконанні робіт по опорядженню плеча баластної призми та баластування колії (а.с.5-11). Відповідно до свідоцтва про смерть, Серії НОМЕР_1, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13). Як вбачається з пояснень сторін та доказів у справі, організація, у якій працював потерпілий, мала фінансову і технічну можливість забезпечити якість безпечного виконання робіт, належне дотримання техніки безпеки, щоб уникнути нещасного випадку та зберегти життя людини, оскільки згідно Акту проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10 годині 03 хвилини у відокремленому структурному підрозділі Колії Машинна Станція №129 ст.Цвіткове Одеської залізниці, код ЄДРПОУ - 01071841, Міністерства Інфраструктури України, причиною настання нещасного випадку є організаційні причини, а саме: незадовільне функціонування системи управління охороною праці в частині проведення навчання по безпечному виконанню робіт та контролю за їх виконанням; невиконання посадових обв»язків в повному обсязі; недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, внаслідок чого було порушено вимоги Закону України «Про охорону праці» (а.с.10). У відповідності до Договору фінансового лізингу №П\НФ-12900/НЮ, укладеного 15 червня 2012 року в м.Харків між Державним підприємством «Південна залізниця» і Державним підприємством «Українська залізнична швидкісна компанія», 10 міжрегіональних електропоїздів подвійного живлення в 9 вагонній комплектації передані Державному підприємству «Українська залізнична швидкісна компанія» з оплатою за користування на умовах фінансового лізингу на визначений строк не менше одного року з подальшим укладанням договору купівлі-продажу (а.с.121-134). Згідно до матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 Серії НОМЕР_1 (а.с.12). Як пояснила представник позивача, позивачі та їх син були дружньою родиною. Померлий ОСОБА_4 був вихованим молодим чоловіком, не мав поганих звичок, вів активний спосіб життя. В зв'язку з втратою сина, позивачі страждають, оскільки таку втрату неможливо відновити, морально спустошені і їх біль, смуток не можна загоїти ніякими діями та словами. Крім того, позивачка ОСОБА_2 є особою пенсійного віку, часто хворіє і періодично потребує лікування на яке витрачає значні кошти і крім пенсії, інших доходів не має. Відповідно до листа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шполянському районі Черкаської області від 24 листопада 2014 року №867, позивачка ОСОБА_2 є не працездатною особою, яка мала на день смерті потерпілого, право на одержання від його утримання, але не є утриманцем, тому підстав для виплати одноразової допомоги не має, а тому їй було призначено лише щомісячну страхову виплату, як особі, яка має на неї право у разі смерті потерпілого (а.с. 113). Згідно зазначеного листа, позивач ОСОБА_3, на день смерті свого сина являвся працездатною особою і, відповідно, права на страхові виплати не мав. Зазначені обставини вказують, що позивачі, звернувшись до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шполянському районі Черкаської області, позбавлені права у встановленому законодавством порядку відшкодувати шкоду, заподіяну їх сину, внаслідок його смерті (а.с.113).

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно вимог ч.ч.2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. З врахуванням досліджених судом доказів, суд, погоджується із запереченням сторін у справі і приходить до остаточного висновку, що належним відповідачем у справі є Державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» м.Київ, як власник джерела підвищеної небезпеки (а.с.60-62).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 16 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» №2245 від 18.01.2001 року зазначено, що шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 24.10.2012 року у справі №6-123цс12 та постанові від 13.11.2013 року у справі №6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст. 1167, ч.2 ст. 1168 ЦК України, а не за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Верховним Судом України зазначено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, а тому цей закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ст. 360-7 ЦПК України правові висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Доводи представника відповідача про те, що Державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» м.Київ не є власником джерела підвищеної небезпеки та є не доведеною вина посадових осіб в порядку кримінального судочинства щодо нещасного випадку на підприємстві та причинного зв'язку між діями цих осіб і наслідками, що настали, є безпідставні, необґрунтовані і відхиляються та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами і обгрунтуванням нормами вищезазначеного законодавства (а.с.121-134). З огляду на вищевстановлені обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, зважаючи на глибину і тривалість завданих страждань позивачам, та виходячи із засад розумності, співмірності і справедливості.

Позивачів звільнено від сплати судового збору за подання позову про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи згідно п.2 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" від №3674-VI від 08.07.2011 року, а тому, враховуючи положення ч. 3 ст. 88 ЦПК України, де зазначено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позов підтверджується: копією паспорта ОСОБА_2, копією паспорта ОСОБА_3, копією Акту №1 про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом від 21 січня 2013 року, копією акту про проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10 год. 30 хв. у відокремленому структурному підрозділі КМС №129 ст.Цвіткове Одеської залізниці, копією свідоцтва про народження ОСОБА_4, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4, копією листа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шполянському районі Черкаської області від 24 листопада 2014 року №867, копією Договору фінансового лізингу №П\НФ-12900/НЮ, укладеного 15 червня 2012 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.23, 1166, 1167, 1168, 1187 ЦК України, п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. 16 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» №2245 від 18.01.2001 року, правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 24.10.2012 року у справі №6-123цс12 та постанові від 13.11.2013 року у справі №6-120цс, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №413, Законом України „Про судовий збір" від №3674-VI від 08.07.2011 року, ст. ст. 5, 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив :

Позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м.Київ, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» м.Київ про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки під час виконання трудових обов'язків - задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м.Київ вул.Привокзальна, №3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1, 60 000 (шістдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м.Київ вул.Привокзальна, №3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, 50 000 (п»ятдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м.Київ вул.Привокзальна, №3 Код ЄДРПОУ 38137835 на користь Держави судовий збір в сумі 1218 грн. 00 коп р/р 31210206700011, ЄДРПОУ 36772072, банк одержувача ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, Код 22030001 Державне казначейство в Городищенському районі Черкаської області

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію рішення суду надіслати для відому позивачам, третій особі.

Суддя О. М. Савенко