Рішення

від 19.11.2015 по справі 362/124/15-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/124/15-ц

Провадження № 2/362/1641/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

19 листопада 2015 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Марчука О.Л.,

при секретарі - Лущик Т.М.,

за участю прокурорів - Олійник Н.О., Заєць Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кивській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіоголії рослин і генетики НАН України» до ОСОБА_1 селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення та інше,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в обґрунтування вимог якого зазначив, що рішенням ОСОБА_1 селищної ради № 199-10-V від 23.01.2007 року відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 передано кожному у приватну власність земельну ділянку площею по 0,145 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовані по вулиці Оксамитній в селищі Глеваха Васильківського району Київської області, що підтверджується відповідними державними актами на право власності на земельну ділянку на ім'я вказаних осіб.

Також, зазначив, що вказані земельні ділянки відповідачів мають перетин із земельними ділянками Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіоголії рослин і генетики НАН України» (далі по тексту також ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України»).

Посилаючись на те, що прийняття вказаного рішення ОСОБА_1 селищної ради здійснено з порушенням земельного законодавства, а саме: статей 20,21, 84, 116, 149 ЗК України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», що полягає у тому, що при вирішенні питання щодо передачі у власність відповідачам вказаних земельних ділянок Національна академія наук України не погоджувала їх вилучення, а ОСОБА_1 селищна рада не приймала рішення про зміну їх цільового призначення, - прокурор просить визнати недійсним і скасувати вказане рішення органу місцевого самоврядування, з визнанням державних актів виданого відповідачам недійсними, витребування зазначених земельних ділянок з володіння відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та визнання відсутнім їх права власності на ці земельні ділянки.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з викладених у заяві підстав.

Особи в інтересах яких подано позов були повідомлені про місце, день і час розгляду справи належним чином; їх представники в судове засідання не прибули, причини свого неприбуття суду не повідомили, а тому суд визнав їх неповажними та розглянув справу у їх відсутності.

Відповідачі, які був повідомлені про місце, день і час розгляду справи належним чином в порядку передбаченому статтями 74 - 76 ЦПК України, в судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.

Враховуючи, що від відповідачів, які належним чином були повідомлені і не з'явились в судове засідання, не надійшло заяви про розгляд справи за їх відсутності, на підставі статті 224 ЦПК України, суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки прокурор не заперечив проти такого вирішення справи.

Вислухавши пояснення прокурора та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 757763-68974 від 26.06.2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1448 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по вулиці Оксамитній 9 в селищі Глеваха Васильківського району Київської області (а.с. 49).

Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 757764-68975 від 26.06.2007 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1448 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по вулиці Оксамитній 7 в селищі Глеваха Васильківського району Київської області (а.с. 50).

Вказані земельні ділянки відповідачів отримали на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради Васильківського району Київської області № 199-10-V від 23.01.2007 року (а.с. 47, 48).

На підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції (а.с. 83 - 87).

Натомість, відповідно до вимог частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні під час розгляду справи прокурором не надано суду жодних фактичних, прямих і беззаперечних доказів, які б підтверджували зазначені у позові обставини щодо дійсного накладання та/або перетину земельних ділянок відповідачів із земельними ділянками ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України».

При цьому, надані прокурором на підтвердження своїх вимог лист Управління Держземагентства у Васильківському районі від 05.01.2015 року № 10-1009-0.2-2/г-15, у якому згідно із обмінних файлів повідомляється про перетин земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:03:008:0015 і 3221455300:03:008:0016 із земельними ділянками ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України» та лист Головного управління Держземагентства у Кивській області № 10-10-0.3-4058/2-15 від 13.03.2015 року, у якому викладено інформацію про те, що відповідно до каталогів координат зовнішніх меж земельних ділянок ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України», земельні ділянки відповідачів входять в межі зазначеного державного підприємства /з графічним зображенням/, на переконання суду, з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України, не є належними і допустимими доказами того, що земельні ділянки відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дійсно і фактично мають перетин із земельними ділянками ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України» або накладаються на них чи входять до них (а.с. 51, 52, 88, 89).

Головуючим в судовому засіданні, серед інших також було роз'яснено прокурору передбачене частиною першою статті 143 ЦПК України його право клопотати про призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі техніки, а саме: щодо вирішення питання про те, чи існує перетин і/або накладання належних відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві приватної власності земельних ділянок із земельними ділянками ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України».

Проте, клопотань або заяв про призначення і проведення відповідного виду експертизи прокурор в судовому засіданні не заявив.

Отже, суд позбавлений можливості з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства належним чином встановити факт існування зазначених прокурором обставин щодо накладення чи перетину належних відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельних ділянок із земельними ділянками ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України».

Серед іншого, зазначені в листі ОСОБА_1 селищної ради Васильківського району Київської області № 296/02-22 від 06 травня 2015 року дані про те, що упродовж 2007 - 2012 року радою не приймались рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:03:008:0015 і 3221455300:03:008:0016 по вулиці Оксамитній 7 і 9 в селищі Глеваха Київської області, жодним чином не впливає на доказування зазначених у позові обставин, оскільки зміна (або не зміна) цільового призначення належних відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельних ділянок, які виникли як об'єкти права власності у 2007 році, не свідчить про зміну цільового призначення земельних ділянок ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України» (а.с. 93, 94).

Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування також не містить посилань ні про зміну цільового призначення земельних ділянок, які передавались відповідачам фізичним особам, ні про вид земель, з яких надавались такі земельні ділянки.

Тобто, судом під час розгляду справи не встановлено, що належні на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельні ділянки передані їм саме із земель, які перебували у користуванні ДП «ДСгВ ІФРГ НАН України».

Посилання прокурора на те, що Національна академія наук України не погоджувала вилучення земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:03:008:0015 і 3221455300:03:008:0016 слід вважати помилковим, оскільки такі земельні ділянки отримали свої кадастрові номери відповідно до земельного законодавства як новостворені у зв'язку із передачею їх фізичним особам у власність і ніколи не перебували у користуванні вказаного державного підприємства.

Крім того, викладаючи обставини, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, у заяві вказано, що Національна академія наук України не погоджувала вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 3221455300:03:008:0015 та 3221455300:03:008:0016, проте, в порушення вимог пункту 6 частини другої статті 119 ЦПК України, не зазначено доказів, що підтверджують таку обставину.

У зв'язку з цим, також і з вказаних підстав, позовну заяву відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства було залишено без руху, що прямо вказує на належний і високий рівень роботи судді із змістом позовної заяви при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Таким чином, порушень законодавства відповідачем ОСОБА_1 селищною радою Васильківського району Київської області при прийнятті спірного рішення про передачу у власність відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зазначених земельних ділянок, - судом не встановлено.

До того ж, пред'являючи позов, прокурор вважає, що скасування рішення селищної ради є автоматичною підставою для визнання недійсним державних актів на право приватної власності на землю як таких, що видані на його підставі.

Разом з цим, припинення права власності на земельну ділянку, яким по суті є визнання державного акта на землю недійсним, можливо лише на підставі статті 140 ЗК України, де визначено вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, але з таких підстав позов не заявлявся.

Одночасно, суд вважає, що позовні вимоги прокурора в інтересах державного підприємства про визнання саме незаконним рішення органу місцевого самоврядування заявлені не у спосіб, визначений положеннями статті 152 ЗК України.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Вимоги позову про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, що заявлені прокурором у пункті першому цивільного позову не є позовними по своїй суті, оскільки не стосуються дій чи бездіяльності відповідачів та не можуть бути до них звернені, оскільки взагалі не є предметом спору між сторонами.

Також, визначені цивільним законодавством способи захисту прав не передбачають такого способу захисту прав як забезпечення позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

З урахуванням вимог пункту 5 частини першої статті 214 ЦПК України, суд вирішує питання щодо того чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, тобто вирішує заявлені позовні вимоги саме під час ухвалення рішення, а тому, у даному випадку суд і вирішує заявлене у пункті першому прохальної частини позову питання про вжиття заходів забезпечення позову лише під час ухвалення рішення.

В силу наведених норм цивільного процесуального закону, суд не має права вирішувати заявлені позовні вимоги до ухвалення рішення, а із заявами про забезпечення позову прокурор в судовому засіданні не звертався.

Заявлені прокурором вимоги у пунктах сьомому і восьмому прохальної частині заяви про визнання відсутнім права власності осіб на належні їх земельні ділянки також не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством не встановлено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як «визнання відсутнім права власності».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 140, 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України, України, ст. ст. 1 - 11, 57 - 62, 64, 208, 209, 212 - 215, 224 - 226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Кивській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіоголії рослин і генетики НАН України» до ОСОБА_1 селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення та інше - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий