Ухвала

від 19.11.2015 по справі 367/920/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/920/14-ц Головуючий у І інстанції Линник В. Я. Провадження № 22-ц/780/5575/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 26 19.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

19 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Роговської Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 07 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0172/08/00-ZLv, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 67 500,00 дол. США із розрахунку 13,5 % річних зі строком повернення до 05 жовтня 2018 року. У подальшому, у травні 2012 року, між сторонами була здійснена реструктуризація боргу за цим договором та укладено Додатковий договір № 1 від 31 травня 2012 року, на підставі якого відповідачу було змінено валюту кредиту з долара на гривню, надано кредит у розмірі 488 747, 84 грн., а за користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 15% річних, строк користування продовжено до 04 жовтня 2023 року, а відповідач у свою чергу зобов’язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у визначені договором строки. Проте, вказує, що ОСОБА_2 своїх зобов’язань по сплаті кредиту не виконує та добровільно кошти не повертає, у зв’язку із чим, станом на 28 листопада 2013 року, за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 512 472, 48 грн., через що він змушений звернутися до суду про стягнення цих коштів.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 березня 2014 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 512 472, 48 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з’ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції позбавив його можливості надати докази погашення ним заборгованості перед банком, оскільки він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому оскаржуване заочне рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що оскільки відповідачем не було виконано своїх зобов’язань за кредитним договором та кошти у добровільному порядку не повернуто, то позовні вимоги про стягнення кредитних коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0172/08/00-ZLv, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 67 500,00 дол. США із розрахунку 13,5 % річних зі строком повернення до 05 жовтня 2018 року (а.с.8-11).

У подальшому, у травні 2012 року, між сторонами була здійснена реструктуризація боргу за цим договором та укладено Додатковий договір № 1 від 31 травня 2012 року, на підставі якого відповідачу було змінено валюту кредиту з долара на гривню, надано кредит у розмірі 488 747, 84 грн., а за користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 15% річних, строк користування продовжено до 04 жовтня 2023 року, а відповідач у свою чергу зобов’язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у визначені договором строки (а. с. 12).

Однак, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом не виконав, в результаті чого згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_2 має прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів - 29 740,00 грн., прострочену заборгованість за нарахованими відсотками - 45 123,35 грн., прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів - 428 091,84 грн., прострочена сума заборгованості за нарахованими процентами - 5 080,05 грн., а всього - 508 035,24 грн. (а. с. 13),

27 листопада 2013 року, представником ПАТ «Банк Форум» була направлена відповідачеві письмова вимога про дострокове погашення кредиту (а. с. 16), однак дана вимога у добровільному порядку так і не була виконана.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання за договором має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ст. 549 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ним було вірно встановлено, що ОСОБА_2 своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором не виконує, взятих коштів не повертає та відсотки за користування грошима не сплачує, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, при ухваленні заочного рішення, позбавив його можливості надати докази про припинення спірного кредитного договору шляхом його виконання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: